Прямі іноземні інвестиції
Залучення прямих іноземних інвестицій є одним з головних методів трансферу технологій на державному рівні. Найчастіше, іноземна компанія інвестує в країну, що розвивається для того, щоб створити новий ринок, обійти експортні бар'єри, отримати доступ до дешевої робочої сили. У даному випадку, країна отримує всі переваги трансферу технологій, зокрема розвиток власної дослідницької діяльності. Крім цього, для країни це спосіб створення нових робочих місць, отримання податків та інших дивідендів, не пов'язаних безпосередньо з самою технологією. Однак, у більшості випадків, для залучення великих інвесторів, державі доводиться йти на деякі поступки у своїй політиці. Практика показує, що без забезпечення спеціальних умов, міжнародні корпорації не погоджуються на масштабні інвестиції в країни.
Контракт про зворотні закупівлі ( Buy- back contract ), договори про розподіл продукції
Контракт про зворотні закупівлі є однією з форм угод між країнами, що розвиваються і великими іноземними компаніями. У даному випадку, іноземна компанія поставляє виробниче обладнання в обмін на прибуток від продажу сировини або товарів, вироблених за допомогою цього обладнання. Даний тип трансферу часто застосовується при будівництві нових заводів, або розробці родовищ у країнах, що розвиваються. При цьому держава входить в капітал даного підприємства, або стає його власником. Даний тип співробітництва дає можливість країні, що розвивається отримати високотехнологічне обладнання, способи видобутку, виробництва без прямих інвестицій у нього. Відповідальність за результат впровадження технології та ефективності подальшого виробництва лежить на компанії постачальника. До можливих недоліків можна віднести мотивацію іноземної компанії запустити виробництво з мінімальними витратами, що, безумовно, вплине на якість виконання. Як правил , при даному угоді ціна на технологію набагато вище, ніж у випадку прямих інвестицій .
Oem угода ( Original Equipment Manufacturer - виробництво первинного обладнання)
ОЕМ угода може розглядатися як форма субпідряду, при якій місцева фірма виробляє продукцію з точної специфікації іноземної компанії . При цьому іноземна компанія передає частину своїх технологій та обладнання, проводить підготовку кадрів і управлінські реорганізації. Згодом, іноземна компанія реалізує вироблену продукцію по власних каналах і під власною торговою маркою. Участь в ОЕМ угоді дає можливість місцевим фірмам залучити нові технології та реорганізувати своє виробництво. За допомогою нового обладнання та отриманих компетенцій, компанії можуть почати виробництво товарів для внутрішнього ринку під власним брендом. Головним недоліком даної угоди є зобов'язання поставок продукції іноземної компанії за фіксованою ціною, яка є набагато нижчою від ринкової.
2.
Суб'єктами трансферу технологій є:
Департамент інновацій і трансферту технологій - уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій – МОН. Функції – експертиза і контроль інноваційний проектів, створення та забезпечення національної системи передачі технологій, акредитація установ і фізичних осіб – експертів та технологічних брокерів.
Державна служба інтелектуальної власності, її складові та партнери. Український інститут промислової власності (також відомий як «Укрпатент») - державне підприємство, що входить до структури МОН і відповідає за проведення формальної та кваліфікаційної експертизи заявок на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем та зазначення походження товарів) на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об'єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також НАН та галузеві академії наук, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій.
Центри поширення знань, передачі технологій, в тому числі об’єднанні у національні та міжнародні мережі. Окремі підрозділи або підприємства, що створюють спеціальні бази знань про технології, винаходи, користі моделі та проекти, з вказанням замовників, власників, базових умов співпраці.
Підприємства, наукові установи, організації, вищі навчальні заклади та інші юридичні особи (розробники, ліцензіати, франчайзери, франчайзі, лізингодавці, генеральні підрядники, тощо) незалежно від форми власності, що створюють та використовують технології або їх складові і яким належать або передаються майнові права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що є складовими технологій;
Фізичні особи – винахідники, експерти-оцінювачі, технологічні брокери та менеджери, які безпосередньо беруть участь у створенні, трансфері та застосуванні технологій та/або їх складових, надають необхідні для цього інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та/або їх складових на ринок:
Технологічний брокер - фізична або юридична особа, яка здійснює на постійній та(або) професійній основі посередницьку діяльність у сфері трансферу технологій, що пройшла відповідну державну акредитацію і отримала свідоцтво про акредитацію відповідно до порядку, затвердженого КМУ. Технологічний брокер виконує оформлення угод про трансфер технологій, розроблених за державним замовленням, а також технологій, виготовлених за державний кошт. В тому числі, при експорті/імпорті військової техніки.
У структурі більшості закордонних університетів існують відділи, відповідальні за зв'язок університету і бізнесу. Вони мають різні назви – центри чи офіси трансферу технологій, відділи інтелектуальної власності, ліцензування чи патентування та ін.
ЦТТ – це окремий структурний підрозділ створений для виконання всіх функції, що необхідні для передавання розробок університету (наукової установи) споживачам з максимальною для нього вигодою. Трансфер технологій у деяких країнах (США, Фінляндія) законом включено в статус третьої місії університетів, невиконання якої тягне за собою покарання у вигляді позбавлення університетів прав на створену ним інтелектуальну власність. У структурі більшості університетів існують відділи, відповідальні за зв'язок університету і бізнесу.
Поєднання наукового характеру винаходів з комерційною стороною їх застосування потребує у ЦТТ наявності спеціалістів – маркетолога у сфері інновацій, професійного юриста у сфері інтелектуальної власності, патентного повіреного, досвідченого бухгалтера, спеціаліста із складання бізнес-планів та ін. Вчені і інвестори часто говорять на різних мовах: перші – про унікальні технології, другі – про грошові потоки і ризики. Тому дуже важливо розуміти як технічну сторону питання, так і економічні питання, які поєднуються у відповідній організаційній структурі:
Рис. типова структура ЦТТ
Функції типового західного центру трансферу технологій (ЦТТ) – створення повного інноваційного ланцюга, який дає змогу провести проект від ідеї до малого підприємства з перспективами зростання для трансферу власних технологій, управляє портфелем інтелектуальної власності університету, працює з дослідниками для виявлення та захисту інтелектуальної власності, проводить маркетингові дослідження, допомагає ліцензувати, створювати spin-out компанії, консультує і продає матеріали, оплачує заявки на патенти та юридичні дії, надає допомогу у веденні переговорів і складанні угод та ін.
Задача центру трансферу технологій – сприяти зростанню проекту від ідеї до успішного підприємства. Будь-який розробник зацікавлений в отриманні максимальної додаткової вартості від комерціалізації власних технологій. Чим вище стадія розроблення (досконалості) продукту, тим дорожче його можна продати.
Також ЦТТ на етапі ідеї – попередньо оцінюють затребуваності даної технології на ринку, перевіряють можливості патентного захисту. По закінченні досліджень проводять – ретельний маркетинговий аналіз, включаючи пошук потенційних покупців. У випадку визнання розробки перспективною – складають заявки на отримання патенту. Участують у рішенні про вибір форми трансферу: видача ліцензії, створення дочірньої компанії чи спільного підприємства, продаж патенту. У випадку, якщо вчений сам вирішить розвивати підприємство, в ЦТТ йому допоможуть написати бізнес-план, зареєструвати компанію, розрахувати собівартість, знайти постачальників і покупців тощо.
Структурний підрозділ – ЦТТ відповідно до покладених на нього завдань:
організує та забезпечує проведенням патентних досліджень підрозділами-виконавцями НДДКР відповідно до державних стандартів;
забезпечує набуття майнових прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комп’ютерні програми, бази даних, сорти рослин, комерційні таємниці та інші ОІВ шляхом підготовки та подання заявок на отримання охоронних документів (патентів, свідоцтв) в Україні та в іноземних державах.
виявляє та ідентифікує Об’єктів ІВ, розглядає повідомлення працівників про створені ними ОІВ та здійснює їх первинний облік згідно з вимогами чинного законодавства, надає керівництву розрахунки витрат на забезпечення охорони ОІВ, забезпечує своєчасну сплату зборів та мита за дії, пов’язані з охороною ОІВ.
надає консультації працівникам і керівництву з питань охорони ОІВ, організує укладання договорів про службові ОІВ та виплату винагороди з працівниками згідно з прийнятим в порядком, веде реєстр зазначених договорів та додаткових угод до них. Забезпечує контроль за виплатою винагороди творцями ОІВ.
організує патентно-інформаційну роботу, бере участь у комплектуванні фонду науково-технічної і патентної документації, забезпеченні працівників патентною інформацією, методичними рекомендаціями з питань створення, набуття та захисту прав на ОІВ. Бере участь у заходах із забезпечення конфіденційності інформації, що віднесена до комерційної таємниці Інституту. Сприяє запобіганню передчасній публікації інформації про винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інші ОІВ до подання заявки на отримання охоронного документа. Здійснює моніторинг актів законодавства у сфері охорони ОІВ.
разом з іншими підрозділами здійснює заходи з використання результатів НДДКР, ОІВ, організує та безпосередньо здійснює проведення маркетингових, у тому числі патентно-кон’юнктурних досліджень, надає методичну допомогу щодо їх проведення.
в рамках маркетингових досліджень разом з підрозділами-виконавцями НДДКР: визначає на підставі аналізу ринку продукції, тенденцій науково-технічного розвитку потребу в результатах НДДКР, ОІВ, наукоємної продукції, що можуть бути розроблені Установою, та надає керівництву пропозиції щодо подальших досліджень;
досліджує можливість реалізації на ринку існуючих результатів НДДКР, ОІВ, в тому числі вивчає джерела інформації щодо ринку, експорту-імпорту продукції-аналогів, їхніх виробників, потенційних споживачів; потребу ринку в продукції Установи, техніко-економічні показники продукції - аналогів, частку ринку, що вони займають; виробничі та науково-технічні можливості виробників продукції-аналогів, їх спеціалізацію; дані щодо умов ліцензійних та інших договорів з реалізації продукції - аналогів;
визначає потенційних партнерів з реалізації продукції, пропонує керівництву партнерів для проведення подальших переговорів.
бере участь у підготовці бізнес-планів з впровадження результатів НДДКР, ОІВ, визначенні додаткових витрат на виготовлення конструкторсько-технологічної документації, дослідних зразків, проведення випробувань та інших витрат щодо комерціалізації результатів НДДКР та ОІВ;
бере участь у підготовці економічних обґрунтувань утворення на основі отриманих результатів НДДКР, ОІВ венчурних, інноваційних підприємств, а також об’єднань підприємств з впровадження розробок;
разом з іншими підрозділами організує участь у виставково-ярмаркових заходах, бере участь у визначенні вартості майнових прав на ОІВ.
визначає форму правової охорони (об’єкти промислової власності, авторського права, ноу-хау тощо або їх поєднання) на території держав, де передбачається їх використання.
бере участь у підготовці проектів договорів з розпорядження правами інтелектуальної власності, в тому числі ліцензійних договорів, договорів про трансфер технологій, договорів про спільну діяльність, науково-технічну та виробничу кооперацію, інших договорів (контрактів), які передбачають створення результатів НДДКР, ОІВ та надання дозволу (ліцензії) на їх використання.
бере участь у переговорах з укладання договорів про трансфер технологій, ліцензійних та інших договорів. Здійснює в межах своєї компетенції контроль за їх виконанням.
разом з іншими підрозділами Установи бере участь у реалізації бізнес-планів, інвестиційних, впроваджувальних проектів з використання результатів НДДКР, ОІВ підприємствами, установами і організаціями.
бере участь у забезпеченні працівників Інституту нормативно-методичною і довідковою літературою з питань трансферу технологій, готує матеріали до річного звіту з питань трансферу технологій.
за дорученням директора Установи бере участь у врегулюванні суперечок, захисті в судових та інших органах прав та інтересів Установи та її працівників, пов'язаних зі створенням та використанням ОІВ.
3.
Національна мережа трансферу технологій - проект, що реалізується Академією технологічних наук України спільно з МОН з 2008 року, в основу якого було покладено пілотний проект «Українська мережа трансферу технологій» (UTTN). Метою національної мережі трансферу технологій є сприяння розвитку інноваційного бізнесу і комерціалізації наукоємних технологій, залучення наукового потенціалу в світовий комерційний обіг.
Мережа UTTN, що утворена для реалізації Меморандуму «Про створення та розвиток Національної мережі трансферу технологій NTTN державними та недержавними суб'єктами трансферу технологій» від 19 січня 2010 року, є інституціональною структурою, учасники якої здійснюють спільну діяльність без об'єднання своїх вкладів. Юридичні особи стають учасниками шляхом підписання з Координатором Договору приєднання до Національної мережі трансферу технологій NTTN - будується відповідно до методології та моделі Європейської мережі «релей-центрів» (Innovation Relay Centers – IRC network, з 2008 року – EEN), Російської мережі трансферу технологій RTTN та Української мережі трансферу технологій UTTN.
Створення мережі направлене на консолідацію інформаційних ресурсів державних, громадських, приватних інноваційних структур України, підприємств, установ та організацій в єдину мережу трансферу технологій та подальшу інтеграцію NTTN до європейської мережі EEN. Основними завданнями Національної мережі трансферу технологій є:
трансфер технологій, ноу-хау між науковими секторами та промисловістю;
пошук партнерів та інвесторів для кооперації при розробці і впровадженні високотехнологічного наукового продукту як в Україні, так і за кордоном;
організація взаємодії NTTN з міжнародними мережами трансферу технологій.
В рамках спільного проекту передбачається виконання наступних завдань:
розповсюдження «ідеї» трансферу технологій, як важливого фактору формування інноваційного середовища;
розширення обміну інформацією між учасниками трансферу технологій (вченими, спеціалістами та менеджерами);
створення бази даних нових технологій та її актуалізація;
підготовка спеціалістів у сфері трансферу технологій (у тому числі технологічних менеджерів і технологічних брокерів) та підвищення їх кваліфікації;
проведення оцінки нових технологій, розробка та впровадження механізмів їх комерціалізації;
надання консультаційних послуг суб'єктам трансферу технологій;
забезпечення взаємодії між регіональними та галузевими мережами (системами) трансферу технологій у рамках NTTN та з міжнародними мережами.
Національна мережа трансферу технологій будується відповідно до принципів:
Єдність форматів. Технологічна інформація, яку використовують для обміну між собою учасники національної мережі трансферу технологій, надається в єдиному вигляді.
Сумісність з EEN (Enterprise Europe Network IRC) та RTTN. Методологія роботи, а також формати представлення технологічних запитів / пропозицій в NTTN — сумісні з форматами та методологією європейської мережі EEN (IRC), російською RTTN та мережею UTTN. Орієнтація на професійних учасників процесу трансферу технологій. NTTN передбачає передачу методології роботи мережі існуючим суб'єктам інноваційної інфраструктури. Такі організації вже мають базу клієнтів для надання послуг з трансферу технологій.
Контроль якості вхідної інформації. Якість, достовірність інформації в технологічних запитах/пропозиціях забезпечується правом занесення інформації в базу даних мережі тільки сертифікованим учасникам мережі, які несуть відповідальність за зміст та якість своїх даних.
Відкритість мережі для нових учасників. Широке залучення нових учасників мережі дозволяє надавати клієнтам унікальні можливості для просування їх технологічних пропозицій/запитів не тільки в Україні, але і за кордоном.
Організаційна структура NTTN:
Члени (учасники) Мережі - організації, які позиціонуються в своєму регіоні або галузі як центр з підтримки інновацій, комерціалізації та трансферу технологій (інноваційно - технологічні центри, центри трансферу технологій, центри комерціалізації і т.д.), мають широку клієнтську базу і можливість надавати своїм клієнтам послуги. Члени Мережі повинні відповідати встановленим вимогам, а також пройти процедуру сертифікації.
Координуюча організація і адміністратор (КО) - здійснює оперативне управління Мережею, навчання, сертифікацію та методичну підтримку роботи центрів - учасників, забезпечує підтримку і розвиток інформаційно - технологічної платформи (ІТП) NTTN, просування, а також колективну участь в національних і міжнародних проектах, спрямованих на сприяння комерціалізації та трансферу технологій розвитку науково - технологічного співробітництва. Функції Координуючої організації виконує - Академія технологічних наук України, а адміністратором є ЦТТ при згаданій академії. Координуюча організація виконує наступні функції: здійснює сертифікацію і прийом членів, веде реєстр членів; розробляє Регламент роботи Мережі та інші документи, інструкції, які регламентують роботу Мережі, забезпечує вироблення стандартів і вимог до змісту та якості послуг, здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює методичну підтримку і навчання членів Мережі з питань надання комплексу інформаційних та консультаційних послуг, технічної і методичної підтримки клієнтам у рамках досягнення цілей і завдань мережі; здійснює підтримку та розвиток ІТП NTTN; здійснює моніторинг діяльності і формує єдину (інтегральну) звітність про роботу Мережі; забезпечує просування результатів діяльності її членів і веде роботу по залученню фінансових та інших ресурсів для реалізації завдань з основної діяльності NTTN, сприяє отриманню членами Мережі відповідної підтримки у своїх регіонах; організовує і проводить загальномережеві заходи; організовує участь Мережі в інших проектах.
Клієнти мережі - компанії та організації (дослідницькі організації, ВНЗ та університети, інноваційні компанії), а також приватні особи, які мають потребу в інноваційних розробках чи проведенні НДДКР для підвищення своєї конкурентоспроможності та / або зацікавлені у пошуку партнерів для комерціалізації своїх інноваційних технологічних розробок або проведення спільних НДДКР.
Партнери мережі - організації національного і регіонального рівнів, які підтримують розвиток мережі, в тому числі через участь у спільних проектах.
NTTN складається з державних та недержавних сегментів мережі.
Сегмент мережі - це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид сегменту - А), або група юридичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів її учасників (вид сегменту - Б).
Сегмент виду А мережі складається тільки з адміністратора сегменту NTTN. Сегмент виду Б мережі складається з кількох учасників NTTN, які діють на основі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів її учасників. Діяльність сегменту виду Б координує адміністратор сегменту. Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути партнерами національної мережі трансферу технологій. До складу NTTN на правах сегменту можуть входити існуючи в Україні мережі трансферу технологій в особі їх координаторів, чи мережі що утворюються з ініціативи національного координатора чи суб’єктів інноваційної діяльності.
Для вступу до національної мережі трансферу технологій потенційний учасник NTTN подає заявку до національного координатора та встановлює з ним договірні відносини. Учасники національної мережі повинні обов’язково пройти сертифікацію на відповідність вимогам NTTN, що затверджується національним координатором. Діяльність мережі спрямовується координатором мережі. Розробку та супровід Web-сайту NTTN, її централізованих баз даних (ЦБД) здійснює національний координатор або за його дорученням інша юридична чи фізична особа.
Після проходження сертифікації в NTTN її учасник набуває статусу сертифікованого учасника національної мережі трансферу технологій. Адміністратори сегментів виду А та Б взаємодіють з національним координатором відповідно до умов договору та регламенту роботи NTTN. Адміністратори сегменту виду Б національної мережі зобов’язані координувати діяльність сегменту, який вони представляють відповідно до договору та власного регламенту роботи. Подальший розвиток організаційно-правової, методологічної, інформаційно - комутаційної платформ та іншого забезпечення національної мережі трансферу технологій здійснює національний координатор спільно з іншими учасниками та партнерами мережі. Національний координатор діє та укладає договори від імені NTTN, встановлює та затверджує регламент і процедури взаємодії учасників національної мережі трансферу технологій, координує національні сегменти міжнародних мереж трансферу технологій.
Типи профілів централізованої бази даних NTTN:
технологічні пропозиції;
технологічні запити;
інноваційні пропозиції;
інноваційні продукти;
пропозиції НДДКР;
запити НДДКР.
Профілі в мережі представлені українською, російською та англійською мовами. Вхід в централізовану базу даних NTTN для клієнтів вільний, але розміщувати в ЦБД свої заявки можуть тільки її учасники відповідно до регламенту NTTN. Всі технологічні запити та пропозиції супроводжуються технологічним брокером в особі одного з учасників мережі.
Діяльність членів мережі NTTN направлена на пошук вітчизняних і іноземних партнерів та встановлення технологічної співпраці між зацікавленими сторонами (продавцем і покупцем технології) з метою здійснення подальшої комерціалізації технологій. Пошук партнерів і встановлення співпраці досягається шляхом порівняння наявних технологічних пропозицій з виявленими ринковими технологічними запитами. Технологічні запити і пропозиції партнерів і клієнтів мережі складені у вигляді структурованих анкет (профілів). Профілі дозволяють потенційним партнерам отримати початкові уявлення про пропоновану/шукану технологію, її комерційні аспекти, інноваційність, головні перевагм, права інтелектуальної власності і характеристикм бажаного партнерства.
Клієнтом NTTN може стати будь-яка фізична або юридична особа, яка заповнила та надіслала для розміщення в мережі технологічний профіль на адресу учасника національної мережі трансферу технологій. Для учасників та організацій, що мають намір працювати в NTTN, проводяться навчальні семінари, протягом яких фахівці організацій отримують теоретичні знання і практичні навики методології роботи із використанням сучасного інструменту трансферу технологій - електронної платформи NTTN.
Схема роботи національної мережі:
Направлення листа-заявки/анкети учасника мережі.
Розгляд заявки/прийняття рішення про членство.
Укладання договору про приєднання/календарний план сертифікації/кваліфікування.
Сертифікація/кваліфікаційна підготовка співробітників учасника.
Видача членського свідоцтва.
Підписання договорів про взаємний допуск з RTTN, EEN.
Адміністрування платформи і бази даних.
Пошук і надання послуг клієнтам.
Розміщення технологічних пропозицій/запитів, робота з профілями централізованої бази даних, пошук партнерів для покупки/продажу/передачі технологій, виконання проектів.
Участь в NTTN є безкоштовною, та передбачає сертифікацію. Учасниками NTTN можуть бути:
науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури;
навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;
виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів;
наукові, технологічні парки, бізнес-інкубатори;
інноваційні фонди, фірми;
суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності.
Учасники NTTN можуть надаватись наступні послуги у сфері трансферу технологій своїм клієнтам:
розміщення інформації в NTTN, міжнародних мережах комерціалізації (технологічні запити та пропозиції);
надання послуг технологічного брокера в мережі трансферу технологій;
пошук перспективних проектів за замовленням інвестора;
пошук інвесторів і партнерів для реалізації інноваційних проектів;
пошук для замовника технологічних рішень, нових технологій і продуктів;
просування та супровід пропозиції (запиту) замовника;
технологічний аудит;
консультування по різних питаннях ТТ, включаючи гранди, конкурси;
комплексні послуги мережевого трансферу (від технологічного аудиту та маркетингу до просування і супроводу пропозиції/запиту замовника).
4.
Термін "франчайзинг" (англ. franchising) походить від французького слова franchise, що означає "пільга, привілей, право участі".
Найбільш поширеними є трактування франчайзингу як:
особливого виду ліцензування - складна форма стандартної ліцензійної угоди, а франчайзинговий договір виходить за межі простого ліцензування одного або кількох конкретних прав інтелектуальної власності (наприклад, товарних знаків), оскільки він є ліцензією на використання системи, що включає права інтелектуальної власності, але не обмежується ними.
форми вертикальної інтеграції великих і малих підприємств - специфічний вид вертикальної інтеграції великих і малих фірм через оригінальну систему контрактів-ліцензій (франшиз).
способу просування та збуту товарів і послуг, франчайзинг є специфічним методом розповсюдження товарів і послуг, що передбачає надання визначеною компанією (франчайзером) права продажу своїх товарів і послуг незалежній особі чи компанії (франчайзі).
Франчайзинг є особливою формою організації бізнесу, що базується на довгострокових відносинах між великою компанією (франчайзером), що надає виключне право на створення та збут під її торговельною маркою на визначеній території певних видів товарів і послуг, і малою самостійною фірмою, що приймає таке право.
Франчайзинг – це вид ділового співробітництва, сутність якого полягає в наданні одним суб'єктом підприємницької діяльності (франчайзером) права на здійснення визначеної діяльності з використанням його торговельної марки, технологій, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності другому суб'єкту підприємництва (франчайзі) впродовж установленого терміну на обмеженій території та на визначених умовах.
Франчайзер та франчайзі є суб'єктами відносин франчайзингу, сторонами франчайзингового договору.
Франчайзер – суб'єкт підприємницької діяльності, який володіє, як правило, відомою на ринку торговельною маркою, особливими технологіями виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), випробуваними на практиці способами ведення підприємницької діяльності, іншими об'єктами інтелектуальної власності та надає право їх використання іншому суб'єкту підприємництва (франчайзі) на визначених умовах.
Франчайзі – суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує від франчайзера право ведення визначеної діяльності з використанням його об'єктів інтелектуальної власності на визначених умовах.
Франчайзингова мережа – це сукупність підприємств, які діють на ринку під однією торговельною маркою на умовах франчайзингового співробітництва і включають до свого складу підприємство франчайзера та підприємства франчайзі, які функціонують на основі отриманих від нього франшиз.
Франшиза - право здійснення визначеної діяльності з використанням торговельної марки, технологій, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності франчайзера на визначених франчайзинговим договором умовах.
Франчайзинговий пакет є ширшим від франшизи і включає в себе не лише право користування об'єктами інтелектуальної власності франчайзера, а й набір матеріальних цінностей (виробниче обладнання, інвентар тощо) та послуг (консультації, навчальні курси), що надаються франчайзером для франчайзі як на етапі створення, так і впродовж усього терміну функціонування франчайзингового підприємства.
Світова практика здійснення франчайзингових відносин засвідчує існування різних видів франчайзингу. Залежно від того, на якій стадії готовності продукція передається франчайзером для франчайзі з метою подальшої її реалізації, виділяють такі три види франчайзингу:
Товарного франчайзингу полягає в отриманні франчайзі права реалізації продукції, що поставляється йому франчайзером. При цьому франчайзі має право і зобов'язаний використовувати у своїй діяльності торговельну марку франчайзера, а також його технології та ноу-хау, необхідні для успішної реалізації продукції. Використання товарного франчайзингу є особливо доцільним при організуванні системи збуту продукції, реалізація якої вимагає від продавця визначених знань (щодо специфічних характеристик продукції, особливостей її застосування тощо) для надання консультацій покупцям, а також продукції, що вимагає післяпродажного обслуговування (обов'язок його проведення, як правило, покладається на франчайзі, що реалізував товар). Найчастіше товарний франчайзинг використовується для реалізації автомобілів, побутової електроніки, нафтопродуктів, косметики, одягу, взуття тощо.
Виробничим франчайзингом розуміють такий вид співробітництва між сторонами франчайзингової угоди, за якого для франчайзі надається право виробництва та збуту товарів (виконання робіт, надання послуг) із застосуванням вихідних сировини та матеріалів, поставлених йому франчайзером. При цьому франчайзі здійснює свою діяльність із використанням торговельної марки та інших об'єктів інтелектуальної власності франчайзера, серед яких особливе місце належить технології перетворення вхідних матеріалів у готову продукцію. Виробничий франчайзинг використовується, як правило, підприємствами, що володіють таємницею виробництва вхідних матеріалів і дбають про її нерозголошення. Найбільшого поширення виробничий франчайзинг набув у галузі виробництва безалкогольних напоїв, оскільки їх централізоване виробництво та доставка до кінцевого споживача невигідні через високий вміст води у складі напою. Такі компанії, як "Кока-кола", "Пепсі", "Севен-ап" та ін. забезпечують своїх франчайзі концентратами напоїв, з яких останні в подальшому, дотримуючись визначеної технології, виготовляють готовий напій, розливають його, маркують торговим знаком компанії-франчайзера та реалізовують через систему місцевих розповсюджувачів. Виробничий франчайзинг широко використовують також підприємства, що виробляють продукти харчування ("Марс", "Нестле", "Данон").
Ділового франчайзингу франчайзі з використанням об'єктів інтелектуальної власності франчайзера самостійно здійснює повний цикл виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг). При цьому, як правило, вид діяльності франчайзі є аналогічним виду діяльності франчайзера. Однак це не є обов'язковою умовою ділового франчайзингу. Так, наприклад, франчайзер як власник автозаправної станції може пропонувати франшизи, які дають право створення поряд із його станцією підприємств із надання послуг технічного обслуговування автомобілів, послуг телефонного зв'язку, закладу громадського харчування, готелю тощо. Найбільшого поширення діловий франчайзинг набув у сфері громадського харчування, готельного бізнесу, роздрібної торгівлі промисловими товарами, побутового обслуговування. Діловим франчайзингом нині охоплена більшість усіх укладених франчайзингових договорів. Так, як зазначає, в США, за оцінками експертів, на сьогодні франчайзинг бізнес-формату становить близько 75% від загальної кількості франчайзингових угод. Прикладами підприємств, що успішно використовують діловий франчайзинг для розширення своєї діяльності, є такі заклади громадського харчування, як: "Макдональдс", "Баскін Робіне", готелі "Холідей Інн", "Хілтон", салони фотопослуг "Кодак".
Елементами зовнішньо вираженої індивідуалізації підприємства франчайзера є його торговельна марка, торговельні символи, логотипи, особливий інтер'єр торговельних приміщень, форма одягу обслуговуючого персоналу тощо. Внутрішня індивідуалізація франчайзера проявляється через володіння ним особливими технологіями (виробництва продукції, виконання робіт, обслуговування споживачів), ноу-хау, певною системою ведення підприємницької діяльності. Під системою ведення підприємницької діяльності розуміють методи її здійснення, починаючи із знання найбільш ефективних способів рекламування продукції, оптимальних умов ведення діяльності, необхідної кількості найманих робітників і закінчуючи знаннями про те, як гнучко і своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку.
Передача прав користування об'єктами інтелектуальної власності, що формують індивідуалізацію франчайзера, іншому суб'єкту господарювання (франчайзі) є предметом франчайзингового договору.Отримуючи таке право, франчайзі, своєю чергою, зобов'язаний створити підприємство, характеристики якого відповідатимуть встановленим франчайзером стандартам і критеріям щодо його виду діяльності, розміру, зовнішнього та внутрішнього оформлення тощо. Виконання такого зобов'язання вимагає від франчайзі інвестування визначеної суми коштів. Адже саме він несе всі витрати (використовуючи для цього власні або позичкові кошти), пов'язані зі створенням та забезпеченням функціонування франчайзингового підприємства. Вкладаючи визначену суму коштів у створення франчайзингового підприємства, франчайзі стає його власником. Він пов'язаний зі своїм франчайзером лише договірними відносинами, а саме франчайзингове підприємство є незалежною юридичною особою.
Участь у франчайзингових взаємовідносинах ставить репутацію торговельної марки франчайзера в залежність не лише від рівня успішності його роботи, а й від результатів діяльності франчайзингових підприємств його системи. А отже, франчайзер є безпосередньо зацікавленим в ефективному функціонуванні кожного з підприємств його франчайзі. Тому відносини франчайзингу не обмежуються для нього лише передачею на користь франчайзі прав користування своїми об'єктами інтелектуальної власності, а передбачають також надання для останнього комплексу послуг із метою сприяння успішній діяльності франчайзингового підприємства.
Такі послуги включають у себе:
навчання франчайзі та його персоналу методам роботи франчайзера (у вигляді навчальних курсів, семінарів, тренінгів, конференцій тощо);
консультаційну підтримку франчайзі впродовж усього терміну дії франчайзингового договору, що передбачає надання рекомендацій з подолання труднощів, які виникають у діяльності франчайзингового підприємства;
інші форми сприяння успішній діяльності франчайзингового підприємства (допомога в поставці необхідного обладнання, отриманні кредиту на вигідних умовах, придбанні необхідних матеріалів зі знижками, проведення аудиторської перевірки діяльності франчайзингового підприємства тощо).
Як уже зазначалося, франчайзингове підприємство є власністю франчайзі. Водночас, свобода прийняття рішень франчайзі щодо окремих аспектів діяльності його підприємства обмежується стандартами та критеріями, що встановлюються франчайзером. Такі стандарти і критерії, як правило, стосуються якості створюваних товарів і послуг, зовнішнього та внутрішнього оформлення приміщень франчайзингового підприємства, режиму роботи, асортиментної політики тощо. З метою перевірки дотримання франчайзі встановлених правил ведення підприємницької діяльності франчайзер, згідно з умовами франчайзингового договору, має право контролювати роботу франчайзі й давати вказівки щодо її коригування. Адміністрування з боку франчайзера спрямоване винятково на охорону своєї інтелектуальної власності та ділової репутації.
В обмін на отримувані від франчайзера права користування його об'єктами інтелектуальної власності, послуги та матеріальні цінності, що разом формують франчайзинговий пакет, франчайзі, як правило, зобов'язується виплатити визначеного розміру грошову винагороду. Така винагорода сплачується у вигляді першопочаткового внеску, що здійснюється при укладанні франчайзингової угоди, та періодичних платежів, які виплачуються впродовж усього терміну її дії.
Для участі у франчайзингових відносинах франчайзі необхідно інвестувати значну суму коштів, які спрямовуються на реалізацію проекту створення франчайзингового підприємства, а також сплату першопочаткового внеску на користь франчайзера. Враховуючи те, що франчайзі повинен створити підприємство, що відповідатиме вимогам франчайзера щодо його оформлення, технологічного оснащення тощо, витрати франчайзі на створення франчайзингового підприємства можуть навіть перевищувати витрати на створення типового підприємства аналогічних профілю та розміру.
Узагальненням проведеного вище короткого огляду процесу формування та здійснення відносин франчайзингу є наочне відображення особливостей такого процесу у вигляді моделі формування та здійснення франчайзингових відносин підприємств (рис/приклад).
С
хема.
Продаж обладнання, припинення застави після оплати.
Застава обладнання і його оплата.
Поручительство.
Підписання договору франчайзингу.
Оплата поручительства і застава обладнання.
Отримання кредиту.
Надання франчайзингового пакету (передача франшизи і супутніх послуг).
Страхування обладнання, страхові платежі.
Сплата процентів і повернення кредиту.
Сплата роялті згідно договору франчайзингу.
Послуги споживачам.
Склад франчайзингового пакету.
Право користування інтелектуальною власністю (торгівельна марка, найменування, логотип, виробничі та управлінські технології, ноу-хау, технічна та технологічна документація, програмні продукти, промислові зразки і моделі).
Додаткові послуги, що надаються впродовж строку дії франчайзингу (навчання персоналу франчайзі, консультування з поточних питань, аудиторська перевірка діяльності, рекламування продукції франчайзі, надання результатів маркетингового дослідження, технічна допомога, комерційне планування).
Матеріальні цінності (обладнання, рекламні матеріали, інвентар, надання в оренду майна, землі).
Розглядаючи предмет типового франчайзингового договору, виділяють окремі його складові:
Рис. Складові предмета франчайзингового договору
Франчайзингова винагорода є грошовою виплатою, що здійснюється франчайзі на користь франчайзера в обмін на право користування об'єктами інтелектуальної власності, матеріальні цінності, послуги, що надаються франчайзером відповідно до умов франчайзингового договору.
Сплата франчайзингової винагороди здійснюється у вигляді франчайзингових платежів. Існує два основні види франчайзингових платежів:
першопочатковий платіж (інша назва – одноразовий, паушальний, первісний, вступний платіж (внесок), який становить фіксовану суму і виплачується франчайзі на користь франчайзера при укладанні франчайзингового договору;
періодичні платежі (інша назва – роялті, періодичні відрахування, постійні платежі) – періодичні виплати, які здійснюються впродовж усього терміну дії франчайзингового договору і можуть встановлюватися у вигляді відсотка від виручки чи прибутку франчайзі, фіксованої суми періодичних відрахувань або у інший спосіб за домовленістю сторін франчайзингових відносин.
Франчайзингові платежі мають складові компоненти, серед яких:
ціна ліцензій за використання торговельної марки, технологій, ноу-хау франчайзера;
плата за надання франчайзером управлінських та інших послуг;
внески у централізований рекламний фонд та інші платежі залежно від специфіки бізнесу і складу франчайзингового пакета.
Основними групами витрат франчайзера, зумовлених його участю у відносинах франчайзингу, є:
1. Витрати на попереднє маркетингове дослідження ринку та розробку бізнес-плану франчайзингової системи.
2. Витрати на апробацію франшизи.
3. Витрати на пошук франчайзі.
4. Витрати на підготовку документальної основи франчайзингового пакета.
5. Витрати на створення та забезпечення функціонування системи професійно-технічного навчання франчайзі та їхнього персоналу.
6. Витрати на створення та забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю за діяльністю франчайзі.
7. Витрати на організування програми підтримки франчайзі.
8. Вартість матеріальних цінностей, що постачаються для франчайзі.