Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекція. Т.10 Доходи і заробітна плата.Зайнятіст...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
267 Кб
Скачать
☆
  1. Цілі, причини та механізм державного регулювання зайнятості

Проблема зайнятості та безробіття - одна з головних на сьогоднішній день у всьому світі. Від рівня безробіття залежить багато чого, і, перш за все такі фактори, як рівень життя населення, наявність кваліфікованої робочої сили, рівень еміграції.

Слід розуміти, що ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» (далі - Закон).

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є:

  • створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;

  • задоволення попиту пріоритетних галузей економіки у висококваліфікованих працівниках;

  • посилення мотивації до легальної і продуктивної праці;

  • активізація підприємницької ініціативи та самостійної зайнятості населення;

  • удосконалення системи професійного навчання з урахуванням інтересів особистості, потреб економіки та ринку праці;

  • сприяння підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання у професійному розвитку працівників;

  • збалансування попиту і пропонування щодо обсягу та рівня кваліфікації робочої сили на ринку праці шляхом системного прогнозування потреб економіки;

  • сприяння зайнятості громадян;

  • забезпечення створення рівних можливостей для реалізації суб'єктами господарювання інфраструктурних проектів та цільових програм, що фінансуються за рахунок державних коштів;

  • координація та контроль діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;

  • повернення безробітних до продуктивної зайнятості;

  • міжнародне співробітництво у сфері забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;

  • взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців та професійних спілок з метою забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості, зокрема здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення;

  • забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення;

  • здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці;

  • заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця насамперед для громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці;

  • забезпечення співпраці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, інших посередників з працевлаштування та установ соціальної, професійної і трудової реабілітації інвалідів, центрів соціальних служб для молоді;

  • захист внутрішнього ринку праці шляхом регулювання залучення до роботи іноземних працівників.

Заходи щодо сприяння зайнятості населення визначені ст. 24 Закону, а саме:

  • забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці;

  • створення умов для активного пошуку роботи безробітними;

  • підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці;

  • професійна орієнтація та професійне навчання;

  • стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних;

  • створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи;

  • сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка навчається;

  • сприяння зайнятості інвалідів;

  • забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру.

Статтею 14 Закону визначено категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема це:

  • один з батьків або особа, яка їх замінює і:

  • має на утриманні дітей віком до шести років;

  • виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

  • утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

  • діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

  • особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

  • молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

  • особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;

  • інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

  • особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

25