10. Виготовлення та застосування імунних сироваток

Сироватка імунна – речовина, яка в своєму складі містить антитіла проти певних антигенів. Застосовується в якості терапевтичного і діагностичного препаратів. Вводиться пацієнтам, як з ціллю тимчасового захисту, так і в терапевтичних цілях. Біологічний матеріал, який вилучається в коней, використовується в великих кількостях з ціллю виготовлення імунної сироватки. Поміж цього в лабораторних умовах сироватка імунна допомагає ідентифікувати невідомі раніше хвороботворні мікроорганізми.

Сироватки імунні виготовляють з крові людей (гомологічні) та тварин (гетерологічні). Сироватки, отримані з крові людей, мають ряд певних переваг перед гетерологічними і в першу чергу це обумовлено їх тривалим знаходженням в організмі. Крім цього після введення гомологічних сироваток у пацієнтів не спостерігаються побочні ефекти. Дія імунних сироваток виготовлених на основі крові тварин складає не більше двох тижнів. Тикий вид сироваток виключно після проведення тестування організма пацієнта на чутливість за допомогою внутрішньошкірної проби з розведеними препаратами. Сироватка буде призначена при негативній пробі лише після попередньої десенсибілізації організму, яка здійснюється шляхом підшкірного введення малих порцій данної речовини з інтервалом в годину. Згодом внутрішньом’язово вводять дозу лікувальної сироватки.

Якщо проба на чутливість до чужорідного білка позитивна на гетерологічні препарати вводять під наркозом або з великими дозами глюкокортикоїдів.

11. Методи визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів

Серед стандартизованих методів визначення чутливості мікроорганізмів до АБП розрізняють методи серійних розведень та дифузійні.

Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів. МІК - мінімальна концентрація препарату, яка пригнічує видимий ріст досліджуваного мікроорганізму в бульйонній культурі або на щільному поживному середовищі.

Для визначення величини МІК певні концентрації АБП вносять у поживне середовище, яке потім засівають культурою досліджуваного мікроорганізму і після інкубації оцінюють наявність або відсутність видимого росту.

Розрізняють методи серійних розведень в агарі або в бульйоні. В залежності від об'єму використаного бульйону, розрізняють методи серійних макро- і мікророзведень. В автоматизованих системах для визначення чутливості мікроорганізмів використовується метод, заснований на використанні тільки двох концентрацій АБП, які відповідають граничним значенням МІК.

В основу дифузійних методів визначення чутливості покладена дифузія АБП із носія у щільне ПС до концентрації препарату, яка перевищує МІК, і пригнічує ріст досліджуваної культури в цій зоні. Існують дві основні модифікації дифузійного методу: диско-дифузійний та Е-тест.

В диско-дифузійному методі у якості носія АБП використовують паперовий диск. Утворення зони пригнічення росту відбувається в результаті дифузії АБП з носія в ПС. Диско-дифузійний метод дозволяє лише опосередковано зробити висновок про величину МІК, а результатом дослідження є віднесення мікроорганізму до однієї з категорій чутливості (чутливий, помірно-стійкий або резистентний).

Е-тест - це вузька полімерна смужка (0,5x6,0 см), на яку нанесений градієнт концентрацій АБП (від мінімальних до максимальних). Пригнічення росту мікроорганізму навкруги смужки Е-тесту відбувається тільки в тій зоні, де концентрація АБП, що дифундує з носія, вище МІК, при цьому утворюється краплеподібна зона інгібіції. Значення концентрацій АБП на кожній ділянці носія нанесені на зовнішній (зверненій до дослідника) поверхні Е-теста. Величину МІК враховують в тому місці, де межа зони пригнічення росту впритул підходить до носія. Детальні інструкц

Основні етапи проведення тестування. Для вивчення антибіотикочутливості мікроорганізму, незалежно від методу дослідження, необхідно послідовно виконати такі етапи:

- приготувати поживні середовища;

- приготувати суспензії досліджуваних мікроорганізмів(інокулюма);

- внести нокулюм в поживне середовище;

- інкубувати посіви визначений проміжок часу при відповідних температурних параметрах;

- облік результатів та їх інтерпретація, формулювання рекомендацій щодо лікування.