2. Задачі, об'єкти і методи допінгконтролю

Задачею допінгконтролю є виявлення можливого використання допінгових речовин і допінгових методів спортсменами на змаганях і в процесі тренування, застосування до винних спеціальних санкцій.

Допінгконтроль проводиться під час Олімпійських ігор, чемпіонатів світу і Європи, а останнім часом – і на менш великих змаганнях або навіть у період тренування (за рішенням міжнародних спортивних організацій). Призначається допінговий контроль медичною комісією МОК чи НОК, а проводиться акредитованими МОК спеціальними лабораторіями, звичайно тієї країни, у якій проводяться змагання. Допінглабораторії існують при біохімічних інститутах, оснащених сучасною апаратурою.

Останнім часом як основний об'єкт контролю використовується проба сечі, оскільки це неінвазивний об'єкт і зібрати можна необмежений обсяг. Зразок сечі повинний складати не менш 100 мл із рН 6,3. Забір сечі роблять у присутності експерта МК МОК. Зібрана проба поділяється на дві частини і на холоду доставляється в центр допінгового контролю.

З метою виявлення застосування кров'яного допінгу використовують зразки венозної крові.

Для виявлення допінгових речовин у сечі чи крові спортсмена приміняються високочутливі методи біохімічного аналізу, тому що концентрація цих речовин незначна. До таких методів відносяться:

• газова хромагографія,

• мас-спектрометрія,

• рідинна хроматографія,

• флюоросцентний імунний аналіз.

При цьому варто використовувати не менш двох методів. Хоча методи допінгконтролю високочутливі, на сьогодні труднощі викликає виявлення анаболічних пептидних гормонів (соматотропіну, еритропоетину й ін.), а також застосування кров'яного допінга.

3. Організація і проведення допінгконтролю

Проведення допінгконтролю призначається медичною комісією МОК чи НОК і здійснюється тільки акредитованою ними лабораторією. Процедура контролю повинна відповідати всім правилам Медицинского кодексу МОК. Допингконтролю піддаються призери змагань чи члени команди, обрані по жеребі. Після повідомлення про перевірку на допінг спортсмен повинний протягом години з'явитися в пункт допінгконтролю і здати пробу сечі. Відмовлення чи неявка розглядається як застосування допінгу.

Забір сечі чи крові проводиться в присутності представника делегації і члена МК МОК: проба поділяється на дві частини – основну і контрольную, що потім кодують і відправляють в Центр допін-гконтролю. Код відомий тільки голові МК МОК чи НОК. Спортсмен також заповнює декларацію, де вказує ліки, що він приймав протягом трьох останніх днів.

У Центрі допінгконтролю основна проба аналізується в присутності допінгагента. Проба поділяється на 4–5 зразків, кожний з який визначається двома методами. Можливі два підходи до визначення зразка: відкритий, коли проводиться усвідомлений пошук допінгу, і закритий, коли невідомий об'єкт дослідження. Результати аналізу повідомляються в МК МОК не пізніше ніж через 24 години після забору проби сечі.

При одержанні позитивних результатів проводиться аналіз другої контрольної проби за участю представника МК МОК і спортсмена або офіційної особи команди. Результати оголошуються тільки після співпадання обох зразків. Медична комісія МОК приймає відповідні санкції.

При встановленні наявності допінгу під час олімпійських ігор спортсмен дискваліфікується, тобто відстороняється від подальшої участі в змаганнях і всі завойовані медалі і дипломи повідомляють недійсними. За перше порушення спортсмен дискваліфікується на два роки, а за повторне – довічно. Якщо виявлені допінгові речовини, що входять до складу ліків (эфедрин, кофеїн і їхні аналоги),

При першому порушенні спортсмен дискваліфікується на три місяці, при другому – на два роки, а при третьому – довічно.

Значну роль у боротьбі з використанням допінгів грає проведення допінгконтролю не тільки під час змагань, але й у процесі підготовки спортсменів, жорсткість санкцій проти спортсменів, у яких він виявлений, а також широка роз'яснювальна інформація про пагубний вплив допінгу на стан здоров'я і, можливо, відстороненні від спортивної діяльності на все життя.