Формування та рух економічно активного населення
Економічно активне населення за визначенням МОП (Міжнародною організацією праці) – це особи у віці 15 — 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні
До цієї категорії належать:
учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
особи, що одержують Пенсії за віком або на пільгових умовах;
особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;
інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
Рівень економічної активності відбиває частку економічно активного населення в загальній його кількості:
Ре.а. = (Не.а./ Н)*100% , де
Ре.а. – рівень економічної активності;
Не.а. – чисельність економічно активного населення;
Н – чисельність населення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.
!!! До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом.
Неповна зайнятість - зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Повна зайнятість - зайнятість працівника за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством, колективним або трудовим договором;
Працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності;
Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення:
Рб = (Б/Не.а.)*100% , де
Рб – рівень безробіття;
Б – чисельність безробітних;
Не.а. – чисельність економічно активного населення.
Постійна взаємодія між елементами ринку праці: попитом, пропозицією та ціною праці під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів і є механізмом саморегулювання ринку праці.
Схематично взаємодія попиту і пропозиції відображена на рис. 2.1, де крива D— попит на працю, крива S— пропозиція праці, L — обсяг праці або кількість працівників, W — ціна праці (ставка заробітної плати).
Рис.1. Модель саморегулювання ринку праці в умовах конкурентного ринку праці
Як видно із рис. 1, найбільший попит приходиться на тих робітників, що претендують на низькі ставки заробітної плати, а найбільша пропозиція праці характерна при високих ставках заробітної плати. В точці перетину кривих попиту і пропозиції праці (Р) встановлюється рівноважна ціна праці і рівень потреби у праці даної кваліфікації.
В економічні теорії виділяють такі види безробіття:
1) Фрикційне безробіття — стосується тих осіб, які не працюють у зв'язку із добровільною зміною місця роботи у зв'язку із незадоволенням рівнем заробітної плати, умовами праці, місцем проживання тощо. Безробіття, пов'язане із пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукають роботу, перебуває на ринку праці в середньому не більше одного місяця. Але ж частка їх у загальній кількості безробітних може бути досить значною.
2) Інституціональне безробіття — є складовою частиною фрикційного безробіття і пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.
3) Структурне безробіття — виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли внаслідок технологічних та структурних змін суспільного виробництва з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками.
4) Циклічне безробіття — виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з Дефіцитом попиту.
Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди існуватимуть фрикційне і структурне безробіття. При повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень називається природним. Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, що може досить швидко здійснювати міжгалузеві й міжрегіональні переміщення в залежності від попиту пропозиції робочої сили. В економічно розвинутих країнах природна норма безробіття знаходиться на рівні 5—12 %.
Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків:
економічних:
Недовиробництво ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено існування взаємозв’язку між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП. За А.Оукеном, збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 3% ( у пізніших дослідженнях на 2%).
Потребує коштів на утримання безробітних.
Соціальних:
Зниження життєвого рівня.
Декваліфікація робочої сили.
Зростання показників безробіття.