- •1.1. Предмет і сутність науки
- •1.2. Класифікація наук
- •1.3. Науково-технічний потенціал України
- •2.1. Виховання творчих здібностей вченого
- •2.2.Основні психологічні риси вченого
- •2.3. Розумова праця та організація її проведення
- •3.1. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів
- •3.2. Формування і методи згуртованості наукового колективу
- •3.3. Основні особливості організування роботи наукового колективу
- •3.4. Етичні норми поведінки науковця і цінність науки
- •4.1.Сутність та основні етапи організації проведення досліджень
- •4.2. Вибір проблеми та вимоги до обґрунтування теми
- •4.3. Методи планування наукового дослідження
- •4.4. Системний підхід в наукових дослідженнях та оформлення їх результатів
- •5.1. Роль інформації у наукових дослідженнях
- •5.2. Бібліографічні джерела економічної інформації, їх структура і організація формування
- •5.3. Структура та призначення наукових документів
- •6.1. Методологія і методи наукових досліджень
- •6.2. Діалектичний підхід в економічних дослідженнях
- •6.3. Основні принципи загальних методів
- •6.4. Логічні закони та правила аргументації
- •Тема 7
- •7.1. Методи спостереження та збору даних. Методи вибіркового спостереження
- •7.2. Методи групування та таблично – графічні методи
- •7.3. Методи аналізу
- •7.4. Методи прогнозування
- •7.5. Програмно-цільовий метод
- •7.6. Методи моделювання
- •8.1. Магістерська робота: поняття та її підготовка
- •8.2.Поняття, загальна характеристика і вимоги до рукопису дисертації
- •8.3.Загальні вимоги до автореферату
3.2. Формування і методи згуртованості наукового колективу
Інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань є науковою діяльністю. Вона існує в різних видах – від дослідницької, інформаційної до педагогічної.
Суб'єктом наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, організації, вищі навчальні заклади, громадські організації.
Науковий колектив – це група талановитих, висококваліфікованих людей, організаційно об'єднаних єдиною метою і діями.
Важливими умовами ефективної роботи наукового колективу є: згуртованість; сумісність співробітників, які в нього входять; психологічний клімат, який панує в колективі; колективна думка й колективізм у роботі; наукові традиції і творчий потенціал.
Ефективність наукової творчості, оптимальне використання потенціальних можливостей науковця залежать від раціонального організування праці, наукового рівня керівника, його вміння працювати з членами наукового колективу. Оптимальний науковий колектив поєднує в собі різні соціологічні групи: досвідчених і з великим науковим стажем роботи та молодих початківців, генераторів ідей і виконавців. Для того, щоб цей колектив працював ефективно, щоб кожен із працівників точно знав свої обов'язки, завдання і кінцевий результат роботи колективу, слід правильно, на науковій основі, організувати управління ним.
Диференційований підхід у роботі з людьми має проходити за такою схемою управлінського рішення підбору і розміщення кадрів: «хочу-можу-потрібно». Всі три компоненти взаємопов'язані.
«Потрібно» - визначає потребу в кадрах певної кваліфікації на робоче місце.
«Хочу» - характеризує систему потреб і інтересів кожного окремого працівника (не завжди компоненти «потрібно» і «хочу» повністю співпадають).
«Можу» - характеризує особисті можливості людини - професійні, ділові, моральні, які можуть розвиватися і коригуватися.
При формуванні і згуртованості колективу керівник має знати і керуватись такими правилами:
- правило адекватного відображення людини людиною, щоб не потрапити в залежність від раніше встановлених оцінок;
- правило ефекту неправдивої згоди «так говорять всі», що може скластись неправильна уява про працівника;
- правило ефекту поблажливості, завищена оцінка якостей особи, подій та явищ.
Типова логічна помилка може виникнути в зв'язку з неправильною оцінкою певних якостей та поведінки особи. Так, мовчання не завжди є ознакою розуму.
Згуртовує колектив суспільна робота, яка розвиває комунікативні здібності, допомагає розкрити сильні сторони особистості – інтелект, характер, моральні якості. Досить сильно зближує людей спільний відпочинок, екскурсії, заняття спортом у години дозвілля.
Однією із основних ознак колективу є певна організаційна культура, яка проявляється в загальних цінностях, символіці, нормах і правилах поведінки в колективі, а також вимоги до фізичного і морального обліку його членів. Колектив відіграє значну роль у житті кожної людини. Перш за все в колективі задовольняється життєва потреба людей у спілкуванні та діловому взаємозв'язку, в приналежності людини до певної групи, в колективі людина знаходить підтримку і захист, визнання досягнень.
Успіх роботи колективу визначається дотриманням таких принципів:
• принцип інформованості про суть проблеми і завдання дослідження;
• принцип ініціативи знизу - інформація про завдання дослідження має стати органічною частинкою свідомості виконавців, як справа корисна працівникам і суспільству;
• принцип тотальності - це значить, що всі, хто працює над проблемою, повинні бути заздалегідь поінформовані про можливі додаткові трудності у вирішенні проблеми і залучення до їх розв’язання додаткових ресурсів і принципів;
• принцип перманентної інформації - це значить, що керівник має систематично інформувати колектив про стан виконання завдання, про досягнуті успіхи чи невдачі у вирішенні завдань, про складності і зриви;
• принцип безперервної діяльності – означає, що закінчення однієї розробки має співпадати з визначенням нової проблеми, іншого завдання;
• принцип індивідуальної компенсації - урахування особистісних ціннісних орієнтацій працівників, їх потреб і інтересів;
• принцип урахування типологічних особливостей сприйняття інновацій різними співробітниками.
Враховуючи індивідуальні особливості характеру працівників, можна цілеспрямовано впливати на них, формувати їхню поведінку і домогтись високої ефективності роботи колективу.
