- •Принципи організації міжнародних розрахункових операцій.
- •Роль національних і колективних валют і золота в міжнародних розрахунках.
- •Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародних контрактів як основа міжнародних розрахункових операцій.
- •Умови платежу.
- •Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх врахування в міжнародних розрахунках.
- •6. Роль банків у міжнародних розрахунках.
- •Система свіфт та принципи її функціонування в міжнародних розрахунках.
- •24. Переваги та недоліки використання документарного акредитива в міжнародних розрахунках
- •10. Регулювання міжнародних розрахункових операцій в Україні.
- •11. Види документів, які використовуються при міжнародних розрахунках.
- •37. Банківські гарантії та особливості їх використання в операціях міжнародних розрахунків. Типи та види банківських гарантій.
- •38. Загальні принципи та правове забезпечення банківських гарантій.
- •40. Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках.
- •41. Особливості організації валютних ринків в Україні.
- •42. Регулювання валютного ринку в Україні.
- •44. Міжбанківський ринок депозитних операцій в іноземній валюті
- •46. Ринок евровалюта та особливості здійснення операцій в євровалюті
- •47.Сутність, види та цілі конверсійних операцій
- •51.Дата валютування та її визначення.
- •52. Практика укладання угод на ринку поточних конверсійних операцій.
- •55. Форвардний курс
- •56. Валютування форвардних контрактів.
- •57.Види форвардних контрактів.
- •58. Форвардні крос-курси
- •59. Витрата з форвардною угодою.
- •60.Процентні форварди.
- •62.Валютні свопи
- •63.Процентні свопи
- •64. Валютні свопи ринку капіталів.
- •67. Система маржі в операціях з валютними ф’ючерсами.
- •70. Спекулятивні операції на валютних ринках.
37. Банківські гарантії та особливості їх використання в операціях міжнародних розрахунків. Типи та види банківських гарантій.
У практиці проведення міжнародних розрахунків ефективно використовується такий інструмент, як банківська гарантія, тобто зобов’язання банку сплатити відповідну грошову суму у разі невиконання або порушення контрагентами умов контракту. Значного поширення банківські гарантії набули у 70-ті роки, коли покупці з Середнього Сходу, що торгували на умовах негайного платежу або короткотермінового кредиту, вирішили захистити себе від невиконання постачальниками зобов’язань за контрактом.
Гарантія – це поручництво гаранта сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов'язання це зробити, не в змозі його виконати. Банківська гарантія - це письмове одностороннє зобов'язання (поручництво) банку-гаранта, прийняте стосовно будь-якої особи (бенефіціара) за дорученням іншої особи (принципала), у забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань перед бенефіціаром.
У міжнародній практиці розрізняють два види банківських гарантій - платіжні та договірні (контрактні) гарантії. Платіжні гарантії використовуються при розрахунках за відкритим рахунком й у формі інкасо, при розрахунках на умовах комерційного кредиту; вони виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами і виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера.
Банківські гарантії поділяються на два типи: відклична банківська гарантія являє собою таку гарантію, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара та безвідклична банківська гарантія, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара.
38. Загальні принципи та правове забезпечення банківських гарантій.
Міжнародна торговельна палата в Парижі видала основні правила для гарантій, які називаються «Уніфіковані правила за договірними гарантіями». Перше видання вийшло в серпні 1978 р.
Разом з тим на відміну від Уніфікованих правил для акредитива і Уніфікованих правил для інкасо основні правила для гарантій досі не вдалося реалізувати. Таким чином, уніфікації у сфері банківських гарантій ще не досягнуто.
У цілому для банківських гарантій використовується тільки право, яке діє за місцем перебування того банку, який видає гарантію бенефіціару. Тому для кожного окремого випадку передусім необхідно з’ясувати правове положення в тій чи іншій країні. Будь-яку заяву, яка називається «гарантією», необхідно ретельно перевіряти з правового погляду і на предмет дійовості. Насамперед необхідно перевіряти, в якому вигляді надано гарантію — як поручительство чи як зобов’язання здійснити платіж. Останнє ще має назву абстрактної обіцянки платежу.
Відповідно до загального права іноземних держав поручительство є однією з форм гарантії і являє собою договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов’язання у повному обсязі або тільки частково.
