Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Експлуатація повітряних ел. ліній.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
200 Кб
Скачать
☆

8.6. Експлуатація лінійної арматури

До лінійної арматури належать пристрої, за допомогою яких гірлянди кріпляться до траверс опор , а проводи – до гірлянд ізоляторів. Гасники вібрації, дистанційні розпірки, захисні кільця, різного роду з’єднувальні затискачі проводів і тросів також вважаються лінійною арматурою. Лінійна арматура поділяється на зчіпну, призначену для кріплення гірлянд ізоляторів і тросів до опор і складання гірлянд із ізоляторів; підтримувальну, яка застосовується для кріплення проводів до гірлянд ізоляторів; натяжну, що призначена для кріплення і утримання проводів і тросів в натягнутому стані.

Всі деталі лінійної арматури виготовляють із чорних металів та оцинковуються, тому що основною причиною їх пошкодження є корозія. Для захисту від корозії арматура покривається захисним електротехнічним мастилом. Дефекти та зношеність арматури в експлуатації виявляються при оглядах. Зчіпна арматура замінюється, якщо площа її перерізу послаблена корозією більше ніж на 20 %. Способи заміни дефектної арматури аналогічні до способів заміни ізоляторів.

8.7. Експлуатація опор повітряних ліній

Опори призначені для закріплення на них гірлянд ізоляторів з проводами і тросів ПЛ. В залежності від призначення розрізняють проміжні, анкерні, кутові, кінцеві опори, а також опори спеціального призначення. Матеріалом для виготовлення опор є дерево, метал і залізобетон. Методи експлуатації опор в основному залежать від матеріалу, із якого вони виконані.

Дерев’яні опори широко застосовуються, що пояснюється їх низькою вартістю, простотою виготовлення, достатньо добрими механічними та іншими характеристиками. Для опор застосовується в основному деревина соснових і ялинових порід. Міцність дерев'яних опор залежить від вогкості, густини деревини і віку дерева. Підвищена вогкість зменшує міцність дерева. Механічна міцність помітно зменшується за наявності «вад» дерев'яних деталей: сучків, тріщин, червоточини. Проте найнебезпечнішою вадою є схильність деревини до загнивання.

Для захисту від гниття дерев'яні деталі опор просочують антисептиками. Якщо середній термін служби опор з непросоченої модрини складає 15—18 років, з сосни —5 років, то просочення деревини антисептиком підвищує термін служби опор до 20—30 років. Основною антисептика є масло креозоту, одержуване при перегонці кам'яновугільної смоли. Ліс, що просочується, заздалегідь просушується до вогкості 18—20%, а потім занурюється в автоклави з маслом креозоту для просочення.

Контроль загнивання деталей дерев'яних опор проводиться не рідше 1 разу на 3 роки, а також перед кожним підйомом на опору. Він включає зовнішній огляд і простукування деталей опор, вимірювання глибини загнивання в небезпечних перетинах. При зовнішньому огляді визначається ділянка загнивання; простукуванням деталей молотком виявляється наявність внутрішнього загнивання. Ступінь загнивання вимірюється спеціальним приладом.

Істотним недоліком дерев'яних опор є можливість їх загоряння при пожежах на трасах, прямих ударах блискавок або при проходженні струмів витоку через дефекти ізоляторів.

Металеві опори. Для виготовлення металевих опор в основному застосовується маловуглецева сталь і деякі сорти низьколегованої сталі, а також алюмінієві сплави, що пройшли спеціальну обробку. Стрижні у вузлах опор з'єднуються зварюванням або болтами.

Основами під металеві опори є збірні (в деяких випадках монолітні) залізобетонні фундаменти. Стовбури опор кріпляться до основ анкерними болтами, закладеними в залізобетон.

Механічні пошкодження металевих опор часто відбуваються в результаті неякісного зварювання стрижнів у вузлах, прогинання стрижнів, неміцних болтових з'єднань окремих секцій.

Великої шкоди металевим опорам наносить корозія, що приводить до зниження несучої здатності опор. Найпоширенішим способом захисту металевих поверхонь від корозії є нанесення захисних покриттів. Розрізняють покриття металеві і лакофарбні. До металевих покриттів відноситься оцинковка деталей опор гарячим або гальванічним способом, а також методом розпилювання розплавленого металу по оброблюваній поверхні.

Поширене фарбування металевих опор із застосуванням компресорних установок, фарборозпилювачів, а також вручну пензлями.

Залізобетонні опори виготовляються з бетону і сталі. В процесі виготовлення металева арматура обволікається бетоном, утворюючи монолітний залізобетонний елемент, що добре сприймає розтягуючі і згинаючі зусилля. Шар бетону надійно захищає сталеві елементи від корозії. Можливість спільної роботи цих матеріалів пояснюється тим, що вони мають близькі за значенням коефіцієнти температурного розширення.

Для ПЛ напругою до 35 кВ застосовуються опори різних перетинів з вібробетона, а при напрузі 35— 500 кВ — опори з центрифугованими стійками циліндричної або конічної форми.

Основним способом закріплення опор в ґрунті є встановлення без ригелів в пробурені котловани. У слабких ґрунтах опори встановлюють в копані котловани і укріплюють ригелями.

Поширеним видом пошкоджень є тріщини в стовбурах залізобетонних опор. При цьому волосяні тріщини не викликають особливих побоювань, але розкриття їх і поглиблення до арматури призводить до того, що навантаження починає сприйматися лише арматурою і несуча здатність опори різко знижується.

Перевірка наявності і ширини тріщин в бетоні опор виконується 1 раз в 6 років. Розмір тріщин вимірюється спеціальним оптичним приладом — мікроскопом Брінелля. Якщо ширина розкриття і кількість тріщин в бетоні більш встановлених нормами, застосовуються наступні види ремонту: покриття поверхні бетону в зоні утворення тріщин фарбою; закладення тріщин, раковин і сколовши полімерцементним розчином; посилення опор встановленням залізобетонних або металевих бандажів.

Відхилення залізобетонної опори від вертикальної осі знижує механічну міцність опори. Встановлено, що при нахилі тільки на 2° несуча здатність опори зменшується на 8—10 %. Виправка опор виконується за допомогою механізмів, що забезпечують плавне збільшення натягу.

Застосування опор з відтяжками особливо доцільне в тих випадках, коли закріплення основи опори утруднене (наприклад, в болотистих ґрунтах). Стійкість досягається попереднім натягуванням відтяжок. Відтяжкам задається натягування 20—25 % розрахункового. В процесі експлуатації натягування перевіряється.

Піднімання на залізобетонні опори виконується за допомогою телескопічних веж або із застосуванням спеціальних пристосувань (драбин, кігтів).