Висновки

Таким чином, судова гілка державної влади України представлена Конституційним Судом України та системою загальних судів.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації

В Україні створена і діє трирівнева система судів: місцеві суди (районні та міжрайонні, міські суди); апеляційні суди (обласні суди); Верховний Суд України.

Спеціалізованими є господарські й адміністративні суди. Вищими спеціалізованими судами є Вищий господарський і Вищий адміністративний суди.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Судочинство в Україні здійснюється на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини; змагальності, підтримки державного обвинувачення прокурором, забезпечення права на захист, гласності та обов’язковості рішень суду.

Основна мета діяльності судів в Україні – забезпечення у повному обсязі прав і свобод, законних інтересів людини й громадянина, юридичних осіб і держави, їх захист від протиправних посягань і відновлення порушених прав.

Важливу роль у забезпеченні прав і свобод громадян, інтересів держави відіграє спеціалізований контрольно-наглядовий орган – Прокуратура України. Основними функціями прокуратури є підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадянина або держави, нагляд за законністю в діяльності органів дізнання та досудового слідства, нагляд за законністю при виконанні судових рішень, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Судова система і Прокуратура України є необхідними складовими демократичної держави і покликані забезпечити права і свободи людини і громадянина, інтереси держави і суспільства в цілому.

Список використаних джерел Законодавство

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Про адвокатуру. Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

3. Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України. Указ Президента України від 1 жовтня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 40. – Ст. 1856.

4. Про Вищу раду юстиції. Закон України від 15 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

5. Про Державну судову адміністрацію України. Указ Президента України від 29 серпня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36. – Ст. 1674.

6. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30 – Ст. 426.

7. Про Положення про Державну судову адміністрацію України. Указ Президента України від 3 березня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 432.

8. Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України. Закон України від 18 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1026.

9. Про прокуратуру. Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53 – Ст. 793.

10. Про статус суддів. Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

11. Про судоустрій України. Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.

12. Про третейські суди. Закон України від 11 травня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23. – Ст. 1540.

13. Рішення Конституційного Суду України у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 // Комп’ютерна БД “Законодавство України”.