аналіз потенційних постачальників.

Складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити вибір прийнятих постачальників:

• надійність постачання;

• віддаленість постачальника від споживача;

• терміни виконання замовлень;

• періодичність постачань;

• умови оплати;

• мінімальний розмір партії товару;

• можливість отримання знижки;

• частка постачальника у покритті витрат;

• повнота асортименту;

• умови розподілу ризиків;

• наявність сервісного обслуговування;

• рекламна підтримка;

• репутація постачальника;

• фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність

Деталізація окремих типових критеріїв може пердбачити встановлення таких показників оцінки:

• ціна:

• рівень ціни щодо конкурентів;

• умови оплати;

• гнучкість (еластичність ціни)

• якість:

• рівень якості;

• міцність (довговічність);

• надійність

• умови доставки:

• тривалість доставки;

• надійність доставки;

• обмеження щодо партії доставки

• додаткові послуги:

• власне транспортування;

• утримання запасів.

3. оцінка результатів роботи з постачальниками.

Експертний метод

Оцінку постачальника потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжування, що дозволяє розрахувати рейтинг постачання.

Необхідно оцінити і розставити критерії вибору за ступенем важливості для підприємства. Щоб оцінити значимість окремих критеріїв, за якими планується вибрати постачальника, обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості кожного критерію в межах від 0 до 1 (або 1-5, або 1-10). За коефіцієнтом значимості критеріїв підраховують комплексну оцінку значимості.

За точнішою методикою під час використання методу експертних оцінок кожному експерту присвоюють свій коефіцієнт компетентності.

Де, n – кількість експертів

k_i – коефіцієнт значимості, встановлений для даного критерію і-им експертом

α_і – коефіцієнт компетентності і-го експерта (його теж встановлюють від 0 до 1)

розраховуючи рейтинг для різних постачальників і порівнюючи отримані значення, визначають найкращого партнер. Якщо рейтинг джерела постачання нижчий від припустимої величини, та договір постачання за рішенням відповідальних осіб може бути розірваний навіть за умови ініціювання санкцій.

Оцінка постачальників за важливістю критеріїв

Вибір перспективного постачальника з огляду на динаміку товарних ринків є основним завданням, при цьому треба керуватися вимогами змін у стратегії постачання у напрямку «концентрованого джерела» (Single sourcing, Global sourcing). Це означає, що придатність постачальника визначатиметься не тільки ціновими факторами, а й довготермінованості постачання, перспективністю щодо гарантії кількісного і якісного розвитку частин і вузлів, їх наступної, якщо є потреба переробки

Для оцінки постачальників та їх подальшого вибору придатним може бути не типовий, а обґрунтований багатокритеріальний підхід. Його використання вимагає реалізації такого алгоритму:

• формування систем можливих суттєвих критеріїв (етап 1);

• формування безконфліктної системи критеріїв (етап 2);

• оцінювання вадливості («ваги») кожного критерію (етап 3);

• оцінювання кожного постачальника за вибраними критеріями (етап 4);

• розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника (етап 5).

Зауважимо, що прийняття за основу лише типових критеріїв спрощує алгоритм вибору постачальника, охоплюючи лише етапи 3,4 і 5

ABC-XYZ аналіз

Для аналізу постачальників, з якими підприємство вже співпрацює, можна також використовувати АВС-аналіз. В основу використання цього методу щодо аналізу постачальників лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективність, через що доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий обіг.

Мета АВС-аналізу є модифікацією правила Паретто (правило 80:20), сутність якого полягає у тому, що завжди існує невелика частина цілого, яка має вирішальний вплив на нього

• 20% клієнтів споживають 80% проданих продуктів;

• 20% навчальних дисциплін є джерелом 80% знань студентів і т.п.

Процедура асортименту постачання за кількісно-вартісним методом АВС-аналізу така:

1. розрахунок вартості (витрат споживання) кожної позиції запасів в асортименті постачання;

2. ранжування асортименту за критерієм участі у вартості витрат (запасів обороту) у порядку її зменшення;

3. розрахунок процентного вмісту кожної позиції у кумульованій вартості витрат;

4. створення кумульованої черговості матеріалів;

5. дослідження кумульованої черговості;

6. поділ асортименту постачання на АВС-групи згідно з прийнятими критеріями поділу.

6.4 Визначення економічного розміру замовлення

В основі визначення постачання у логістиці постачання використовують показник оптимального (економічного) розміру замовлення. Цей показник виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальником за замовленням споживача і, який забезпечує для останнього мінімальне значення суми двох логістичних складових: транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів.

Економічна величина замовлення (EOQ –Economic Order Quantity) за формулою вільсона розраховується за таких умов:

• величина попиту постійна і відома;

• час поставки (цикл поставки) є постійним і відомим;

• витрати поставки, насамперед ціни закупівлі, не залежать від величини партії;

• існує повне задоволення попиту;

• витрати утримання запасів прямо пропорційні до їх величини;

• не існує запасів у дорозі;

• витрати складування замовлення не залежать від величини замовлення;

• необмежений горизонт планування;

• не допускається можливість вичерпаності запасів;

• не обмеження доступності капіталу.

Викладені умови застосування методу EOQ створюють таку ідею розрахунку: оптимальна величина замовлення забезпечує досягнення мінімальної суми витрат утримання запасів і витрат складання замовлення за певний період. Витрати складання замовлення залежать від вартості складання одного замовлення та кількості замовлень на період. У розрахунку за рік витрати складання замовлення визначаються за формулою

де Ц_зам, n_зам - відповідно витрати складання одного замовлення та кількість замовлень за рік. Кількість замовлень за рік визначається діленням річної потреби у матеріалах Р_р на величину однієї партії замовлення Q.

Очевидно, що зі зміною величини партії (Q₁ і Q₂) прямо пропорційно змінюється середній запас, а отже, і витрати утримання запасів.

де С – вартість одиниці матеріалу;

r – витрати на утримання запасу у відсотках від вартості матеріалу.

Отже, оптимальна величина замовлення:

Охарактеризуйте наступні поняття для засвоєння основних положень теми:

ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА

7

7.1. Сутність виробничої логістики

7.1 Сутність виробничої логістики

7.2. Система управління якістю товару

7.3.Системи управління внутрішньологістичним процесом

7.4. Ефективність виробничої логістики

Виробництво в умовах ринку виживає тільки тоді, коли його керівництво замислюється над диференціюванням продукції, яку випускає, асортиментом цієї продукції. З часів командно-адміністративної системи змінилось відношення до поняття «ефективне господарювання». Ефективність зводиться до зниження витрат на всіх ланках технологічного процесу, що забезпечує оптимальні витрати часу та зниження собівартості продукції. Планування продукції засновується на тягнучій системі залежно від попиту, що склався на ринку товарів та від розміру замовлення клієнтів.

Особливого значення набуває поглиблення євро інтеграційних відносин і входження України до світової організації торгівлі.

У даному випадку сертифікуються не продукція, а саме виробництво, що й вимагає постійної роботи над якістю як виробництва, так і всього, що його забезпечує. Якісна гнучкість виробництва, залежно від попиту на ринку, забезпечується наявністю кваліфікованого персоналу, асортименту товарів та наявністю запасів.

Основними характерними ознаками виробничої логістики виступають: сталість, гнучкість, поступовість, прогнозованість та безперебійність.

При цьому велике значення має логістика з її націленістю на ефективний результат при управлінні матеріальними потоками.

Основними функціями виробничої логістики є:

- організація матеріальних потоків у виробництві;

- оптимізація запасів;

- впровадження системи управління якістю ресурсів;

- координація дій та відносин учасників логістичного процесу.

Активізація усередині виробничого процесу мають на меті управління матеріальними потоками та доведення інформації до окремих підрозділів. Узгодженість цілей та операцій між підрозділами та керівництвом надає можливість налагодити взаємозв’язок між внутрішніми та зовнішніми логістичними операціями підприємства. Підприємство, у такому випадку, забезпечує гнучкість та сталість матеріальних потоків і встановлення зовнішніх зв'язків між логістичними ланцюгами, а також створення оптимальної системи управління матеріальними потоками на підприємстві.

Логістику впроваджують для вирішення наступних задач:

• Оптимізації оперативних витрат на виробництво основної продукції;

• Організація та планування сталого процесу;

• Забезпечення асортименту продукції;

• Забезпечення гнучкості виробництва залежно від замовлень клієнтів;

• Зниження трансакційних витрат на зв’язок із підрозділами і постачальниками;

• Підвищення ефективності якості планування потреби в ресурсах;

• Зниження рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва й готової продукції;

• Поліпшення якості продукції;

• Впровадження системи управління якістю;

• Оптимізація технологічного періоду виробництва

7.2. Система управління якістю у виробництві

Якість – це концепція, яка тісно пов’язана з основною метою задоволення споживачів у логістиці. Як визначає Ф.Прайс: «Надаючи споживачу сьогодні, що він бажає за ціною, яку він спроможний сплатити, згідно витрат, які ми можемо витримати знову, і знову надає йому щось найкраще завтра» [31].

Логістика забезпечує та гарантує споживачу задоволення доставленими продуктами та послугами за витратами, що надають можливість одержувати прибуток, або покривати витрати. Споживач не повинен бути здивований продуктами різної якості, тому управління якістю продукції – це невидимий процес, результати якого прямо впливають на результати задоволення споживачів.

Споживач, постачальник, переробник по різному розуміють поняття якість (таблиця 7.1)

Таблиця 7.1

Якість є результатом добре організованого процесу, який систематично управляється та має чіткий напрям. В логістиці використовуються дві системи контролю якості: менеджмент загального процесу якості (Total Quality Management - TQM), та міжнародні стандарти ISO 9000. Для визначення та усунення дефектів у виробництві при здійсненні технологічних операцій використовується модель «шість сигм».

Total Quality Management - система принципів управління, яка спрямована на підвищення якості у всіх логістичних функціях та рівнях підприємства. Принципами менеджменту якості є:

• споживач визначає якість, задоволення споживача є основним пріоритетом;

• керівництво повинно впровадити на підприємстві систему лідерства;

• якість є основною вимогою у створенні стратегічного плану;

• за якість відповідає кожний робітник на кожному організаційному рівні;

• всі логістичні функції підприємства повинні сфокусуватися на поступовому підвищенні якості для досягнення стратегічної мети;

• проблеми якості вирішуються через систему кооперації серед робітників та керівництва;

• рішення проблем та поступове підвищення якості базується на використанні статистичних методів;

• підвищення кваліфікації всіх робітників є основою поступового підвищення якості.

Система ISO 9000-2008- це документ, що включає три стандарти та п’ять видів вимог:

ISO 9000-2008 – системи управління якістю, основи та поняття;

ISO 9001-2008 – система управління якістю: вимоги. Цей стандарт надає перелік специфічних вимог до впровадження системи управління якістю. Ці вимоги розроблені з причини необхідності полегшення міжнародної діяльності, поліпшення контрактної системи, а також для кінцевого реєстрування підприємства.

ISO 9004-2008 – управління якістю. Інструкція для покращення виробництва. Цей стандарт включає задачі, які не були розкриті у ISO 9001-2008, та мають діло із поступовим покращенням роботи.

Стандарт має п‘ять статей вимог:

Стаття 4: Система управління якістю;

Стаття 5: Управління системою;

Стаття 6: Управління ресурсами;

Стаття 7: Збут продукції;

Стаття 8: Показники, аналіз та поліпшення процесу.

Система управління якістю декларує різноманітні види вимог, що включають розробку, апробацію та впровадження системи документації на підприємстві, можливість визначення, яким чином розроблена документація допомагає управляти системою якості продукції.

7.3. Системи управління внутрішньологістичним процесом

Внутрішньовиробничі системи охоплюють лише операції виробництва, транспортування, зберігання, розподілу, переробки, пакування усередині підприємства для поєднання операцій однієї з іншою. Крім того, внутрішньовиробничі системи пов’язані із системами управління матеріальними потоками. Наприклад «Kanban» співпрацює із «WMS» (система управління зберіганням продукції). Залежно від спеціалізації підприємства воно може зупинитись на виборі однієї з наступних систем.

• MRP (Material Requirement Planning) – планування постачання матеріалів;

• MRP II (Manufacturing Resource Planning) – планування використання ресурсів на виробництво;

• Lead Production – спрямоване виробництво;

• Kanban – система обліку входу та виходу матеріального потоку;

• ERP (Enterprise Resource Planning) – планування використання ресурсів підприємства;

• CRP (Capacity requirements planning) -планування умовами продуктивності;

• SCM (Supply Chain Management) – управління поставками;

• CPC (Collaborative Product Commerce) – виробництво спільного продукту;

• DRP (Distribution Resource Planning) – планування ресурсів розподілу;

• YMS (Yard Management system) – система управління транспортними маршрутами.

MRP (Material Requirement Planning). Планування постачання матеріалів є системою, у якій матеріали, ресурси та компоненти надходять до виробництва згідно попиту на кінцевий продукт. Якщо попит на продукт знижується, то відповідно знижується попит на сировину та матеріали. Основною функцією системи є визначення кількості споживачів, що прагнуть купити продукт, та часу покупки. Основним документом системи враховується план реалізації продукції, який оцінює та планує подальший попит на продукцію. Ключовими елементами системи, що використовуються у системі розробки плану виробництва, є графік виробництва, відомість обліку матеріалів, відомість наявності інвентарю, програма планування постачання сировини та матеріалів, звіт про результати діяльності.

MRP II (планування використання ресурсів на виробництво) збудована на основі покращення системи MRP. Це дозволяє підприємству інтегрувати принципи логістики з фінансовими та операційними планами. Функції MRP II є замкнутим колом. Звичайна MRP система використовується у випадку, коли визначені задачі виробництва, визначені загальні вимоги згідно існуючого та запланованого попиту. У цій фазі MRP II об‘єднує виробничі, фінансові та маркетингові задачі разом. Інші операції, що пов’язані з трудовими ресурсами, транспортуванням, покупкою будуть задіяні у операційному плані.

Lead Production – спрямоване виробництво. Стратегія спрямованого виробництва базується на визначенні Муди (втрати, які при іншому їх використанні можуть принести додаткову вартість продукції чи послуг).

Система включає в себе 10 наступних ознак:

1. гнучкість ресурсів;

2. макети розстановки устаткування (осередки);

3. тягнуча система;

4. система Канбан;

5. малі партії;

6. швидке встановлення та обслуговування;

7. рівномірність виробництва;

8. підвищення якості;

9. продуктивне технічне обслуговування;

10. мережа постачальників.

Продуктивне технічне обслуговування поєднує у собі технічний ремонт і обслуговування з концепцією загальної системи управління якістю – залучення робітників, прийняття рішень на основі даних, система нульового дефекту та стратегічне фокусування. На підприємстві устаткування підлягає щоденному догляду, періодичній перевірці та профілактичним заходам за системою 5S, яка об‘єднує:

• Sort – сортування: робоче місце вивільняється від усього, що не знадобиться при виконанні поточних виробничих операцій;

• Set in order – раціональне розташування: визначення оптимального місця розміщення для кожного предмету (засобу виробництва), що необхідний у процесі виробництва;

• Sweeping – утримання в чистоті: забезпечення та підтримка чистоти устаткування та робочого місця;

• Standardize – стандартизація: дотримання стандартів чистоти устаткування та робочого місця, що прийняті на підприємстві;

• Sustaining – сталість: щоденне дотримання правил роботи та обслуговування.

7.4. Ефективність виробничої логістики

У процесі виробництва необхідно враховувати моделі розташування обладнання та устаткування для зниження часу виробництва та витрат на переміщення машин та готової продукції. Існують три основних моделі (макет процесу, макет виробництва, макет фіксованої позиції) та три інтегровані моделі (сотовий макет, макет гнучкої виробничої системи, макет змішаної лінії зборки продукту).

Макет виробництва, або функціональний макет - це функціональне групування майже однакових операцій у відділі, або у робочому просторі. Прикладом може бути розставлений товар у супермаркетах: відділ бакалії, відділ свіжих овочів та фруктів, відділ сипучих товарів. Функціональний макет характеризується уривчастими операціями, великою часткою обслуговування, серійним виробництвом, що обслуговує різних споживачів з різноманітними потребами.

Модель продукту, або монтажні лінії застосовуються у технологічному процесі згідно послідовних операцій, які потрібні для виробництва конкретного продукту. Кожний продукт має свою лінію виробництва, яка збудована згідно специфічних умов виробництва даного продукту. Робочий потік спрямований від одного робочого місця до іншого, поки продукт не досягне кінцевої точки технологічної лінії. Для того, щоб збудовану лінію продукту застосувати до додаткових операцій, необхідно переобладнати устаткування. Макет процесу орієнтований на масове виробництво, або на виробництво продукту, попит на який високий та стабільний.

Макет фіксованої позиції використовується для виробництва продукту, що надалі не має можливості переміщатися з причин крихкості, громіздкості, тяжкості. Прикладом таких процесів є виготовлення фігур з морозива, льоду, розробка ландшафтних дизайнів садів. Продукт залишається нерухомим протягом усього циклу виробництва, а споруди, робітники, сировина задіяні у місті виробництва та реалізації продукту. Перевагою системи є врахування всіх вимог безпосереднього клієнта, недоліком – високі витрати на устаткування та обладнання та додаткові витрати на утримання робітників.

Сотові моделі поєднують у собі гнучкість моделі процесу та ефективність моделі продукту. Сотова модель групує різнорідні групи машин у робочому просторі, що називається сотою, для обробки продуктів з аналогічними формами або аналогічними умовами виробництва. Робочі місця по відношенню один до одного розташовані так, що рух матеріалу зводиться до мінімуму.

Макет гнучкої виробничої системи складається з безлічі програмованих машин, які пов'язані автоматизованою системою обробки матеріалів і контролюється єдиною комп'ютерною мережею. Система гнучка та ефективна у виробництві. Технологічні операції знаходяться одна за одною. Якщо необхідно змінити сировину чи будь які умови на будь якій операції, то автомат автоматично із набору компонентів, які знаходяться на технологічній операції, обирає за карусельним методом необхідний компонент і постачає його на лінію. Після цього продукт просувається на наступну операцію, де таким же чином йому добираються необхідні компоненти.

• Макет змішаної лінії зборки виконує виробництво більш ніж одного типового продукту. Для цього визначається та зменшується зайвий час, що потрібен для виробництва варіативних продуктів. Робітники проходять перекваліфікацію для роботи на декількох робочих місцях відразу. Змінюється система розташування обладнання на робочих місцях для зручного переміщення робітників між робочими місцями.

Час циклу – це максимальна кількість часу, протягом якого продукт знаходиться на кожному виробничому чи технологічному процесі. Запланований період циклу розраховується на базі всього загального циклу виробництва продукту та кількості одиниць:

, (3.2)

де C_d – запланований час циклу;

T_p – час загального циклу виробництва;

U_d- запланована кількість товарів.

Крім того, період циклу може бути розглянутий як час між проходженням продукту кожної технологічної чи виробничої операції.

Час потоку = 15+15+35 = 65

Час циклу = 15; 15; 35

Фактичний час циклу = max {35} = 35

Знадобиться 65 хвилин, щоб продукт минув всі три технологічні операції. Час, який потрібний для закінчення виробництва продукту називається періодом потоку.

Фактичний цикл часу – це максимальний час проходження технологічної операції при виробництві продукту.

Ефективність використання часу - це оптимальне використання часу при виробництві продукту.

, (3.3)

, (3.4)

де t_i – час завершення технологічної операції;

j – номер технологічної операції;

n – кількість технологічних операцій;

C_a – фактичний час циклу;

C_d– запланований час циклу.

Товар характеризується надійністю у процесі його використання. Залежно від того, яким чином був зроблений товар та на основі сировини якої якості, надійність може коливатись у 100% інтервалі. Математично, надійність продукту – функція надійності частин та складових із яких вироблений товар.

R_s = (R₁)(R₂) . . . (R_n), (3.5)

де R_s – надійність товару;

(R_n) – надійність n- го компоненту.

Наприклад, якщо при виробництві товару використовуються дві складові частини, надійність яких відповідно дорівнює 0,83 та 0,95, то продукт буде мати надійність

0,83*0,95= 0.79.

Однак, деякі компоненти у технологічному виробництві більш важливі, ніж інші. Виникає потреба підвищення надійності окремих частин. Для цього використовують резервні ресурси, що можуть бути задіяні у виробництві.

R_s = R₁ + (1 – R₁)(R₂), (3.6)

де R₁ – надійність ресурсу, що використовується у виробництві;

R₂ – надійність резервного ресурсу, що може бути використаний як додатковий.

Наприклад, необхідно підвищити надійність ресурсу 0,83, який був наданий у першому варіанті. Надійність додаткового ресурсу дорівнює 0,9. Таким чином, можливо підвищити надійність ресурсу до рівня 0,83 + (1-0,83)(0,9) = 0,98.

Якщо мова йде про сільськогосподарське виробництво, то у випадку додаткових чистин виступає додаткове внесення добрив, застосування захисту засобів рослин, впровадження у виробництво нових сортів, тощо.

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

Л

8

8.1. Сутність логістики складування: логістичні операції, менеджмент

С

8.1 Сутність логістики складування: логістичної операції, менеджмент

8.2 Види складів та організація процесу складування

8.3 Ефективність логістичної системи зберігання продукції

Мета логістики складування полягає у забезпеченні безперервності матеріального потоку та розподілу товару на партії для подальшого споживання.

Існують декілька причин, за якими підприємства прагнуть використовувати склади у процесі доведення сировини та готової продукції до споживача:

1. Зниження транспортних витрат з причин об‘єднання у єдиний блок замовлення та розподіл на партії великого обсягу товару;

2. Координація попиту та пропозиції. Зберігання дозволяє виробникам контролювати сезонність поставок товару;

3. Задоволення потреб виробництва. Зберігання є частиною процесу виробництва. Своєчасність поставок ресурсів забезпечує якісний технологічний процес та збільшує додану вартість товару;

4. Вимоги ринку. У різний час переробники та кінцеві споживачі потребують різний обсяг товару. Склад надає можливість керувати матеріальним потоком на ринку.

Складська логістична система здійснює наступні логістичні операції:

• поставка та зберігання;

• транзитне зберігання;

• зберігання на митних складах;

• контроль температури та вологісті;

• надання інформації щодо транспортних потоків,

• здійснення консолідації замовлення;

• складування матеріальних ресурсів;

• маркування та штампування;

• загортання та розфасування;

• укладення у тимчасові мішки;

• здійснення посилок;

• кріплення товару;

• завантаження та розвантаження грузовиків;

• огляд та зважування;

• перетворення спеціальних замовлень;

• надання позичок на зберігання товару;

• зберігання реманенту, машин та обладнання, що забезпечують роботу складу.

Залежно від мети складування обираються склади різної довжини та місцезнаходження. Перш за все це залежить від системи розподілу продукції між промисловими та споживчими підприємствами. Тому, система складування іноді є мікро середовищем у розподільчій системі. Залежно від мети складування та існуючої розподільчої системи, склади можуть виконувати різні функції: зберігання, консолідації, завантаження насипом, змішування.

Функція зберігання. Найбільша кількість складів розробляються для захисту продукції від псування і втрати та в основному для зберігання матеріалів і реманенту. Конфігурація складових споруд та їх розташування визначаються довжиною складу, вимогами до зберігання продукції. Споруди можуть бути призначені як для довготривалого зберігання (основні засоби, корма), сезонного зберігання (насіння, мінеральні добрива, готова продукція), так і короткого зберігання (товар, що тільки чекає на розвантаження).

Функція консолідації. Транспортна структура, особливо партії різних норм, впливають на використання споруд та складів. Якщо товари надходять на склад з багатьох джерел, то економічніше буде їх сконцентрувати (на складі або вантажному терміналі) для консолідування малих партій у великі та знизити загальні транспортні витрати. Склади використовується для відвантаження великим оптом. Таку функцію виконують обслуговуючі кооперативи, приймаючи товар від членів кооперативу та реалізуючи їх разом.

Функція розвантаження насипом. Склад насипом є противагою консолідованого складу. Великі обсяги товару з найменшими транспортними витратами надходять до складу і після цього розподіляються на маленькі партії згідно із запитом проміжних споживачів. Насипні склади в основному є типовими у реалізації та розподілі продукції. Насипні склади використовуються у випадку, коли відстань між виробником та споживачем занадто велика, а витрати транспортування одиниці продукції оптовими обсягами більші ніж роздрібними партіями.

Функція змішування. Підприємства, які купують з багатьох виробничих організацій та розподіляють його дрібними партіями між роздрібними магазинами використовують обидві функції, як консолідації так і розвантаження насипом, що допомагає знизити витрати як при постачанні продукції на склад, так і при її доставці до споживачів.

Для здійснення ефективного складування необхідно користуватись трьома принципами менеджменту логістики складування:

• Принцип одержання товару. Одержання товару дрібними партіями знижує обсяги матеріального потоку. У тому випадку, якщо роздрібне завантаження неминуче, необхідно забезпечити більшу швидкість та обіг матеріального потоку. Отже, чим менше партія, тим скоріше вона повинна бути відвантажена;

• Використання та контроль за устаткуванням на складі. Необхідно обрати відповідне обладнання для забезпечення переміщення товару у середині складу, вивозу його зі складу та зосередження товару. Розміри складу та його обладнання повинні бути збудовані згідно кількості та розмірів обраного устаткування;

• Можливість вибору. Структура складу повинна надавати можливість зберігання як дрібнооптових партій та оптових товарів. При відвантаженні частини оптових товарів, порожні полиці повинні заповнитись знову даним товаром, або залишки товару необхідно відразу реалізувати. Основна проблема складування полягає у невірному використанні часу. Логістична система складування забезпечує безперервність матеріального потоку. Тому не повинні створюватись черги на зберігання товару та наявність вільного обладнання.

8.2. Види складів та організація процесу складування

Зберігання залежить від фінансових та правових аспектів, функцій, які здійснює склад, та типу споруд. Залежно від функцій, що виконують склади, їх поділяють на шість категорій:

• Склад розподілу. Основний вид складів, що надає широкий спектр послуг щодо здійснення мерчендайзингу. Мерчендайзинг не потребує спеціалізованого обладнання чи обробки продукції певним методом. Це традиційний вид складування, що використовує всі можливі операції за допомогою типового устаткування;

• Склади для зберігання готової продукції. Такі склади лімітують свої послуги лише у межах зберігання та обробки окремих, певних видів товарів, наприклад, льону, зерна, тютюну, та інших товарів, що мають термін нетривалого зберігання;

• Склад для зберігання насипом. Деякі склади пропонують зберігання та обробку продуктів оптом без пакування (насипом) – такі, як хімічні продукти, паливні матеріали, масло, щебінь, пісок. Склади також можуть змішувати однакові продукти від різних постачальників, що є частиною їх сервісу;

• Склади температурного контролю. Такі склади контролюють температуру та вологість усередині приміщення. Основними товарами таких складів виступають харчові продукти, що швидко псуються (фрукти, овочі, зелень, морожені продукти), хімічні засоби та алкогольні напої. Слід нагадати, що склади не змінюють ані фізичний, ані хімічний склад продукції, отже він не може перетворювати продукт.;

• Склад для зберігання домашніх речей. Спеціалізація даних складів полягає у зберіганні та обробці домашніх речей і фурнітури. Яскравим представником таких складів є склад по зберіганню вовняного одягу та верхнього одягу з хутру;

• Мінісклади. Такі склади займають площу від 2 до 20 м² та згруповані у кластери. Вони, зазвичай, виконують функцію надання швидкої додаткової площі та пропонують малий спектр послуг. Перевагою такого складу є зручне місце розташування, недоліком - забезпечення безпеки та охорони.

Склад може бути відкритого та закритого типу. Закритого типу склади використовують для продукції, яка підлягає псуванню протягом періоду зберігання. Звичайно такий склад більш витратний та потребує додаткової робочої сили для його існування.

Залежно від фінансового стану склади поділяють на власний, орендований, лізинговий та транзитний. Транзитні склади належать державі та виконують тимчасові функції зберігання та мінімальний спектр операцій щодо обробки товару.

Залежно від форми власності, склади поділяють на власний, орендований та громадський.

Орендовані склади – підприємства, що пропонують свої послуги щодо зберігання продукції на короткостроковий період. Вони забезпечують більшість можливих послуг, ніж ті, що може забезпечити власний склад: обробка, доробка, пакування, штамповка, фасування та інші операції, які пов‘язані зі зберіганням продукції.

Громадський склад подібний громадському транспорту в транспортній системі і, по суті, має ті ж самі особливості, що й приватний орендований склад. Однак, на відміну від орендованого складу, приватний склад надає низький перелік послуг, та на відміну від власного та орендованого встановлює фіксовану ціну на послуги. Хоча, така ціна менше ніж у складі орендодавця, однак підприємство не спроможне вплинути на її рівень.

По-перше, необхідно визначити основні напрями просування та типи матеріальних потоків. Кожний матеріальний потік у системі складування здійснює одну чи декілька нижченаведених виробничих операцій:

• зберігання;

• прийомка на склад;

• обробка та переміщення;

• комбінування товару за необхідністю.

Умови щодо планування площі. Неоптимальне використання площі складу, при навантаженні товару призводить до зниження ефективності системи управління. Склад повинен бути завантажений так, щоб до мінімізації відстаней між полицями, згідно з розмірами машин розвантаження, та максимізації поверхні полиць.

Площа, яка відводиться для полиць розраховується, як множення кількості палетів та площа палетів. Простір проходу визначається як множення довжини рядів піддону та операційної ширини. Наприклад, для зберігання всього товару необхідно 22 піддона, розмір якого 1,2*1,8. Їх заплановано розташувати в 11 рядків по 2 палети. Розмір операційної ширини входження до складу дорівнює 2,8 м.

Площа для полиці дорівнює 22* (1,2 м*1,4 м) = 36,96 м²

Простір проходу 11*1,4*2,8 = 43,12 м²

8.3. Ефективність логістичної системи зберігання продукції

Витрати на зберігання товару різняться залежно від виду складу: власний, орендований, громадський. Кожний з цих видів складів включає різні фіксовані та змінні витрати.

Громадський транспорт. Ціна на зберігання товару у громадському транспорті визначається за контрактною системою між представниками підприємства - замовника та складу. Формування ціни здійснюється на основі таких факторів: обсяги товару що надходять на склад для зберігання; період часу зберігання товару, кількість окремих елементів у загальній партії товару; середній обсяг товару, що направляється за кордон, обсяг офісної роботи для оформлення документів.

Фіксовані витрати:

• оформлення складської документації;

• оформлення митної документації;

• адміністративні витрати;

• охоронна документація;

• страхування товару від крадіжки та пожежі;

• витрати на консолідацію партії товару;

• пакування та фасування товару.

Змінні витрати:

• обробка одиниці товару;

• зберігання 100 вагових одиниць чи кубічних метрів товару.

Орендоване зберігання. Інший вид складу пропонує систему орендованого зберігання з використанням ручної вантажопереробки. Це означає, що орендодавець надає можливість користуватись своїми власними основними фондами: будівлями та обладнанням.

Фіксовані витрати:

• орендна плата;

• адміністративні витрати;

• витрати на устаткування;

• витрати на опалення;

• використання електроустаткування;

• страхування товару;

• витрати на пожежну безпеку;

• амортизаційні нарахування.

Змінні витрати:

• витрати на паливо - мастильні матеріали;

• покупка додаткових палетів та стелажів;

• витрати на утримання машин;

• витрати на оплату праці робочого персоналу;

• витрати на пакування та фасування товару.

Власний склад. Усі витрати, які пов‘язані із обслуговуванням та контролюванням складу належать до витрат підприємства. Високий рівень механізації та низький рівень прямих витрат знижує частку змінних витрат. Під час періоду низького використання складу є надлишкова потужність трудового потенціалу та невикористаний потенціал машин та обладнання, що спричиняє високі фіксовані витрати, порівняно із витратами на зберігання у громадському складі.

Фіксовані витрати:

• кредитні відсотки;

• витрати на покупку машин та устаткування;

• страхування товару;

• витрати на пожежну безпеку;

• витрати на опалення;

• витрати на електроустаткування;

• заробітна плата;

• адміністративні витрати;

• додаткове використання зовнішніх площ у напружені часи.

Змінні витрати:

• витрати на паливо - мастильні матеріали;

• витрати на пакування та фасування;

• витрати на додаткову обробку товару.

При аналізі ефективності роботи складу використовують наступні показники:

Час загального зберігання товару розраховують за формулою:

Q_W = Q_in + Q_loc1+Q_interloc + Q_loc2 + Q_out + Q_fer, (81)

де Q_W – час загального зберігання товару;

Q_in – час відвантаження товару на склад;

Q_loc1 – час переміщення товару до зберігання;

Q_interloc – час зберігання товару на складі;

Q_loc2 – час переміщення до завантаження товару;

Q_out – час завантаження товару;

Q_fer – час простою.

Пропускна здатність складу:

(8.2)

де W – пропускна здатність складу;

N_p – кількість товару, що знаходиться на завантаженні - розвантаженні, зберіганні та переміщенні.

Коефіцієнт використання корисної площі:

3KS = Sгр / Sо.с. (8.3)

де, Sгр – площа, що зайнята у даний період товаром для зберігання;

Sо.с. – загальна площа складу.

Коефіцієнт використання корисного обсягу:

KV = Vгр / Vос = (Sгр hскл) / (Sос hос) (8.4)

де Vос– загальний обсяг складу, м³;

Vгр – обсяг, що зайнятий у даний період товаром для зберігання;

hскл – висота складського приміщення, м;

hос – висота приміщення, що використовується для зберігання груза, м.

Обсяг витрат на тону товару на зберіганні:

Оз = Є + К 0,29 (грн/т), (5.5)

де Є – поточні витрати, грн/т;

К – одноразові витрати, грн/т;

0,29 – коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

Э = А / (n Q) (грн/т), (8.6)

де А – витрати, які пов‘язані з амортизацією, ремонтом машин, устаткування та обладнання;

n – обіг товару (365 дн. : tз. дн.);

tз – середня тривалість строку зберігання товару на складі, т/ дн;

Q – вага товару, який розміщений на складі.

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

С

9

1. Збутова політика і логістична стратегія

9.1 Збутова політика і логістична стратегія 9.2 Логістичні посередники у каналах збуту 9.3 Розподільчі центри у логістичних ланцюгах

Логістика збуту охоплює комплексне планування, керування та фізичне опрацювання готових виробів у межах від моменту здавання-приймання товарів із виробницт­ва до постачання замовнику, то оптимізація збутової діяльності має на меті мінімізацію витрат як у межах, так і поза межами логістичної системи за умови функціонування збуту відповідно до замовлень клієнтів. Змінними параметрами у процесі оптимізації є витрати на складування готових виробів, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування, витрати вичерпання запасів, витрати замороження капіталу тощо.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової про­дукції Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства {мікрорівні) це:

• оптимізація формування портфеля замовлень;

• укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

• забезпечення ритмічності та дотримання планомірності ре­алізації продукції;

• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі; -раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

• оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного ха­рактеру;

• формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

• вибір схеми розподілу матеріального потоку;

• визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

• визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

На відміну від маркетингу, який займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформований марке­тингом попит з мінімальними витратами.

Таблиця 9.1

Вплив стратегії на суть логістичних концепцій

Передусім етап вибору схеми розподілу стосується прийняття концептуального рішення щодо характеру збутової діяльності підприємства, а саме:

• збут здійснюється тільки за одноканальною системою безпосередньо замов­никові, який самостійно будує свою систему розподілу. Позитивним тут є, безперечно, простота збуту продукції, однак така "ізоляція" від кінцевого споживача може призвести до втрати або погіршення перспективи підпри­ємства, до обмеженості ринкових можливостей, нарешті, до низької рен­табельності виробництва;

• збут здійснюється за багатоканальною системою розподілу, що може охоплю­вати різні канали збуту, різні за змістом логістичні ланцюги, тобто існування транспортно-експедиційних фірм, торгових посередників (дистриб'юторів, дилерів), розподільчих центрів (складів), торговельних фірм. Поряд із складністю такої системи слід зважати на позитивні моменти, що можуть проявитися у розширенні можливостей збуту, у мінімізації збутових витрат, у підвищенні логістичного сервісу, у контролі за кінцевим споживанням, що забезпечить і перспективу, і максимальну рентабельність виробництва. При цьому канали збуту можуть бути сформовані як на основі прямих зв'язків, так і з залученням посередників. Останні формують так звані гнучкі та ешелонні системи розподілу оптимізації системи збуту

• який час поставки, на підставі співвідношення витрат і доходів, необхідно вважати найбажанішим?

• скільки необхідно пунктів поставки, якої вони повинні бути величини і в яких місцях розташовані?

• які транспортні засоби найвигідніші і як їх ліпше використовувати?

• чи є потреба у залученні сторонніх організацій для функціонування системи збуту?

• яким повинно бути упакування товарів з урахуванням вимог фізичного розподілу?

9.2 Логістичні посередники у каналах збуту

Канал розподілу — це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживан­ня. Іншими словами канал розподілу — це шлях, яким товари пе­реміщуються від виробника до споживача.

Логістичні посередники у каналах розподілу виконують певні функції, які укрупнено можна розділити на:

• функції (операції) фізичного розподілу;

• функції обміну (купівлі-продажу);

• підтримуючі функції (стандартизації якості збуту, фінансування, інформаційної підтримки, страхування ризиків і т.п.)

Центральне місце серед посередників у збуті займають торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати й інші вищезазначені функції, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, вантажопереробки, управління запасами, кредитно-фінансового обслуговування, передпродажного і післепродажного сервісу і т.д.

Таблиця

Типи торгових посередників у канапах розподілу

Дилери — це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Дилер стає власником про­дукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником і дилером припиняються після виконання всіх умов за договором по­стачання.

Дистриб'ютори — оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правило, виробник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на певній території і протягом певного терміну. Дистриб’ютор не є власником продукції. За договором він набуває права на продаж продукції.

Комісіонери – це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені таза рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Виробник залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачем.

Агенти – посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо до нього особи. Агенти є юридичними особами. Агент укладає угоди від імені і за рахунок виробника.

Брокери – посередники під час укладання угод, які зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, і не розпоряджаються продукцією. Брокери не перебувають у договірних відносинах з жодною зі сторін угоди, яку укладають і діють лише на основі окремих доручень. Брокерів винагороджують тільки за продану продукцію.

9.3 Розподільчі центра у логістичних ланцюгах

Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує то­вари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення належної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади часто зустрічаються в торгівлі харчовими продуктами або промисловими товарами масового користування. Однак розміщення поблизу ринків збуту характерно для багатьох галузей. Така стратегія еко­номічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого попов­нення запасів.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромадження потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів полягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асор­тимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість ста­ти кращим за інших постачальником.

За проміжного розташування складів між виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані і поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами.

Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.

Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування.

Евристичні методи. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Паретто, тобто на попередній відмові від великої кількості очевидно неприй­нятних варіантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оцінити.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується. Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розта­шована на цьому відрізку і не належить до його кінців. Лівий вантажообіг пробної точки — вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки. Правий вантажообіг пробної точки — вантажообіг споживачів, розташованих і праворуч від неї.

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

Т

10

10.1. Принципи ефективного управління транспортною системою

В

10.1.Принципи ефективного управління транспортною системою

10.2. Види транспорту для цілей логістики

10.3.Ефективність транспортної системи

1. Постійна тривалість потоку. Причини мінімізації транспортних витрат та витрат часу полягають у наступному: вихід з потоку та проходження процесу неналежним чином знищує або уповільнює транспортування товару, зменшує кількість переміщень товару;

2. Максимальний розмір одиниці товару. Оптимальний розмір одиниці товару є найбільший, тому будь - який транспортний засіб повинен бути забезпечений для цього. Причина полягає в тому, що великі розміри товару потребують додаткового часу переміщення, завантаження, розвантаження та тимчасового зберігання;

3. Максимальний розмір транспортного засобу. Із збільшенням розміру транспортного засобу, особливо в автомобільній системі, знижуються змінні витрати, наприклад, витрати на паливо - мастильні матеріали, на одиницю товару;

4. Максимальна маса транспортованого вантажу порівняно із нормативною масою транспортного засобу. Змінні витрати у транспортній політиці залежать від загальної маси вантажу. Чим більше транспортний засіб, тим більше вартість маси товару. Якщо машина недозавантажена, витрати включатимуть вартість пустого простору;

5. Адаптація транспортної системи до перевезень. Розмір та склад транспортного засобу повинен бути пристосований до умов транспортного плану. Маленький автомобіль спроможний перевезти лише невеликий вантаж, у той час, коли клієнт потребує консолідованого замовлення;

6. Стандартизація. Транспорт повинен мати наступні характеристики:

   • використання різномасштабного товару;

   • готовність до завантаження у зворотному напрямку;

   • відповідність розмірів із загальноприйнятим габаритом вантажу.

7. Додаткові споруди та устаткування, які допомагають завантажувати та переміщувати товар (упаковки, пакети, короби, ящики, контейнери);

8. Консолідація вантажів на довгі перевезення. Відокремлене використання консолідованих замовлень та дистанційне транспортування само по собі ефективне. Їх об‘єднання надає можливість транспортній фірмі з‘єднати разом економію місткості масштабу на відстані. Такі операції будуть найбільш ефективні з боку оптимізації транспортних логістичних систем.

Транспортні перевезення складаються згідно розкладу транспортування, який включає наступні етапи:

1. Визначення об‘єктів перевезення;

2. Встановлення кластерів перевезень. Розрахунок обслуговування кластерів згідно щоденних маршрутів;

3. Планування початку маршруту з найдальшого об‘єкту;

4. Недопущення перетинання маршрутів;

5. Маршрути не повинні накладатися;

6. Використання спочатку найбільшого транспортного засобу;

7. Наближення до одиночного сервісу об‘єктів, які відокремлені від кластерів;

8. Зниження часових витрат на обслуговування об‘єктів.

10.2. Види транспорту для цілей логістики

Залежно від етапу виробництва у логістичній системі товари можна поділити на групи, починаючи від первинної переробки до кінцевого споживання. Такі групи мають одну із фізичних характеристик, що пов’язані із транспортними технологіями. Товари поділяються на сировину, напівфабрикати та кінцеві продукти:

• сировина представляє собою основні продукти сільського господарства (молоко, зерно, соняшник) та матеріальні ресурси (насіння, добрива, засоби захисту рослин);

• напівфабрикати залишаються у процесі змінення сировини до готової продукції (сухе молоко, концентрат соку, борошно);

• до кінцевого продукту відносяться продукти, які пройшли всі стадії переробки з форми напівфабрикатів до продуктів, готових до використання (масло, хліб, сир, макарони, ковбаси).

Залежно від п‘яти факторів товари можуть бути визначені як товари для зберігання, переміщення, доупакування та транспортування. Цими факторами є:

1. Допомога при транзиті: необхідність схоронності вантажів;

2. Щільність товару, що відображає коефіцієнт ваги товару;

3. Розмір та можливість розподілу товару, що визначається габаритами товару;

4. Можливість доупакування, що характеризується властивостями товару;

5. Потенційна відповідність, що визначається високою вартістю товарів, їх неміцність та ламкість, вірогідність розкрадання ті інші потенційні ризиковані характеристики.

Існують дві форми транспортної системи: наземна та водна, яка у подальшому може розподілятися у підвиди залежно від різновиду та ознак (фіксовані маршрути, можливість перевозки, технології перевезення). Наземний вид транспорту представлений автомобільними дорогами, залізничними шляхами, трубопроводом. Водний транспорт може бути розподілений на морський та земний. Останній включає у себе навігацію у річних озерах, водосховищах та каналах.

Авіатранспорт призначений лише для транспортування на великі дистанції, що обмежується масою вантажу та відстанню, на яку цей вантаж перевозиться. Сильні сторони авіатранспорту:

• Авіатранспорт досягає високої швидкості на довгих дистанціях, що підвищує дохідність споживача. Дана характеристика розширює географічні межі ринку для високовартісних видів продукції, що швидко псується, наприклад, декоративні квіти;

• Протягом польоту літак на шляху не має інших фізичних перешкод;

• Авіатранспорт не висуває умов для негабаритного вантажу;

• Використовуються стандартизовані упаковки та контейнери, що знижують витрати на упакування. Крім того, упакування захищає товар від механічних пошкоджень;

• Авіатранспорт має добру систему захисту, що є сильною стороною з технічної точки зору;

• Працює лише кваліфікований персонал.

Обмеження авіатранспорту:

• Необхідні послуги розвезення товару;

• Лімітована вага та розмір перевезення;

• Поєднання величезної кількості товару, що відправляється однією партією може збільшити загальний час транспортування;

• Політ у даний момент не завжди можливий. Однак, це може бути компенсовано за рахунок високої швидкості;

• На авіатранспорт безпосередньо впливають загальні умови, такі як повітряність, ожеледиця, турбулентність;

• Низький доступ. Аеропорти, зазвичай, розташовані далеко від промислових та комунікаційних об‘єктів.

• Загальні витрати, у розрахунку на партію товару занадто великі.

Автомобільний транспорт. Сьогодні, автомобільний транспорт змістив залізничний із перевезень на довгі дистанції. На довгих дистанціях транспорт спроможний обслуговувати перевезення таких продуктів як риба, сільгосппродукція, деякі напівфабрикати і більшість готової продукції.

Сильні сторони автомобільного транспорту:

• Послуга «двері у двері». Автомобільна система не лімітована у маршрутах та терміналах. Замовлення поступає безпосередньо від заводу постачальника до дверей споживача. Така послуга взагалі не потребує терміналу;

• Доступність. Автотранспорт може перевозити в будь-яку країну чи економічно ефективний регіон. Крім того, перевезення зазвичай, своєчасні;

• Захист вантажу: в результаті можливості надавати послуги «двері у двері», невеликі переміщення невеликими партіями, можуть бути відразу проконтрольовані клієнтом;

• Швидкість. Даний елемент для послуг «двері у двері», уникаючи часу на зберігання товару у терміналах постачальника та споживача. Однак, якщо дистанції надвеликі, краще обрати інший вид транспорту.

Обмеження автомобільного транспорту:

• Лімітованість вантажних можливостей: великий товар лімітований у автомобільному транспорті;

• Високий негативний вплив на екологію через забруднення навколишнього середовища;

• Залежність від суб‘єктивних факторів: погодні умови та трафік можуть вплинути на своєчасність та можливість транспортних операцій;

• Високоенергетичне споживання. У порівнянні на одиницю транзиту, автомобільний транспорт споживає більше палива, ніж інші види транспорту.

• Висока аварійність на дорогах збільшує ризики перевезень, збереження вантажів та роль людського фактору.

Залізничний транспорт. Залізнична транспортна система не буде такою екстенсивною як автомобільна. Причина полягає в тому, що залізнична мережа має лімітовану кількість напрямків, що знижує її гнучкість та доступність порівняно із автомобільним транспортом.

Сильні сторони залізничного транспорту:

• Будь - який вид товару може бути відправлений у спеціальному пакуванні;

• Насипний товар перевозиться на довгі дистанції, що дає можливість уникнути можливість використання автомобільного та авіатранспорту;

• В основному такий вид транспорту має низькі витрати (по відношенню до маси, особливо на великі відстані);

• Не знаходиться під впливом дорожнього трафіку та погодних умов, як автомобільний транспорт. Теоретично, виконання розкладу залізничним транспортом більш реалістичне, ніж у авто та авіа системі;

• Схоронність. Залізничні вимоги схоронності дозволяють досягти того, що не можуть бути розкрадені вантажі, якщо це може статися в автомобільному транспорті;

• Залізничний транспорт найбільш енергоефективний на довгих відстанях.

Обмеження залізничного транспорту:

• Існують фіксовані шляхи та специфічні термінали, тому залізничний транспорт змушений співпрацювати зі збутовими та розподільчими підприємствами;

• Високі витрати у пакуванні товару негабаритних розмірів;

• Потребує величезних капіталовкладень;

• Залізничний транспорт схильний до крадіжок, у випадку, коли вагони стоять довгий період у відстійнику.

Умови фрахту товару:

• великі та високої щільності товари;

• товари насипом;

• товари, які перевозяться на великі відстані;

• матеріальні ресурси і напівфабрикати;

• високоцінні товари в контейнерах.

Морський транспорт. Океанічний транспорт більш ефективний при перевозі великих обсягів вантажів насипом на великі дистанції. Крім того, він є найбільш поширеним видом транспорту в міжнародних перевезеннях.

Сильні сторони морського транспорту:

• Низьковитратний сервіс. Високоцінні товари високої щільності можуть відправлятися на великі відстані;

• Стандартні транспортні засоби можуть бути використані у подальшому переміщенні та інтермодальному транспортуванні товару;

• Морські перевезення достатньо безпечні та мають охоронний сервіс.

Обмеження морського транспорту:

• Послуги можуть надаватися тільки в порту, що вимагає використання додаткових коштів на доставку товару;

• Не можливий сервіс «двері у двері»;

• Транспортування схильне до впливу кліматичних умов;

• Морський транспорт надає повільний та малочисельний сервіс;

• Неможливість перевозки сезонного товару;

• Протягом довгих часових перевезень клієнт може зробити відмову від товару.

• Умови фрахту товару:

• Будь - який товар за низькими цінами;

• Велика кількість товару;

• Товари насипом;

• Невеликі строки зберігання;

• Негабаритні товари.

Трубопровідний транспорт. Трубопровідний транспорт має свої унікальні характеристики: інфраструктура є єдиним цілим; Система відображає загальні витрати. Завантаження, транспортування та розвантаження товару скомбіновані у єдиний процес.

Сильні сторони трубопровідного транспорту:

• Трубопровідний транспорт низьковитратний у використанні праці;

• Товар проходячи через систему, відображається та контролюється за допомогою електронних пристроїв;

• Погодні умови не знижують сервіс;

• Випадки крадіжок дуже рідкісні;

• Трубопровідний транспорт не здіймає шум, навіть у воді, населення може почути, тільки коли система пошкоджена;

• Середня ціна обслуговування дуже низька;

• Швидкість транспортування. Труба діаметром 40 см зі швидкістю 15 км за годину доставляє 1,8 мільйонів літрів.

Обмеження трубопровідного транспорту:

• Трубопровідний транспорт обслуговує лише конкретні види товарів, такі як речовини та гази;

• Трубопровідна система гнучка тому, що збудована обслуговувати лише декілька регіонів;

• Устаткування трубопровідної системи настільки специфічне, що воно не може бути використане у іншому вигляді, який, наприклад, раптово почав користуватися більшим попитом;

• Трубопровідний транспорт вимагає високих інвестиційних витрат. Ці витрати, зазвичай, відносяться до витрат на реконструкцію основних фондів.

Умови фрахту товару:

• Газ та рідкі речовини;

• Шламове вугілля;

• Іригаційна система.

10.3. Ефективність транспортної системи

Транспорт не надає продукції - він її переміщує. Основною метою при цьому для транспортної системи виступає досягнення прямого ефекту конкурентоспроможності виробництва. Менша ціна витрат на одиницю продукції порівняно із ціною продукції – ось найвища ефективність логістичного процесу. Економія у транспортній політиці зводиться до оптимального використання часу.

Існують три види транспортної стратегії, що характеризують рівень його економічної ефективності:

1. Збільшення розмірів транспортних засобів та максимальне використання їх потужностей та місткостей. Місткість, що використовується в транспорті, пропорційна його цінності. Зазвичай, витрати на транспортування прямо пропорційні його місткості. Однак, в деяких випадках, місткість росте швидше ніж попит на транспортування. Така модель використовується при перевозці вантажів насипом у трейлерах, вагонах, в яких довжина, широта та висота максимальні;

2. Збільшення кількості транспортних засобів та максимальне використання їх потужностей, місткості. Використання транспорту із надлишком вантажу потребує більших витрат і, навпаки, існують випадки, коли необхідно перевезти невеликі партії товару, але декілька раз за період. Використання більшої кількості малопотужного парку надає можливість одержати більші знижки, такі як зниження витрат на паливо, витрати на обслуговування парку. В останній час, підприємства вигідно використовують транспорт у сумісних заходах;

3. Інтенсифікація використання додаткових споруд, устаткування та інфраструктури. Коли інфраструктура використовує максимально можливий сервіс, результатом постає зниження витрат на використання парку. Наприклад, поліпшенням використання залізничної системи обумовлює зниження фіксованих витрат на машини, поки рівень руху не починає викликати затримки через скупчення.

Масштаб економії у транспортній системі залежить від економії завантаження, економії обсягів, та економії відстані.

Економія завантаження. Кількість товару може транспортуватися за нижчими витратами на одиницю товару, коли це відбувається в одній партії. Теоретично, один і той же транспорт обслуговує максимально можливу частину ринку, за тією ж самою технологією, якщо б він обслуговував лише один суб‘єкт ринку. Для того, щоб досягти економію у щільності необхідно знизити частину пустих повернень транспорту, завантажувати товар від найбільшого до найменшого.

Економія обсягів – відбувається при процесі, коли два чи більше продуктів формують одні втрати транспортування. При сумісних замовленнях витрати на транспортування однієї партії менше ніж у випадку, коли продукція постачається окремо. Сумісно, такі витрати виробляють загальні витрати. Яскравим прикладом може бути перевезення у залізничному транспорті. У різних вагонах перевозиться зерно, вугілля, паливо-мастильні матеріали, будівельні матеріали. Економія витрат досягається через диверсифікацію транспортних послуг відразу декільком клієнтам.

Економія відстані відбувається, коли ріст транспортних витрат буде менший, ніж збільшення відстані. Інакше кажучи, загальні транспортні витрати за один тоно - кілометр будуть нижче ніж збільшення відстані. Це відбувається у тому випадку, коли фіксовані витрати на організацію транспортування не впливають на відстань переміщення. Такими витратами є завантаження – розвантаження товару, збори аеропорту, транспортна документація.

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

І

11

11.1.Сутність Інтернет - логістики

Е

11.1 Сутність Інтернет логістики

11.2 Види та типи об‘єктів логістичної Інтернет - системи.

11.3 Ефективність ведення бізнесу в Інтернет - логістиці

Сьогодні, дуже важливо розуміти можливості, переваги та недоліки Інтернет логістики.

Для розуміння Інтернет - логістики, по-перше необхідно встановити концепцію електронного бізнесу (рис 7.1).

Рис. 11.1. Зміст концепції електронного бізнесу

Інтернет-логістика - це управління прямими матеріальними та інформаційними потоками у середині електронної мережі, що надходять від постачальника до споживача із використанням Інтернет-технологій та комунікацій.

Основна мета Інтернет-логістики полягає у встановленні прямих відносин між об’єктами ринку та швидкому доведенні інформації, продукції та матеріалів за допомогою Інтернет- технологій.

Інтернет- логістика здійснює наступні операції:

• проведення фінансових операцій з купівлі та продажу товарів та послуг (страхування складу он-лайн);

• пошук нових партнерів;

• впровадження власного каталогу продукції та послуг;

• здійснення персонального продажу;

• формування консолідованого замовлення;

• покупка продукції у системі оф- та он-лайн;

• встановлення взаємозв’язків із постачальниками;

• одержання своєчасної інформації від постачальників та споживачів;

• зберігання інформації на окремих серверах;

• продаж товарів поштою;

У більшій частині, Інтернет- логістика пов‘язана із інформаційними потоками ніж із матеріальними. Крім того, інформація Інтернет- логістики може прийняти форму товару (новини, доклади, книги, звіти, прайси).

Інтернет-логістика має як свої переваги так і недоліки. Переваги полягають у наступному:

1) Обслуговування споживачів. Інтернет- логістика надає можливість максимально швидко відповідати на запити споживачів та реагувати на зміну структури матеріального потоку;

2) Покращення роботи транспортної системи. Відправники вантажу й вантажні перевізники мають щоденну он-лайн інформацію через спільну логістичну систему.;

3) Збільшення замовлень та прискорення їх оформлення. Замовлення оформлюються та обробляються через електронну систему та електронне листування та затверджуються цифровим підписом;

4) Гарантування оплати. Оплата може здійснюватись через будь-яку електронну системи оплати, яка зв‘язується з банком, та може встановити інформацію про платника щодо його місцезнаходження, фінансової стабільності, та платоспроможності;

5) Поліпшення прогнозування та планування. Сумісні плани продажу продукції та просування матеріального потоку поширюються через Інтернет між всіма об‘єктами логістичної системи;

6) Організація консолідованого замовлення. Інтернет дозволяє знайти споживачів одного і того ж товару у різних географічних точках та сформувати замовлення та транспортування єдиною партією від виробника;

7) Управління регіональним попитом. При звичайній логістичній системі, у якій виробник не пов‘язаний із реалізатором можуть виникнути проблеми зі зміною попиту на продукцію.

В той же час Інтернет-логістика має недоліки:

1) Проблеми вимірювання. Одне із самих найбільших недоліків електронної логістики - відсутність реальності досліджених цифр. Тобто, неможливо визначити попит на продукцію в електронному бізнесі, встановити кількість потенційних клієнтів, розподілити витрати на електронні логістичні системи між її об‘єктами;

2) Заплутаність мережі. Іноді, для того щоб завантажити інформацію з Інтернету потрібен тривалий час. Коли там знаходиться ряд користувачів, час збільшується і деякі системи, можливо, недоступні завдяки дуже великій кількості відвідувачів;

3) Безлад. У електронній комерції існує велика різноманітність підприємств різних форм власності, малого та середнього бізнесу. Зазвичай, важко визначитися у реальності існування підприємства;

4) Перевага продажу оф-лайн (поза електронною мережею). В основному, багато підприємств надають в Інтернет інформацію поверхневого характеру, обмежуючись місцезнаходженням і переліком продукції. Але, всеодно, встановлюються контакти, що збільшують частку трансакційних витрат;

5) Погана досяжність. У той час як чисельність користувачів Інтернету стрімко збільшується, його досяжність все ще далеко позаду. Особливо це стосується користувачів, що проживають та працюють у сільській місцевості. Тому, ефективна Інтернет - логістика у сільському господарстві поки ще не має сенсу.

11.2 Види та типи об‘єктів логістичної Інтернет - системи

Інтернет- логістика охоплює наступні сфери взаємовідношень (рис. 7.2):

1. Підприємство із підприємством (Business to business – B2B);

2. Підприємство зі споживачем (Business to Consumer – B2C);

3. Підприємство із державою (B2G);

4. Споживач зі споживачем (С2С);

5. Держава для бізнесу (G2B);

6. Держава для споживачів (G2C).

Рис. 7. 2. Сфери взаємовідношень Інтернет - логістики

Ефективне придбання товарів та послуг за допомогою електронної комерції поліпшує управління матеріальним потоком. У даному випадку придбання – це не тільки купівля продукції, але ще й пошук постачальників, що мають оптимальні ціни на товари.

Інтернет-логістика підтримує процес покупки через електронні каталоги, електронні аукціони, електронні ринки. Крім того, великі корпорації використовують Інтернет - логістику лише для встановлення довготривалих економічних відносин.

Залежно від системи встановлення ціни на продукцію, види Інтернет - логістики поділяються на електронний каталог, електронний обмін та електронний аукціон.

Електронний каталог має ті ж самі функції що й традиційний каталог. Товари мають фіксовану ціну, але зі знижками при різних умовах продажу. Крім того, одна й та ж сама сторінка може мати інформацію про продукцію декількох підприємств. Пошукові системи полегшують вибір серед безлічі асортименту та номенклатури товару. Споживач може розглядати та шукати одночасно різні товари різних підприємств через конкретні характеристики продукту, образи та специфікацію. Можна обрати різні продукти, що потім спрямовуються у віртуальну корзину. Наприкінці вибору споживач підтверджує покупку та оплату за товар. Менеджер каталогу розподілить замовлення між різними постачальниками та надає гарантію поставки. Постачальник може поновити інформацію у режимі реального часу щодо підтвердження наявності продукції й точності цін.

Робота електронного обміну засновується на виконанні основних функцій традиційних товарних бірж, з покупцями та продавцями того ж самого продукту, що і в реальному світі. Ціни не фіксовані, але визначені основними умовами попиту та пропозиції. Такі обмінники, в основному, використовуються для товарів, що мають стандартизовані характеристики чи високу трансакційну цінність.

Електронні аукціони поділяються на два класи: прямий аукціон (один продавець та багато покупців, що поступово підвищують ціну) та зворотній аукціон (один покупець та багато продавців, що прагнуть знизити ціни). Основні вимоги прирівнюються до вимог реального аукціону, де кожний бажаючий може підняти останню ціну на одиницю.

Електронна реалізація продукції оптимізує виробництво в різних підприємствах. На підставі надходження інформації від реалізації по електронній мережі про те, що продається, коли продається і для кого, можна в майбутньому відкинути ті види, які рідко продаються, або взагалі не користуються попитом. Така інформація також вказує на необхідність пошуку нових споживачів за межами області.

11.3 Ефективність ведення бізнесу в Інтернет-логістиці

Для визначення ефективності електронної логістичної системи користуються матрицею електронних товарів, що складається з двох блоків: структури реалізації продукції в електронній системі і структури процесу надання електронних послуг.

Електронні послуги поділяються на мережні та позамережні. Ринки розподіляються на спеціалізовані та традиційні. У таблиці 11.1 відображені 4 основних види електронних систем продукції: рекламна сторінка підприємства, сторінка рекламного агентства, традиційний електронний магазин, спеціалізований електронний магазин.

На рекламній сторінці підприємств, в основному, рекламується декілька видів продукції при незначній кількості послуг. Такі підприємства, в основному, працюють в низькому мережному рівні, так як продаж продукції через Інтернет є для них дорогим та малоефективним. Тому споживач одержує всю необхідну інформацію про продукт, місце і ціну реалізації через рекламну інформацію. У даному випадку, Інтернет - система ефективна для підприємств, що спеціалізуються на виробництві визначеного виду продукції, але не у великих кількостях.

Таблиця 11.1

Структура електронних послуг реалізації плодово-ягідної продукції

Найбільш розповсюдженим видом електронних систем на сьогоднішній день є неспеціалізовані рекламні сторінки, що виконують більш широкий вид послуг і реалізацію різноманітних видів продукції.

Електронні магазини охоплюють декілька об‘єктів логістичної системи (виробника та постачальника, виробника та реалізатора, виробника та транспортну фірму, реалізатора та транспортну фірму, реалізатора та склад). Електронні магазини намагаються збільшити розмаїтість товарів та послуг шляхом надання можливості вибору для споживачів.

Мережні магазини можуть бути пов'язані зі споживачем за допомогою рекламних електронних магазинів. Електронні магазини, що спеціалізуються на реалізації продукції відносяться до спеціалізованих електронних магазинів. Основна їх відмінність від спеціалізованих рекламних сторінок в тому, що реалізація продукції здійснюється, в основному, внутрішньомережним способом. Структуру видів реалізації в електронній торгівлі ґрунтується на трьох видах електронних систем в залежності від еластичності електронних послуг, якими користуються постачальники продукції для зміни складу і виду товарів у залежності від статків споживача (рис. 11.3).

Рис. 11.3. Структуру видів реалізації в електронній торгівлі

Електронні ринки виконують значну кількість послуг, які можуть реагувати на зміни споживчої переваги, а також використовують високий рівень технологій. Електронні ринки використовують найбільш сучасні електронні технології, адаптовані до більш складних ринкових умов. Численні бази даних тут побудовані для збору інформації про споживача і статистичний аналіз, який необхідний у маркетингових дослідженнях для вивчення відносин зі споживачами.

Визначені вище приклади за видами електронних послуг і системою реалізації, представляють матрицю електронних послуг (рисунок 11.4).

Послуги, які знаходяться у верхньому лівому куті матриці, характеризуються електронними технологіями з лімітованими можливостями, що ускладнює застосування послуг усередині мережі.

Рис. 11.4. Матриця електронних послуг

З підвищенням рівня внутрішньомережних електронних послуг рівень електронного обслуговування пересувається в правий нижній кут. У той же час електронні послуги в цій сфері здатні використовувати технології для створення нових послуг в інформаційній системі для дослідження споживчого попиту.

Матриця ефективна тим, що допомагає зрозуміти й оцінити вартість електронних послуг та їхню важливість у русі матеріального потоку.

Матрицю можна охарактеризувати наступним чином:

• Електронні системи, які розташовані уздовж матриці, є найбільш ефективними, ніж системи, які розташовані у напрямку в правий верхній кут;

• Електронні системи, які розташовані в нижній частині матриці є більш ефективними, ніж ті, котрі знаходяться у верхній частині матриці;

• Електронні системи, що розташовані праворуч від матриці, є більш ефективними, якщо вони використовують внутрішньомережну реалізацію;

• Електронні системи, що розташовані ліворуч від матриці, є більш ефективними, якщо вони реалізують продукцію поза мережею.

Величина витрат коливається в залежності від призначення електронного магазина, у якості рекламної сторінки або електронної торгівлі в мережі. Останнє вимагає застосування удосконалених технологій і комп'ютерного забезпечення для створення віртуального купівельного кошика, збереження кредитної інформації, одночасного підрахунку податків і підсумовування ціни, повідомлення про покупку по електронній пошті, як покупця, так і підприємство, що реалізує цю продукцію

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

ГЛОСАРІЙ

CPC (Collaborative Product Commerce) – виробництво спільного продукту.

CRM (Customer relationship management) – система управління взаємовідношеннями із постачальниками - це система управління та нарощування економічних відношень підприємства з клієнтами та споживачами. Вона означає використання технологій для організації, автоматизації, безперебійності процесів, які відбуваються на підприємстві для обслуговування клієнтів та технічної підтримки. CRM управляє відношеннями із клієнтами на базі даних та інформації про споживачів. Дані збираються протягом реалізації продукції та у процесі покупки.

CRP (Capacity requirements planning) - планування потреб у виробничих потужностях.

DRP (Distribution Resource Planning) – планування ресурсів розподілу.

ERP (Enterprise Resource Planning) – планування використання ресурсів підприємства.

Kanban – система обліку входу та виходу матеріального потоку.

Lead Production – спрямоване виробництво.

MPS - це поетапний план, який чітко визначає яку кількість продукту та коли підприємство планує виробити. Повна інтегрована система управління комбінована із програмою планування потреб у матеріалах (MRP, material requirements planning). Якщо компоненти відсутні на складі, функції системи управління виробництвом діють через систему MRP для створення заявки на закупку.

MRP (Material Requirement Planning) – планування постачання матеріалів.

MRP II (Manufacturing Resource Planning) – планування використання ресурсів на виробництво.

SCM (Supply Chain Management) – управління поставками.

SRM – це система для створення сприятливого середовища, що необхідно для взаємодії з постачальниками готової продукції різного асортименту для прибутковості підприємства. Система є мультифункціональною, що надає можливість підприємству знизити витрати у ланцюгу поставок за рахунок налагодження більш тісних взаємозв’язків між покупцями та постачальниками. Технологія використовується для полегшення та поліпшення зв’язку між ними. Основними принципами існування SRM виступають сегментація постачальників, відповідальність, управління процесами, ресурсозабезпечення та інноваційні технології.

WMS є системою управління запасами, ресурсами та обробкою замовлень. Система надає можливість одержання попередньої інформації про доставку товару, існуючого порядку розкладання на складі товару, наявність вільного місця для розміщення нового товару, що надасть можливість використати площу більш ефективно.

YMS (Yard Management system) – система управління транспортними маршрутами.

Агенти- посередники, які діють на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів, тобто принципалів.

Аутсорсинг - передача підприємством неосновниx для нього бізнес - процесів стороннім виконавцям, найчастіше, з метою зменшення витрат на ці бізнес - процеси або для покращення якості результату.

Виробнича логістика - це постійна робота над якістю як виробництва, так і всього, що його забезпечує.

Витрати - це все, що обтяжує показники вартості господарювання: кількість сировини, матеріалів та людської праці.

Глобальна логістична стратегія - це стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватись як найважливіші політичні рішення.

Громадський склад подібний громадському транспорту в транспортній системі і, по суті, має ті ж самі особливості, що й приватний орендований склад. Однак, на відміну від орендованого складу, приватний склад надає низький перелік послуг та, на відміну від власного та орендованого, встановлює фіксовану ціну на послуги. Хоча, така ціна менше ніж у складі орендодавця, однак підприємство не спроможне вплинути на її рівень.

Гурток якості – це невелика добровільна група робітників та керівників, що складається у межах 8-10 чоловік з одного підрозділу. Група зустрічається щотижнево протягом робочого часу для вирішення проблем, які пов‘язані не тільки безпосередньо з якістю, але й з продуктивністю, витратами, безпечністю. Рішення приймається за методом мозкової атаки.

Ефективність використання часу - це оптимальне використання часу при виробництві продукту.

Єдиний митний тариф - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Збутова логістика (логістика розподілу)- частина логістичного комплексу, яка забезпечує ефективну організацію розподілу продукції, а саме, і маркетинг і посередницьке забезпечення, і транспортування, і зберігання.

Іінформаційна система - система збору, зберігання, накопичення, пошуку й передачі даних, які застосовуються у процесі управління.

Інкотермс — це систематизоване поєднання низки міжнародних торгівельних звичаїв, базисні умови поставки. Видаються вони Міжнародною торгівельною палатою і вперше були опубліковані вперше у 1936 році. Метою Інкотермс е забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі.

Інтернет-логістика - це управління прямими матеріальними та інформаційними потоками у середені електронної мережі, що находять від постачальника до споживача із використанням Інтерент технологій та комунцікацій.

Канал розподілу - це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця їх виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу - це шлях до місця споживання.

Квадратний Канбан – це виділена область, яка містить визначену кількість видів кінцевих продуктів. Якщо Канбан пустий, робітник розуміє, що він повинен працювати над іншим Канбаном.

Комісіонери- посередники, які дістають право підшукувати партнерів і підписувати з ними контракти від свого імені, але за рахунок продавця або покупця (комітента), які несуть комерційні ризики.

Конкурентні товари – товари, які покупці спроможні шукати та порівнювати (розташування у різних реалізаційних центрах, порівняна ціна, якість) і лише після цього робити зважене рішення.

Логістика – це наука про планування організації управління й контролю руху товарно - матеріальних цінностей і супутніх фінансових, ресурсних і інформаційних потоків у бизнес- процесі підприємства з метою їх оптимізації. Основним об’єктом дослідження логістики є управління й оптимізація матеріального потоку. Мета логістики – це оптимізація циклу відтворення з виключенням невиправданих витрат шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції.

Логістична операція – сукупність дій, які направлені на рух та перетворення матеріальних потоків.

Логістична система – це система, яка направлена на виконання конкретних логістичних функцій, має свої характерні ознаки та підпорядковує собі підсистеми для забезпечення внутрішньої діяльності.

Логістична стратегія спрямована на рішення основної задачі – забезпеченість безперебійного та постійного потоку товару та фінансів. Залежно від того, чи продукт має масове чи має серійне виробництво, в управлінні матеріальним потоком застосовують два методи стратегічного розвитку: теорія «обмежень» та теорія «точно в строк».

Логістична функція – комплекс логістичних операцій, які мають свої характерні особливості та проводяться для досягнення певної мети.

Логістичний аутсорсинг означає придбання у третьої сторони послуг з управління запасами, транспортування товару, його складування й усі, пов‘язані із цими операціями бізнес - процеси. Головною вигодою аутсорсингу є зниження витрат та професіоналізм у виконанні функцій.

Маркетинг - діяльність фірми, направлена на визначення необхідної комбінації товару, ціни, стимулювання і місця збуту, сукупність яких направлена на представлення якнайбільшого задоволення споживачів. Як система внутрішньофірмового планування, маркетинг ставить завдання забезпечення високоефективної взаємодії на різних рівнях управління таких його функцій, як планування, контроль, організація, управління.

Матеріальний канбан - у тому випадку, коли замість кінцевого товару інвентаризуються матеріали та сировина.

Митний брокер - посередник у зовнішньоекономічних угодах. Він являє собою комерційну організацію (тобто юридичну особу) і має ліцензію на здійснення процедур митного характеру.

Митний перевізник - комерційна організація, яка має права юридичної особи й отримала ліцензію Державної Митної Служби на здійснення діяльності у якості митного перевізника.

Міжнародна логістика є видом логістики забезпечення вантажоперевезень різноманітних товарів з однієї держави в іншу, а також оптимізація як тимчасових, так і фінансових витрат на доставку товарів від виробника до споживача.

Орендовані склади - підприємства, що пропонують свої послуги щодо зберігання продукції на короткостроковий період. Вони забезпечують більшість можливих послуг, ніж ті, що може забезпечити власний склад: обробка, доробка, пакування, штамповка, фасування та інші операції, які пов‘язані зі зберіганням продукції.

Повірені - на основі разової, спеціальної чи генеральної довіреності отримують право здійснювати операції від імені та за рахунок довірителя.

Посередницькі фірми – це такі, які в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача товару. Вони діють заради прибутку.

Послуга - це діяльність, направлена на задоволення потреб.

Промислові товари та послуги – це ті, які спрямовані для підприємств для подальшого їх виробництва. Їх класифікація трохи відрізняється від споживчих товарів.

Рoka-yoke означає наявність у системі виробництва будь - якого пристрою чи механізму, який запобігає виникненню дефектів.

Рівень розподілу логістичного потоку – це будь-який посередник - учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи матеріальні потоки в процес їх переміщення до кінцевого пункту призначення. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем.

Сервіс - це робота з надання послуг, тобто по задоволенню потреб підприємств, людей.

Сигнальний Канбан використовується у тому випадку, коли необхідна інвентаризація процесу. Коли замовлення зроблене, товар визначається трикутним прапорцем. Коли вся партія відмічена папірцем, товарна партія вилучається зі складу, породжує при цьому виробництво нової партії.

Система «шість сигм» – це процес розвитку товарів та послуг, при якому встановлюються межі досконалості. Слово «сигма» означає статистичне стандартне відхилення, тобто величину відхилення від загальної групи. Основна ідея системи полягає у тому, щоб встановити кількість дефектів, що відбуваються у процесі, потім оцінити їх вплив на процес, і досягнути нульового ефекту дефектів. Нульовим ефектом буде враховуватися число 3-4 дефекти на мільйон можливостей.

Склад - це споруди та будівлі із численних взаємозалежних елементів, які мають певну структуру й виконують ряд функцій по зберіганню, перетворенню та розподілу вантажів між споживачами.

Складська логістична система - система управління матеріальними потоками на стадії зберігання й розподілу товару, яка пов'язує між собою виробничу й розподільчу системи в тимчасовому періоді.

Складська система є елементом логістичного ланцюга, який формує основні й технічні вимоги до товару та установлює критерії його оптимального розподілу.

Специфічні продукти – це ті продукти, при яких покупець готовий прикласти додаткові зусилля та чекати істотну кількість часу, щоб придбати їх.

Споживчі товари – товари, що спрямовані на кінцевого споживача. Згідно маркетингу такі товару різняться залежно від місця покупки та шляху, яким був обраний даний продукт: традиційні продукти, конкурентні продукти, специфічні продукти.

Стелажний Канбан - коли осередки на стелажах пусті, робітник знає, що йому потрібно виробляти новий продукт, щоб заповнити полку. Якщо відстань між станціями не дозволяє використання квадратних або стелажних Канбанів, може бути використаний сигнальний Канбан.

Стратегічне управління логістикою зводиться до вирішення питань «що», «коли» та «яким чином» буде відбуватись на трьох рівнях управління: стратегічному, тактичному, та оперативному.

Теорія обмежень спрямована на виконання операцій, які не відбуваються протягом тривалого часу та не мають необхідності збалансованості на всіх етапах технологічного процесу. Така теорія полягає в основі одиничного та серійного виробництва.

Товар є матеріальним продуктом або послугою, що бажані для споживача.

Торговельні представники - на основі угоди представляють інтереси принципала (довірителя) на певному ринку за обумовленою номенклатурою товару (функції моніторингу, збору інформації, пошуку покупців, створення іміджу).

Традиційні товари – це товари та послуги, що споживач купує часто, негайно, спонтанно, і рідко порівнює їх з іншими товарами.

Транспортна логістика – частина логістики, яка досліджує витрати, пов‘язані з використанням та обслуговуванням транспорту (транспортуванням, завантаженням, розвантаженням, збереженням вантажів під час транспортування).

Тягнуча система - система організації праці, коли робітник звертається до попереднього відділу за матеріалами в обсязі, які йому треба обробити негайно.

Фактичний цикл часу – це максимальний час проходження технологічної операції при виробництві продукту.

Час циклу – це максимальна кількість часу, протягом якого продукт знаходиться на кожному виробничому чи технологічному процесі.

«Чемпіон» у системі «шість сигм» – керівник, який несе відповідальність за успішність проекту.

«Чорний пояс» у системі «шість сигм» - робітник, що впроваджує стратегію прориву у системі «шість сигм».

Штовхаюча система - система організації праці, коли план роботи розроблений згідно робочих місць, а кожен робочий відділ, при виконанні своєї роботи штовхає продукт до наступного відділу.

Штрих- коди – це коди для позначення товарів, розроблені для усунення проблем із контролем просування продукції за допомогою вкладеного в них ідентифікаційного номеру. Штрих- код забезпечує швидкий, простий та точний спосіб зчитування інформації. Існують два типи штрихових кодів: одномірні та двомірні.

Якість у логістиці – це концепція, яка тісно пов’язана з основною метою задоволення споживачів у логістиці. Якість є результатом добре організованого процесу, який систематично управляється та має чіткий напрям.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Benjamin S. Bloom Taxonomy of educational objectives. Published by Allyn and Bacon, Boston: Pearson Education. – 1984 p.

2. Bowersox D.J. Logistical Management / D.J. Bowersox, D.J Closs. – N.Y. : McGrew-Hill Companies Inc., 1996. – 375 p.

3. SCANFleet, ConLog компании BAUER Интернет логистик-платформа. (пер с англ.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://www.bauer.kiev.ua

4. Автоматична платіжна система. Розумні теги (пер с англ.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://www.touchngo.com.my

5. Аникин Б.А. Логистика : учеб. пособие /под ред. Б.А.Аникина. – М. : ИНФРА, 1997. – 327 с.

6. Аникин Б.А. Логистика : учеб. пособие. – 2-е издание, перераб и доп  /под ред. Б.А.Аникина. – М. : ИНФРА, 2001. – 352 с.

7. Байдукова Н.В. Cвязь электронных денег и платежных систем / Н.В. Байдукова // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2005. – № 8. – С. 135-137.

8. Бакурадзе Л.А. Комплексная система деловой навигации компании / Л.А. Бакурадзе // Политематический сетевой электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета. – 2007. – № 28. – С. 7-28.

9. Бакурадзе Л.А. Планово-экономические вопросы навигации уборочно-заготовительных кампаний / Л.А. Бакурадзе // Политематический сетевой электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета. – 2008. – № 36. – С. 110-139.

10. Бычков И.В. Внедрение навигационных систем GPS/ГЛОНАСС и геоинформационных технологий в задачах точного земледелия / И.В. Бычков, Н.Г. Луковников, А.Н. Луковников, Л.В. Нефедьев, Г.М. Ружников // Горный информационно-аналитический бюллетень научно-технический журнал. – 2009. – Т. 18. – № 12. – С. 135-140.

11. Виханский О.С. Стратегическое управление : учебник. – 2-е издание, перераб и доп /. О.С. Виханский. – М. : Гардарика, 2005. – 296 с.

12. Гаджинский А.М. Логістика : підручник / А.М.Гаджинский. – М. : Маркетинг, 1998. – 228 с.

13. Грицаєнко Г.І. Методичні вказівки по формуванню навчально-методичного комплексу дисципліни за вимогами КМСОНП / Г.І. Грицаєнко, Т.І, Яворська, Н.В. Почерніна – Мелітополь : ТДАТУ, 2007 – 41 с.

14. Елисеев С.Ю. Логистика управления экспортными грузопотоками, следующими через морские порты / Елисеев С.Ю. // Наука и техника транспорта. – 2005. – № 1. – С. 6-12.

15. Жабина С. Б. Маркетинговая логистика как инструмент управления потоковыми процессами в торговых структурах / С. Б. Жабина // Вестник АГТУ. – 2006. – № 4 (33). – С148-153.

16. Закон України “Про вищу освіту ” від 17.01.2002 №2984-ІІІ // Відомості верховної Ради України. – 2002. - №20

17. Залманова М.Е. Логістика : учеб. посібник. / М.Е. Залманова. – Саратов : СГТУ, 1995. – 166 с.

18. Казарина Л.А. Логистика по контракту / Л.А. Казарина // Известия Иркутской государственной экономической академии. – 2004. – № 3. – С. 70-75.

19. Кальченко А.Г. Логістика : [підручник] / А.Г. Кальченко. – К. : КНЕУ, 2003. – 284 с.

20. Кальченко А.Г. Логістика: навч посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / А.Г. Кальченко, В.В.Кривещенко. – К : КНЕУ, 2008. – 472с.

21. Каргина Л.А. Перспективы развития электронных платежных систем / Л.А. Каргина // Транспортное дело России. – 2009. – № 11. – С. 12-13.

22. Козье Д. Электронная коммерция : пер с англ.  / Козье Д. – М. : Русская Редакция, 1999 . – 288 с.

23. Колобов А.А. Основы промышленной логистики: учеб. пособие [для студ. высш. уч. завед.] / А.А. Колобов, И.Н. Омельченко. – М. : МГТУ, 1998. – 116 с.

24. Косова Л.Н. Логистика и услуги склада: вчера, сегодня, завтра / Л.Н. Косова // Проблемы полиграфии и издательского дела Известия высших учебных заведений. – 2002 . – № 4 . – С. 137-144.

25. Кравченко С.М. Методичні рекомендації щодо впровадження в аграрних ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації окремих нормативних і навчально-методичних матеріалів з кредитно-модульної системи організації навчального процесу /С.М.Кравченко, Т.Д.Іщенко, Н.А.Демешкант та ін. – К. : Аграрна освіта, 2005. – 56 с.

26. Крикавський Є. Логістика. Для економістів : [підручник] / Є. Крикавський. – Львів : Вид. Національного університету «Львівська політехніка», 2004. – 448 с.

27. Крикавський Є.В. Логістика: компендіум і практикум : навч. посіб / Крикавський Є.В., Чухрай Н.І., Чорнописька Н.В. – К: Кондор, 2006 – 340 с.

28. Левкин Г.Г. Логистика как предмет внутрифирменного консалтинга при совершенствовании логистической системы предприятия / Г.Г. Левкин // Вестник Омского университета. Серия: Экономика. – 2010. – № 3. – С. 113-118.

29. Логистика автомобильного транспорта : учеб пособие / В.С, Лукинский, В.И. Бережной, Е.В, Бережная и др. – М. : Финансы и статистика, 2004. – 368 с.

30. Логистика распределения (на примере цепей поставок запасных частей для грузовых автомобилей) : (Социально-экономические и технические системы) [Електронний ресурс] / А.Р. Зарипов // Камская государственная инженерно-экономическая академия. – 2007. - №9. – С.1-15. – Режим доступу до журн. : elibrary.ru

31. Логистика электронной торговли : (Государсвенный университет управления) [Електронний ресурс] / В. Ю. Забурдаев. – Режим доступу до журн. : http://rvles.ieie.nsc.ru/parinov/e-trade.htm

32. Логістика : навч. посіб. / О.А. Новиков, В.А. Ніс, М.Е. Рейфе, С.А. Уварів. – Спб. : СЭПИ, 1996. – 112 с.

33. Логістика електронної комерції: стан та перспективи розвитку в Україні [Електронний ресурс] / Н.В. Чорнописька, О.В. Солодка // Національний університет “Львівська політехніка”. – 2007. - №594. – С. 1-6. – Режим доступу до журн. : http://vlp.com.ua/node/1849

34. Логістика: термінологічний словник / авт.-уклад. Джерел А.Н.. – М. : Економіка, 1995. – 251 с.

35. Лозовая В.В. Логистика на автомобильном транспорте в условиях инновационного процесса / В.В. Лозовая // Инновационная деятельность . – 2008 . – №1 (5). – С. 75-76

36. Мачихина Н.К. Логистика - эффективный инструмент бизнеса / Н.К.Мачихина, О.Л. Ленская // Современные наукоемкие технологии . – 2008 . – № 2. – С. 51.

37. Миротина Л.Б. Логистика : общественный пассажирский транспорт: уч. для студ. экон. ВУЗов / Л.Б. Миротина. – М. : Экзамен, 2003 . – 224 с.

38. Миротина Л.Б. Основи логістики: навч посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] /Під ред. Л.Б.Миротина, В.И.Сергєєва. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 200 с.

39. Мясникова Л.А. Интеллектуализация Интернета и развитие сетевой логистики / Л.А. Мясникова // Риск: Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция . –2010 . – № 1. – С. 175-179.

40. Неруш Ю.М. Коммерческая логистика :учебник / Ю.М. Неруш. – М. : ЮНИТИ –ДАНА, 2002. – 271 с.

41. Неруш Ю.М. Логистика : учебник для ВУЗов – 3-е узд, перераб и доп.  / Ю.М. Неруш. – М. : ЮНИТИ –ДАНА, 2003. – 495 с.

42. Неруш Ю.М. Логистика в схемах и таблицах : учеб. пособие / Ю.М. Неруш. – М. : Проспект, 2008. – 192 с.

43. Окландер М.А. Логістика : навч. посіб. / М.А. Окландер . – К. : Зовнішня торгівля, 2005. – 234с.

44. Орёл О.А. Логистика как фактор стратегического развития предприятия / О.А. Орёл // РИСК: Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция . – 2010 . – № 2. – С. 38-40.

45. Пономарьова Ю.В. Логістика: навч. посіб. вид-во 2-ге, перероб та доп. / Ю.В. Пономарьова. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

46. Пономарьова Ю.В. Логістика: навч. посіб. / Ю.В. Пономарьова. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 192 с.

47. Рахманина И.А. Логистика в инновационной экономике / И.А. Рахманина, М.С. Пакина // Инновационная деятельность. – 2009. – № 9 (4) – С. 56-59.

48. Стрыгин И.Ю. Логистический терминал для электронной торговли / И.Ю. Стрыгин, Ф.И. Стрыгин // Вестник Самарской государственной академии путей сообщения. – 2007. – № 7. – С. 47-51.

49. Филина В.Н. Транспортная логистика: современные проблемы и направления развития / В.Н. Филина // Проблемы прогнозирования. – 2004. – № 1. – С. 110-133.

50. Черняк И.С. Логистика: склад и сервис / И.С. Черняк // Известия Иркутской государственной экономической академии. – 2004. – № 3. – С. 41-42.

51. Шумаев В. Логистика инновационной деятельности / В. Шумаев, Д. Захаров // РИСК: Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. – 2010. – № 3. – С. 202-205.

52. Электронному бизнесу нужна логистика (пер с англ.) электронный ресурс / F. Straube, N. Lebelt. – Режим доступу до журн. : http://www.cfin.ru/press/loginfo/2001-07/25-29.shtml

53. Технологии штрихового кодирования : (Техно-журнал: Эффективное применение современной техники) электронный ресурс. – Режим доступу до журн. : http://www.shtrih-center.ru/

54. Штриховое кодирование (Группа компаний АТОЛ. Профессиональные инструменты управления бизнессом) электронный ресурс. – Режим доступу до журн. : http://www.atol.ru/auto-sys/articles/articles_4.html#1

55. Что такое штриховое кодирование (Кмпнаия ЮНИКОМПю Торговое и кассовое оборудование) электронный ресурс. – Режим доступу до журн. : http://unicomp.su/a664-chto-takoe-shtrihovoe.html

56. Принципы штрихового кодирования электронный ресурс. – Режим доступу до журн. : http://www.shtrih-market.ru/tr_ean.html