Вікові особливості психіки дітей – учасників оркестру

У дитячому оркестрі народних інструментів грають переважно діти підліткового віку.

Культура особистості, яка розвивається у наслідку накопичення соціально-художнього досвіду, формується у залежності від інтенсивності єднання із якісними художніми, у тому числі й музичними творами. Але музично-естетична культура залежить не тільки від якості творів, а й від індивідуальних особливостей дітей. Музика, для більшості підлітків, які не отримують освіти в музичних школах, є явище духовно спонтанне, бажання приєднатися до музики, як явищу культури. Перший імпульс цього явища – емоційний. Молоді люди часто наслідують модним стилям західної музики, не розуміючи смисл твору. Звідси виникає стан суспільства, коли культурні цінності норми відсутні. Тому формування музично-естетичної культури підлітків набуває ідеологічного й політичного значення.

Особливої значущості виховання духовності засобами музичного мистецтва, набуває в підлітковому віці – у період, коли відбувається усвідомлення загальної картини світу та себе як розумної та діючої особистості. Зростання допитливості, розвиток світогляду, самосвідомості, ціннісних орієнтацій, емоційного сприйняття, створюють передумови для формування основ їх духовності. Підлітковий вік характеризується різким піднесенням життєдіяльності і глибокою перебудовою організму. У підлітковому віці формуються перші переконання особистості, в цей час відбувається інтенсивне її формування. Врахування психологічних закономірностей розвитку підлітка – важлива передумова успішного навчання й виховання дітей. Психолого-педагогічною характеристикою дітей підліткового віку є зосереджування на внутрішньому житті, вони прагнуть усвідомити свої стосунки з колективом однолітків. Активізуються процеси самовизначення, самопізнання, визначення особистих етико-естетичних поглядів і суджень, оцінок засвоєння соціально прийнятих норм поведінки. У своїх відносинах підлітки стають активнішими, а їхня діяльність в усіх сферах – все більш усвідомленою. Їм притаманні глибина переживань, виявлення індивідуальних смаків, уподобань. Формування духовних потреб в цей період здійснюється через вплив музичного мистецтва. Його функції такі, як освітня-розвивальна та ціннісно-виховна, набувають у свідомості дитини інтегрованого значення.

Формування у підлітків певної системи музично-естетичних уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого. Батьки, як правило не розвивають музичну культуру у своїх дітей, думаючи, що їх тринадцяти-чотирнадцятилітні діти ще не в змозі понять, оцінити музику, як твір мистецтва. Вони вважають явище музичної культури недоступним для поняття підлітка. Але підлітки – це “благодатний грунт” для засвоєння духовних надбань суспільства. Музична культура – інструмент у формуванні естетичних ідеалів і цінностей майбутніх громадян суспільства, їхнього художнього мислення, системи спеціальних знань і поглядів. Саме у підлітковому віці потрібно формувати світоглядні принципи особистості й визначати її культурний рівень.

У формуванні музичної культури, важливу роль виконує розвиток музичного смаку, до якого входить бажання осягнути музику на розумовому рівні, дізнатися о її різноманітності, геніальних композиторів та виконавців, музичних інструментів, які створювалися протягом багатьох років по всьому світу. Однією із специфічних особливостей музично-естетичного сприйняття є те, що воно може розгортатися лише через осмислення інтонаційних значень музики, що визначають її природу, як вид мистецтва. Естетичний рівень сприйняття однаково важливий для повноцінного спілкування з мистецтвом і для професійного музиканта, й для любителя музики. І для одного, й для іншого художній твір набуває особистісного змісту лише тоді, коли в ньому виявляється естетична цінність. Музичне сприймання у свідомості слухача будується через зачарування красою музичного звука.

Для підлітка, який займається музикою, характерне особливе загострення психічних реакцій завдяки сильному впливу самої музики на його емоційну сферу. Крім того, одночасне навчання в загальноосвітній школі й заняття музикою набагато збільшують психічне та фізичне навантаження на організм. У період, коли від підлітка вимагається велика віддача енергії, виникає диспропорція між бурхливим ростом тіла й розвитком серця, інших внутрішніх органів. Це призводить до швидкої втоми, низької працездатності, часом немотивованим вчинкам. Негативні прояви в поведінці підлітків часто пов’язані саме з перевтомленням. Керівник оркестру мусить будувати репетицію таким чином, щоб викликати безпосередню зацікавленість учнів. Необхідно частіше змінювати форми та методи роботи, уникати одноманітності, яка швидко стомлює учнів. Доцільно для зняття втоми використати жарт або цікаву розповідь, виконати нескладний музичний твір, який всім до вподоби.

Розуміння всіх складних особливостей підліткового віку не дає права керівникові пом’якшити професійні вимоги до учнів, творчу дисципліну. Необхідною якістю керівника є насамперед сила волі, вміння досягти виконання творчих, професійних завдань, що стоять перед колективом, бо це ознака сили волі, витримки, терпіння. Спалахи гніву, грубість, роздратований тон викликають у дитини почуття страху, а заляканість не дає можливості реалізувати їй всі свої здібності та вміння, не несе радощів від музичної творчості.

Керівник повинен усвідомити, що альтернативи дитячому оркестрі немає. Дорослі люди, котрі з дитинства не мали змоги навчатися музиці, ніколи не розпочнуть займатися нею у зрілому віці. Вчитись музиці треба з дитинства. Оркестр – це не тільки музика, «це світогляд, це дисципліна, це великі зусилля, до яких треба приваблювати людей з дитинства.

Основним стимулом у роботі є музика, музика як мистецтво. А коли музику творять разом, коли один залежить від інших, а від твоєї роботи залежить успіх всіх, - це вже відповідальність за справу, якою займаєшся.

Участь в роботі оркестру виховує в дитині якості, за допомогою яких їй буде легше ввійти в доросле життя.

Репертуар

Велике значення в навчально-виховній роботі з оркестром має вміння керівника забезпечити колектив різноманітними високохудожнім репертуаром. Адже процес оволодіння майстерністю виконавства відбувається паралельно знайомству з кращими зразками музичного мистецтва.

Основу репертуару повинні складати обробки народних мелодій та оригінальні твори для оркестру народних інструментів, створені на основі народного мелосу. По ступені емоційності насиченості образів, глибині змісту, поетичності, краси, щирості навряд чи можна зрівнювати народну пісню з чимось іншим. Саме оркестрам народних інструментів слід її зберігати і пропагувати.

Засвоєння національної інтонаційної мови підводить до розуміння вітчизняної класики, розширює музичний світогляд дітей, готує їх до сприйняття скарбниць світової музичної культури. Найбільш переконливо в оркестрі народних інструментів звучать ті твори вітчизняних і зарубіжних композиторів, в яких ясно відчувається національний колорит. Це можуть бути пейзажні змальовування, жанрові картини, танцювальні сцени. Колористичне багатство народних інструментів дозволяє знайти всі необхідні барви для втілення різноманітних художніх образів. Характерний для струнних інструментів прийом тремолювання створює враження широкої наспівності, а при великій динаміці з охопленням всіх наявних в цій групі регістрів сприяє досягненню відчуття монолітності, могутності або драматичності.

Музичний розвиток дітей мусить бути різнобічним, саме тому необхідно знайомити учнів з творами різних стилів та жанрів. Для цього доцільно включати у репертуар інструментовки клавесинову музику старовинних майстрів, нескладні партитури Й.Гайдна, В. Моцарта. Характер звучання народних інструментів, певні виконавські прийоми і штрихи дають можливість повністю розкрити зміст і особливості стилю такої музики.

Керівник оркестру в своїй «репертуарній політиці» ні в якому разі не повинен ігнорувати так звану «легку музику». Заборони в цьому плані неминуче приведуть до того, що діти самі, «для душі», будуть грати всілякі музичні «сурогати». Головне, – щоб кожен твір, який входить до репертуару, був по-справжньому художнім і відповідав вимогам доброго смаку. Разом з тим необхідно визначити місце того чи іншого твору в рішенні загального комплексу задач по навчанню дітей навичкам оркестрового виконавства.

Окремо слід сказати про особливе місце в репертуарі оркестру творів засновника сучасного виконавства на народних інструментах В.В. Андрєєва. Глибинне осягнення природи народних інструментів, блискуче використання всього арсеналу їх багатих виражальних можливостей роблять партитури В.В. Андрєєва та його послідовників справді невмирущими. Неабиякий внесок у створення репертуару оркестру народних інструментів зробили композитори М.Будашкін, А. Холмінов, П.Куліков, В.Городовська, Ю. Шишаков, Є. Дербенко, Г. Шендерьов та інші. Твори цих майстрів вийшли за межі суто російського національного мистецтва і за своїм художнім рівнем складають окремий шар світової музичної культури, творів вітчизняної класики, в основі яких лежить народний епос.

Оркестри народних інструментів, як правило, беруть активну участь в культурному житті закладу, району, міста. Тематика концертів може бути самою різноманітною: звітні концерти, світкові вечори, концерти, присвячені ювілейним або урочистим датам тощо. Бажано концертну діяльність оркестру планувати на початку навчального року для того, щоб перед колективом заздалегідь були поставлені конкретні творчі завдання.

Річний репертуарний план оркестру необхідно ретельно проаналізувати і затвердити разом із викладачами відділу або секції народних інструментів, які мусять бути зацікавлені в плідній діяльності колективу.

Однією з важливих проблем у роботі оркестру є нагромадження репертуару. Постійно розширюючи і поновлюючи репертуар, необхідно дбати про збереження в ньому творів, які сприяють підтримці в учасників доброго виконавського рівня, користуються особливою любов’ю дітей, містять у собі резерви подальшого удосконалення оркестрової майстерності.