2. Основні засади судочинства в Україні

Основні засади судочинства в Україні – це сукупність принципів, що нормативно визначають суть і зміст судочинства в цілому та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в Україні.

У найбільш загальному вигляді систему принципів здійснення судочинства визначає ст. 129 Конституції України. Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією є:

1. законність;

2. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3. забезпечення доведеності вини;

4. змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх до казів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5. підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6. забезпечення обвинуваченому права на захист;

7. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9. обов’язковість рішень суду.

Конституційні принципи судочинства знаходять свій розвиток і деталізацію в Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи:

1. загальні конституційні принципи правосуддя;

2. спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції;

3. галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Перша група принципів (загальних) визначає загальні засади здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів.

Первинним принципом національного судочинства є принцип законності судочинства, зміст якого передбачає неухильне дотримання судами загальної юрисдикції Конституції та законів України при здійсненні ними цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегувати функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи посадовими особами. До того ж, ч. 5 ст. 125 Конституції України забороняє створення надзвичайних та особливих судів.

Важливим принципом судочинства, що розвиває положення ст.ст. 5 і 38 Конституції України про народний суверенітет і право громадян України на участь в управлінні державними справами, є принцип безпосередньої участі народу в здійсненні правосуддя. Цей принцип реалізується шляхом участі народних засідателів і присяжних в діяльності судів загальної юрисдикції.

Одним із основних принципів судочинства в Україні є принцип гарантованості права на судовий захист. Він належить до загальних принципів конституційного права. Так, ст. 8 Конституції України декларує: «Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується», а ст. 55 Основного Закону гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує захист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними (ст. 6).

Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судочинства є принцип рівності перед законом і судом, який передбачає рівність перед зазначеними інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Зазначений принцип є похідним від загального конституційного принципу рівності громадян перед законом і рівності їх конституційних прав і свобод (ст. 24 Конституції України).

Похідними від загальних принципів конституційного права є й такі принципи національного судочинства, як принцип правової допомоги при вирішенні справ у судах і принцип гласності.

Зокрема, принцип правової допомоги при вирішенні справ у судах гарантує надання допомоги при вирішенні справ у судах України. З цією метою в Україні діє адвокатура, правовий статус якої врегульовано Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи.

Закон України «Про судоустрій України» в ст. 8 закріплює право кожного користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи у суді. Це право сприяє кваліфікованому захисту інтересів учасників судового процесу.

Принцип гласності судочинства передбачає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом (закриті судові засідання). Реалізація цього принципу також передбачає проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законодавством України.

Принцип обов’язковості судових рішень передбачає, що рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається чинним процесуальним законодавством.

Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність – кримінальну, адміністративну, цивільну і дисциплінарну.

Друга група принципів (спеціальних міжгалузевих) судочинства стосується засад вітчизняного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів судів загальної юрисдикції.

Фундаментальним міжгалузевим принципом судочинства в Україні є принцип самостійності судів і незалежності суддів. Цей принцип передбачає, що суди загальної юрисдикції в Україні є самостійними, а судді при здійсненні правосуддя – незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів, згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканістю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

В основу правового статусу судів загальної юрисдикції, поряд з принципом самостійності, покладено принцип територіальності і спеціалізації судів, що є основою формування їх системи.

Зокрема, принцип територіальності означає, що при утворенні Президентом України судів загальної юрисдикції враховується місцезнаходження і статус утворюваного суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою тощо.

Принцип спеціалізації судів передбачає, що, відповідно до Конституції України, в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій (господарські, адміністративні та ін.), а в судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

До принципів судоустрою також відноситься принцип гарантованості суддівського самоврядування. Зміст суддівського самоврядування визначається його нормативно закріпленими завданнями: а) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; б) зміцнення незалежності судів і суддів, захист від втручання в їхню діяльність; в) участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів вказаного забезпечення; г) погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів; заохочення суддів і працівників апарату судів; д) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Суддя суду загальної юрисдикції – це призначена чи обрана посадова особа органу судової влади, яка одноособово чи колегіально здійснює правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства на оплачуваній основі.

Правовий статус судді судів загальної юрисдикції включає правосуб’єктність судді, його права та обов’язки, функції, відповідальність, гарантії діяльності.

Правовий статус суддів ґрунтується на принципах незалежності, недоторканості, незмінюваності суддів, їх соціального і правового захисту.

Зокрема, судді судів загальної юрисдикції є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підпорядковуються лише закону; їх недоторканість гарантується Конституцією та Законом України «Про статус суддів» та іншими правовими актами; професійні судді обіймають посади безстроково і перебувають на посаді до досягнення 65 років; соціальний і правовий захист суддів гарантується Конституцією та Законом «Про статус суддів» тощо.

До міжгалузевих принципів судочинства також відносяться загальні принципи процедури судочинства, що є дієвими для всіх без винятку видів галузевої юрисдикції.

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одним із основоположних принципів судочинства в усіх сферах судових юрисдикцій. Для змагального типу судового процесу властиве розмежування процесуальних функцій сторін та незалежного від інтересів цих сторін суду, наявність протилежних сторін судового процесу та участь сторін у дослідженні доказів.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду є одним з елементів правового захисту учасників судового процесу. Цей принцип забезпечується інстанційною побудовою судової системи судів загальної юрисдикції України, яка передбачає повне чи часткове оскарження рішень суду першої інстанції, що не набрали (апеляція) або набрали (касація) законної сили у вищестоящих судах. При цьому, суд апеляційної інстанції вирішує питання факту і права, а суд касаційної інстанції – виключно права.

Принцип здійснення судового провадження державною мовою, закріплений у ст. 10 Закону про судоустрій України розвиває положення ст. 10 Конституції України про забезпечення державою всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного і державного життя на всій території України.

Утім, Закон дозволяє особам, які не володіють державною мовою (наприклад, іноземці та особи без громадянства, біженці) користуватися рідною мовою і використовувати послуги перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених законом, також дозволяється застосовувати в судовому процесі інші, окрім державної, мови – російську, мови національних меншин України та іноземні мови.

Третю групу принципів становлять галузеві принципи судочинства, тобто загальні засади судочинства, властиві тільки окремим видам судочинства, або найбільш повно виявляються в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства (цивільного, господарського, адміністративного та кримінального) характерні свої системи принципів, що закріплюються в Конституції, законах України і, зокрема, відповідних процесуальних кодексах: Цивільному процесуальному кодексі (набрав чинність 1 вересня 2005 р.), Господарському процесуальному кодексі, Кодексі адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальному кодексі України.

При цьому, в Конституції України визначаються, в першу чергу, принципи кримінального судочинства, що є логічним з огляду на суспільну небезпечність злочинів і важливість здійснення справедливого, неупередженого і професійного судочинства у цій сфері юрисдикції.

У ст. 129 Конституції України закріплюється принцип забезпечення доведеності вини (принцип презумпції невинуватості), що захищає права і законні інтереси суб’єктів кримінального процесу, обумовлює зміст підсумкових рішень суду. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути підданою кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Доведення вини особи у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює інший важливий конституційний принцип кримінального судочинства – принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно-правові обов’язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримінального переслідування, яке здійснюється прокурором на досудовому розслідуванні. Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором впливає на побудову всіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням загальногалузевого принципу змагальності судового процесу.

Спеціальні принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства закріплюються у відповідних процесуальних галузевих кодексах.