- •1. Поняття та завдання цпп.
- •2. Співвідношення цпп з іншими галузями права.
- •3. Законодавство відповідно до якого суд вирішує справи. Аналогія закону і аналогія права.
- •4. Дія процесуального закону в часі, просторі і по колу осіб. Зворотна сила закону.
- •5. Поняття цивільного судочинства і його стадії.
- •6. Застосування норм права інших держав в цивільному судочинстві Україні.
- •7. Поняття і роль відомчих нормативних актів в цивільному судочинстві.
- •8. Найбільш характерні риси, які відрізняють цпк – 2004 р. Від цпк – 1963 р.
- •10. Гласність та відкритість судочинства.
- •9. Поняття принципів цпп і їх класифікація. Конституційні, організаційні і функціональні принципи.
- •11. Право на звернення до суду і здійснення правосуддя на засадах вимоги до честі і гідності, рівності перед законом.
- •12. Принципи змагальності, диспозитивності в цивільному судочинстві.
- •13. Цивільна юрисдикція.
- •14. Цп правовідносини, передумови і підстави їх виникнення.
- •15. Зміст цп правовідносин та їх учасники.
- •16. Особи, що беруть участь у справі, їх права та обов’язки. Цп право- і дієздатність.
- •17. Сторони в цивільному судочинстві. Процесуальна співучасть та її види.
- •18. Неналежна сторона, умови і порядок її зміни. Процесуальне правонаступництво.
- •19. Треті особи, їх види і статус.
- •20. Участь в цивільному судочинстві органів державного управління, підприємств та установ.
- •21. Участь прокурора в цивільному судочинстві.
- •22. Поняття та види представництва в цивільному судочинстві.
- •23. Документи, що посвідчують повноваження представників.
- •24. Повноваження представника в суді першої інстанції.
- •25. Секретар судового засідання і судовий розпорядок.
- •26. Статус свідка в цивільному судочинстві.
- •27. Експерт і спеціаліст в цивільному судочинстві.
- •28. Особа, яка надає правову допомогу за призначенням.
- •29. Поняття і джерела доказів, їх належність і допустимість.
- •30. Предмет доказування в цивільному судочинстві.
- •31. Обов’язковість доказування в цивільному судочинстві.
- •32. Підстави звільнення від доказування.
- •33. Поняття процесу доказування та його ступені: твердження про факти, зазначення, подання , витребування і дослідження доказів.
- •34. Поняття і правила оцінки доказів. Вирішення питань про належність, допустимість, відносність і достатність доказів.
- •35. Поняття процесуальних строків та їх види. Повноваження та продовження процесуальних строків
- •36. Обчислення процесуальних строків і початок їх перебігу.
- •37. Процесуальні дії, які вчиняються на протязі однієї доби.
- •38. Процесуальні дії, які вчиняються на протязі 3х і 5ти днів.
- •39. Процесуальні дії, які вчиняються на протязі 7ми і 10ти днів.
- •40. Процесуальні дії, які вчиняються на протязі 3х і 5ти днів.
- •41. Процесуальні дії, які вчиняються на протязі 1 міс.
- •42. Поняття та порядок направлення або вручення судової повістки та судової повістки-повідомлення.
- •43. Поняття, та види судових витрат. Підстави та розмір сплати судового збору.
- •44. Витрати, пов’язані з розглядом справи в суді . Розмір та порядок сплати витрат на інформаційне технічне забезпечення.
- •45. Розподіл судових витрат між сторонами.
- •46. Виплата сум, належних експертам, спеціалістам, перекладачам, свідкам і особі, яка здійснила правову допомогу.
- •47. Вимоги, за якими могло бути видано судовий наказ, форма та зміст заяви про видачу судового наказу.
- •48. Процесуальний порядок розгляду заяви про видачу судового наказу.
- •49. Зміст судового наказу, порядок і набрання ним законної сили.
- •50. Поняття та види підсудності цивільних справ.
- •51. Функціональна (родова) підсудність. Підсудність справ у яких стороною є суд або суддя.
- •52. Територіальна підсудність та її види.
- •53. Загальна та договірна підсудність.
- •54. Альтернативна та виключна підсудність.
- •55. Підсудність справ за вибором позивача та підсудність позову, що випливає з кримінальної справи.
- •56. Підсудність справ про спори між громадянами України та іноземцями та між громадянами України, що проживають за її межами.
- •57. Поняття та види позовів. Елементи позову.
- •58. Форма та зміст позовної заяви.
- •59. Строки та умови для подання зустрічного позову, його форма та зміст.
- •60. Позов 3-ї особи із самостійними вимогами. Об’єднання і роз’єднання позовів.
- •61. Строки і порядок прийняття рішення про відкриття провадження. Форма та зміст ухвали.
- •62. Строки і порядок проведення попереднього судового засідання.
- •63. Підстава та порядок забезпечення доказів та їх витребування.
- •64. Порядок призначення і проведення експертиз та їх види.
- •66. Строки та загальні положення судового розгляду справи.
- •67. Частини (стани) розгляду справи в судовому засіданні. Підготовча частина.
- •68. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді.
- •69. Дослідження письмових доказів, висновку експерта та інших матеріалів справи.
- •70. Закінчення з’ясування обставин справи та перевірка їх доказами.
- •71. Судові дебати. Право на репліку.
- •72. Порядок фіксування технічними засобами та ведення журналу судового засідання.
- •73. Строки і порядок нанесення зауважень щодо технічного і журналу судового засідання. Строки і порядок розгляду зауважень.
- •74. Види судових рішень в цивільному судочинстві. Питання, які вирішуються при поставленні ухвали і ухваленні рішень.
- •75. Форма і зміст ухвали.
- •76. Форма і зміст рішення.
- •77. Обставини, які зазначаються у вступній і описовій частині.
- •78. Обставини, що зазначаються у мотивувальній та регулятивній частинах рішення.
- •79. Законність та обґрунтованість рішення.
- •80. Виправлення описок та арифметичних помилок у рішенні. Додаткове рішення суду.
- •81. Роз’яснення рішення суду. Оформлення, видача або направлення судового рішення особам, що брали участь у справі.
- •82. Умови і порядок проведення заочного розгляду справи. Форма і зміст рішення.
- •83. Порядок, строки і підстави для перегляду заочного рішення.
- •84. Загальні положення і процесуальний порядок окремого провадження.
- •85. Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною та поновлення дієздатності.
- •86. Розгляд судом справ про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності.
- •87. Розгляд судом справ про визнання особи безвісно відсутньою або оголошено її померлою.
- •88. Розгляд судом справ про усиновлення.
- •89. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що юридичне значення.
- •90. Розгляд судом справ про відновлення права на втрачені цінні папери на пред’явника та на векселі.
- •91. Розгляд судом справ про передачу нерухомості у комунальну власність та про визнання спадщини відмерлою.
- •92. Розгляд судом справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •93. Розгляд судом справ про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
- •94. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ю. І ф. Осіб.
- •95. Суб’єкти і строки апеляційного провадження.
- •96. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
- •97. Порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Дії суду першої інстанції.
- •98. Порядок прийняття та розгляду апеляційної скарги в апеляційному суді.
- •99. Повноваження апеляційного суду при розгляді справи.
- •100. Форма і зміст ухвали апеляційного суду.
- •101. Строки, суб’єкти і порядок касаційного провадження.
- •102. Форма і зміст касаційної скарги.
- •103. Підготовча діяльність судді – доповідача. Строки і порядок попереднього розгляду справи.
- •104. Порядок і межі розгляду справи касаційною інстанцією.
- •105. Зміст і форма ухвали касаційного суду.
- •106. Підстави, суб’єкти і строки оскарження рішення у зв’язку з винятковими обставинами.
- •107. Порядок розгляду справи в всу і його повноваження.
- •108. Суб’єкти, підстави і строки подання заяви про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •109. Порядок розгляду і повноваження суду при розгляді заяви у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •110. Підстави і перелік справ по яким допускаються обов’язкове і факультативне рішення суду.
- •111. Процесуальний порядок звернення судових рішень до виконання.
- •112. Вирішення різних процесуальних питань при виконанні рішення суду.
- •113. Вирішення питання про поворот виконання.
- •114. Судовий контроль за виконанням рішень.
- •115. Умови визнання, строки пред’явлення та порядок виконання рішень іноземних судів в Україні.
- •116. Форма та зміст клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішень іноземних судів.
- •117. Строки порядок розгляду клопотань про примусове виконання рішень іноземних судів.
- •118. Особи, що мають право звертатись до суду із заявою про відновлення провадження і порядки розгляду заяви судом.
- •119. Форма і зміст рішення суду про відновлення втраченого судового провадження.
- •120. Процесуальна правоздатність іноземців та іноземних ю.О.
- •121. Підсудність судам України спорів, в яких беруть участь іноземці та виконання судових доручень іноземних судів.
- •122. Поняття цивільної юрисдикції в редакції закону від 07.07.2010р.
- •123. Розмір і порядок оплати судових витрат за законом від 08.07.2011р. Про судовий збір.
- •124. Характеристика рішення кс України від 09.09.2010р. №19/рп.
- •125. Автоматизована система документообігу суду.
- •126. Підстави для перегляду рішень суду всу, порядок подання і розгляду заяви про такий перегляд.
- •127. Зміни і доповнення, занесені законом від 20.01.2010р. Зу Про міжнародне приватне право стосовно судових доручень і виконання рішень іноземних судів.
26. Статус свідка в цивільному судочинстві.
Одним з важливих для з’ясування обставин справи засобів доказування виступають показання свідків. Згідно зі ст. 63 ЦПК під показаннями свідків слід розуміти повідомлення про відомі свідкові обставини, що мають значення для справи. Свідок є очевидцем, він має особисті спостереження про події, що повинні стати змістом його показань. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будьякі обставини, що стосуються справи. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, установлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків – відповідальність, установлену законом.
Від інших учасників процесу свідок відрізняється наступними особливостями:
1) свідок – юридично незацікавлена особа. Громадяни, в яких зацікавленість носить юридичний характер, залучаються у процес як особи, котрі беруть участь у справі (наприклад, як позивач, відповідач, третя особа й т. д.). Інша (крім юридичної) зацікавленість особи не перешкоджає її допиту в суді як свідка;
2) закон не встановлює вік, з досягненням якого особа може бути допитана в суді як свідок. При необхідності можуть бути допитані малолітні й неповнолітні свідки (ст. 182 ЦПК);
3) свідок стає носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або одержавши відомості про них від інших осіб. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ст. 63 ЦПК);
4) на свідка покладають два основні обов'язки: з'явитися в суд у призначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини справи.
Цивільний процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо допиту свідків згідно зі ст. 51 ЦПК Порядок допиту свідків визначений ст. 180 ЦПК. Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань.
27. Експерт і спеціаліст в цивільному судочинстві.
Експерт — це фізична особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
Правовий статус експерта виникає в особи у зв'язку із призначенням відповідною ухвалою судової експертизи. Відповідно до ст. 10 Закону «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Відповідно до ст. 11 цього Закону не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Експерт зобов'язаний:
з'явитися за викликом суду;
провести повне дослідження;
дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання;
у разі необхідності — роз'яснити висновок;
забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою;
невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;
у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявити суду клопотання щодо його уточнення або повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;
провести експертизу особисто і не має права передоручати проведення експертизи іншій особі;
у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи;
не збирати за власною ініціативою матеріали для проведення експертизи;
не спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи;
не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи;
не повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи;
заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Експерт має право:
знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;
задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;
з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом
Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.
Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.
Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
