3. Об’єкти і методика дослідження

Об’єктом досліджень є флора Хуст-Солотвинської западини в межах Закарпатської області. На підставі оцінки геоморфологічної, гідрологічної, кліматичної характеристик, ґрунтових умов, можна зробити висновок, що природні умови регіону є досить гетерогенними, до того ж істотно зміненими господарською діяльністю.

В основу роботи покладені флористичні матеріали, зібрані в 2001-2003 роках біля 200 гербарних аркушів, та данні з літературних джерел.

Методологічною основою дослідження флори є системний підхід, який дозволяє розглядати флору як цілісне природне явище, котре складається з численних, певним чином пов’язаних між собою різними відношеннями компонентів (Шеляг - Сосонко, Дидух, 1987).

Вивчення флори проводили шляхом детально-маршрутних та напівстаціонарних досліджень (Симачева, 1984; Юрцев, Камелин, 1991).

Для забезпечення повноти виявлення флори здійснювали повторні відвідування ряду екотопів протягом різних фенологічних періодів.

У роботі прийнята політипічна концепція таксономічного виду (Майр, 1974; Грант, 1984), згідно з якою вид вичленується на підставі комплексу популяційно-генетичних й еволюційно-філогенетичних критеріїв. Як таксономічний вид розглядається гомогенна, природна, відносно стабільна сукупність популяцій монофілетичного походження, котра внаслідок тривалої дії генетичних, географічних, екологічних або інших механізмів є відокремлена чіткими дискретними ознаками чи параметрами від інших сукупностей популяцій.

Вибір політипічної концепції таксономічного виду зумовлений не лише її глибоким біологічним змістом, але й практичними міркуваннями, спрямованими на забезпечення порівнюваності отриманих даних з флорами суміжних регіонів.

Таксономічна категорія підвиду трактується як сукупність фенотипічно подібних популяцій виду, які займають частину його ареалу і таксономічно відмінні від інших популяцій того ж виду (Майр, 1974).

Такі популяції відображають тенденцію до морфологічної, екологічної і географічної диференціації у процесі адаптогенезу одного й того ж виду.

Під час виконання флористичного аналізу таксони підвидового рангу розглядаються як окремі таксономічні одиниці на рівні видів, яким вони підпорядковані.

Номенклатура таксонів і скорочення прізвищ їх авторів прийняті за С.К. Черепановим (1995).

Матеріал було зібрано згідно з методикою Королевського ботанічного саду Кью (Гебарное дело, 1995)

Для опису окремих угрупувань виділи пробні площі. Для трав`янистих угрупувань виділяли площі від 1 до 100м² в залежності від розмірів природних ділянок, окремих угрупувань.

Опис видового складу рослинного угрупування.

Дуже уважно складається список рослин, щоб до нього потрапили всі види. Розміщують рослини в списку по життєвим формам. Можна розміщувати види по господарським групам: злаки, осокові, бобові, різнотрав`я, шкідливі і ядовиті рослини. В кожній з груп види рослин перераховуються, або в систематичному, або в алфавітному порядку.

Рясність

Рясність-кількість екземплярів якого-небудь виду в межах пробної площі. Для трав’янистих ценозів частіше користуються суб’єктивною оцінкою за допомогою школи. Найпростіша п`ятибальна школа Хульта; 5-дуже рясно, 4-рясно, 3-не рясно, 2-мало, 1-дуже мало.

В шестибальній школі Друде - словесні позначення:

Soc (sociales) рослини з’єднуються наземними частинами, утворюючи фон;

Cop₃ (copiosal₃) – рослини зустрічаються дуже рясно;

Cop₂ (copiosal₂) – особин багато;

Cop₁(copiosal₁) – особин досить багато;

Sp (sparsal) - рослини зустрічаються в невеликій кількості;

Sol (solifarial) - рослини зустрічаються в дуже малій кількості, рідкими екземплярами. Користуються ще позначеннями un (unicum), коли вид зустрічається на площі в одиночному екземплярі.

Користуючись шкалою Друде, маємо уявлення про покриття, про площу, яку вони займають. Можна вважати, що soc буде відповідати покриттю особинам даного виду більше 90% площі учасника, сop₃ - 90-70%, сop₂ - 70-50%, сop₁ - 50-30%, sol- не менше 10%.

Ярусність

Яруси позначаються римськими цифрами, І - позначається самий верхній ярус, ІІ - слідуючий і т.д. Для полегшення відмітки висоти як окремих трав`янистих рослин, так і цілих їх ярусів корисно користуватися листком картону або фанери з поділками.

Періодичність

Для вивчення періодичності треба відмічати при описанні угрупувань фенологічну фазу кожного виду. Для цього можна використовувати скорочення словесні позначення: вел., пл., кв., коло.