2.3. Класифікація форм логістичних утворень.

Для того щоб уявити шлях, яким переміщується матеріальний потік, використовують поняття логістичний ланцюг. Синонімами цього терміна в англо-американській літературі з логістики є логістичний канал (logistical channe), канал розподілу (distribution channe) та ін. В Німеччині досить поширений термін логістичний ланцюг (die logistische Kette), що утверджений одним з національних стандартів.

Логістичний ланцюг (logistical chain) — це лінійно впорядкована кількість фізичних та/чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо), які виконують логістичні операції з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача. У загальному випадку логістичний ланцюг об'єднує виробника та споживача, хоч часто має складну структуру. У логістичних ланцюгах виділяють такі основні компоненти: зовнішню (власне виробництво) і внутрішню (внутрішньовиробничу) логістику; збут продукції та сервісне обслуговування споживачів чи замовників. Ефективність логістичних зв'язків набагато залежить від таких чинників, як інфраструктура підприємства, управління персоналом та його кваліфікація, розвиток технології виробництва, МТП підприємства, раціональна організація матеріальних, енергетичних та інформаційних потоків. Природно, що успішна дія зазначених чинників можлива за раціональної організації доставки вантажів та транспортно-складського господарства.

Принципово важливими є схеми організації вантажопотоків, показані на мал. 2. З них найкраща — транзитна (без вантажопереробки). Однак на практиці, тим більше в сучасних умовах, реалізація такої схеми не у всіх випадках можлива й ефективна. Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що логістичним вважається ланцюг, за яким рухаються товарний та інформаційний потоки від постачальника до споживача. В ньому виділяють такі головні ланки: постачальники матеріалів, сировини та напівфабрикатів, склади для зберігання продукції на стадії закупівлі, виробництво товарів, їх збут, включаючи відправлення зі складу готової продукції, споживачі готової продукції. Система логістики включає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби управління всіма ланками ланцюгів.

Організаційна будова логістичних ланцюгів може бути різною залежно від:

1) розмірів підприємств;

2) масштабів їх діяльності;

3) концепції управління;

4) матеріаломісткості;

5) галузі економіки;

6) кількості ланок;

7) схеми організації вантажопотоків.

Крім того, на організаційну будову фірми впливають:

а) межі сфери компетенції логістичних концепцій чи логістичних ланцюгів в організаційній структурі підприємства чи фірми;

б) матеріальний та функціональний поділ сфери логістики;

в) централізована чи децентралізована форма організації управління матеріально-технічним постачанням.

Основними інструментами управління логістикою є:

1) її бюджет як складова частина загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;

2) показники логістики;

3) планування номенклатури товарів методом АВІ;

4) методи дослідження операцій.

У розвинутих країнах до основних логістичних показників належать:

1) частота оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

2) загальні витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту;

3) ступінь готовності постачальника (%), який визначають як частку від ділення обсягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загальний обсяг потреб;

4) витрати на логістику (% від загальних витрат);

5) швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах;

6) витрати на відправлення одиниці продукції;

7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

8) завантаження складу та парку транспортних засобів;

9) ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів.