- •Загальна характеристика світової літератури на межі XX-xxі століть. Найвiдомiшi митцi I тексти.
- •Особливості переходу від модернізму й авангардизму до постмодернізму.
- •Взаємовплив елiтарної та масової культури.
- •Витоки постмодернізму. Постструктуралізм як колиска теорії постмодернізму.
- •Філософське та літературознавче підґрунтя літератури кінця XX ст. (постструктуралізм, деконструкція, герменевтика).
- •Генетичні й типологічні зв’язки творчості письменників кінця XX століття з загальними тенденціями розвитку літературознавства й культурології.
- •Особливості екзистенційного роману в літературі постмодернізму.
- •Естетика інтертекстуальності в літературі постмодернізму.
- •Образ лабіринту як символ естетики постмодернізму.
- •Символ лабіринту як загадкова модель світобудови у творах митців-постмодерністів.
- •Неоміфологізм і містичність мистецтва межі XX-xxі століть.
- •Походження і призначення образу (мотиву) лабіринту в світовій культурі.
- •Значення обряду ініціації в контексті інтерпретації образу лабіринту. Трактування грецького міфу про Мінотавра в творчості письменників XX століття.
- •Риси постмодерністської естетики.
- •Руйнація традиційного сюжету, пародійна «гра» з героєм, читачем, чужими текстами в творах постмодерністів.
- •Феномен симулякру. Поняття ризоми.
- •Особливості постмодерністського героя.
- •Нові художньо-естетичні тенденції в літературі на межі XX-xxі століть.
- •Збереження гуманізму змісту в межах незвичних формоутворень художніх творів початку xxі століття.
- •Ключові мотиви і образи творів початку xxі століття: відображення хаосу буття через «хаос» тексту.
- •Роль і значення образу-символу Інтернету як явища сучасного мобільного світу.
- •Інтернет як світовий лабіринт (ілюзія керування світом) у творах митців початку xxі століття.
- •Співставлення модерної і постмодерної культури як зіткнення двох світів у романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Інтерпретація романтичної культурної традиції в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Метафора запаху як ключове поняття в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Міфологічні й біблійні алюзії, нарощення змістів, багатозначність інтерпретацій у романі Дж. Фаулза «Маг».
- •Багаторівнева організація тексту в романі Дж. Фаулза «Маг».
- •Відображення прийому «гри» в творчості Дж. Фаулза.
- •Особливості постмодерністської поетики творів Дж. Фаулза.
- •Специфіка сюжетобудови новелістики Роалда Дала.
- •Художня своєрідність драматургічного доробку Тома Стоппарда.
- •Жанрова типологія прозової спадщини с. Белоу.
- •Образ головного героя роману с. Белоу «Герзаг».
- •Інтертекстуальне поле роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •«Магічний реалізм» у творчості г.-г. Маркеса.
- •Суть прийому «гри» в повісті р.Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».
- •Інтертекстуальність новелістики х.-л.Борхеса.
- •Специфіка художнього світу Кена Кізі.
- •Образна символіка в романі к. Кізі «Політ над гніздом зозулі»..
- •Специфіка втілення архетипів жінки, матері в поезії Віслави Шимборської.
- •Особливості метафоричного відтворення дійсності в ліриці а. Вознесенського.
- •Новаторський характер оповідання о. Солженіцина»Один день Івана Денисовича».
- •Житєвий і творчий шлях Олександра Солженіцина: тріумф чи трагедія?
- •Інтертекстуальні зв’язки лірики й. Бродського з російською літературою срібного віку.
- •Художня картина світу в ліриці й. Бродського.
- •Художні принципи й засоби створення характерів у романі в. Войновича «Життя та незвичні пригоди солдата Івана Чонкіна».
- •Антитоталітарний пафос і філософська проблематика прози о. Солженіцина.
- •Ідейно-тематична і жанрова типологія поезії є. Євтушенка.
Взаємовплив елiтарної та масової культури.
Елітарна, або висока культура створюється привілейованою частиною суспільства, або на її замовлення професійними творцями. Вона включає витончене мистецтво, класичну музику і літературу. До її різновиду можна віднести світське мистецтво і салонну музику. Формула елітарної культури - "мистецтво для мистецтва". Висока культура позначає пристрасті і звички городян, аристократів, багатих, правлячої еліти. Одні й ті ж види мистецтва можуть належати високої і масової культури: класична музика - високою, а популярна музика - масової, фільми Фелліні - високою, а бойовики - масової, картини Пікассо - високою, а лубок - масовою. Однак існують такі жанри літератури, зокрема фантастика, детективи і комікси, які завжди відносять до популярної або масовій культурі, але ніколи до високого. Елітарна культура створюється не всім народом, а освіченою частиною суспільства - письменниками, художниками, філософами, вченими, коротше, гуманітаріями. Як правило, висока культура носить спочатку експериментальний або авангардний характер. У ньому пробуються ті художні прийоми, які будуть сприйняті і правильно зрозумілі широкими шарами непрофесіоналів багато років по тому.
З появою засобів масової інформації (радіо, масових друкованих видань, телебачення, грамзапису, магнітофонів) відбулося стирання відмінностей між високою і народною культурою. Так виникла масова культура. ЗМІ та масова культура нерозривно пов'язані між собою. Культура стає "масовою", коли її продукти стандартизують і розповсюджують серед широкої публіки. Масова культура (лат. massa - ком, шматок) - поняття, яке в сучасній культурології пов'язується з такими соціальними групами, яким властивий "усереднений" рівень духовних потреб. Масова культура, поняття, що охоплює різноманітні і різнорідні явища культури XX століття, що набули поширення у зв'язку з науково-технічною революцією та постійним оновленням засобів масової комунікації. Виробництво, розповсюдження і споживання продуктів масової культури носить індустріально-комерційний характер. Змістовний діапазон масової культури дуже широкий - від примітивного кітчу (ранній комікс, мелодрама, естрадний шлягер, "мильна опера") до складних, змістовно насичених форм (деякі види рок-музики, "інтелектуальний" детектив, поп-арт). [2.335] Для естетики масової культури характерно постійне балансування між тривіальним та оригінальним, агресивним і сентиментальним, вульгарним і витонченим. Актуалізуючи очікування масової аудиторії, масова культура відповідає її потребам в дозвіллі, розвазі, грі, спілкуванні, емоційної компенсації або розрядки. Масова культура не виражає вишуканих смаків чи духовних пошуків народу, має меншу художню цінність, ніж елітарна чи народна культура. Але в неї сама широка аудиторія і вона є авторською. Вона задовольняє одномоментні запити людей, реагує на будь-яке нове подія і відображає його. Тому зразки масової культури, зокрема шлягери, швидко втрачають актуальність, застарівають, виходять з моди. Вона може бути інтернаціональною і національною. Естрадна музика - яскравий приклад масової культури.
