- •Основні теоретичні напрямки групової психокорекції та психотерапії
- •1. Теоретичні підходи у груповій психокорекції та психотерапії
- •Напрямки групової психокорекції та терапії
- •Класифікація психотерапевтичних та психокорекційних груп за к.Рудестамом
- •3. Групи зустрічей
- •4. Групи умінь
- •5. Групи танцювальної терапії та корекції
- •7. Тілесно-орієнтована терапія та корекція
- •8. Гештальт-групи
- •9. Психодрама
9. Психодрама
Історія розвитку
Ідею психодрами запропонував і розробив Я.Морено.
Мета
Діагностика і корекція неадекватних станів та емоційних реакцій, їх усунення, відпрацювання соціальної перцепції, поглиблення самопізнання.
Основні ідеї
Психодрама – це метод групової роботи, що представляє собою рольову гру, у ході якої використовується драматична імпровізація як засіб вивчення внутрішнього світу учасників групи та створюються умови для спонтанного виразу почуттів, пов’язаних з найважливішими для клієнта проблемами.
Необхідною умовою проведення є доброзичливість групи, спонтанність поведінки, імпровізація. Особлива увага приділяється катарсичному ефекту, який виникає при відреагуванні внутрішніх конфліктів.
Підбір учасників
Оптимальна кількість учасників: 6-9 осіб. Рекомендовано для корекції емоційних розладів, у роботі з психосоматично хворими, з дітьми та підлітками, у сімейній психокорекції та терапії.
Основні етапи роботи (на занятті):
Розігрів та розминка
Власне драматична дія
Обговорення (надання зворотного зв’язку та емоційний обмін).
Класична процедура психодрами включає 5 основних елементів:
Протагоніст – клієнт, головний виконавець, який представляє свої проблеми.
Режисер (постановник, аналітик і терапевт), який допомагає клієнту досліджувати свої проблеми.
Допоміжні „Я” – котренер (котерапевт) та клієнти, які виконують допоміжні ролі, можуть втілювати значимих для протагоніста осіб або частини його власного „Я”. Функції допоміжних „Я”:
Зіграти роль, що необхідна протагоністу для реалізації задуму.
Допомогти зрозуміти, як протагоніст сприймає взаємини з іншими персонажами.
Зробити зрозумілими неусвідомлювані протагоністом відносини і ставлення.
Спрямувати протагоніста у вирішенні проблем та конфліктів.
Допомогти протагоністу перейти від драматичної дії до реального життя.
Глядачі – інші члени групи, які не беруть безпосередньої участі у психодраматичному дійстві, але обговорюють розіграну ситуацію не лише відносно учасників, але й відносно себе.
Сцена – місце, де розгортається психодраматична дія.
Особливості організації та проведення
Найбільш успішно використовується у комплексі з іншими методами групової роботи (дискусії, психогімнастика тощо).
Середня тривалість заняття: 50 хвилин (від 15-20 хвилин до 4 годин).
