- •Відкрите практичне заняття
- •«Доходи і заробітна плата. Зайнятість»
- •Суть, види, джерела формування доходів
- •Класифікація доходів
- •Класифікація доходів
- •Значення доходів
- •Заробітна плата як ціна товару «робоча сила» та форма розподілу за результатами праці. Форми та системи заробітної плати
- •Чинники, що зумовлюють національний рівень заробітної плати
- •Сімейні доходи, їх рівень, джерела і структура
- •Диференціація доходів та її межі. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині
- •Крива Лоренца
- •Ринок праці та особливості його функціонування
- •Формування та рух економічно активного населення
- •Цілі, причини та механізм державного регулювання зайнятості
Цілі, причини та механізм державного регулювання зайнятості
Проблема зайнятості та безробіття - одна з головних на сьогоднішній день у всьому світі. Від рівня безробіття залежить багато чого, і, перш за все такі фактори, як рівень життя населення, наявність кваліфікованої робочої сили, рівень еміграції.
Слід розуміти, що ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» (далі - Закон).
Згідно ч. 3 ст. 15 Закону основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є:
створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;
задоволення попиту пріоритетних галузей економіки у висококваліфікованих працівниках;
посилення мотивації до легальної і продуктивної праці;
активізація підприємницької ініціативи та самостійної зайнятості населення;
удосконалення системи професійного навчання з урахуванням інтересів особистості, потреб економіки та ринку праці;
сприяння підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання у професійному розвитку працівників;
збалансування попиту і пропонування щодо обсягу та рівня кваліфікації робочої сили на ринку праці шляхом системного прогнозування потреб економіки;
сприяння зайнятості громадян;
забезпечення створення рівних можливостей для реалізації суб'єктами господарювання інфраструктурних проектів та цільових програм, що фінансуються за рахунок державних коштів;
координація та контроль діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;
повернення безробітних до продуктивної зайнятості;
міжнародне співробітництво у сфері забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;
взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців та професійних спілок з метою забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості, зокрема здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення;
забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення;
здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці;
заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця насамперед для громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці;
забезпечення співпраці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, інших посередників з працевлаштування та установ соціальної, професійної і трудової реабілітації інвалідів, центрів соціальних служб для молоді;
захист внутрішнього ринку праці шляхом регулювання залучення до роботи іноземних працівників.
Заходи щодо сприяння зайнятості населення визначені ст. 24 Закону, а саме:
забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці;
створення умов для активного пошуку роботи безробітними;
підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці;
професійна орієнтація та професійне навчання;
стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних;
створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи;
сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка навчається;
сприяння зайнятості інвалідів;
забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру.
Статтею 14 Закону визначено категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема це:
один з батьків або особа, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;
інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
