- •1.1. Предмет і сутність науки
- •1.2. Класифікація наук
- •1.3. Науково-технічний потенціал України
- •2.1. Виховання творчих здібностей вченого
- •2.2.Основні психологічні риси вченого
- •2.3. Розумова праця та організація її проведення
- •3.1. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів
- •3.2. Формування і методи згуртованості наукового колективу
- •3.3. Основні особливості організування роботи наукового колективу
- •3.4. Етичні норми поведінки науковця і цінність науки
- •4.1.Сутність та основні етапи організації проведення досліджень
- •4.2. Вибір проблеми та вимоги до обґрунтування теми
- •4.3. Методи планування наукового дослідження
- •4.4. Системний підхід в наукових дослідженнях та оформлення їх результатів
- •5.1. Роль інформації у наукових дослідженнях
- •5.2. Бібліографічні джерела економічної інформації, їх структура і організація формування
- •5.3. Структура та призначення наукових документів
- •6.1. Методологія і методи наукових досліджень
- •6.2. Діалектичний підхід в економічних дослідженнях
- •6.3. Основні принципи загальних методів
- •6.4. Логічні закони та правила аргументації
- •Тема 7
- •7.1. Методи спостереження та збору даних. Методи вибіркового спостереження
- •7.2. Методи групування та таблично – графічні методи
- •7.3. Методи аналізу
- •7.4. Методи прогнозування
- •7.5. Програмно-цільовий метод
- •7.6. Методи моделювання
- •8.1. Магістерська робота: поняття та її підготовка
- •8.2.Поняття, загальна характеристика і вимоги до рукопису дисертації
- •8.3.Загальні вимоги до автореферату
1.3. Науково-технічний потенціал України
Науково – технічний потенціал України – це сукупність кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних ресурсів науки, об’єднаних певними організаційними принципами і структурою управління.
Наукова галузь в Україні має розвинену мережу організацій. Вона об’єднує наукові заклади, проектно-конструкторські організації, дослідно-експериментальні лабораторії та підрозділи. До наукових і науково - педагогічних працівників належать:
- академіки і члени-кореспонденти всіх академій;
- всі особи, що мають науковий ступінь і вчене звання, незалежно від характеру і місця їх роботи;
- особи, які ведуть науково-дослідну роботу в наукових закладах, а також науково-педагогічну роботу у вищих навчальних закладах;
- спеціалісти, зайняті науковою роботою на промислових підприємствах та у проектних організаціях.
Провідною ланкою системи наукових кадрів є наукові працівники вищої кваліфікації, тобто особи, що мають науковий ступінь і вчене звання. У нашій країні будується трирівнева система наукових ступенів: магістра, кандидата наук, доктора наук. Присуджуються вчені звання академіка і члена кореспондента Національної академії наук, професора, доцента, старшого наукового співробітника. Ці звання надаються особам за результатами науково-дослідної та науково-педагогічної діяльності. Крім того, в наукових закладах є посади провідного, старшого і молодшого наукових співробітників.
Науковий потенціал України зосереджений у чотирьох основних секторах: академічному, галузевому, вищої освіти і заводському.
Найбільша частина наукових кадрів країни (50%) зайнята у галузевому секторі. Цей сектор науки виконує переважно прикладні дослідження і забезпечує зв’язок науки з виробництвом. На другому місці перебуває сектор вищої освіти, де основним завданням науковців є передача знань та підготовка профільних висококваліфікованих спеціалістів. Решта науковців припадає на академічний сектор (20%), де проводяться фундаментальні дослідження.
Національні інтереси України вимагають ефективних заходів, спрямованих на збереження її науково-технічного потенціалу, забезпечення ефективного його використання для подолання кризових явищ у соціально-економічному розвитку. З метою організаційно-функціональної трансформації цього потенціалу передбачається реалізувати цілу систему заходів:
- побудувати організаційну структуру науки на основі поєднання галузевого підходу, зорієнтованого на забезпечення загального прогресу наукових знань, і проблемо орієнтованого, що найбільше відповідає ринковим відносинам;
- створити мережу головних галузевих інститутів, які разом із проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт повинні виконувати роль координаторів розробок інноваційної діяльності у відповідній галузі, розповсюджувачів науково-технічної інформації;
- визначити мережу державних науково - дослідних організацій;
- сформувати національні наукові центри на базі науково-дослідних інститутів, які проводять фундаментальні дослідження, забезпечувати їх переважне фінансування за рахунок державного бюджету.
Україні вдалося зберегти у діючому стані ряд наукових шкіл шляхом розширення співпраці вітчизняних вчених із вченими інших країн, та участі українських вчених у виконанні міжнародних проектів: підписано десятки міждержавних угод про співпрацю у сфері науки і технологій, розвивається науково-технічна співпраця між Україною та Європейським Союзом.
Тема 2
