5.4. Ринок позик

Ринок позик є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.

Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові засоби, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Позиковий капітал є однією із форм капіталу (грошового, товарного), яка виникає і розвивається в умовах ринкових відносин. Особливості позикового капіталу проявляються у таких аспектах:

1) на ринку позик цей капітал є товаром, що реалізується за певну ціпу (позиковий відсоток);

2) на відміну від звичайного товару позиковий капітал відчужується від свого власника не назавжди, а лише на певний термін за умови повернення з позиковим відсотком.

Основними джерелами позикового капіталу є грошові кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:

1) амортизаційні відрахування підприємств, що призначені для оновлення нематеріальних активів:

2) частина чистого прибутку підприємства:

3) частина оборотного капітану підприємств, іцо вивільняється за наявності надлишкових грошових потоків;

4) нагромадження підприємств і заощадження населення, держави тощо.

Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі кредиту та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах.

Таким чином, інструментами ринку позик є кредити та позики.

Рис. 5.4. Склад кредиторів та позикодавців

Кредит - це економічні відносини між: юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони є суб'єктами кредитної угоди. Відповідно до законодавства України кредиторами можуть виступати банки та інші небан-ківські фінансові установи.

Грошові або матеріальні цінності, стосовно яких укладаються кредитні угоди, є об'єктами кредиту.

Розрізняють:

1) товарну форму кредиту виникає тоді, коли в тимчасове користування на засадах платності і повернення передаються майнові цінності:

2) грошову форму кредиту, за якої позиковий капітал існує у формі грошей;

3) акцептну та авальну форми кредиту, що виступають як гарантії банку або іншої фінансової установи оплатити зобов'язання клієнта у випадку, коли останній не зможе цього зробити.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин кредит поділяється на такі види: національний, міжнародний, банківський, державний, комерційний, споживчий, лізинговий, консорціумний та інші. Характеристика основних видів та форм кредиту наведена в темі 8.

Відповідно до Цивільного кодексу України позика являє інструмент ринку, за допомогою якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

На ринку фінансових послуг надання позик здійснюється небанківськими фінансовими установами у формі грошей, фінансових активів або майна.

Надання позик та кредитів здійснюється на підставі укладеного договору про передачу позикового капіталу у користування.

Умови передачі позикового капіталу у користування визначаються умовами кредитного договору або договору позики, що укладені між кредитором (позикодавцем) та позичальником. Величина позикового відсотка визначається залежно від кон'юнктури ринку позикового капіталу.

Значення ринку позик в економічній діяльності проявляється в таких аспектах:

– ринок позик сприяє збільшенню обсягів виробництва в країні;

– забезпечує рух капіталів всередині країни, трансформацію грошових заощаджень в капіталовкладення;

– сприяє оновленню основного капіталу підприємств та впровадженню досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

– впливає на процес інтернаціоналізації світового господарства иаіяхом забезпечення міграції капіталів між: країнами;

– забезпечує утворення фінансово-промислових груп з метою структурної перебудови економіки.

Суть ринку позик виявляється в таких його функціях. Серед них такі:

– Обслуговування виробництва та товарного обігу за допомогою кредиту. Для збільшення оборотного капіталу виробничі та торговельні організації використовують банківський кредит.

– Акумуляціягрошовихзбережень підприємств і населення, держави, а також: іноземних клієнтів. За рахунок цієї функції банківські установи накопичують свої ресурси. Залучаються ресурси комерційними банками за допомогою проведення пасивних операцій. Внаслідок проведення таких операі{ій збільшуються обсяги власних, позичених та залучених коштів банків. Залучені кошти займають найбільшу питому вагу в структурі пасивів банківських установ.

Позичені кошти – це кредити, одержані в інших комерційних банках і кредити Національного банку України. Власні кошти – це фактично сплачений статутний капітал та інші фонди, що утворюються за рахунок відрахувань від прибутку банків.

– Трансформація грошових фондів безпосередньо в позиковий капітал і використання його у вигляді капіталовкладень для обслуговування процесу виробництва.

– Фінансування діяльності держави та населення шляхом надання кредитів державним органам та споживчих кредитів домашнім господарствам.

– Концентрація і централізація позикового та виробничого капіталів з метою їх злиття для утворення фінансово-промислових груп. Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськми та небанківськими фінансовими установами на користь клієнтів. Провідне місце серед цих послуг належить кредитуванню. Кредитні послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: банками, кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами, іншими фінансовими установами і мають на меті задоволення потреби суб'єктів ринку у додатковому капіталі.