3. Уточнення теми, мети і завдань дослідження. Коректування і деталізація плану. Розробка теоретичного рішення на основі аналізу вивчених джерел

Як правило, у педагогічних дослідженнях формулювання теми на початковому і заключному етапах роботи дещо (а інколи й суттєво) відрізняється. Це пояснюється тим, що у ході дослідження відбувається уточнення (звуження, специфікація) предмету дослідження, може змінитися початкове уявлення дослідника про проблему. Наявна література також може внести корективи у початкове формулювання теми.

Наприклад, обрана магістранткою тема «Навчання ознайомлювального читання старшокласників загальноосвітньої школи з поглибленим вивченням англійської мови» в результаті опрацювання нормативних документів та публікацій за останні роки і розробленої на їх основі методики перетворилася на «Особистісно-орієнтоване навчання ознайомлювального читання старшокласників загальноосвітньої школи з поглибленим вивченням англійської мови». Інтерес дослідника саме до цього аспекту проблеми виник у процесі опрацювання літературних джерел, що потім цілком закономірно відобразилося на розробці відповідної методики й організації експерименту. Коли всі частини роботи більш-менш оформилися та об’єдналися, стало очевидним, що її зміст вийшов за межі заявленої на початку дослідження теми. Тому було прийнято рішення про її корекцію. Відповідні правки були внесені у план та по тексту.

Цей приклад наочно демонструє, як відбувається уточнення теми дослідження. Саме тому наприкінці навчального року (середина квітня) уточнені формулювання кваліфікаційних робіт повторно заслуховуються на засіданні кафедри, аргументуються науковими керівниками, фіксуються у протоколі та рекомендуються до захисту. Для виконавців це означає, що до середини квітня чорновий варіант усієї роботи має бути написаний і прочитаний науковим керівником, щоб він мав підстави рекомендувати роботу до захисту.

Розробка теоретичного рішення на основі аналізу вивчених джерел у педагогічних дослідженнях знаходить своє конкретне втілення у методичній главі. Система чи комплекс вправ створюється дослідником з урахуванням усіх психологічних, лінгвістичних і дидактичних особливостей навчання певного матеріалу, учнів, програмних вимог і т.ін. Проте розроблена методика потребує експериментальної перевірки, а нерідко й уточнення після такої перевірки.

4. Розробка плану і методики експерименту. Підготовка експериментальних матеріалів. Проведення експерименту

Розробка плану і методики експерименту проводиться разом із науковим керівником.

Проведення експерименту відбувається поетапно. М.В. Ляховицький виділяє чотири етапи, які він називає фазами, в експериментальному дослідженні – організація, реалізація, констатація та інтерпретація.

Так, у фазі організація відбувається вся та підготовча робота, яку має здійснити науковець до початку експерименту, а саме: визначити цілі, сформулювати гіпотезу, підготувати експериментальні матеріали, відібрати учасників тощо. Розглянемо перераховані види роботи детальніше.

Щоб визначити цілі та завдання експерименту, варто згадати цілі та завдання всього дослідження. Саме вони обумовлюють цілі та завдання експерименту.

Гіпотеза – це система умовиводів, на основі яких прогнозується результат дослідження. Гіпотеза експерименту та гіпотеза всього дослідження не співпадають. У гіпотезі експерименту висловлюється припущення щодо досліджуваних причинно-наслідкових зв’язків. Вона відображає взаємну залежність двох сторін навчального процесу – знань, умінь і навичок, яких мають набути учні, та умов, що забезпечують найбільшу ефективність їх засвоєння і формування. Тобто, якщо змінити умови, то відповідно зміняться й знання, вміння й навички учнів. Саме за такою схемою формулюють гіпотезу експерименту.

Підготовка експериментальних матеріалів – це власне забезпечення розробленої методики достатньою кількістю друкованих, аудитивних, відео- чи цифрових матеріалів, наочності, необхідного обладнання тощо, яке виготовляється і тиражується самим дослідником. Експериментальні матеріали вміщуються в додатку до роботи.

Відбір учасників експерименту передбачає визначення їхньої загальної кількості та кількості учнів у контрольній та експериментальній групах. Для виконання кваліфікаційної роботи достатньо мінімальної кількості учнів, здатної забезпечити надійність і валідність результатів експерименту. Надійність експерименту – це математично встановлена необхідна і достатня кількість учасників експерименту та мінімальне число однорідних дослідів для отримання достовірних результатів, а його валідність – це встановлення, чи дійсно його результати є результатом виміру того, що очікується.

Відібрані групи мають корелювати (співвідноситися) між собою за основними показниками – рівень загального розвитку, успішність з предмету, активність тощо. Для підбору експериментальних груп не варто застосовувати надто багато критеріїв, інакше підготовчий етап ризикує затягнутися. Групи слід підготувати психологічно й організаційно – повідомити цілі й завдання експерименту, ознайомити з матеріалами і методикою роботи, психологічно налаштувати. Але у природному експерименті ніякої видимої підготовки учнів зазвичай не роблять.

Велике значення має ведення документації під час експерименту – конспектів уроків, самостійної роботи учнів, бесід, тестів, фотографій тощо. Фіксація деталей проведення експерименту дозволить Вам всебічно описати його хід і проаналізувати його. Форму документації ретельно продумують заздалегідь, адже під час самого експерименту на це не вистачає часу, і важливі аспекти можуть залишитися поза увагою чи забутися.

На цьому ж етапі розробляються й критерії оцінювання отриманих результатів, готуються бланки таблиць тощо.

У фазі реалізація (проведення експерименту) дотримуються певної послідовності: передекспериментальний зріз; експериментальне навчання; поточні зрізи під час навчання (якщо в них є потреба); післяекспериментальний зріз.

Передекспериментальний зріз проводиться для визначення вихідного рівня знань, навичок і вмінь іноземною мовою, а інколи навіть і рідною. Зріз проводиться за допомогою тестів, бесіди за певним планом, хронометрування тощо. Вибір видів завдань для зрізу залежить від особливостей дослідження, від конкретних завдань, які ставляться.

Під час проведення експериментального навчання слід строго дотримуватися розробленої методики в експериментальній групі та точно описати, за якою методикою відбувається навчання у контрольній групі.

Післяекспериментальний зріз проводиться в кінці експерименту. Він має відтворювати структуру передекспериментального зрізу для того, щоб отримати порівнювані дані, але може включати й нові завдання.

Інколи для повноти картини необхідно провести відстрочений зріз (наприклад, для перевірки стійкості сформованої навички). Такий зріз проводять при потребі через деякий час – місяць, чверть тощо.

Констатація – це фаза, що передбачає детальний і максимально об’єктивний опис результатів експерименту. Такий опис складає основу для відстеження закономірностей. У цій фазі здійснюється обробка результатів і формулювання часткових висновків. При цьому слід бути обережним, щоб не перенести часткові висновки на все дослідження. За висловом В.А. Артемова, висновки «необхідно формулювати, не виходячи за межі отриманих даних». Вчений також зауважує, що експеримент – не самоціль, а лише один з етапів дослідження, і тому якісні результати важливіші за кількісні, хоч і неможливі без них.

Сама назва фази інтерпретація свідчить про напружену розумову роботу науковця над осмисленням отриманих результатів. Дослідник має пояснити, що саме спричинило такі наслідки, встановити логічні глибинні зв’язки всередині самої методики, простежити закономірності та зробити коректні висновки. За образним висловленням М.В. Ляховицького, «вміння аргументовано інтерпретувати експериментальні дані дозволяє перетворити останні в «золотий фонд науки», дає можливість запропонувати відповідні методичні рекомендації».