7. Голодомор 1932-1933 рр.

Серед основних причин голоду в Україні називають:

• деградацію сільськогосподарського виробництва унаслідок форсованої колективізації;

• виконання плану хлібозаготівель шляхом вилучення знач­ної частини посівного фонду;

• політику, спрямовану на пряме, цілеспрямоване знищення (геноцид) українського народу.

Насправді, колгоспи, незважаючи на їхню слабку матері­ально-технічну й організаційну базу, не зменшили рівня вироб­ництва зерна в порівнянні з попередніми роками.

Валовий збір зернових протягом першої половини 30-х рр. був на рівні другої половини 20-х рр.

Однак, у ході примусової хлібозаготі­вельної кампанії у колгоспів масово вилучили більшу час­тину хліба.

На приймальні пункти було здано 6,9 млн т зерна, або 54% від його валового збору.

Майже цілком вилучили зерно в господарствах одноосібників. Вони здали 1,6 млн т, або 76,2% виробленого ними зерна.

А для нормального роз­витку сільського господарства при даному рівні технології було необхідно, щоб у селі залишалося дві третини валової продук­ції.

У той же час у ході суцільної колективізації, не забез­печеної матеріально-технічними засобами, значно скоро­тилася продовольча база особистих селянських госпо­дарств.

Усуспільнення худоби призвело до її масового знищення селянами.

За п'ять років колективізації загальна кількість худоби в Україні скоротилася майже вдвічі, а в осо­бистому користуванні - у 7-8 разів.

Таким чином, основною причиною голоду в Україні було відновлення практики продрозкладки на початку 1928 р. в умовах різкого зубожіння селян­ського господарства.

7