Висновки
Кому із батьків не підлестять слова:
«Ваші діти дуже охайні», «Ваші діти такі
виховані», «Ваші діти на диво поєднують
у собі лояльність і почуття власної
гідності». Кому із них не хотілося б,
щоб його діти віддавали перевагу спорту,
а не сигареті, бальному танцю, а не
алкоголю, напруженій самоосвіті, а не
розтринькуванню часу.
Але для цього потрібно довго і наполегливо
працювати на ниві виховання. Для батьків
сімейне виховання -– процес свідомого
формування фізичних і духовних якостей
дітей. Кожен батько і кожна мати повинні
добре розуміти, що вони хочуть виховати
у своїй дитині. Цим визначається свідомий
характер сімейного виховання і вимога
розумного і зваженого підходу до
вирішення виховних завдань.
Сімейне виховання в педагогіці розуміється
як керована система взаємин батьків з
дітьми. Взаємини батьків з дітьми завжди
мають виховний характер. Виховна робота
батьків у сім’ї – це передусім
самовиховання. Отже, кожному батькові
потрібно вчитися бути педагогом, вчитися
керувати взаєминами з дітьми.
«Педагогічні знання батьків особливо
важливі в той період, коли батько і мати
є єдиними вихователями своєї дитини
... У віці від 2 до 6 років розумовий
розвиток, духовне життя дітей у вирішальній
мірі залежить від ... елементарної
педагогічної культури матері і батька,
яка виражається у мудрому розумінні
складних душевних рухів людини, що
розвивається», – писав В.А. Сухомлинський.
14