5.Види та типи конкретних соц.Досліджень
Соціологічне дослідження - це система методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, взаємопов'язаних єдиною метою: отримати достовірні дані про досліджуваному явищі чи процесі для їх подальшого використання в науковій або практичної діяльності.
Характеристики соціологічного дослідження:
- Соціологічне дослідження носить науковий характер, тобто будується відповідно до вимог науки.
- Отже, воно повинно бути об'єктивним, максимально наближеним до істини.
- Соціологічне дослідження носить достовірний характер, тобто його дані можна перевірити.
- Нарешті, результати дослідження повинні бути репрезентативними (представницькими) - здатними відображати реальну ситуацію в об'єкті дослідження.
Виділяють кілька видів емпіричного дослідження - за критерієм, покладеному в основу класифікації.
1. За ступенем складності вирішуваних завдань, в залежності від глибини аналізу соціальної проблеми і масштабу охоплення подій:
- Розвідувальне (пробне) - для попереднього ознайомлення з явищем. Близьке до нього - пілотажне - застосовується для випробування методики, анкети.
- Описове - дає системний опис досліджуваного явища.
- Аналітичне - крім опису, дає розуміння причин та факторів, що визначають розвиток даного явища.
2. За характером вивчення об'єкта, тобто в залежності від того, чи вивчається цікавить дослідника об'єкт у статиці або в динаміці:
1) Точкове (разове) - дає інформацію про стан або характеристиках соціального явища на момент вивчення.
2) Повторні дослідження - це сукупність декількох досліджень, проведених за єдиною програмою та інструментарію послідовно через певні проміжки часу і покликаних отримати результати, що характеризують динаміку зміни об'єкта. Вони являють собою засіб порівняльного аналізу. До них відносять такі види досліджень:
лонгітюдние - тривале вивчення однієї сукупності осіб;
когортні - вивчення осіб одного віку (покоління) протягом тривалого часу (мета: аналіз змін у способі життя, орієнтація людей одного покоління; об'єкти дослідження змінюються, але люди зберігаються);
трендові - на одній і тієї ж генеральної сукупності з інтервалом в часі і з дотриманням щодо однакової методики (мета - встановлення тенденцій (трендів) соціальних змін; приклад - перепису населення);
панельні - дослідження за єдиною програмою та методикою на одній і тій же вибірці через певний інтервал часу (мета - аналіз динаміки подій; люди можуть мінятися, але об'єкти дослідження - цех, підприємство - зберігаються).
3. За масштабом дослідження:
1) Локальні (певний об'єкт, район)
2) Регіональні (область, декілька областей)
3) Галузеві (переважали в радянській соціології)
4) Загальнодержавні (загальнонаціональні)
5) Міжнародні
4. У залежності від застосовуваного методу збору даних (опитування, спостереження, аналіз документів).
Білет 17
1.Закони і категорії соціології
Соціальні закони - це вираз істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких становлять інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні оточення, у самовираженні й самопізнанні.
На відміну від законів природи, котрі діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тож учені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони охоплюють, фіксують певні тенденції ймовірного зв'язку. Найчастіше соціальні закони розглядають як закони-тенденції. Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальне поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні надорганічного світу.
У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще О. Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів, та закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни.
Виділяють п’ять категорій соціальних законів. 1. Закони, які відображають інваріантне співіснування соціальних явищ: якщо існує явище «А», обов’язково повинно існувати і явище «Б». 2. Закони, які відображають тенденції розвитку: зміну структури соціального об’єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого. 3. Закони, які встановлюють функціональну залежність (коваріацію) між соціальними явищами, тобто залежність, за якою зміни елементів системи не зумовлюють суттєвої зміни структури. 4. Закони, які фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами та лише з функціональної, тобто не обов’язкової точки зору. 5. Закони, які встановлюють імовірність зв’язку між соціальними явищами.