10.Внесок м. Максимовича у вивчення української народної поезії

Михайло Максимович 19 ст., У 1827 році М.Максимович видав „Малороссийские песни". У передмові автор, зазначивши привабливість української пісні, підкреслює її виховне значення, а сам фольклор розглядає як засіб пізнання народу, його культури, тобто як історичне джерело,збірки „Українські народні пісні" , „Збірка народних українських пісень" (1849). Відомий фольклорист подав цікаві поради стосовно методики записів: записувати їх в тому ж вигляді, як співають у селах, бажано з мелодією. Одним із перших фольклорист почав називати епічно-ліричні твори думою, подав він також і характеристику ознак цього жанру. Фольклорні видання Максимовича мали величезний вплив на українську фольклористику. Вони викликали інтерес до українського фольклору не лише серед інших слов'янських народів (зокрема, росіян, поляків, чехів), а навіть в Англії й Америці. Марков П. Г. Фольклорно-етнографічна діяльність М. О. Максимовича та її значення для розвитку суспільної думки в XIX ст. / П. Г. Марков // Народна творчість та етнографія. – 1976. – № 1. – С. 69-80. – Бібліогр. в прим.

11.Класифікація пісенних жанрів м.Масимовичем

головну увагу у першому збірникові М. Максимович приділив ліричним пісням,вперше спробував систематизувати за змістом та творчо- виконавською належністю на чоловічі та жіночі пісні. Козацькими, “чоловічі” піснми підкреслював козацьке минуле України. “Жіночими” стали у Максимовича деякі балади, лірика кохання та обрядові твори,які зберігають елементи загальнослов’янської міфології. Окреме місце займають у збірнику “ чоловічі” думи та , безвідносно до статі творців та виконавців,– “веселі”, “забавні”, „карикатурні” пісні. Виділяє гайдамацькі пісні та думи, вважаючи їх схожими на “песнопения о билинах”.

12.Фольклористична спадщина Микола Костомарова

Микола Костомаров робить етнографічні екскурсії в села Харківщини, відвідує народні посиденьки, шинки, заходить у розмови простолюду, розпитує про його життя, записує українські пісні та характерні слова й вирази (на кінець 1843 р. він зібрав близько 500 народних пісень). записує перекази, народні пісні й легенди про бувальщину - «Народные песни, собранные в западной части Волынской губернии в 1844 году», вони були надруковані в 1859 р. Д. Мордовцевим в «Малорусском литературном сборнике»).Дослідження «Об историческом значении русской народной поэзии» автор застерігає, що в піснях не слід шукати літописної повноти й точності відображення історичних подій; в поле їх зору потрапляють далеко не всі події, а тільки ті, які безпосередньо стосуються народного життя і в яких беруть участь великі народні маси,навіть у піснях історичних художня фантазія переосмислює реальні факти і з плином часу витісняє їх вимислом, збірник «Народные песни, собранные в западной части Волынской губернии в 1844 году», праця «Предания первоначальной русской летописи в соображениях с русскими народными преданиями в песнях, сказках и обычаях» (1871),дослідження «Об историческом значении русской народной поэзии. До ранніх фольклорних записів (1840 р.) Костомарова належить «Казка про дівку семилітку», яка пізніше була перероблена ним у драматичну сцену «Загадка». Фольклорними матеріалами Костомаров широко користувався у своїх історичних працях та художніх творах. Попов П. Видатний дослідник фольклору : до 150-річчя від дня народж. М. І. Костомарова / Павло Попов, Галина Сухобрус // Народна творчість та етнографія. – 1967. – № 3. – С. 24-33. – Бібліогр. в прим