6. Досвід соціальної роботи у Білорусії.

Заслуговує на виважену й неупереджену нашу увагу досвід соціального захисту громадян на основі всебічного зміцнення соціальної сфери в сусідній Білорусії, оскільки наші країни розпочинали реформи в однакових стартових умовах, а через десять років виявилися з різним соціально-економічним результатом. При цьому населення Білорусії на всьому пострадянському просторі зазнало найменших соціальних втрат, а конкретний аналіз спростовує інформацію деяких ЗМІ про катастрофічний стан економіки цієї країни та убозтво народу. Достатньо сказати, що внутрішній валовий продукт за останні п’ять років зріс на 36%, обсяги продукції — на 65%, а інвестиції в основний капітал — на 26%. 2000 року Білорусія єдина із пострадянських країн, включаючи і країни Балтії, перевищила рівень 1990 р. з таких важливих економічних показників, як обсяги виробництва в промисловості і споживчих товарів, рівень реальних грошових доходів населення. За даними ООН, реальний ВВП на душу населення тут складає 6876 доларів США (в Україні — 3458). Економічна політика білоруського уряду несе реальну соціальну спрямованість, вигідну трудящим. Це передусім забезпечення населення роботою, житлом, продовольством. Кожен, хто хоче працювати, має таку можливість, оскільки ритмічно працюють усі промислові й сільськогосподарські підприємства. Тут реально проводиться стратегія на створення робочих місць, хоча це не означає, що держава вимагає від підприємств наймати або зберігати певну кількість працівників, незважаючи ні на що і будь-якою ціною. Навпаки, ця стратегія необов’язково передбачає необхідність надання державою субсидій з метою забезпечення зайнятості. Це значною мірою кореспондується із новітніми дослідженнями Всесвітнього банку, який вважає, що держава повинна запровадити політику, яка стимулює розвиток малих і середніх підприємств. В усьому світі такі підприємства є основним джерелом забезпечення зайнятості, забезпечення доходу для сотень тисяч сімей. У Білорусії середня зарплата у народному господарстві складає 100 доларів США (в Україні — менше 50, що далеко до офіційно встановленого прожиткового мінімуму). При цьому Білоруська держава дотує більше 90% комунальних затрат своїх громадян, повністю — утримання дітей у дошкільних закладах, навчання в школах та середніх навчальних закладах. Безплатно одержують освіту понад 60 % студентів вузів.

Білоруським урядом успішно реалізується і такий пріоритет соціальної політики як забезпечення громадян житлом. За обсягами його будівництва протягом останніх років Білорусія займає перше місце серед країн СНД та Балтії. У 2000 році на 1000 чоловік населення тут введено 353 квадратних метра житла (в Україні – 108), причому у наших сусідів будується переважно соціальне, тобто безплатне житло, у нас таке перестали будувати, а те, що зводиться – престижне, недоступне для простих людей.

Третій пріоритет соціальної політики в Білорусії — забезпечення країни продовольством. У сільське господарство тут щорічно держава вкладає близько півмільярда доларів, що на рівні державної підтримки АПК в країнах Євросоюзу. Тому наш сусід зміг уникнути катастрофічного спаду сільськогосподарського виробництва, а провідні білоруські господарства по продуктивності досягли рівня передових європейських країн і нарощують темпи виробництва. В сучасній Білорусії на душу населення виробляється: 59 кг. м’яса (в Україні -34), 500 л. молока (в Україні — 268), 330 шт. яєць (в Україні — 175), близько 900 кг. картоплі (в Україні — 255). До того ж, тут немає такого майнового розшарування, як у нас. В Україні 10% найбідніших громадян споживають в 6 разів менше м’яса та риби, в п’ять разів — молока, в чотири рази — яєць, утричі — овочів, в 9 разів — плодів та ягід, ніж 10% найбільш багатих.

Маючи роботу і задовільні умови життя вдома, білоруси не шукають щастя в чужих краях. За 10 років свою країну покинуло всього півтори тисячі її жителів, в той час як майже 500 тисяч українських спеціалістів працездатного віку, серед них до 3 тисяч кандидатів та докторів наук, нині працюють за межами рідної держави.

За останні роки в Білорусії не закрито жодного медичного закладу, школи, клубу, бібліотеки, спортивного залу. Навпаки, створювались і відкривались нові. Інша ситуація в Україні, де за цей час майже суцільно припинили своє функціонування в сільській місцевості заклади охорони здоров’я, культури, спорту.

Президентські вибори 2001 року в Білорусії засвідчили, що влада тут користується повагою та підтримкою населення. Бо ця влада не допустила розкрадання народної власності, базові підприємства й галузі залишилися в руках держави. Завдяки ефективній централізації управління, матеріальних та фінансових ресурсів їй вдалося підняти зруйновану лібералами-реформаторами економіку, забезпечити роботою тисячі трудових колективів, уникнути масового безробіття та злиднів. Білоруська влада не лише зберегла, але й розширила соціальні гарантії для своїх громадян — достатнє пенсійне забезпечення, безплатну освіту, медичне обслуговування, житло. Важливим досягненням є й те, що ця країна не має мільярдних зовнішніх боргів, які б належало віддавати майбутнім поколінням. Немає і внутрішніх боргів, передусім із заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги на дітей, інших соціальних виплат. Незаперечний успіх і в тому, що білоруська влада захистила державні інституції від мафіозних кланів і не дозволила криміналітету стати політичною силою і диктувати свою волю народу.

19