Історія планети Земля
Земля та інші планети сонячної системи сформувалися 4,54 млрд. років тому з протопланетарного диска пилу і газу, що залишився після формування Сонця. Місяць сформувався пізніше, ймовірно, в результаті дотичного зіткнення Землі з об'єктом, за розмірами близьким Марсу і масою 10% від земної (іноді цей об'єкт називають «Тейя»). Частина маси цього тіла злилася з Землею, а частина була викинута в навколоземний простір і утворила кільце уламків, з часом агрегуватися і що дало початок Місяці.
Вулканічна активність призвели до утворення первинної атмосфери. Конденсація водяної пари, посилена льодом, занесеним кометами, призвела до утворення океанів. Імовірно 4 млрд. років тому, інтенсивні хімічні реакції призвели до виникнення самовідтворюються молекул, і протягом півмільярда років з'явився «останній універсальний загальний предок». Розвиток фотосинтезу дозволило живим організмам безпосередньо накопичувати сонячну енергію. У результаті в атмосфері став накопичуватися кисень, а у верхніх шарах - формуватися озоновий шар. Злиття дрібних клітин з більш великими призвело до розвитку складних клітин - еукаріотів. Справжні багатоклітинні організми, що складаються з групи клітин, стали все більше пристосовуватися до навколишніх умов. Завдяки поглинанню згубного ультрафіолетового випромінювання озоновим шаром, життя змогла почати освоєння поверхні Землі.
Оскільки поверхня планети постійно змінювалася протягом сотень мільйонів років, континенти з'являлися й руйнувалися. Континенти переміщалися по поверхні, часом збираючись у суперконтинент. Приблизно 750 млн. років тому, найбільш ранній з відомих суперконтинентів - Батьківщина, став розпадатися на частини. Пізніше континенти об'єдналися в Паннотію (600-540 млн. років тому), потім в останній із суперконтинентів - Пангею, який розпався 180 мільйонів років тому.
У 1960 році була висунута гіпотеза Snowball Earth, яка стверджує, що в період між 750 і 580 млн. років тому Земля була повністю покрита льодом. Ця гіпотеза пояснює кембрійський вибух, коли різко прискорилося поширення багатоклітинних форм життя.
Після кембрійського вибуху, близько 535 млн. років тому, було п'ять масових вимирань. Остання масове вимирання сталося 65 млн. років тому, коли, ймовірно, падіння метеорита призвело до зникнення динозаврів (не птахів) і інших великих рептилій, але обійшло дрібних звірів, таких як ссавці, які тоді нагадували землерийок. Протягом останніх 65 мільйонів років, розвинулося величезна кількість різноманітних видів ссавців, і кілька мільйонів років тому мавпоподібних тварини отримали здатність прямоходіння. Це дозволило використовувати знаряддя і сприяло спілкуванню, яке допомагало добувати їжу і стимулювало необхідність у великому мозку. Розвиток землеробства, а потім цивілізації, в короткі терміни дозволило людям впливати на Землю як ніяка інша форма життя, впливати на природу і чисельність інших видів.
Останній льодовиковий період розпочався приблизно 40 млн. років тому, його пік припадає на плейстоцен близько 3 мільйонів років тому. На тлі тривалих і значних змін середньої температури земної поверхні, що може бути пов'язано з періодом обертання Сонячної системи навколо центру Галактики (близько 200 млн. років), мають місце і менші за амплітудою та тривалістю цикли похолодання і потепління, що відбуваються кожні 40-100 тисяч років, що мають явно автоколивальний характер, можливо, викликаний дією зворотних зв'язків від реакції всієї біосфери, як цілого, яка прагне забезпечити стабілізацію клімату Землі. Останній цикл заледеніння в Північній півкулі закінчився близько 10 тисяч років тому.