6.Забов`язання із безпідставного збагачення

Зобов’язання з безпідставного збагачення. Під безпідставним збагаченням римляни розуміли перехід одного майна або будь-яких його частин (грошової суми, речей, прав тощо) від однієї особи до іншої без достатніх правових підстав. Правовими підставами збагачення виступали передбачені законами юридичні факти, як наприклад, укладення контрактів купівлі-продажу, дарування тощо. У випадку помилкового платежу або інших дій, що не ґрунтувалися на законі та волі сторін проти неналежного кредитора надавався кондикційний позов (condictio). Така норма ґрунтувалося на розумінні того, що безпідставне виконання суттєво погіршує стан того, хто його здійснив. "Відповідає вимогам природи, щоб ніхто не збагачувався за рахунок погіршення стану іншого" (D.50.17.206).В залежності від предмету кондикційні позови поділялися на: condictio certae pecuniae (позов про повернення певної грошової суми), condictio certae rei (позов про повернення певної речі), condictio incerti (позов про повернення іншого безпідставного збагачення).Основними видами позовів з безпідставного збагачення були: condictio indebiti (позов про повернення неналежно сплаченого), condictio causa data causa non secuta (позов про повернення надання, мета якого не здійснилася), condictio ex causa furtiva (позов про повернення отриманого внаслідок крадіжки), condictio ob turpem causam (позов про повернення переданого на порочних підставах), condictio sine causa (позов про повернення переданого без належної підстави), та ін. 

7.Визначення понять

Новація в римському праві – це повна заміна первинних учасників договору іншими особами або приєднання нових осіб на стороні кредитора чи боржника або зміна місця, строку або умови виконання зобов'язання.

Неустойкою називалося додаткове зобов'язання боржника виплатити кредитору певну суму грошей у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.