Висновки

За результатами дослідження особливостей розбудови та діяльності Національного банку України слід зазначити, що стратегічною метою і найважливішим обов’язком НБУ є створення сприятливого середовища, в якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Це означає, що основною метою діяльності НБУ є:

1). захист і забезпечення стабільності валюти України;

2). розвиток і зміцнення банківської системи;

3). забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків. Надійна платіжна система, що задовольняє потреби юридичних і фізичних осіб у безпечному й ефективному переказі коштів – передумова успішного розвитку ринкової економіки кожної країни;

4). встановлення та підтримка конкурентного середовища;

5). стимулювання використання нових інструментів грошово-кредитної політики.

Власне напрямки цих змін вже відомі: українські банки повинні підвищувати ступінь капіталізації, і більш суворо відстежувати баланс між кредитами та депозитами.

При цьому, якщо раніше державне регулювання мало прямий характер, то зараз застосовуються переважно непрямі методи впливу, зокрема:

-зміна офіційної облікової процентної ставки;

-зміна економічних нормативів діяльності комерційних банків, що встановлюються центральним банком, включаючи норми обов'язкових резервів;

-проведення операцій на відкритому ринку з валютою та цінними паперами.

Грошово-кредитна політика центральних банків припускає для досягнення кінцевої мети використання різних грошово-кредитних інструментів. При ринковій фінансовій системі, на відміну від планової економіки, центральний банк не може контролювати обсяг кредитування в банківській системі і відсоткові ставки одночасно. Тому з'являється необхідність використовувати певні інструменти грошово-кредит­ної політики, що доповнюють роботу фінансової системи, заснованої на конкуренції. Це, перш за все, відсоткові ставки та нормативи резервування. Зміни відсоткових ставок впливають на обсяг і ціну кредитів, а також і на кошти, відображені в балансі центрального банку. Потім цей вплив поширюється на всю банківську систему і на економіку в цілому, впливаючи таким чином на темпи інфляції.

У різні проміжки часу більшість центральних банків світу використовували, як проміжний цільовий орієнтир, зростання грошової маси. Такий підхід використовується в ряді країн і дотепер. Для інших країн, особливо тих, перед якими стоїть проблема фінансової лібералізації, грошова маса, як цільовий орієнтир, стала менш надійною. Як альтернативні проміжні цільові орієнтири в деяких країнах використовуються валютні курси або темпи зміни інфляції, що має під собою об'єктивні підстави і сприяє досягненню загальної мети реалізації грошово-кредитної політики.

У останні роки НБУ проводив облікову політику з метою придушити інфляцію шляхом зміни рівня офіційної облікової процентної ставки. Взагалі, підвищуючи рівень облікової ставки, НБУ проводить політику кредитної рестрикції, спонукаючи кредитні установи скоротити кредитну активність. Це веде до скорочення кредитних операцій і в результаті - до підвищення процентних ставок. Якщо НБУ знижує облікову ставку, то він тим самим заохочує кредитну експансію.

Результати аналізу сучасного стану банківської системи України вказують на існування симптомів, які показують, що основні цілі її розвитку - забезпечення стійкості, прозорості та конкурентоспроможності, нині не досягнуто.

Існування цих недоліків викликано низкою проблем.

Зрозуміло, що багато проблем, котрі впливають на розвиток банківської системи, лежать поза її площиною. Найбільш важливі з них це:

- повільні темпи ринкових перетворень реального сектору економіки;

- слабкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної кількості підприємств;

- слабкий розвиток фондового ринку, а також ринку землі і нерухомості;

- незахищеність прав кредиторів і вкладників.

Проте розвиток банківської системи обмежується і через проблеми, притаманні самій банківській системі. Основними серед них є:

- низький рівень капіталізації банків, як наслідок - нездатність банківської системи забезпечити економічне зростання необхідними за обсягами, ціною і термінами ресурсами;

- низька якість та конкурентоспроможність банківських послуг;

- невідповідність принципів корпоративного управління банків міжнародним стандартам;

- недостатній рівень управління банківськими ризиками.

Головною метою розвитку банківської системи України є розбудова в Україні стійкої, прозорої, конкурентоспроможної банківської системи, яка б сприяла довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці, була здатна і готова без загрози національним інтересам інтегруватися у світовий економічний простір.

Для досягнення поставленої мети необхідне виконання таких основних цілей:

- забезпечення стійкості банківської системи;

- забезпечення прозорості (транспарентності) банківської системи;

- підвищення конкурентоспроможності банківської системи.

Наведені дані свідчать про те, що в Україні недостатньо уваги на­дається управлінню фінансовими ресурсами на всіх рівнях національної економіки:

• щодо дотримання принципів забезпечення прозорості руху фінан­сових потоків у напрямах їх створення і використання; їх справед­ливого розподілу між державою і суб'єктами господарювання;

• щодо створення умов для рівноправного доступу до фінансово-кредитних ресурсів усім суб'єктам господарювання.

Розв'язання внутрішньодержавних проблем у сфері вдосконалення управління фінансовими ресурсами може стати реальним фактором при­скорення інтеграції України у світовий економічний простір як рівноправ­ного з розвинутими державами партнера в опануванні світових фінансових ринків.