2. Устрій податкової системи

Важливе значення для податкової політики Німеччини мала податкова реформа 1919 року. її основна мета — ліквідація суверенітету земель. Внаслідок її проведення держава одержала всі права на визначення, стягнення та управління податками. Крім введення нових податків (наприклад, на предмети розкоші), були збільшені розміри деяких старих податків (податку з обороту), вводились додаткові податки (з власників великого майна). Змінено чинне законодавство, і замість прибуткового податку в кожній землі був введений єдиний загальноімперський прибутковий податок з максимальною ставкою 60 %.

Надзвичайно важливою для Німеччини була економічна реформа, проведена після Другої світової війни економістом, професором, канцлером Німеччини Л. Ерхардом. Основним її змістом був перехід до ринкових відносин й розподіл повноважень між Федерацією загалом та землями, які до неї входять. Був введений також принцип розподільного ведення державного бюджетного господарства та бюджетів окремих земель залежно від виконання функцій та завдань і покриття відповідних витрат. Крім федерального та земельного керівництва, деякі суспільно-соціальні функції виконували місцеві органи влади, тому податкова політика проводилась таким чином, щоб наповнювати всі три бюджети, тобто один податок міг розподілятися на три або на два бюджети.

Відповідно федеральному устрою держави податкова система Німеччини за ознакою адресного надходження закріплених податків має наступну вертикальну структуру. Статтями 105-108 Розділу X Конституції ФРН передбачено всі види податкових надходжень у федеральний бюджет, бюджети земель і общин (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Податки, закріплені за рівнем надходження

Федеральні податки	Земельні податки	Місцеві податки
- Фіскальна монополія на спирт	- На спадщину	- Торговий збір
- Внески у фонд соціального страхування	- На трансфери нерухомого майна	- На нерухоме майно
- Мито і збори на користь Євросоюзу	- На транспортні засоби	- Місцеві акцизи
- Акцизи на тютюнові вироби, кофе, ігристі вина, нафтопродукти	- Акциз на пиво	- Збір з власників собак
	- На парі, лотерею, казино, азартні ігри	- Акциз на безалкогольні напої
	- Збір на протипожежний захист

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 91].

Податкова система Німеччини складається з двох груп податків: податків, закріплених за федеральним, земельними, місцевими бюджетами зокрема, і податків, спільних для всіх бюджетів. До останніх належать податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій, податок на додану вартість (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Пропорції розподілу загальної суми податкових навантажень (%%)

Закріплені податки
Федеральний бюджет (42,1%)	Бюджети федеральних земель (39,9%)	Місцеві бюджети (13,2%) + Бюджет ЄС (4,8%)
Спільні податки
Податок на доходи фізичних осіб
42,5%	42,5%	15%
Податок на прибуток корпорацій
50%	50%	0%
Податок на додану вартість
52,2%	45,7%	2,1%

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 91].

Таблиця 5.3 відображає частки податкових надходжень, закріплених за відповідними бюджетами, а також демонструє пропорції розподілу між трьома рівня бюджетів загальної суми надходжень від спільних податків.

Вказані процентні співвідношення податків періодично змінюються в залежності від економічної кон'юнктури та під впливом боротьби політичних сил навколо централістських і федералістських (децентралізованих) інтересів.

У порівнянні з податковою системою Франції німецька система менш множинна і складна. З 40 податків виділяються декілька найбільш важливих за своїм фіскальним і соціально-економічним значенням.