Тема 10. Власність підприємств та їх структура

Існують три типи власності (приватна, колективна та державна), які за сучасних умов виступають економічною основою свободи, що реалізується передусім у свободі економічного вибору. Підприємницька діяльність неможлива без свободи економічного вибору, зокрема вибору певних видів підприємств та їх організаційно-правових форм. Тому важливо з’ясувати взаємозв’язок цих явищ (власності, видів і форм підприємств).

1. Сутність і структура економічної власності

Проблема власності постає для кожної людини з ди­тинства. Так, мала дитина може розрізнити “свої” і “чужі” іграшки. Надалі цей поділ переростає у приватну та неприватні типи й форми власності.

На запитання що таке власність можна дати лише аб­страктну відповідь. Це зумовлено тим, що власність — складна соціологічна категорія, тобто категорія, окремі сторони якої вивчають юриспруденція, економічна наука, політекономія, політологія, психологія, історія, соціоло­гія. Тому найбільш абстрактна відповідь на поставлене за­ питання повинна враховувати усі аспекти, які вивчають ці науки. Проте визначальними серед них є економічний та юридичний аспекти власності.

Економічна власність — привласнення різними еко­номічними суб’єктами матеріальних благ та послуг і су­купність відносин між цими суб’єктами у всіх сферах суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання).

У свою чергу, власність характеризується єдністю двох аспектів: кількісного та якісного.

Кількісний аспект власності — різноманітні об’єкти: заводи, засоби праці, земля, гроші, патенти, ліцензії та ін.

Найважливішим об’актом власності є засоби вироб­ництва. Залежно від того, в чиїх руках вони зосереджують­ся (рабовласника, феодала чи капіталіста), формується відповідний суспільний спосіб виробництва.

Якісний аспект власності — відносини між людьми, підприємствами, державою, між державою та іншими суб’єктами з приводу привласнення засобів вироб­ництва, створеного продукту, цінних паперів тощо у всіх сферах суспільного відтворення.

Теоретичним вираженням відносин власності є су­купність таких економічних категорій, як вартість, ціна, гроші, капітал, заробітна плата, прибуток, податок та ін.

Для окремої людини кількісний аспект власності озна­чає привласнення певних об’єктів власності, що є найва­гомішим чинником наявності або відсутності стимулів до праці. За словами А. Сміта, “людина, яка неспроможна придбати жодної власності, не може мати жодних інте­ресів, крім тих, як їсти якомога більше і працювати яко­мога менше”.

Якісний аспект власності означає відносини привлас­нення, в які людина вступає з іншими людьми. Якщо во­на працює на капіталістичному підприємстві, то частину результатів її праці привласнює капіталіст-підприємець, і Людина внаслідок цього перетворюється на найманого працівника, привласнює необхідний продукт або його ча­стку у формі заробітної плати, тоді як капіталіст — весь до­датковий і частину необхідного продукту. Їх взаємовідносини втілюються також у тому, що капіталіст контролює процес праці, управляє виробництвом і власністю на підприємстві, визначає форми і системи заробітної плати тощо.

Стосовно інших найманих працівників якісний аспект власності виявляється у величині привласнюваного не­обхідного продукту залежно від інтенсивності та продук­тивності праці, рівня освіти й кваліфікації, у наявності відносин співробітництва (замість експлуатації), взаємо­допомоги та ін.

Економічна власність реалізується тоді; коли вона при­носить дохід. Так; для підприємця економічною формою реалізації власності є привласнення підприємницького до­ходу, для найманого працівника — заробітної плати.

Кожна економічна категорія відображає певне коло ре­альних економічних процесів, певні елементи економічної системи. Власність як економічна категорія за своїм змістом відображає системну сутність виробничих відно­син між людьми з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності в усіх сферах суспільного відтворення, тобто лише суттєві сторони таких відносин, тоді як вони мають ще й поверхові, неістотні сторони. Так, ціна робо­чої сили є суттєвою стороною купівлі-продажу (а отже і привласнення) даного специфічного товару, а ціна праці — поверховою, яка не належить до категорій, що відображають зміст економічної власності. Якби категорії “економічна власність” і “виробничі відносини” повністю збігалися, то одна з них була б зайвою в економічній теорії. Тому надалі категорія “відносини власності” вжи­вається переважно як синонім категорії “виробничі відно­сини”.

Економічна власність тісно пов’язана з юридичною.

Юридична власність — вияв волі певного класу, соціальної групи, окремої людини щодо певних об’єктів власності та правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Це означає, що певні речі (засоби праці, предмети споживання тощо) належать окремим особам, які можуть роз­поряджатися ними на свій розсуд.

Внаслідок тісного зв’язку економічної та юридичної власності структура їх дуже подібна. Найважливішими ка­тегоріями юридичної власності є володіння, розпоряджен­ня і користування.