2. Мета, цілі, завдання практики

Метою соціально-педагогічної практики в соціальних службах є реалізація практичного етапу підготовки магістрів за спеціальністю "Соціальна педагогіка" спеціалізації «Соціально-правовий захист».

Головна увага в процесі підготовки, організації та проведення соціально-педагогічної практики в соціальних службах має приділятися:

• перевірці та інтеграції професійних знань;

• збільшенню обсягу та підвищенню якості професійних вмінь та навичок в процесі опанування провідними технологіями соціально-правового захисту особистості;

• оволодінню способами відкритого професійного мислення, за якого засвоюється все доцільне із вітчизняного та світового досвіду.

Завданнями соціально-педагогічної практики в соціальних службах є:

1. Удосконалення теоретичних знань і встановлення їх зв’язку з практичною діяльністю в аспекті проблеми сучасного стану реалізації прав особистості в Україні.

2. Поглиблення знань студентів про особливості сприйняття особою (цільовою соціальною групою) проблеми власних прав.

3. Дослідження сучасного стану реалізації психосоціального підходу до вирішення правових проблем особистості.

4. Апробація технологічних моделей діяльності соціального педагога – спеціаліста з охорони прав особистості.

5. Розвинення професійних якостей соціального педагога: милосердя, доброти, емпатійного співпереживання, готовності прийти на допомогу та інших.

6. Сприяння закладам соціально-педагогічного спрямування в реалізації завдань, що стоять перед ними.

7. Створення умов для підвищення науково-дослідницької компетентності студентів, розвитку їх творчого мислення.

8. Адаптація студентів до обраної професії.

3. Зміст практики

Зміст соціально-педагогічної практики в соціальних службах обумовлюється провідними видами діяльності, які забезпечують реалізацію охоронно-захисної функції соціальним педагогом:

• профілактична діяльність,

• кризове втручання,

• реабілітація.

Основними базами соціально-педагогічної практики в соціальних службах студентів обрано:

• соціально-психологічні служби загальноосвітніх та спеціалізованих (спеціалізовані школи інтернатного типу тощо) освітніх закладів різних рівнів;

• Центри соціальних служб для сім’ї та молоді;

• Громадські організації, які опікуються проблемами прав людини (дитини);

• Спеціалізовані комунальні установи (Центр матері та дитини, Соціальний гуртожиток);

• Відділення соціально-побутової реабілітації дітей та молодих інвалідів;

• Притулки для неповнолітніх;

• Служби у справах дітей.

Зважаючи на вище вказане, соціально-педагогічна практика в соціальних службах містить наступні напрями діяльності:

• охоронно-захисний: передбачає вивчення всього арсеналу правових норм для захисту інтересів клієнтів, сприяння застосуванню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності стосовно осіб, які припускають прямі або опосередковані протиправні впливи на клієнта;

• діагностичний: здійснення діагностики особливостей сприйняття клієнтом (цільовою групою або певними агентами соціалізації) проблеми реалізації та захисту власних прав шляхом використання пакету відповідних методик;

• профілактичний: відпрацювання професіональних вмінь та навичок майбутнього соціального педагога щодо приведення в дію соціально-правових, юридичних механізмів попередження порушення прав особистості в конкретних ситуаціях соціальної взаємодії;

• терапевтичний: організація й надання соціотерапевтичної допомоги тим, хто її потребує внаслідок правової дискримінації.

• аналітичний: аналіз змісту планування соціально-педагогічної діяльності певної установи; визначення специфіки і технології складання різних видів планів (перспективний, календарний, поточний); аналіз змісту певних технологій соціально-правового захисту; здійснення самоаналізу діяльності; опанування технологією аналізу успішності соціально-педагогічної діяльності фахівця або установи.