- •1. Поняття і предмет міжнародного права.
- •2. Поняття норм міжнародного права, форми та методи їх створення.
- •3. Класифікація норм міжнародного права та їх ієрархія.
- •4. Поняття і види джерел міжнародного права.
- •5. Співвідношення національного і міжнародного права та імплементація норм міжнародного права.
- •6. Систематизація міжнародного права.
- •7. Міжнародний договір - основне джерело міжнародного права
- •8. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права.
- •13. Правосуб'єктність націй і народів.
- •9. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •10. Поняття, ознаки та загальна характеристика видів суб'єктів міжнародного права.
- •11. Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
- •12. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •14. Поняття і особливості принципів міжнародного права.
- •16 Основні принципи міжнародного права, їх зміст і призначення.
- •17. Загальні принципи міжнародного права.
- •18. Принципи суверенної рівності держав.
- •19. Принцип незастосування сили і погрози силою.
- •21. Поняття і форми реалізації норм міжнародного права.
- •20. Принципи непорушності та недоторканості кордонів.
- •22. Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •23. Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •24. Поняття та ознаки міжнародного правопорушення
- •28. Реалізація міжнародно-правової відповідальності.
- •26. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •25. Види міжнародних правопорушень.
- •27. Види і форми міжнародно-правової відповідальності
- •29. Право міжнародних договорів і основні джерела.
- •30. Суб'єкти і об'єкти міжнародних договорів.
- •31. Поняття і види міжнародних договорів.
- •34. Дійсність і дія міжнародного договору.
- •33. Стадії укладання міжнародних договорів.
- •32. Форма і структура договору.
- •35. Припинення і призупинення дії міжнародного договору.
- •37. Реєстрація і опублікування міжнародних договорів.
- •36. Поняття і способи тлумачення міжнародного договору.
- •38. Застереження до договорів.
- •40. Поняття і джерела права міжнародних організацій.
- •44. Генеральна Асамблея оон.
- •42. Членство у міжнародних організаціях.
- •43. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, цілі і принципи.
- •39. Правовий статус і повноваження депозитарія.
- •41. Поняття і класифікація міжнародних організацій.
- •48. Поняття, джерела та органи зовнішніх зносин.
- •45. Рада безпеки оон.
- •46. Міжнародний суд оон.
- •47. Спеціалізовані установи оон.
- •49. Дипломатичні представництва: порядок призначення, склад та функції.
- •55. Поняття і правовий статус населення.
- •50. Обов'язки, імунітети, привілеї дипломатичних представництв.
- •54. Класифікація прав людини.
- •51. Консульські установи та їх функції.
- •58. Види режиму іноземців.
- •52. Консульські привілеї та імунітети.
- •57. Правовий статус іноземців.
- •56. Поняття, порядок набуття, зміни і втрати громадянства.
- •53. Поняття прав людини, джерела та міжнародні стандарти в області прав людини.
- •62. Міжнародне співробітництво в галузі прав і свобод людини: форми і напрямки.
- •60. Право притулку і порядок надання притулку.
- •65. Державна територія: поняття, складові і їх статус.
- •66. Порядок зміни статусу державної території.
- •61. Правовий статус біженців.
- •63. Механізм захисту прав і свобод людини
- •68. Міжнародні ріки, канали та протоки.
- •64. Поняття, види і статус території.
- •69. Поняття, предмет, принципи джерела міжнародного морського права.
- •70. Внутрішні морські води та їх правовий режим.
- •67.Поняття державного кордону і способи встановлення державних кордонів.
- •71. Територіальне море та його правовий режим.
- •75. Правове регулювання міжнародних польотів над державною територією
- •72. Характеристика міжнародних просторів, на яких прибережні держави здійснюють повноваження економічного характеру.
- •74. Поняття та джерела права повітряного простору
- •76. Правове регулювання польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •77. Комерційні права у міжнародних повітряних сполученнях.
- •78. Поняття та джерела космічного права та форми співробітництва держав у космосі.
- •80. Правовий режим космічних об'єктів та космічний екіпажів.
- •81. Поняття та принципи міжнародного економічного права.
- •79. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •82. Джерела міжнародного економічного права.
- •84. Система і правові інститути міжнародного економічного права.
- •83. Міжнародні економічні організації.
- •85. Поняття та джерела права боротьби зі злочинністю міжнародного характеру.
- •86. Види злочинів міжнародного характеру.
- •87. Правова допомога, засоби та методи боротьби з міжнародною злочинністю.
- •88. Видача злочинців та сучасні тенденції в боротьбі з міжнародною злочинністю.
- •89. Переговори і консультації при розв'язанні міжнародних спорів.
- •90. Добрі послуги и Посередництво при вірішенні міжнародніх спорів.
10. Поняття, ознаки та загальна характеристика видів суб'єктів міжнародного права.
Існуючі в доктрині визначення зводяться, в основному, до того, що суб’єкт міжнародного права є стороною міжнародних відносин. При цьому сторона міжнародних відносин, яка тільки розпочинає зовнішні зносини, вступає в процес міжнародного спілкування, може ще не мати конкретних прав, обов’язків, зобов’язань, оскільки вона ще не встигла укласти жодних міжнародних угод. Вступаючи в міжнародні правовідносини сторона не може не виходити з загальних принципів права, принципів міжнародного права, які вже ставлять й в межі існуючого міжнародного правопорядку і, таким чином, вона наділяється міжнародною правосуб’єктністю. Отже, суб’єкт міжнародного права – це сторона (учасник) міжнародних правовідносин.
Суб’єкт міжнародного права характеризується трьома основними ознаками:
- участю у відносинах, які регулюються міжнародним правом (міжнародних правовідносинах);
- наявністю автономної волі;
- наявністю власних міжнародних прав і міжнародних обов’язків щодо інших суб’єктів.
Слід зауважити, що міжнародне право було, є і, на перспективу, залишиться в основному правом міждержавним. Тому, держава – є основним суб’єктом міжнародного права (основним учасником міжнародних правовідносин).
До суб’єктів також слід віднести і державоподібні утворення, які теж наділені міжнародною правосуб’єктністю. Міжнародна організація є також суб’єктом міжнародного права, оскільки вона створена на міждержавному рівні. Крім міжнародних організацій до суб’єктів міжнародного права належать міжнародні конференції, міжнародні комітети (комісії). Як суб’єктів міжнародного права слід розглядати також міжнародні суди і трибунали, які цілком відповідають зазначеним ознакам. Народ також набуває якості суб’єкта міжнародного права, коли він самовизначається (бореться за державну незалежність). Міжнародна правосуб’єктність народу походить з визнаного принципу сучасного міжнародного права – принципу рівноправності і самовизначення народів.
Фізичні і юридичні особи, громадські організації і інші суб’єкти внутрішнього права не є і не можуть бути суб’єктами міжнародного права, оскільки вони підпорядковані юрисдикції (владі) тієї чи іншої держави, а суб’єктів міжнародного права характеризує взаємна незалежність, непідпорядкованість жодній владі, яка може встановлювати для них юридично обов’язкові правила поведінки.
При цьому в науці міжнародного права достатньо поширеною є точка зору, що в міжнародному праві немає заборон наділяти фізичних осіб міжнародною правосуб’єктністю і це питання вирішується заінтересованими державами. Міжнародна правосуб’єктність індивідів пов’язується з наданням їм можливості доступу в міжнародні органи як заявника, позивача, відповідача, або притягненням до відповідальності за міжнародні злочини.
11. Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
Основною юридичною якістю держави як в міжнародному праві, так і в праві внутрішньому є державний суверенітет. Державний суверенітет є категорією, насамперед, політичною. Він пов’язаний з боротьбою за державну владу і її утриманням, а також участю в міжнародних відносинах, які залишаються ареною боротьби за домінування на світовому і регіональному рівнях. Держава не можлива як без суверенітету, так і з обмеженим суверенітетом. Звідси випливає принцип міжнародного права – суверенна рівність держав.
В доктрині міжнародного права державі притаманні певні ознаки. Вони такі: уряд; населення; територія.
Слід зауважити, що внутрішній устрій держави не має значення для її міжнародної правосуб’єктності. При цьому унітарна держава, федерація представлені в міжнародному праві як один суб’єкт, а члени конфедерації можуть бути представленими окремо. Суб’єкти федерації можуть брати участь в регіональному міжнародному співробітництві тільки з дозволу і під контролем держави. В доктрині міжнародного права існує поняття юрисдикції держави. Під юрисдикцією держави мається на увазі обсяг і сфера дії державної влади. Виділяються такі види юрисдикції держави в міжнародному праві:
- повна юрисдикція держави. – на території держави, її дипломатичних представництв поза її межами, на борту військових повітряних і морських суден держави поза її межами;
- часткова юрисдикція держави – на території консульських представництв держави поза її межами, на борту цивільних Морських і повітряних суден прапора держави поза її межами;
- територіальна юрисдикція держави – на її території;
- екстериторіальна юрисдикція держави – поза її межами.
Постійний нейтралітет – це міжнародно-правовий статус держави, яка взяла на себе зобов’язання не брати участі в війнах, Які відбуваються або можуть відбутися в майбутньому, і утримуватися від дій, які можуть втягнути таку державу у війну.
Постійний нейтралітет здійснюється не тільки під час війни але і в мирний час. Статус постійного нейтралітету не позбавляє державу права на самооборону у випадку нападу на неї. В сучасний період цей статус мають Швейцарія, Австрія, Лаос, Камбоджа, Мальта, Туркменістан.