5. Інфраструктура, суб’єкти фондового ринку.

УЧАСНИКИ ФОНДОВОГО РИНКУ:

1. емітенти,

2. інвестори,

3. саморегулівні організації,

4. професійні учасники фондового ринку.

Інфраструктура ринку - це сукупність установ, організацій, які обслуговують фондовий ринок (банки, фондові біржі, страхові компанії, дилерські, брокерські ком панії і т.п.).

Інфраструктура фондового ринку

Організаційно оформлені ринки	Фондові біржі	Організовують біржовий обіг цін­них паперів
	Торговельно-інформаційні системи	Організовують позабіржовий обіг цінних паперів
Національна депозитарна система	Національний депозитарій України та інші депозитарії	Юридична особа, створена у формі ПАТ, здійснює депозитарну діяльність: зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цін­них паперах, обслуговування опера­цій на цих рахунках
	Зберігані	Комерційні банки, торговці цінни­ми паперами, які мають ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів, операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах
	Реєстратори	Юридичні особи, що мають ліцен­зію і здійснюють діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів
Розрахунково- клірингові установи	Депозитарії	Установи, що здійснюють кліринг, тобто діяльність, пов'язану з ви­значенням взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків по цих угодах (клі­ринг - це отримання, звірка інфор­мації, підготовка бухгалтерських документів для виконання взаємної угоди)
	Реєстраційні банки
Інформаційно- аналітичні системи	Ті, що спеціа­лізуються на наданні поточ­ної інформації про ринок	Інформаційні компанії, які постійно в електронному режимі повідомля­ють про поточні курси на цінні папе­ри, валюту, позики, що складаються під впливом попиту та пропозиції на біржах і позабіржових ринках
	Ті, що прода­ють на ринку аналітичну інформацію	Інститути, які спеціалізуються на зборі, систематизації, обробці, по­ширенні результатів аналізу ринко­вої інформації

Інструменти фондового ринку:

• акції;

• облігації підприємств;

• облігації місцевих позик;

• державні облігації України;

• ощадні (депозитні) сертифікати;

• іпотечні сертифікати;

• іпотечні облігації;

• сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);

• інвестиційні сертифікати;

• казначейські зобов'язання України;

• приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі цінні папери.

Первинний ринок цінних паперів — це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення цінних паперів. На такому ринку учасниками завжди виступають емітенти та інвестори. Ринкова взаємодія між ними може бути безпосередньою або здійснюватися через брокерів і дилерів. Одне з найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі й нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо оприлюднення інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Первинні ринки є тимчасовими ринками і здебільшого — небіржовими. Доходи від продажу належать емітентові.

На первинному ринку відбувається розподіл вільних грошових коштів за галузями й сферами національної економіки. Критерієм цього розміщення за умов ринкової економіки слугує дохід, що приносять цінні папери. Це означає, що вільні грошові кошти спрямовуються у підприємства, галузі й сфери господарства, які забезпечують максимізацію дохідності. Первинний ринок виступає засобом створення ефективної з точки зору ринкових критеріїв структури національної економіки, підтримує пропорційність господарства. Таким чином, він є фактичним регулятором ринкової економіки.

Емітентом цінних паперів може бути держава (в особі уповноваженого органу), юридична особа та у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Щодо фізичної особи, то вона може виступати у ролі емітента лише у випадку, передбаченому Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р., тобто коли вона є векселедавцем.

Покупцями цінних паперів можуть бути індивідуальні й інституційні інвестори. При цьому співвідношення між ними залежить як від рівня розвитку економіки й рівня заощаджень, так і від стану кредитної системи. У розвинених країнах на ринку цінних паперів переважають інституційні інвестори. Це комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, інститути спільного інвестування тощо.

Первинний ринок цінних паперів передбачає обов’язкове існування вторинного ринку. Більше того, існування первинного ринку за умов відсутності вторинного ринку практично неможливе.

Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінності паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, своєю чергою, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найстисліший термін за незначних варіацій курсів та невисоких витрат на реалізацію. Дохід від продажу цінних паперів на цьому ринку належить не емітентові, як це має місце на первинному ринку, а власникам (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку у ролі продавців.

Вторинний ринок завжди містить елемент спекуляції. Оскільки мета діяльності на ньому — дохід у вигляді курсової різниці, а курсова вартість формується під впливом попиту і пропозиції, існує багато способів впливу на курс цінних паперів у бажаному напрямі. Зрештою на вторинному ринку відбувається постійний перерозподіл власності, завжди спрямований від дрібних власників до великих.

Міграція капіталу відбувається у вигляді переливання його до місць необхідного докладання і відпливу капіталу з тих галузей або підприємств, де наявний надлишок його. Механізм цього руху такий: зростає попит на певні товари та послуги, зростають їхні ціни, збільшуються прибутки від їхнього виробництва, й у ці галузі спрямовуються капітали, вивільнені з тих галузей виробництва, на продукцію яких попит зменшується і які стають менш прибутковими.

Таким чином, вторинний ринок, на відміну від первинного, не впливає на розмір інвестицій і накопичення в країні. Він забезпечує лише постійний перерозподіл уже акумульованих через первинний ринок грошових коштів між різними суб’єктами господарської діяльності. Оскільки мета біржових спекулянтів — отримання максимального доходу у вигляді курсової різниці, вони продають цінні папери підприємств, що вичерпали свої можливості зростання прибутку, і купують цінні папери перспективних підприємств і галузей господарства.

У підсумку функціонування вторинного ринку забезпечує постійну структурну перебудову економіки з метою підвищення її ринкової ефективності і є так само необхідним для існування ринку цінних паперів, як і первинний ринок.

Утім, роль вторинного ринку цим не вичерпується. Він забезпечує ліквідність цінних паперів, можливість їхньої реалізації за прийнятним курсом і тим самим створює сприятливі умови для первинного розміщення їх. Можливість у будь-який момент перетворити цінні папери на форми готівкових грошей становить обов’язкову умову інвестування коштів у цінні папери, оскільки джерело інвестованого позикового капіталу — тимчасово вільні грошові капітали і кошти, які можуть бути використані лише відповідно до головних принципів кредитування.

Вторинний ринок цінних паперів, концентруючи попит і пропозицію цінних паперів в обігу, формує курс, за яким продавці згодні продавати, а покупці — купувати цінні папери, що необхідно під час розподілу позикового капіталу між галузями й сферами економіки, між суб’єктами господарювання.

Можливість перепродажу — важливий чинник, на який інвестор зважає в разі придбання цінних паперів на первинному ринку. Функціями вторинного ринку стають збалансованість ринку цінних паперів і забезпечення ліквідності. Ліквідний ринок характеризується незначним розривом між ціною продавця і ціною покупця; невеликими коливаннями цін від угоди до угоди. Більше того, ліквідність ринку тим вища, чим більшою є кількість учасників продажу й можливість оперативного перепродажу цінних паперів, а також чим вищий відсоток новизни запропонованих до продажу цінних паперів.

Вторинний ринок слугує невід’ємною складовою будь-якого розвиненого ринку цінних паперів. Потрібно, втім, пам’ятати, що ощадні сертифікати, іменні акції, продані працівникам закритого акціонерного товариства, не обертаються на вторинному ринку. Вони реалізуються через механізм перереєстрації прав їхніх власників у депозитаріях, комерційних банках або самих акціонерних товариствах.