Франчайзинг (комерційна концесія)

Франчайзинг - це вид угоди, при якому одна компанія передає іншій компанії, право на виробництво і реалізацію товарів на даній території, використовуючи існуючий бренд і бізнес модель. Компанія - власник торгової марки, як правило, також передає свій досвід в управлінні даної технології. Головною перевагою франчайзингу є той факт, що компанія купує вже готовий бренд. Разом з технологією, вона отримує перевірену бізнес-модель, знання в управлінні та маркетингу. До недоліків можна віднести залежність компанії від власника технології. У більшості випадків, компанія має закуповувати сировину, продукцію обладнання, тільки у певних постачальників. За умовою договору, вона найчастіше обмежена у продажу бізнесу та у виході з даним продуктом на нові ринки. Компанія повинна слідувати нормам і процедурам власника технології. Крім того, погіршення бізнес іміджу компанії власника франшизи може негативно позначитися на компаніях, що купили дану франшизу.

Стратегічного партнерство

Угода про стратегічне партнерство укладається, як правило, між двома і більш великими компаніями для використання специфічних компетенцій кожної з них у розробці нових інноваційних технологій. Формами партнерства можуть бути спільні лабораторії, дослідницькі програми, випуск і просування нового продукту. Як правило, спільні зусилля дають партнерам кращий результат, ніж самостійна розробка нового напрямку. У ході спільних робіт, кожна з компаній може отримати необхідний їй досвід у нових сферах і формах управління. Недоліком стратегічного партнерства є труднощі в управлінні, пов'язані з різною культурою компаній і як мінімум двома командами менеджерів, які мають різні підходи. У компаній можуть бути різні цілі та стратегії розвитку спільної технології.

Угода про здачу проекту «під ключ»

У разі виконання проекту «під ключ», на постачальника покладається відповідальність за розробку, постачання, введення в експлуатацію та передачу технології замовнику. Постачальник також гарантує всі обумовлені в угоді характеристики і продуктивність створеної ним технології. Даний договір має такі переваги: ​​компанія укладає угоду, тільки з одним підрядником, який бере на себе повну відповідальність за виконання всього проекту; ціна проекту зафіксована, за винятком форс - мажорних обставин; замовник отримує гарантію того, що проект буде виконаний і працюватиме із заданою ефективністю. Недоліки: Компанія повинна заздалегідь знати всі функції та вихідні параметри, якими повинна володіти технологія після її запуску, у випадку складної або масштабної технології, це вимагає глибоких знань у сфері купується технології (для визначення вихідних параметрів технології може бути залучена незалежна експертна організація); ціна реалізації трансферу «під ключ» зазвичай набагато вище, ніж при будь-якому іншому методі (крім того, чим більше підрядник бере на себе ризиків, тим вища ціна трансферу); у компанії немає повного контролю за ходом і якістю кожного етапу трансферу; покупцеві складно визначити фінансовий стан підрядника і його здатність самостійно профінансувати всі етапи трансферу (фінансові проблеми підрядника можуть спричинити за собою призупинення всього проекту). Одним із способів зниження ризиків при виконанні проекту під ключ може бути залучення творця технології в капітал нового виробництва . Це дозволить мотивувати творця у забезпеченні якості трансферу технології, а також привнесе його досвід у подальший процес експлуатації.