2. Аналіз складових партисипатихних та підприємницьких організацій

Партисипативні організації - організації, що використовують участь працівників в управлінні.(Додаток В) Тим самим забезпечується вмотивованість їхньої праці, посилюється відчуття власника. З іншого боку, участь працівників в управлінні дає змогу організації бути ближче до ринкових потреб, точніше реагувати на зміни зовнішнього середовища. У традиційних організаціях керівник приймає рішення, що має виконуватися працівником. В організаціях з делегуванням повноважень підлеглий самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень. У партисипативних організаціях рішення приймається з урахуванням думки кожного працівника: і керівника, і рядового працівника. Під час формування партисипативних організацій необхідно чітко відокремити владу, ієрархію, демократію, щоб запобігти ситуаціям, коли надмірне втручання в роботу окремих працівників шкодить виконанню ними своїх професійних обов'язків.

Участь працівників усіх рівнів в управлінні перед­бачає:

• участь у прийнятті рішень;

• участь у визначенні мети;

• участь у вирішенні проблем. 

Розрізняють три ступені участі:

• висування пропозицій;

• вироблення альтернатив;

• вибір остаточного рішення.

При правильно організованій роботі участь в уп­равлінні підвищує якість рішень, що приймаються. Розгляд більшої кількості альтернатив додає більше досвіду в обґоворенні, набагато кращою стає оцінка зовнішнього середовища. Участь працівників в уп­равлінні розвиває творче ставлення до роботи, наро­джує більше ідей, збагачує роботу в цілому. Розвиває систему комунікацій в організації, участь в уп­равлінні відкриває комунікаційну систему знизу і послаблює тим самим тиск на керівника з боку підлеглих. У робітників з'являється почуття власни­ка, підвищується мотивація діяльності, вони краще виконують рішення, які ними ж приймаються. Ство­рюється атмосфера колективної, спільної праці, що значно покращує трудову активність. Партисипативні типи структур використову­ються в різних організаціях, незалежно від їх розміру та галузевої належності. Вони, як і багатовимірні, мо­жуть поширюватись тільки на частину або окремий рівень в організації.

Дієвість і ефективність партисипативних організацій досягається лише за умов наявності реальної системи самоуправління в організації. Перед керівниками організації постає завдання вдосконалення власного стилю лідерства, заміни автократичного стилю управління демократичним, підтримки та розвитку принципів не тільки індивідуального вдосконалення, а й передусім групового менеджменту, роботи в командах.

Підприємницька організація - поява організацій підприємницького типу була зумовлена динамічними змінами ринкового зовнішнього середовища. Саме підприємницькі організації націлені на досягнення успіху за рахунок пошуку нових і реалізації наявних, часто ризикових, можливостей. Діяльність зазвичай здійснюється на короткостроковій проектній основі. Контроль за ресурсами має опосередкований характер. Структура управління характеризується малою кількістю ієрархічних рівнів, гнучкістю, побудовою за допомогою мереж. Таку структуру можна представити у вигляді перевернутої піраміди, в основі якої перебуває керівництво підприємницької організації. Керівництво не тільки змінює своє місце, а й свої основні функції. Головним обов'язком керівництва підприємницької організації замість традиційного контролю стає підтримка зусиль працівників. На верхівці перевернутої піраміди розташовані підприємницькі підрозділи, сфокусовані на певну діяльність, пошук і реалізацію нових можливостей на ринку, досягнення нових результатів. Ці підрозділи є невеликими автономними групами працівників, націлених на досягнення конкретних цілей. За статусом такі підрозділи можуть бути центрами прибутку або навіть самостійними компаніями. Така структурна побудова підприємницької організації "повертає її обличчям" до споживача, наближає до нього і дає змогу своєчасно та гнучко реагувати на зміни в його потребах. Ключовими організаційними чинниками є люди, проектні групи та їхня кваліфікація(Додаток Г). Мотивація в підприємницькій організації базується на заохоченні індивідуальної ініціативи і вирішує проблему відповідності між отриманим результатом і прийнятим ризиком. Водночас реалізується максимально можливе делегування прав і відловідальностей. Цей тип організацій не пов'язаний ні з розміром бізнесу, ні з будь-якою галуззю діяльності, ні з відповідною територією чи національною культурою. Крім того, підприємницькі організації не слід отожнювати з малим бізнесом, реалізацією інвестиційних проектів.

Особливості підприємницької організації:

• принципово змінюється функція керівництва, яке підтримує зусилля підприємницьких підрозділів, що безпосередньо здійснюють операційну діяльність, яка диктується споживачами (ринком). Схема становить перевернуту піраміду;

• підприємницькі підрозділи (автономні робочі групи - центри прибутку, за статусом можуть бути самостійними компаніями), самі визначають цілі, засоби їх досягнення, необхідні ресурси; потреби ринку диктують їм форми діяльності;

• всі ресурси організації (фінанси, інформація, персонал, час, ідеї) перебувають у розпорядженні підприємницьких підрозділів;

• критичним чинником успіху в таких організаціях є люди, їхня кваліфікація.