16. Член споживчого товариства зобов'язаний:

а) виконувати вимоги статуту споживчого товариства, брати участь у роботі загальних (дільничних) зборів членів споживчого товариства, виконувати рішення загальних зборів (зборів уповноважених), виборних органів управління і контролю;

б) виконувати свої зобов'язання перед споживчим товариством, пов'язані з участю в його діяльності;

в) берегти і зміцнювати власність споживчого товариства, не допускати безгосподарного та недбайливого користування кооперативним майном;

г) повідомляти споживче товариство про зміну місця свого проживання.

Член споживчого товариства відповідає за зобов'язаннями споживчого товариства в межах внесеного ним обов'язкового пайового внеску, а також закріпленого за ним права на пай (частку) в майні споживчого товариства.

Споживче товариство не відповідає за зобов'язання члена споживчого товариства.

Член споживчого товариства, який порушує свої обов'язки, визначені Законами України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію" і статутом споживчого товариства, не виконує рішення загальних зборів (зборів уповноважених), причинив збитки споживчому товариству, три рази підряд за умови вчасного повідомлення його про час і місце проведення зборів членів споживчого товариства не приймає в них участі без поважних причин, може бути виключений із членів споживчого товариства.

Питання про виключення з членів споживчого товариства вирішується загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства або правлінням з наступним затвердженням цього рішення на загальних зборах (зборах уповноважених) членів споживчого товариства.

Правління споживчого товариства не пізніше ніж за 10 днів повідомляє члена споживчого товариства про причини внесення питання про його виключення зі споживчого товариства і надсилає йому запрошення на загальні збори (збори уповноважених) членів споживчого товариства (засідання правління споживчого товариства). У разі відсутності члена споживчого товариства на зборах (засіданні) без поважних причин збори (правління) мають право прийняти рішення про його виключення із членів споживчого товариства за його відсутності. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на зборах (засіданнях).

3. Майновий сертифікат – це:

а) Документ, який засвідчує право на пай;

б) іменний документ, який видається члену споживчого товариства

в) іменний документ, який видається члену споживчого товариства та засвідчує право на пай

г) Документ, який видається члену споживчого товариства та засвідчує право на пай

Майновий сертифікат - іменний документ, який видається споживчим товариством, споживспілкою пайовику та засвідчує право на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства.

З дня одержання майнового сертифіката пайовик має право на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства.

Бланки майнових сертифікатів виготовляються, зберігаються, видаються й обліковуються в порядку, який встановлює Укоопспілка.

Список використаної літератури

1. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навч. посіб. / За ред. проф. В.С.Щербини - К.: Атіка, 2000. - 544 с.

2. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е. Корпоративне управління: Підруч. для вузів. - К.: Лібра, 2004. - 368 с.

3. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. посіб. - Х.: Еспада, 2003- 688 с.

4. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 317 с.Поважный А.С. Трансформационные процессы корпоративного управления. - Донецк: Ин-тэкономики пром., 2001. - 290 с.

Білет 65

Порядок виготовлення і використання документів з пайового господарства

1. Укоопспілка щорічно за попередніми замовленнями Кримспоживспілки, облспоживспілок, інших членів Укоопспілки забезпечує централізоване виготовлення бланків членських квитків та іншої документації пайового господарства (далі - бланки) в підприємстві Укоопспілки.

1.1. Замовлення на бланки подаються управлінню організаційно-кооперативної роботи Укоопспілки.

1.2. Кримспоживспілка, облспоживспілки можуть самостійно виготовляти бланки у місцевих друкарнях, крім бланків членських квитків та кооперативних книжок взаємодопомоги.

1.3. Підприємство Укоопспілки виготовляє і розсилає бланки замовникам за рознарядками управління організаційно-кооперативної роботи Укоопспілки при умові попередньої оплати Кримспоживспілкою, облспоживспілками, іншими членами Укоопспілки вартості замовлення.

1.4. За виконану роботу підприємство Укоопспілки подає замовникам рахунки на загальну суму, в яку включає вартість бланків, витрати на пакування бланків та їх відправлення.

2. Кримспоживспілка, облспоживспілки, інші члени Укоопспілки:

Організовують роботу щодо забезпечення бланками споживчих товариств згідно з їх замовленнями.

Перевіряють кількість отриманих від підприємства Укоопспілки посилок з бланками і організовують їх розсилку.

Відправляють на адресу замовника рекомендованим листом повідомлення, в якому вказують номер накладної на відправлення бланків, їх назву та кількість.

3. Споживче товариство при отриманні посилок зобов'язане терміново їх відкрити і звірити назви та фактичну кількість бланків з назвою, кількістю, яка зазначена у накладній відправника.

3.1. Відкриття посилок з бланками і перевірку їх назв та кількості проводить комісія в складі головного бухгалтера, оргінструктора та працівника, на якого правлінням споживчого товариства покладено обов'язки зберігання та відпуску бланків.

3.2. При відповідності отриманих бланків даним, зазначеним у повідомленні і накладній, робиться відповідна відмітка на накладній, яку підписують всі члени комісії. Одночасно відправнику надсилається підтвердження про одержання посилок з бланками.

3.3. При розходженні фактично одержаних бланків з даними, зазначеними у повідомленні і накладній, а також у випадках їх псування названа вище комісія складає акт у двох примірниках. Один примірник акта надсилається відправнику посилки, другий зберігається в споживчому товаристві.

3.4. Забезпечення бланками споживчих товариств, що входять до складу райспоживспілки, проводиться на загальних засадах через райспоживспілку. Уповноважена правлінням споживчого товариства особа зобов'язана при отриманні бланків видати райспоживспілці доручення.

3.5. Працівник споживчого товариства, якому доручено отримати в райспоживспілці бланки, зобов'язаний звірити назву та кількість бланків з даними, зазначеними в накладній, розписатися в ній і отримати копію накладної для звіту.

4. Аналітичний облік бланків ведеться в споживспілці, споживчому товаристві за назвами, кількістю і сумою в порядку, встановленому для обліку матеріальних цінностей, а членських квитків, кооперативних книжок взаємодопомоги - як бланків суворої звітності.

5. Підтвердженням видачі членських квитків у споживчих товариствах є відомість приймання вступних і обов'язкових пайових внесків та плати за членські квитки від членів (асоційованих членів) споживчого товариства за формою N УКС-402, обліковий лист на видачу уповноваженій особі оформлених членських квитків за формою N УКС-401 та відомість видачі членських квитків новоприйнятим громадянам у члени (асоційовані члени) споживчого товариства за формою N УКС-403.

6. При втраті або псуванні членського квитка член (асоційований член) споживчого товариства подає заяву правлінню споживчого товариства з проханням про видачу йому дубліката.

6.1. При позитивному рішенні правління споживчого товариства уповноважена особа проводить оформлення і видачу членського квитка. При цьому у членському квитку робиться запис "дублікат" (на третій сторінці під словами "Членський квиток").

6.2. У разі зміни прізвища члена (асоційованого члена) споживчого товариства уповноважена особа на підставі паспортних даних закреслює прізвище, зазначене в членському квитку, і зверху записує нове прізвище. Виправлення засвідчується підписом посадової особи та печаткою споживчого товариства. Одночасно зміни проводяться в книгах Ф N К-20, К-20а.

Література

Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України

Білет 66

Організація і методика контролю пайового господарства та стану обліку паю споживчого товариства

Перевірка стану обліку членів (асоційованих членів) споживчого товариства і ведення пайового господарства проводиться не менше одного разу на рік.

Перевірку проводять ревізійна комісія споживчого товариства, а також за дорученням правління споживспілки, членом якої є споживче товариство, працівники відділів (управлінь) організаційно-кооперативної роботи, оргінструктори-бухгалтери, ревізори споживспілки.

В актах перевірки перевіряючі висвітлюють такі питання:

- правильність обліку бланків членських квитків,кооперативних книжок взаємодопомоги і відомостей з прийманнявступних і обов'язкових пайових внесків, плати за членські квитки;

- дотримання порядку приймання громадян у члени (асоційованічлени) споживчого товариства та/або виключення і оформленнядокументів про приймання, виключення;

- своєчасність і повноту здачі уповноваженими особами в касу споживчого товариства вступних і обов'язкових пайових внесків,плати за членські квитки;

- своєчасність відкриття і правильність ведення книги особистих рахунків членів споживчого товариства (форма N К-20), асоційованих членів (форма N К-20а) та книги особистих рахунків членів (асоційованих членів) споживчого товариства з руху додаткових пайових внесків для формування фінансових ресурсів споживчого товариства (форма N К-20-1);

- достовірність статистичної звітності за формою N 1-р "Звітпро розмежування та закріплення власності в споживчій кооперації України".

Правління споживчого товариства щорічно організовує і проводить звірку особистих рахунків членів споживчого товариства господарськими і домовими книгами органів місцевого самоврядування з обов'язковим зазначенням змін про місцеперебування членів споживчого товариства.

Після проведеної звірки громадяни, які померли або вибули постійного місця проживання (крім тимчасово вибулих), виключаються з членів споживчого товариства в порядку, встановленому Статутом споживчого товариства та цим Положенням.

Література

1. Бабенко С. Г. Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці. – К.: Наукова думка, 2003.

2.Довідник інструктора організаційно-кооперативної роботи. – К.: Укоопспілка, 2007. – 432 с.

3.Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 513 с.

4. Закон України "Про кооперацію". – К., 2003.

5. Закон України "Про споживчу кооперацію". – К., 1992. – 15 с.

Білет 67

Особливості приймання та документального оформлення додаткових пайових внесків на оформлення фінансових ресурсів

Порядок приймання додаткових пайових внесків на формування фінансових ресурсів. Норми цього Положення розповсюджуються на

споживчі товариства, споживспілки, їх підприємства (об'єднання).

Додаткові пайові внески на формування фінансових ресурсів споживчого товариства (далі - внески) - одна із форм спільного господарювання.

Споживче товариство може приймати внески лише за рішенням загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу**.

** У споживспілці рішення щодо приймання внесків на формування фінансових ресурсів підприємств споживспілки, розміри кооперативних виплат приймають збори Ради споживспілки або уповноважений ними орган.

Правління споживчого товариства подає на розгляд загальних зборів членів (асоційованих членів) споживчого товариства або уповноваженого ними органу:

- розрахунок потреби у фінансових ресурсах на поповнення оборотного капіталу на наступний рік;

- розрахунок планових розмірів кооперативних виплат (планові розміри кооперативних виплат не можуть перевищувати середньозваженої облікової ставки Національного банку України за 9 місяців звітного року).

Загальні збори членів споживчого товариства (або уповноважений ними орган) затверджують суму ліміту на приймання внесків.

Приймання внесків проводиться від членів (асоційованих членів) споживчого товариства.

Всі члени (асоційовані члени) споживчого товариства вносять внески безпосередньо в касу споживчого товариства. За заявою члена (асоційованого члена) споживчого товариства внески можуть утримуватись із заробітної плати.

Член (асоційований член) споживчого товариства, який виявив бажання сплатити внески, подає правлінню споживчого товариства заяву-клопотання

Заява-клопотання реєструється в книзі реєстрації вхідних документів споживчого товариства.

Голова правління споживчого товариства пише на заяві-клопотанні відповідну резолюцію (дає дозвіл чи відмовляє).

При необґрунтованій відмові голови правління споживчого товариства в прийманні внесків член (асоційований член) споживчого товариства може звернутися із скаргою до загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу.

При позитивному рішенні голови правління споживчого товариства укладається договір про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів споживчого товариства (додаток 10).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та внесення в касу споживчого товариства визначеної в договорі суми внеску і діє до моменту письмового заявлення однієї із сторін про його розірвання.

Головний бухгалтер або уповноважена ним особа виписує прибутковий касовий ордер на суму внеску згідно з договором.

Прибутковий касовий ордер до передачі його в кассу споживчого товариства реєструється в установленому порядку.

Після реєстрації прибутковий касовий ордер з доданною до нього заявою подається касиру споживчого товариства.

Касир споживчого товариства отримані від члена (асоційованого члена) споживчого товариства гроші звіряє з сумою, яка зазначена в прибутковому касовому ордері; при відсутності розходжень розписується на ордері та квитанції до прибуткового касового ордера про отримання грошей у сумі, вказаній в ордері, та видає члену (асоційованому члену) споживчого товариства квитанцію.

Член (асоційований член) споживчого товариства перевіряє правильність записів у квитанції (сума, дата, підпис касира) і подає її для підпису головному бухгалтеру споживчого товариства.

Головний бухгалтер споживчого товариства перевіряє правильність оформлення квитанції і розписується у ній. Підпис головного бухгалтера споживчого товариства або уповноваженої ним особи і підпис касира засвідчується печаткою споживчого товариства.

Облік членів споживчих товариств, які сплатили внески, та рух коштів на їх особистих рахунках ведеться в книзі за формою N К-20-1.

Після сплати першого внеску в касу споживчого товариства члену (асоційованому члену) споживчого товариства уповноваженою особою виписується кооперативна книжка взаємодопомоги (додаток 11).

Кооперативна книжка взаємодопомоги виготовляється підприємством Укоопспілки на папері з елементами захисту.

Порядок виготовлення, приймання, зберігання і відправлення кооперативної книжки взаємодопомоги відповідає загальному порядку здійснення операцій з документацією пайового господарства.

При виписуванні кооперативної книжки взаємодопомоги заповнюються такі реквізити:

- номер - відповідає порядковому номеру особистого рахунка у книзі за формою "N К-20-1 та трьом останнім цифрам номера членського квитка;

- прізвище, ім'я, по батькові власника книжки;

- дата видачі;

- підпис власника книжки;

- підписи голови правління та головного бухгалтера споживчого товариства;

- відтиск печатки споживчого товариства.

У розділі "Рух додаткових пайових внесків для формування фінансових ресурсів споживчого товариства" заповнюються такі реквізити:

а) документ (дата і номер прибуткового (видаткового) кассового ордера), згідно з яким в касу споживчого товариства прийнято або видано внесок;

б) надходження;

в) видаток;

г) залишок.

Записи в кооперативну книжку взаємодопомоги проводяться на підставі прибуткового або видаткового кассового ордера головним бухгалтером споживчого товариства або уповноваженою ним особою.

Після кожної операції з надходження або видачі коштів визначається їх залишок, який записується цифрами в графі "Залишок" та прописом (копійки цифрами) у першому вільному рядку.

Правильність записів кожної операції з надходження або видачі коштів в кооперативній книжці взаємодопомоги стверджується підписами голови правління споживчого товариства та головного бухгалтера. Підписи скріплюються печаткою споживчого товариства.

Член (асоційований член) споживчого товариства зобов'язаний:

а) перевірити правильність записів у кооперативній книжці взаємодопомоги після проведення кожної операції з надходження або видачі коштів;

б) зберігати кооперативну книжку взаємодопомоги та всі квитанції прибуткових касових ордерів не менше трьох років після її повного використання.

Внески та кооперативні виплати, нараховані на них, не підлягають будь-якій індексації, крім випадків, передбачених законодавством України і нормативними актами Укоопспілки.

Білет 68

Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації

1. Загальні положення

1.1. Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України (далі - Положення) розроблено відповідно до Законів України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ), "Про кооперацію" ( 1087-15 ), рішень з'їздів

(конференції) споживчої кооперації України, зборів Ради Укоопспілки, Статутів Укоопспілки, Кримспоживспілки, облспоживспілок, райспоживспілок і споживчих товариств. Положення регламентує документальне оформлення:

- приймання в члени, асоційовані члени споживчого товариства;

- виготовлення, зберігання і використання бланків членських квитків та іншої документації пайового господарства;

- приймання додаткових пайових внесків на формування фінансових ресурсів;

- кооперативних виплат та виплат на паї;

- списання обов'язкових пайових внесків членів споживчого товариства та/або закріпленої за ними частки в майні споживчого товариства на покриття збитків споживчого товариства;

- перевірки стану обліку членів споживчого товариства і ведення пайового господарства.

1.2. Положення є нормативним актом Укоопспілки, обов'язковим для виконання споживчими товариствами, споживспілками, їх підприємствами (об'єднаннями), іншими суб'єктами господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки).

1.3. Визначення термінів:

1.3.1. Споживче товариство - юридична особа, яка утворена добровільним об'єднанням фізичних та/або юридичних осіб, на основі членства для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції і надання різноманітних послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів.

1.3.2. Член споживчого товариства - фізична чи юридична особа, яка внесла вступний внесок та пай у розмірах, визначених загальними зборами членів споживчого товариства, додержується вимог статуту і користується правом ухвального голосу.

Фізична особа може бути членом споживчого товариства, якщо вона досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

1.3.3. Асоційований член споживчого товариства - фізична чи юридична особа, яка внесла вступний внесок та пай у розмірах, визначених загальними зборами членів споживчого товариства, додержується вимог статуту і користується правом дорадчого голосу.

Порядок вступу до споживчого товариства, права, обов'язки асоційованого члена споживчого товариства визначаються статутом споживчого товариства.

1.3.4. Вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити фізична чи юридична особа у разі вступу в члени (асоційовані члени) споживчого товариства.

1.3.5. Обов'язковий пайовий внесок - грошовий чи майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) споживчого товариства у створення та розвиток споживчого товариства, який здійснюється сплатою грошей, передачею споживчому товариству майна, у тому числі майнових прав, земельних ділянок.

1.3.6. Додатковий пайовий внесок - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) споживчого товариства понад обов'язковий пайовий внесок у пайовому фонді споживчого товариства.

1.3.7. Цільовий внесок - грошовий, інший майновий чи немайновий внесок члена кооперативної організації, що вноситься понад обов'язковий пайовий внесок, для забезпечення її статутної діяльності.

1.3.8. Пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів споживчого товариства і є одним із джерел формування майна споживчого товариства.

Розмір пайового фонду не є постійною величиною, не зазначається в Статуті споживчого товариства і змінюється відповідно до сплати чи повернення членам (асоційованим членам) споживчого товариства пайових внесків.

1.3.9. Неподільний фонд - обов'язковий фонд, що формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу споживчого товариства та інших надходжень, незаборонених законодавством України, і не підлягає розподілу між членами споживчого товариства.

1.3.10. Членський квиток - документ, який стверджує належність громадянина до споживчого товариства.

1.3.11. Кооперативні виплати - частина доходу споживчого товариства, що розподіляється за результатами фінансового року між членами (асоційованими членами) споживчого товариства пропорційно їх участі в господарській діяльності споживчого товариства, у порядку, визначеному рішенням загальних зборів його членів.

Участь члена (асоційованого члена) споживчого товариства в його господарській діяльності полягає, зокрема:

- у придбанні товарів в об'єктах роздрібної торгівлі та харчування споживчого товариства;

- у формуванні фінансових ресурсів споживчого товариства.

1.3.12. Виплати на паї - виплати частини доходу споживчого товариства на паї члена (асоційованого члена) споживчого товариства.

Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів споживчого товариства після відрахувань обов'язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного для розподілу.

1.3.13. Кооперативна книжка взаємодопомоги - іменний документ, в якому ведеться облік руху додаткових пайових внесків члена (асоційованого члена) споживчого товариства.

Білет 69

Економічна участь працівників у формуванні та використані власного капіталу

Формування структури капіталу нерозривно зв’язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

Власний капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

1. Простотою залучення, так як рішення пов’язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками та менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб’єктів.

2. Більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, так як при його використанні непотрібна виплата позикового відсотку у всіх його формах.

3. Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкрутства.

Разом з тим, йому властиві наступні недоліки:

1. Обмеженість обсягу залучення, а відповідно, і можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства. В періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.

2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, так як без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнту фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) та не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності залогу або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту “податкового щита” (вилучення витрат на його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

4. Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

В той же час, використання позикового капіталу має наступні недоліки:

1. Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості та втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (при інших рівних умовах) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позикового проценту у всіх його формах (проценту за банківський кредит, лізингової ставки; купонного проценту по облігаціям, вексельного проценту за товарний кредит та ін.).

3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку. В ряді випадків при зниженні середньої ставки позикового проценту на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає для підприємства невигідним у зв’язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), потребує інколи відповідних сторонніх гарантій або залогу (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб’єктів надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і погрозу банкрутства (які зростають по мірі збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використаного капіталу).

Білет 7 0

Кооперативні виплати та виплати на паї і їх документальне оформлення

Джерелом кооперативних виплат та виплат на паї є частина доходу, що розподіляється за результатами фінансової діяльності споживчого товариства між його членами.

Після закінчення звітного кварталу (року), складання і подання проміжної (квартальної) та річної фінансової і статистичної звітності на кооперативні виплати відраховується частина доходу, одержаного від обсягу реалізації товарів членам (асоційованим членам) споживчого товариства за звітний квартал (додаток 12).

На суму доходу, спрямованого на кооперативні виплати членам (асоційованим членам) споживчого товариства, складається розрахунково-платіжна відомість (додатки 13, 14).

Кооперативні виплати виплачуються членам (асоційованим членам) товариства в 45-деннйй термін після закінчення звітного кварталу, а за четвертий квартал виплати проводяться до 30 березня наступного за звітним року.

Виплати проводяться за розрахунково-платіжною відомістю або поштовими переказами. Вартість послуг за переказ коштів та розрахунково-касове обслуговування відшкодовується за рахунок одержувача.

Кооперативні виплати членам (асоційованим членам) споживчого товариства на додаткові пайові внески (далі - внески) для формування фінансових ресурсів споживчого товариства:

Кооперативні виплати нараховуються щомісяця, а виплачуються в терміни, встановлені договором, в сумі затверджених планових розмірів (додаток 15).

Після закінчення звітного року загальні збори членівЬспоживчого товариства або уповноважений ними орган можуть спрямувати частину додатково (понад планові розміри) доходу на виплату кооперативних виплат.

Кооперативні виплати видають членам (асоційованим членам) споживчого товариства за видатковими касовими ордерами, що виписуються на кожного члена (асоційованого члена) споживчого товариства, який має внески на формування фінансових ресурсів споживчого товариства.

Повернення внеску проводиться згідно з заявою його власника не пізніше 30 днів з дня подачі заяви (додаток 16).

При неповерненні внеску у встановлений термін його власник звертається із заявою до загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу, а при її незадоволенні - до суду з позовною заявою.

У разі ліквідації споживчого товариства внески повертаються їх власникам у порядку, встановленому законодавством України.

За письмовою заявою (згодою) власника внеску кооперативні виплати можуть зараховуватись на збільшення його внеску.

Власник внеску не відповідає за зобов'язаннями споживчого товариства.

Споживче товариство несе відповідальність перед власником внеску в межах внеску та нарахованих і невиплачених кооперативних виплат.

Виплати членам (асоційованим членам) споживчого товариства на паї нараховуються після закінчення звітного року (додаток 17).

Розрахунок виплат на паї передбачає визначення суми коштів, які припадають на 1 гривню: суми пайових внесків (обов'язкових, додаткових), суми індексації пайових внесків, які сплачені до 1 січня 1992 р., і суми закріпленого за членами

споживчого товариства права на паї (частки) в майні споживчого товариства.

На виплати членам (асоційованим членам) споживчого товариства складається відомість (по кожній кооперативній дільниці окремо) (додаток 18).

Загальні збори членів споживчого товариства або уповноважений ними орган приймають рішення щодо затвердження виплат на паї, порядку їх виплати або іншого використання.

Порядок видачі виплат на паї:

- уповноважена правлінням споживчого товариства особа, з якою укладено договір про матеріальну відповідальність за одержані кошти, отримує в установленому порядку з каси споживчого товариства у підзвіт готівку для видачі виплат на паї, а в бухгалтерії споживчого товариства під розпис у книзі (додаток 19) одержує відомість на видачу виплат на паї;

- видача виплат на паї проводиться протягом 3-х робочих днів, не враховуючи дня отримання готівки з каси;

- для одержання виплат на паї член (асоційований член) споживчого товариства подає уповноваженій особі членський квиток та паспорт;

- уповноважена особа звіряє дані відомості, паспорта і членського квитка;

- при відсутності розходжень в документах уповноважена особа подає члену (асоційованому члену) споживчого товариства відомість, в якій він розписується в графі "Підпис про одержання", і виплачує гроші;

- член (асоційований член) споживчого товариства перелічує отримані гроші і звіряє їх суму з сумою, зазначеною у відомості;

- уповноважена особа після виплати по відомості грошей протии прізвища осіб, яким не видані виплати на паї; робить відмітку від руки "Депоновано", а в кінці відомості робить напис про фактично виплачену суму і про невидану суму виплат на паї; складає авансовий звіт (форма N 286) і подає в бухгалтерію.

Головний бухгалтер або особа, ним уповноважена, перевіряє авансовий звіт, після перевірки підписує його і подає на розгляд та затвердження голові правління споживчого товариства.

Затверджений авансовий звіт повертається в бухгалтерію, де проводяться записи по відповідних кореспондуючих рахунках, робиться відмітка в книзі видачі відомостей на видачу виплат на паї про її повернення та забезпечується зберігання авансового

звіту як грошових документів.

Якщо видача виплат на паї не закінчена, уповноваженій особі видається нова відомість за формою N УКС-406, в яку із попередньої відомості за формою N УКС-406 заносяться необхідні дані на членів (асоційованих членів) споживчого товариства, які не одержали в установлені терміни виплати на паї, та відповідна сума готівки.

За бажанням члена (асоційованого члена) споживчого товариства і його заявою виплати на паї можуть бути направлені на формування фінансових ресурсів споживчого товариства.

Зазначений порядок видачі виплат на паї розповсюджується на виплату членам (асоційованим членам) споживчого товариства кооперативних виплат за придбання товарів в об'єктах роздрібної торгівлі та харчування споживчого товариства.

Білет 71

Порядок покриття збитків СТ та паїв (частки) в майні СТ

Списання обов'язкових пайових внесків членів споживчого товариства на покриття збитків від господарсько-фінансової діяльності споживчого товариства проводиться за рішенням загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу.

Розмір списання обов'язкових пайових внесків на покриття збитків визначається співвідношенням суми збитків до загальної суми обов'язкових пайових внесків.

У разі недостатності обов'язкових пайових внесків для покриття збитків споживчого товариства сума непокритих збитків списується за рахунок закріпленої пай (частки) членів споживчого товариства в його майні.

На списану суму для покриття збитків споживчого товариства зменшуються сплачені обов'язкові пайові внески членів споживчого товариства.

Для списання обов'язкових пайових внесків членів споживчого товариства та/або закріпленої пай (частки) в майні споживчого товариства на покриття збитків складаються списки за формою N УКС-410 (додаток 20).

У списках вказуються: прізвища, імена та по батькові членів споживчого товариства, номери членських квитків і суми обов'язкових пайових внесків та паїв (часток) в майні споживчого товариства, що спрямовуються на покриття збитків.

Ці списки є підставою для бухгалтерських записів про списання обов'язкових пайових внесків та/або закріплених паїв (часток) в майні споживчого товариства на покриття збитків споживчого товариства.

На підставі списків проводяться записи в особисті рахунки членів споживчого товариства (в книзі за формою N К-20).

У разі списання збитків за рахунок обов'язкових пайових внесків члени споживчого товариства зобов'язані протягом терміну, який встановлюють загальні збори членів споживчого товариства, відновити суму обов'язкових пайових внесків.

Порядок списання збитків не розповсюджується на:

- додаткові пайові внески членів (асоційованих членів) споживчого товариства;

- обов'язкові пайові внески асоційованих членів споживчого товариства.

Білет 72

Матеріальна зацікавленість пайовиків у фінансових результатах діяльності

Економічна участь пайовиків у формуванні власного капіталу завжди перебуває в центрі уваги споживчої кооперації, вживаються заходи щодо підвищення матеріальної зацікавленості громадян у членстві. Основними з них є: індексація пайових внесків станом на31.12.1991 р. на рівні індексації вкладів населення в Ощадбанку СРСР; реалізація Програми розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України, за якою подільна частина статутного капіталу розподіляється і закріпляється за членами споживчих товариств як пай (частка) в майні споживчого товариства; надання пайовикам можливості вносити додаткові пайові внески на формування фінансових ресурсів та інші цілі з правом отримання кооперативних виплат тощо. Ці заходи сприяють щорічному зростанню пайового капіталу.

Значне збільшення закупівель у особистих населення. Соціальне значення закупівель у особистих підсобні господарства у тому, що споживацька кооперація забезпечує сільського населення збут, доходи громадян та зайнятість суспільно корисною працею. Споживчі нашого суспільства та їх союзи передбачають в договорах на закупівлю продукції пільги для пайовиків з метою підвищення їх матеріальну зацікавленість у виробництві сільськогосподарської продукції і на здачі її організаціям споживчій кооперації.

Водночас необхідно наголосити на матеріальній відповідальності пайовиків за фінансові результати господарської діяльності в межах обов’язкового пайового внеску і паю (частки) у майні споживчого товариства та потребі підвищення членського контролю за господарсько–фінансовою діяльністю споживчих товариств.

Таким чином, уміле використання економічних і матеріальних стимулів участі громадян в господарській діяльності споживчих товариств, ефективний членський контроль, економія і бережливість – напрям, підвищення участі пайовиків у формуванні власного капіталу споживчих товариств. В умовах фінансово–економічної кризи збільшення пайового капіталу створить можливість, з одного боку, додаткових інвестицій на економічний розвиток і збільшення обсягів діяльності, з іншого – відкриття нових робочих місць і збільшення кооперативних виплат пайовикам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України – К.: Устина, 2003. – 208 с.

2. Концепція розвитку національного кооперативного руху. – К.: Укоопспілка, 2000. – 80с.

3. Матеріали XХ з’їзду споживчої кооперації України. – К.: ПСК "Редакція газети "Вісті Центральної

спілки споживчих товариств України", 2009. – 320с.

4. Центральна спілка споживчих товариств України. Основні показники господарсько–фінансової

діяльності підприємств Укоопспілки за 2000–2008 рр. – К., 2009.

Білет 73

Основні зміни системи управління у споживчій кооперації, що відбулися за роки незалежності

Соціально-економічна криза та пошук напрямків її подолання. Фінансово-кредитна та податкова політика, грошова реформа 1996 р. Внутрішня та зовнішня торгівля України

З розпадом СРСР і отриманням незалежності на шлях самостійного як політичного, так і економічного розвитку вийшла одна з найбільших колишніх радянських республік — Україна. За виробничим потенціалом і чисельністю населення Україна — друга після Росії держава СНД. На початку 90-х років її населення становило 52 млн осіб, що дорівнювало близько 18% загальної чисельності населення колишнього СРСР. У 1989 р. в Україні було вироблено понад 16% загальносоюзного національного доходу.

У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:

загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;

деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;

викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;

гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки.

Зміни

Споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державної влади, політичних партій та громадських організацій. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежувати права споживчої кооперації або перешкоджати їх здійсненню, якщо це не передбачено законом.

{Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012}

Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання,

пов'язані з його діяльністю.

Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам.

Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених.

Білет 74

Ринкові організаційно-правові форми господарювання і перспективи їх запровадження у споживчій кооперації

Трансформаційні процеси та ризики подальшого функціонування національного кооперативного руху взагалі і споживчої кооперації зокрема потребують подальшого комплексного дослідження та визначають актуальність вирішення проблеми адаптації багатокомпонентної кооперативної системи у процесі формування в Україні нових економічних відносин.

Теоретичні та практичні аспекти досліджуваної проблеми відображені у наукових працях відомих учених-дослідників кооперативної спадщини та сьогодення С. Бабенка, П. Височанського, В. Геєця, В. Гончаренка, В. Косинського, В. Левитського, М. Туган-Барановського, О. Чаянова, Ф. Хміля.

Парадигма розвитку споживчої кооперації, коли реально зміщуються акценти на економічну складову, коли модель "відкритої економіки", за словами С. Бабенка, значно впливає на еволюційний процес кооперативного господарства, проявляються і створюються як нові шанси, так і нові обмеження та ризики для системи. В умовах ринкової економіки споживчі кооперативи поступово, але рішуче перестають бути тільки підприємством добровільного об’єднання людей на демократичних засадах, вони повинні бути в першу чергу підприємством, що діють на принципах сучасного менеджменту та методах маркетингу.

Сьогодні як ніколи актуальні слова одного з фундаторів національного кооперативного руху, визначного вченого-економіста Михайла Туган-Барановського про те, що "кооперативне підприємство – це не благодійний заклад, не товариство пропаганди, не політична організація і не робітничій союз. Воно є господарською організацією в інтересах певної групи осіб, і щоб мати успіх, повинно вести справи так само діловито, на основі суворого комерційного розрахунку, як і капіталістичне підприємство. І це стосується усіх кооперативів, які б громадські групи не були їхніми господарями".

Як свідчить світова практика, ефективність діяльності кооперативних підприємств і організацій значною мірою залежить від ставлення до них держави. Отже, її законодавча діяльність має бути спрямована на посилення державних гарантій самостійності та незалежності кооперативів і їх спілок. Лише за таких умов кооперативний рух має перспективи стабільного економічного розвитку.

Закони України "Про споживчу кооперацію" (1992) та "Про кооперацію" (2003) забезпечують її функціонування і збереження в умовах переходу до ринкової економіки.

За словами В. Геєця, "там, де кооперація перебирає на себе соціальну роль, вона має отримати від держави всю сукупність необхідних пільг, бо фактично звільняє державу від виконання даних функцій. Це надзвичайно важливе питання, яке поки що залишається невирішеним".

Зміна соціально-економічної системи в Україні вимагає принципових змін у взаємовідносинах між державою, кооперативами та їх спілками, нової методології формування національного кооперативного руху.

З огляду на концепцію розвитку національного кооперативного руху, вважаємо, що основні принципи його розвитку мають бути спрямовані на:

реформування механізму реалізації курсу держави на посилення кооперативних засад в економіці;

утвердження в Україні соціально-політичного, економічного та правового консенсусу з питань кооперативного руху;

гарантування недоторканості кооперативної власності та повної самостійності в управлінні нею;

рівноправне функціонування кооперативних формувань нарівні з іншими суб’єктами національної економіки;

запровадження мотиваційного механізму для активізації розвитку всіх складових національного кооперативного руху;

активне залучення споживчої кооперації до формування самодостатнього внутрішнього ринку товарів і послуг;

реалізацію інвестиційно-інноваційної моделі розвитку кооперативних систем і фінансово-кредитної підтримки її.

Стратегія розвитку споживчої кооперації України (2004–2015 рр.) затверджена ХІХ з’їздом споживчої кооперації України визначає на період до 2015 року пріоритети стратегічного розвитку в соціальній і економічній сферах діяльності системи.

В економічній діяльності завдання полягає у зміцненні багатоукладності, розширення масштабів економічної діяльності, забезпеченні матеріальних потреб членів споживчих товариств і спілок, органічному поєднанні особистих, колективних і суспільних інтересів.

Адаптація споживчої кооперації до вимог ринкової економіки проходить складно, зі значними втратами. Не справдилися твердження про те, що входження її до ринку буде швидким і безболісним, оскільки вона створювалася та тривалий час існувала в умовах капіталізму та приватної власності.

Серед багатьох причин такого стану однією з головних, на нашу думку, є неадекватна реакція системи на кардинальні зміни в економіці перехідного періоду – її лібералізацію, роздержавлення, розвиток підприємницької ініціативи, появу та швидкий ріст приватного сектора. Споживча кооперація, з одного боку, ще не позбулася принципів напівдержавної організації, з іншого – досить повільно виробляє ринкові механізми та методи господарювання, засновані на конкуренції та підприємницькій ініціативі. Саме підприємницька діяльність є основною передумовою ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Можна погодитись з думкою В. Геєця про те, що соціальна спрямованість діяльності кооперації в інтересах пайовиків на основі кооперативних принципів і цінностей зовсім не виключає, а навпаки, передбачає комерційний характер її діяльності.

Тому на основі об’єктивного аналізу справ і економічного стану кооперативного сектора визначаються конкретні напрями та пріоритети в роботі кооператорів Чернігівщини.

Наприклад, розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 березня 2001 р. "Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки області на 2001–2003 роки", тристоронньою Угодою про співробітництво між держадміністрацією, обласною радою й облспоживспілкою "Про спільні дії щодо розвитку кооперативного руху і посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах на 2003–2006 роки" визначені шляхи реалізації Указу Президента України щодо розвитку споживчої кооперації як одного з потужних сегментів кооперативного спільництва.

При цьому модель регіональної економіки сучасного й особливо майбутнього розвитку має бути зорієнтована не стільки на задіяння наявного потенціалу, скільки на визначення нових ефективних структур і регулюючих механізмів у середині кожного економічного району.

Враховуючи реалії сьогодення економіки, споживча кооперація має два шляхи розвитку: виконувати замовлення держави з надання послуг селянам і тоді ставити питання перед органами влади про створення належних умов здійснення цих функцій або піти шляхом задоволення потреб лише членів споживчих товариств.

Однак при цьому розвитку система загалом утратить можливість своєї присутності на ринку і, таким чином, різко скоротить фронт своєї діяльності і відповідно впливу на регіон.

Використовуючи зовнішні чинники, необхідно піти шляхом забезпечення конкурентоспроможності системи. Це можливо лише за умови, коли власність облспоживспілки (а це майно вартістю більше 80 млн грн) буде ефективно працювати.

Однак цей процес у споживчій кооперації розпочався з чималим запізненням, мається на увазі не календарний час, а хронологія ринкових процесів і перетворень.

Хоча держава в організаційно-правовому аспекті декларує рівність умов усім учасникам ринку під час здійснення господарської діяльності, насправді відбувається зовсім інше.

Нині під гаслом про пріоритетний розвиток у державі підприємницької діяльності, малого та середнього бізнесу дедалі більше приватників розгортають торгівлю в районних центрах, у густонаселених пунктах, де раніше ефективно працювали магазини споживчої кооперації та перекривали нерентабельність роздрібної торгівлі на периферії.

Цілком зрозуміло, що доходи кооператорів, отримані нині в сільській глибинці, зазвичай не покривають навіть витрат, пов’язаних із доставкою товарів. Де ж тоді взяти кошти на достойну зарплату продавцю, сучасний ремонт магазину чи отримання хоч якогось доходу?

Для Чернігівської області, наприклад, другої за територією і двадцять першої за кількістю населення – ця проблема є надзвичайно складною, адже маємо 1500 населених пунктів, із них з населенням до 100 осіб – 40 %, до 200 осіб – понад 50 %, і відстань найвіддаленішого з них до обласного центру – більше 200 км.

В такій ситуації вимушені утримувати близько 1 тис торгових підприємств і 300 підприємств громадського харчування, в тому числі майже 200 нерентабельних магазинів, розташованих у віддалених селах. Збитки від утримання їх становлять 600 тис грн на рік. Крім цього, від обмеження торговельних надбавок на товари першої необхідності облспоживспілка за 2004–2008 рр. зазнала збитків на суму 4,8 млн грн.

За цих умов кооператори мають право розраховувати хоча б на часткову компенсацію витрат. Але, незважаючи на неодноразові рішення обласної ради, облдержадміністрації, вимог Угоди, місцевими органами влади це питання донині не вирішується.

Разом із тим, лише за останні чотири роки і шість місяців 2008 р. підприємства й організації споживчої кооперації області сплатили до бюджетів усіх рівнів 140 млн грн, а це на 15 % більше фонду оплати праці. За таких умов система має знаходити інші шляхи організаційного, правового, економічного спрямування для досягнення позитивних результатів у діяльності.

На місцях з власної ініціативи було опрацьовано немало різних варіантів, проведено безліч консультацій, вивчався досвід роботи кооператорів близького та далекого зарубіжжя з єдиною метою – забезпечити рівність у функціонуванні та розвитку всіх господарюючих суб’єктах на ринку реалізації товарів і послуг.

Було створено на базі підприємств торгівлі, громадського харчування, заготівель, виробництва госпрозрахункові підрозділи, до яких було залучено власні кошти працівників системи, і в більшості районів на тому етапі вони своє завдання виконали.

Наступний крок – це впровадження в системі нової форми господарювання з 2002 р., – співпраця з приватними підприємцями, які є працівниками споживчої кооперації.

Ми скористалися правом рівних можливостей господарювання, яке держава надає всім без винятку суб’єктам господарської діяльності.

За мету ставилося забезпечення конкурентоспроможності підприємств системи, ефективне використання матеріально-технічної бази та приведення її до стандарту, розширення асортименту, недопущення збитковості та покращення соціальної захищеності працівників.

Юридичною основою переходу на новий метод господарювання є Господарський кодекс України, Закони України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", якими визначається право споживчих товариств і їх спілок "… створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об’єкти, діяльність яких не суперечить законам України".

Слід зазначити, що й облдержадміністрація підтримала облспоживспілку в цьому напрямі та рекомендувала райдержадміністраціям надавати допомогу кооперативним організаціям в економічному експерименті.

За такою формою в області нині працює більше 1 тис. працівників у дев’ятнадцяти райспоживспілках із двадцяти двох.

Діяльність цих підприємств здійснюється переважно на основі власних коштів, яких внесено понад 1,5 млн грн, і час підтвердив, що така співпраця принесла позитивні результати.

Роздрібний товарообіг їх за січень – червень поточного року становив 65,4 млн грн або 43 % загального товарообороту облспоживспілки. Загальний оборот з урахуванням підприємців – працівників системи за 6 місяців 2008 р. становить майже 153 млн. грн., що на 24 % більше відповідного періоду минулого року.

Водночас функції з торгівлі підакцизними товарами (алкогольні напої та тютюнові вироби) залишаються за кооперативними організаціями. І це має також свої позитивні наслідки – в поточному році оборот за вищезазначеними товарами збільшився на 5 млн 900 тис грн або на 20 %.

У чому є перевага співпраці з підприємцями – працівниками споживчої кооперації? Перш за все є можливість створити працівникам системи рівні умови з приватниками, надавши їм статус приватного підприємця з юридичними правами, захищеними Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".

Голова, бухгалтер, економіст, товарознавець споживчого товариства реєструється в органах місцевого самоврядування як суб’єкт підприємницької діяльності (а стаття 42 Конституції України констатує: "Кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена Законом)", сплачує за патент і отримує дозвіл на торговельну діяльність.

Такий юридичний статус окремих працівників споживчої кооперації – вимушена данина нинішньому періоду економічних відносин у державі. Але головним чинником дієвості такої форми господарювання є те, що вона фінансово стабілізує систему та її конкурентоспроможність у ринковому середовищі. Реалії сьогодення підтверджують правильність нашого вибору.

За 6 місяців поточного року за галузями торгівлі та громадського харчування отримано чистого прибутку від співпраці з приватними підприємцями понад 230 тис грн.

Лише за рахунок цих джерел і залучення власних коштів підприємців удалося використати в поточному році на розвиток матеріально-технічної бази понад 700 тис грн.

Це стало свідченням того, що за останні неповних три роки власні кошти в обороті облспоживспілки збільшилися на 1,7 млн грн та становлять понад 15 млн грн, і інвестовано у розвиток матеріально-технічної бази системи більше 30 млн грн власних коштів.

Відчутне і матеріальне заохочення, бо у працівників цих підприємств заробітна плата зросла майже на 30 %.

Перехід на такий метод господарювання дозволяє зберегти матеріально-технічну базу кооперативної торгівлі, задіяти непрацюючі підприємства, збільшити обсяги діяльності торговельних підприємств, відновити закупівлю сільгосппродукції у населення, провести переспеціалізацію магазинів. Тільки за останні роки відкрито більше 50 сучасних торговельних об’єктів на зразок "Маркет, а їх частка у загальному товарообороті за перше півріччя 2008 р. становила 18 %.

Певна економічна самостійність і відповідальність підприємств як суб’єктів ринку за результатами своєї діяльності висувають вимоги перед підприємством щодо мінімізації комерційного ризику, обґрунтування й оцінки кожного господарського рішення з позицій його доцільності та можливості отримання максимальних доходів.

Споживча кооперація в Україні тільки за роки незалежності утверджується як класична кооперативна система. За своєю природою ця унікальна організаційна структура поєднує у собі корпоративні (громадські) засади та індивідуальні, або приватні, та тільки створивши міцну економічну базу споживчої кооперації (але зі збереженням соціальних першооснов системи), збудуємо сильну соціально-господарчу структуру.

Література

Конституція України. – К. – 1997. – 80 с.

Господарський кодекс України. – К.: Школа, 2003. – 192 с.

Закон України "Про споживчу кооперацію". – К.: ВРО "Укоопреклама", 1992.

Закон України "Про кооперацію". – К., 2003.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва", № 746/99 від 28.06.1999 / "Голос України". – № 28.

Білет 75

Шляхи розвитку кооперативної демократії

Кооперативи – це демократичні організації, контрольовані їхніми членами, які беруть активну участь у виробленні політики й прийнятті рішень. Чоловіки й жінки, що працюють як виборні представники, підзвітні членам кооперативу. У первинних кооперативах у всіх членів рівні права при голосуванні (один член – один голос), а кооперативи вищих рівнів також організовані відповідно до демократичних принципів.

Закон про кооперацію в СРСР покликаний розкрити величезні потенціальні можливості

кооперації, зростання її ролі в прискоренні соціально-економічного розвитку країни, посилити процес демократизації господарського життя, надати нового імпульсу колгоспному рухові, створити умови для залучення до кооперативів широких верств населення. Він спрямований на всемірне використання кооперативних форм для задоволення зростаючих потреб народного господарства і населення в продовольстві, товарах народного споживання, житлі, різноманітній продукції виробничо-технічного призначення, роботах і послугах. Закон встановлює основні принципи розвитку кооперативної демократії, визначає відносини держави і кооперації, гарантує вільний вибір форм господарської діяльності кооперативів, відкриває широкий простір для ініціативи і самоврядування, підвищує відповідальність членів кооперативу за результати своєї праці.

Серйозну увагу МКА надає проблемам кооперативної демократії,"зміцненню єдності лав міжнародного кооперативного руху. Щораз більшого значення для МКА набирає проблема захисту кооператорів від натиску монополій, які настирливо втручаються в традиційні сфери діяльності кооперативів. Глибокі зміни, що відбулися в економічному й суспільному житті, спричинили постання проблеми кооперативної демократії, яка глибоко хвилює мільйонні маси людей. Рівень розвитку кооперативної демократії залежить від рівня розвитку демократії в тій чи іншій країні.

Проблема залучення молоді до кооперації є однією з актуальних у міжнародному кооперативному рухові. Цій темі МКА надає велику увагу.

Раніше при МКА діяли Міжнародна федерація молодих кооператорів і робоча група «Молодь і кооперація». Але ці організації існували недовго. Починаючи від 1969 р., МКА проводить міжнародні конференції молоді, на яких обговорюються проблеми, пов'язані з членством і працею молоді в кооперативах, а також питання щодо ознайомлення молоді з кооперативними принципами, залучення молодих кооперативних спеціалістів до участі в наданні допомоги кооперативам країн, що розвиваються. МКА ухвалив декілька резолюцій з проблем залучення молоді до ко­операції. Важливого значення набирає кооперативне співробітництво Альянсу й національних кооперативних організацій з Всесвітньою федерацією демократичної молоді та Міжнародною спілкою студентів, з молодіжними комісіями й відділами ЮНЕСКО та МОП.

Білет 76

Громадське самоврядування у споживчій кооперації України

На сучасному етапі діяльності споживчої кооперації України одним з основних завдань є відродження спо­живчої кооперації на кооперативній основі, найбільш повне використання широких прав і можливостей для розвитку Кооперація має бути самокерованою, висококультурною, широко інтегрованою як всередині самої себе, так і з колгоспами, спілками селянських господарств, державними підприємствами і організаціями.

Суттєвими завданнями кооперативних організацій є розширення демократизму, підвищення ролі та значення органів громадсько-масового управління і контролю як найважливіших форм залучення широких верств пайовиків до управління всіма галузями діяльності споживчої кооперації.

Згідно з новою редакцією примірних статутів організацій споживчої кооперації уточнено та розширено права та обов'язки органів управління і контролю у всіх ланках споживчої кооперації, посилено їх відповідальність за результати господарської діяльності, активізацію пайовиків та працівників споживчої кооперації. Тепер важливо забезпечити додержання таких статутних вимог, як виборність усіх кооперативних органів управління та контролю знизу догори; періодична звітність їх перед своїми кооперативними організаціями і пайовиками; колективність при обговоренні та прийнятті рішень у поєд­нанні з персональною відповідальністю кожного працівника за своєчасне та повне виконання спільно прийнятих рішень; гласність у роботі, постійна орієнтація на громадську думку та ін.

Поліпшення стилю роботи виборних органів управління зумовлює активність і діловитість їх членів як всередині цих органів, так і на місцях за умови безпосереднього спілкування їх з пайовиками та працівниками споживчої кооперації.

Потрібно звернутися до загальновизнаних цілей міжнародного кооперативного руху, а також наполегливо втілювати у життя принципи діяльності споживчої кооперації, передбачені ст. 2 Закону України «Про споживчу кооперацію»: добровільність членства, демократизм, соціальна справедливість, взаємодопомога та співробітництво, вільне господарське функціонування на основі ринкових відносин.

Реалізація завдань і умов діяльності споживчої кооперації здійснюється на основі громадського самоврядування, під яким розуміють систему участі пайовиків в управлінні і контролю господарської та соціальної діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації.

Громадське самоврядування у споживчій кооперації здійснюється як безпосередньою участю пайовиків в управлінні, так і опосередкованою участю через своїх представників в органах управління і контролю споживчих товариств та споживспілок.

Безпосередня участь пайовиків в управлінні застосовується у споживчих товариствах і реалізується участю їх у зборах пайовиків, дільничих зборах та в органах кооперативного контролю.

У споживспілках застосовується в основному опосередкована форма участі пайовиків в управлінні хоча не виключається і пряма участь у роботі колегіатиних органів (конференцій, з'їздів, зборів уповноважених, рад, засіданнях правлінь) з правом дорадчого голосу.

Вищим органом громадського самоврядування споживчого товариства є загальні збори його членів, які правомочні розглядати та вирішувати будь-які питання діяльності товариства.)Кожний член споживчого товариства, в тому числі ^колективний, користується на загальних зборах (зборах уповноважених) товариства правом одного голосу, незалежно від розмірів внесеного ним пайового внеску і це право не може бути передане іншим особам.

Білет 77

Законодавство України про забезпечення безпеки функціонування суб’єктів господарювання

ЗАКОН УКРАЇНИ

"ПРО СЛУЖБУ БЕЗПЕКИ СУБ'ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ІНШИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ"

Даний Закон визначає правові, організаційні та управлінські основи функціонування служб безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб всіх форм власності, порядок їх взаємодії з іншими суб'єктами, які здійснюють діяльність по забезпеченню безпеки, а також права, обов'язки і гарантії працівників служб безпеки у зв'язку із здійсненням цієї діяльності.

безпека — цілеспрямований процес забезпечення функціонування та сталого розвитку об'єкта;

служба безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб — структурний підрозділ, створюваний керівником об'єкта, з метою вирішення завдань, пов'язаних із забезпеченням функціонування та сталого розвитку об'єкта без права надання послуг третім особам.

Діяльність служби безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб може здійснюється за такими напрямами:

• забезпечення безпеки фізичних осіб, які мають відношення до об'єкту;

• охоронна діяльність на об'єкті;

• детективна діяльність щодо отримання інформації в інтересах безпеки об'єкту;

• охоронно-технічна діяльність на об'єкті;

• інформаційна безпека об'єкту;

• інформаційно-аналітичне забезпечення безпеки об'єкту;

• фінасово-економічна безпека об'єкту;

• консультативна діяльність керівництва об'єкту з питань безпеки;

наукова діяльність з підвищення ефективності здійснення заходів безпеки об’єкта.

Служба безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб відповідно

до своїх завдань зобов'язана:

1. взаємодіяти з правоохоронними органами з метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які загрожують безпеці об'єкта;

2. здійснювати відповідно до законодавства України обмін інформацією з уповноваженими нате представниками державних органів влади;

3. підтримувати безпеку громадян і громадський порядок на об'єкті;

4. виявляти, запобігати, припиняти та надавати допомогу в розкритті злочинів, вживати з цією метою профілактичних та інших заходів, передбачених чинним законодавством;

5. сприяти припиненню адміністративних правопорушень на об'єкті;

6. виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні персоналу об'єкта;

7) сприяти розшуку осіб, які порушили законні інтереси об'єкта;

8. повідомляти відповідним органам державної влади про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування персоналу об'єкта і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

9) сприяти правоохоронним та контролюючим органам з метою здійснення профілактики правопорушень.

Склад і конкретні завдання служби безпеки визначаються керівником об'єкта. Керівник об'єкта несе персональну відповідальність за діяльність служби безпеки.

Службі безпеки забороняється виконувати завдання в інтересах третіх осіб на договірних основах.

Білет 78

Основні завдання та функції відділу безпеки

1. Створення служб безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб здійснюється з метою забезпечення функціонування та сталого розвитку об'єкта,

2. До основних завдань служб безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб належать:

1. здійснення управління власними структурними підрозділами, організація взаємодії з підрозділами служб безпеки інших суб'єктів господарювання з метою забезпечення функціонування та стійкого розвитку об'єкта;

2. проведення моніторингу загроз і небезпек, виявлення факторів та джерел, здійснення превентивного впливу на них відповідно до діючого законодавства України;

2.3. вироблення механізму мінімізації загроз і небезпек;

2.4. здійснення комплексу заходів, що забезпечують безпеку об'єкта: інформаційно-аналітичне, нормативно-правове, матеріально-технічне, психологічне, ідеологічне, організаційне та інше забезпечення;

5. сприяння у здійсненні державного контролю за діяльністю служб безпеки суб'єктів господарювання інших об'єктів;

6. участь у формуванні системи освіти в сфері безпеки;

7. організаційно-правове та інформаційно-аналітичне супроводження судових розглядів, що стосуються інтересів об'єкта;

8. інформування уповноважених державних органів і громадськості про порушення прав об'єкта;

9. надання допомоги у підборі та вивченні осіб, які приймаються на роботу;

2.10. вивчення ділової надійності і фінансової самостійності партнерів об'єкта з господарських відносин;

2.11. сприяння в організації незалежної експертизи якості товарів, продукції,

12. ведення реєстру надійних партнерів;

13. організація, проведення навчально-практичної і консультаційної діяльності персоналу об'єкта в галузі безпеки;

14. захист законних прав та інтересів, у тому числі матеріальних, персоналу об'єкта;

2.15. збір, аналіз, оцінка і прогнозування даних, що характеризують стан обстановки зсередини і ззовні об'єкта безпеки;

16. профілактика проявів промислового шпигунства та злочинності з боку співробітників об'єкта;

17. протидія несанкціонованому технічному проникненню на об'єкт;

18. виявлення, попередження та припинення можливої протиправної діяльності співробітників об'єкта на шкоду його безпеці;

19. захист співробітників об'єкта від насильницьких та майнових посягань під час виконання службових обов'язків;

2.20. збереження матеріальних цінностей і відомостей об'єкта;

21. добування необхідної інформації для вироблення стратегічних і тактичних рішень, пов'язаних із управлінням діяльністю об'єкта;

22. фізична і технічна охорона будівель, споруд, території і транспортних засобів, які належать об'єкту;

23. протидія недобросовісній конкуренції;

24. забезпечення дотримання комерційної таємниці персоналом об'єкта, вжиття заходів, згідно з чинними законодавством, по фактам розголошення комерційної таємниці;

25. збір інформації про факти неправомірного використання товарних знаків підприємства;

26. збір інформації для проведення ділових переговорів;

27. захист життя та здоров'я персоналу за їх згодою від протиправних посягань поза робочого часу, якщо загроза їх життю та здоров'ю повязана з професійною діяльністю;

28. забезпечення безпеки в місцях проведення об'єктом представницьких, конфіденційних та інших заходів;

29. підтримання взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами, створення сприятливих умов для виконання покладених на них законом обов'язків;

30. здійснення профілактичних заходів протидії проявам екстремізму та тероризму на об'єкті.

Служба безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб відповідно

до своїх завдань зобов'язана:

1. взаємодіяти з правоохоронними органами з метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які загрожують безпеці об'єкта;

2. здійснювати відповідно до законодавства України обмін інформацією з уповноваженими нате представниками державних органів влади;

3. підтримувати безпеку громадян і громадський порядок на об'єкті;

4. виявляти, запобігати, припиняти та надавати допомогу в розкритті злочинів, вживати з цією метою профілактичних та інших заходів, передбачених чинним законодавством;

5. сприяти припиненню адміністративних правопорушень на об'єкті;

6. виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні персоналу об'єкта;

7) сприяти розшуку осіб, які порушили законні інтереси об'єкта;

8. повідомляти відповідним органам державної влади про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування персоналу об'єкта і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

9) сприяти правоохоронним та контролюючим органам з метою здійснення профілактики правопорушень.

Склад і конкретні завдання служби безпеки визначаються керівником об'єкта. Керівник об'єкта несе персональну відповідальність за діяльність служби безпеки.

Службі безпеки забороняється виконувати завдання в інтересах третіх осіб на договірних основах.

Білет 79

Керівництво відділом безпеки повноваження співробітників

Керівник з питань безпеки зобов’язаний:

- визначати мету та основні напрямки забезпечення безпеки;

- віддавати накази про створення підрозділу безпеки, склад комерційної таємниці, введення режимних заходів у підрозділах підприємства, внутрішні правила роботи, а також про перелік осіб, допущених до комерційної таємниці у повному обсязі;

- давати завдання підрозділам підприємства щодо підсилення безпеки підприємницької діяльності відповідно до зміни умов його функціонування (політичних, економічних, правових, соціальних) або змін у структурі підприємства й тактиці його діяльності;

- періодично контролювати стан підприємницької безпеки та заслуховувати звіт начальника підрозділу (управління, служби, відділу) безпеки про заходи, що проводяться з метою закриття каналів вилучення цінної інформації підприємства і виконання встановленого режиму в його підрозділах;

- здійснювати заходи щодо морального і матеріального заохочення працівників підприємства за ефективне виконання ними заходів режиму безпеки.

Обов’язки працівників підпрриємства щодо виконання вимог підприємницької безпеки:

- дотримуватись установленого в підприємсві режиму охорони;

- зберігати у таємниці всі службові відомості, про які відомо працівникові підприємства у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків, утримувати інших службовців від розголошення відомостей, які є підприємницькою чи комерційною таємницею або його конфіденційною інформацією;

- виконувати встановлені порядок і правила роботи з документами й виробами всіх категорій таємності, а також з клієнтами, позичальниками, партнерами;

- на вимогу представників підрозділу безпеки надавати для перевірки всі матеріали, що закріплені за працівником підприємства, в яких є відомості, що становлять підприємниицьку або комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію підприємства; давати пояснення про порушення встановлених правил виконання робіт, обліку та зберігання матеріалів, про факти розголошення таємниці, втрати документів і виробів таємного та конфіденційного характеру. Про втрату або нестачу документів, виробів, що містять підприємницьку чи комерційну таємницю, або його конфіденційну інформацію, посвідчень, перепусток, ключів від режимних приміщень, сховищ, сейфів, особистих печаток, а також про причини та умови можливої втрати закритої інформації негайно повідомляти свого безпосереднього керівника та службу безпеки;

- ретельно і з необхідною ефективністю виконувати встановлені правила і порядок проведення підприємницьких операцій, запобігати нанесенню підприємству збитків або шкоди, не допускати порушення встановлених у підприємстві заходів безпеки;

- дотримуватись установлених правил ведення службових переговорів і передання інформації на всіх лініях зв’язку, використання розмножувальної техніки та роботи з програмними засобами;

- не використовувати на роботі та в приміщеннях підприємства власну кіно-, відео- і фотоапаратуру, технічні засоби підприємства з корисливою метою та як розважальні засоби;

- знати, кому з працівників підприємства дозволено працювати з відомостями, до яких допущено даного працівника, і в якому обсязі такі відомості можуть доводитись до цих працівників. У випадках спроби сторонніх осіб чи організацій отримати інформацію, що становить підприємницьку або комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства, повідомити про це безпосереднього керівника та службу безпеки.

Література

1. Давыдов И. Система безопасности фирмы // Служба безопасности. — 1999. — № 2—3.

2. Давыдов И. Тайна фирмы. — К.: Фирма-Колир 2, 1993.

3. Драга А. Обеспечение безопасности предпринимательской деятельности. — М.: МГТУ, 1998.

5. Казакевич О., Кочев Н. и др. Предприниматель в опасности: способы защиты. — М.: УППИКС, 1992.

Білет 80

Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію та перелік відомостей що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію споживчого товариства, споживспілок

1. Загальні положення

1.1 Це Положення розроблене на підставі ст. 36 Господарського кодексу України, ст.30 Закону України „Про інформацію" та визначає основи захисту виробничої, господарської, підприємницької та іншої діяльності МПП „_____________" (далі по тексту - „Підприємство"), а також порядок зберігання та розповсюдження відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Підприємства.

Під комерційною таємницею в цьому Положенні розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю Підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Під конфіденційною інформацією в цьому Положенні розуміються відомості, які перебувають у володінні, користування, розпорядженні Підприємства та поширюються відповідно до передбачених цим Положенням умов.

1.2 Дія цього Положення спрямована на запобігання можливому економічному збитку як для Підприємства, так і його контрагентів і поширюється на будь-яких осіб, яким комерційна таємниця або конфіденційна інформація Підприємства стала відома через їх службову чи іншу діяльність.

1.3 Вимоги і правила, викладені в цьому Положенні, обов'язкові для виконання всіма працівниками Підприємства.

2. Визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Підприємства

2.1 Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Підприємства, визначаються Директором Підприємства з урахуванням інтересів підприємства та вимог чинного в Україні законодавства.

2.1.1 До відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Підприємства, належать:

а) собівартість продукції;

б) розмір торгівельної націнки;

в) обсяги виробництва продукції;

г) поточні і перспективні плати виробництва; стратегія Підприємства;

д) відомості про постачальників, продавців та покупців продукції Підприємства;

е) відомості про виробниче обладнання;

є) відомості про способи придбання і реалізації продукції Підприємства;

ж) відомості про види діяльності Підприємства.

2.1.2 Технологічна інформація:

а) відомості про характер та особливості технології виробництва продукції Підприємства;

б) відомості про обладнання, яке використовується Підприємством в процесі виробництва продукції.

2.1.3 Відомості про управління Підприємством:

а) відомості про способи та засоби управління Підприємством;

б) відомості про засновників Підприємства;

в) відомості про внутрішню структуру Підприємства.

2.1.4 Відомості про фінанси Підприємства:

а) відомості про систему оплати праці;

б) відомості, що розкривають показники фінансового плану;

г) майнове становище, кількість і вартість товарних запасів;

д) відомості про баланс Підприємства;

е) відомості про стан банківських рахунків Підприємства;

є) відомості про рівень доходів Підприємства.

2.1.5 Відомості про плани Підприємства:

а) відомості про плани розширення або згортання виробництва продукції та їхніх техніко-економічних обґрунтувань;

б) відомості про план закупівель, продажу та інвестицій.

2.1.6 Інші відомості:

а) відомості про спеціальність, рівень кваліфікації та місце проживання працівників Підприємства;

б) зміст та характер договорів та контрактів, однією із сторін в яких виступає Підприємство;

в) відомості щодо обладнання приміщень Підприємства охоронною сигналізацією та місця її встановлення;

г) інші відомості, пов'язані з виробничою, економічною, фінансовою, управлінською та іншою діяльністю Підприємства, які не становлять державної таємниці і розголошення яких може призвести до заподіяння шкоди Підприємству, спричинити матеріальні збитки і завдати шкоди його діловій репутації.

2.2 Не можуть становити комерційної таємниці Підприємства:

а) установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

б) інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

в) дані, необхідні для перевірки обчислення й сплати податків та інших обов'язкових платежів;

г) відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну платню в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

д) документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

е) інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров"ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

є) документи про платоспроможність;

ж) відомості про участь посадових осіб Підприємства в кооперативах, підприємствах, спілках, об'єднаннях підприємств та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю.

Відомості, зазначені в п.а) конфіденційною інформацією.

Відомості, зазначені в пп. б) - ж) є обмежено конфіденційною інформацією.

Історії Ураїни

ОВ – 11

Філософія

ОВ – 11

Українська

Мова

ОВ – 11

Статистика

ОВ – 11

Основи

екології

ОВ – 11

Б Ж Д

ОВ – 11

Кооперація

ОВ – 11

Товаро -

знавство

ОВ – 11