Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lektsiyi.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
88 Кб
Скачать
☆

3.2. Формування і методи згуртованості наукового колективу

Інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань є науковою діяльністю. Вона існує в різних видах – від дослідницької, інформаційної до педагогіч­ної.

Суб'єктом наукової діяльності є: вчені, наукові працівни­ки, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, організації, вищі навчальні заклади, громадські організації.

Науковий колектив – це група талановитих, висококваліфікованих людей, організаційно об'єднаних єдиною метою і діями.

Важливими умовами ефективної роботи наукового колективу є: згуртованість; сумісність співробітників, які в нього входять; психологічний клімат, який панує в колективі; колективна думка й колективізм у роботі; наукові традиції і творчий потенціал.

Ефективність наукової творчості, оптимальне використан­ня потенціальних можливостей науковця залежать від раціонального організування праці, наукового рівня керівника, його вміння працювати з членами наукового колективу. Оптимальний науковий колектив поєднує в собі різні соціологічні групи: досвідчених і з великим науковим стажем роботи та молодих початківців, генераторів ідей і виконавців. Для того, щоб цей колектив працював ефективно, щоб ко­жен із працівників точно знав свої обов'язки, завдання і кінцевий результат роботи колективу, слід правильно, на науковій ос­нові, організувати управління ним.

Диференційований підхід у роботі з людьми має проходити за такою схемою управлінського рішення підбору і розміщення кадрів: «хочу-можу-потрібно». Всі три компоненти взаємопо­в'язані.

«Потрібно» - визначає потребу в кадрах певної кваліфікації на робоче місце.

«Хочу» - характеризує систему потреб і інтересів кожного окремого працівника (не завжди компоненти «потрібно» і «хочу» повністю співпадають).

«Можу» - характеризує особисті можливості людини - про­фесійні, ділові, моральні, які можуть розвиватися і коригуватися.

При формуванні і згуртованості колективу керівник має знати і керуватись такими правилами:

-   правило адекватного відображення людини людиною, щоб не потрапити в залежність від раніше встановлених оцінок;

-   правило ефекту неправдивої згоди «так говорять всі», що може скластись неправильна уява про працівника;

-   правило ефекту поблажливості, завищена оцінка якостей особи, подій та явищ.

Типова логічна помилка може виникнути в зв'язку з непра­вильною оцінкою певних якостей та поведінки особи. Так, мов­чання не завжди є ознакою розуму.

Згуртовує колектив суспільна робота, яка розвиває кому­нікативні здібності, допомагає розкрити сильні сторони особис­тості – інтелект, характер, моральні якості. Досить сильно збли­жує людей спільний відпочинок, екскурсії, заняття спортом у години дозвілля.

Однією із основних ознак колективу є певна організаційна культура, яка проявляється в загальних цінностях, символіці, нормах і правилах поведінки в колективі, а також вимоги до фізичного і мо­рального обліку його членів. Колектив відіграє значну роль у житті кожної людини. Перш за все в колективі задовольняється життє­ва потреба людей у спілкуванні та діловому взаємозв'язку, в приналежності людини до певної групи, в колективі людина знаходить підтримку і захист, визнання досягнень.

Успіх роботи колективу визначається дотриманням таких принципів:

  • • принцип інформованості про суть проблеми і завдання дослідження;

  • • принцип ініціативи знизу - інформація про завдання дослідження має стати органічною частинкою свідомості вико­навців, як справа корисна працівникам і суспільству;

  • •  принцип  тотальності - це значить, що всі, хто працює над проблемою, повинні бути заздалегідь поінформовані про мож­ливі додаткові трудності у вирішенні проблеми і залучення до їх розв’язання додаткових ресурсів і принципів;

  • • принцип перманентної інформації - це значить, що кері­вник має систематично інформувати колектив про стан виконан­ня завдання, про досягнуті успіхи чи невдачі у вирішенні завдань, про складності і зриви;

  • • принцип безперервної діяльності – означає, що закінчення однієї розробки має співпадати з визначенням нової проблеми, іншого завдання;

  • • принцип індивідуальної компенсації - урахування осо­бистісних ціннісних орієнтацій працівників, їх потреб і інтересів;

  • • принцип урахування типологічних особливостей сприй­няття інновацій різними співробітниками.

Враховуючи індивідуальні особливості характеру праців­ників, можна цілеспрямовано впливати на них, формувати їхню поведінку і домогтись високої ефективності роботи колективу. 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]