4. Критерії ефективної діяльності менеджерів
Ринкова економіка, що ґрунтується, головним чином, на конкуренції і свободі підприємців, а не на ієрархічній підлеглості соціально-економічних процесів волі центру, вимагає якісно вищого рівня діяльності менеджерів.
Якщо не так давно від керівника будь-якого рівня вимагалось вміло виконувати рішення (плани), що приймались "наверху", не несучи при цьому економічної відповідальності за наслідки такого виконання, то тепер керівник цілком самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень та існуючих законодавчих обмежень і повністю відповідає за результати своєї діяльності.
Необхідність ефективно управляти викликає потребу спеціальної підготовки керівних кадрів, проведення серйозних монографічних досліджень діяльності керівників різних ієрархічних рівнів з тим, щоб створити сучасну наукову базу, у тому числі еталони-зразки вмілого розв'язання конкретних управлінських задач.
Нині в Україні дуже мало керівників, які б мали вузівську управлінську підготовку. І це не дивно, якщо врахувати позицію деяких керівників в недалекому минулому. Міністр вищої і середньої спеціальної освіти колишнього СРСР досить категорично висловлювався з приводу того, що вища школа не може готувати керівників. І це тоді, коли в розвинутих країнах щороку готують десятки тисяч менеджерів.
Для забезпечення ефективного управління економікою в нашій країні необхідно оволодівати найновішими знаннями, розвивати у кожного менеджера навички ефективної діяльності в сфері управління, критично вивчаючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, способи і методи прийняття оптимальних господарських рішень.
Приступаючи до раціоналізації праці керівників (менеджерів) як умови підвищення її ефективності та якості, не слід забувати про характерні особливості цього виду праці:
успішна діяльність керівника вимагає більших і різноманітних знань у порівнянні з іншими видами діяльності;
праця керівника характеризується більшою організаційною свободою і самостійністю, високою складністю і нестабільністю, а тому її важко оцінювати і нормувати;
втрати від низької якості праці керівника більш значні, вони можуть зростати, якщо розглядати ієрархічну піраміду управління знизу вверх;
висока відповідальність, ймовірний характер праці і часті стресові ситуації вимагають віднесення роботи керівника до категорії важких видів діяльності.
Умови успішної керівної діяльності включають:
створення ефективної системи і механізму управління;
правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі;
формування ефективного колективу, досягнення взаємодії між працівниками і координація їх діяльності;
вміла організація роботи людей, створення спонукальних мотивів, забезпечення розвитку людей, зміцнення їх єдності, підтримання ентузіазму;
постійне удосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.
Управління - це насамперед робота з людьми. Тому особливо відповідальні завдання стоять перед менеджерами у питаннях формування справжніх трудових колективів. Кожна група працівників в залежності від стилю взаємовідносин може діяти як коаліція або як співдружність. Коаліція - це група людей із загальними інтересами, члени якої мають індивідуальні, не зовсім співпадаючі інтереси, тоді як співдружністю називають групи із повністю співпадаючими інтересами, члени яких будують свої відносини за принципами співдружності. Для цього повинен розвиватися дух колективізму, виконання взаємних зобов'язань, відповідальності, справедливого стимулювання і точного врахування індивідуального вкладу кожного працівника.
Таблиця 2
Критерії діяльності менеджерів Японії, США і України
Критерії |
Японія |
США |
Україна |
Стиль життя |
Відданість справі. Захоплення переважно в галузі мистецтва і літератури. Домашні клопоти на другому плані. |
Відданість справі. Захоплення переважно в галузі спорту. Високий статус дому і сім'ї |
Відданість справі. Захоплення індивідуальної спрямованості. Домашні клопоти на другому плані |
Характерні якості людини |
Вміння працювати в колективі, обачність. |
Обачність |
Обачність |
Критерії професіональної компетентності |
Високий рівень розвитку духовності. Поєднання спеціалізації і широкопрофільних знань. |
Тенденція переходу від вузької спеціалізації до оволодіння декількома суміжними професіями |
Тенденція вузької спеціалізації і універсальних знань |
Форма ділових відносин |
Особисті контакти на основі взаємного довір'я |
Контакти |
Контакти переважно формальні |
Процес прийняття рішень |
Знизу вверх, повільно, узгоджено, виважено |
Зверху вниз, швидко по ієрархічній структурі |
Зверху вниз, швидко, а знизу вверх повільно, по ієрархічній структурі |
Ритм, характер і організація трудової діяльності |
Неспішність, детальність, планомірність, послідовність. Працюють в загальному великому приміщенні |
Працюють швидко, захоплено, в індивідуальних приміщеннях |
Працюють не завжди швидко в загальних приміщеннях і індивідуальних |
Характер ділових взаємовідносин |
Взаємозалежність, добрі неформальні і особисті зв'язки, тісні взаємовідносини |
Незалежні, формальні |
Незалежні, формальні |
Розв'язання ділових конфліктів |
Особисті взаємовідносини і взаємні зобов'язання. Провідне поняття "обов'язок", ціль: розробка взаємної угоди |
Судові розгляди. Ціль: захист своїх позицій |
Особисті взаємовідносини, судові розгляди для захисту своїх позицій |
Характер проведення інновацій |
Еволюційним шляхом, поступовим покращенням і виправленням |
Революційним шляхом з підготовленою інформаційною базою |
Революційним шляхом з підготовленою інформаційною базою |
Вимоги до просування |
Життєвий досвід і добре знання конкретного підприємства. |
Висока кваліфікація і здібність до навчання співробітників |
Висока кваліфікація і добре знання конкретного підприємства. Іноді протекціонізм. |
Нижче викладено дещо модифіковані нами ознаки слабкого керівника, сформульовані Р. Разаускасом (Вільнюс).
Завжди зустрічається із непередбаченими обставинами, оскільки не здатний передбачити їх, відчути їх наближення і підготуватися до них.
Переконаний, що знає справу і вміє її робити краще від усіх, тому все старається робити сам.
Зайнятий деталями, приймає участь.у всіх справах, через що ніколи не має часу. Приймати відвідувачів, тримаючи в одній руці телефонну трубку, а іншою підписуючи телеграму і в той же час консультуючи співробітника, що стоїть біля столу, - ось стиль його роботи.
Письмовий стіл його завжди завантажений паперами. Причому зовсім не зрозуміло, які з них важливі, які термінові, а які зовсім не потрібні.
Працює по 10-14 годин. Засиджується на роботідопізна, іноді працює навіть уночі.
Не вміє працювати з діловою кореспонденцією: завжди носить непрочитані папери з роботи додому, а з дому - на роботу.
Прийняття рішення старається відкласти на завтра: адже питання може бути вирішене само по собі, або його вирішить хтось інший.
Ніколи нічого не вирішує до кінця, тягар невирішених питань лягає на його плечі, тисне на психіку.
Все бачить білим або чорним, для нього не viae відтінків, напівтонів, нюансів.
Схильний з мухи робити слона. Випадковим, другорядним справам надає надто великого значення, не здатен відрізнити головне від другорядного.
Старається приймати найкраще рішення замість того, щоб прийняти здійсненне.
Надмірно прямолінійний, що часто заважає досягати згоди, взаємоприйнятного компромісу.
Фамільярний з підлеглими: поплескує по плечу або обіймає за талію, старається таким чином набути репутацію хорошого керівника.
Готовий до будь-якого компромісу, щоб уникнути відповідальності, схильний звалювати свою вину за помилки на інших, шукає "козлів відпущення".
Працює за принципом "відкритих дверей", до нього в кабінет йде хто хоче, коли хоче і з будь-якого приводу.
Коли колективу присуджується премія або нагорода, він перший у списку, в президії займає місце у першому ряду.
Ефективне управління передбачає наявність у керівника цілого ряду рідкісних якостей інтелектуального і морального порядку. Тут потрібна також енергія і воля. Ще Наполеон казав, що управління вимагає більш твердого характеру, ніж ведення війни.
Основні риси менеджерів, що досягають великих успіхів:
- впевненість у своїх силах і здатність приймати ефективні рішення за будь-якого рівня невизначеності результатів;
вміння при маневруванні не випускати з поля зору найважливіші моменти;
інстинктивне відчуття найбільш суттєвого у кожній справі;
вміння встановлювати потрібні ділові контакти;
ефективна комунікабельність як у листах, так і особистих контактах;
прагнення підвищувати кваліфікацію;
здатність зберігати врівноваженість і спокій.
На доповнення до основної бази спеціальних знань, близьких до певної менеджерської роботи, менеджерам потрібні три ключові навички, щоб успішно виконувати різні службові функції. Це, перш за все, технічні (технологічні) навички, що визначають розуміння способів і прийомів виконання певних робіт при здійсненні управлінської діяльності. Навички спілкування з людьми - навички, що пов'язані із можливостями менеджера добре працювати з іншими (членами групи, лідером), оскільки менеджер досягає мети через діяльність останніх. Нарешті, концептуальні навички - навички, пов'язані із можливістю бачити організацію як ціле, розрізняти взаємовідносини між частинами організації і розуміти, як організація підходить до розв'язання загальносистемних проблем.
Можна послатися на зарубіжний досвід. Ефективний менеджер сучасної фірми доступний для підлеглих, тон обговорення навіть гострих проблем у нього завжди доброзичливий, в його полі зору завжди знаходяться потреби працюючих, питання мотивації високопродуктивної праці. Сучасний менеджер не терпить кабінетного стилю роботи, завжди знаходиться серед людей, на місцях виробництва, обговорює і вирішує більшість невідкладних питань. У той же час він терпеливо відноситься до відкритої незгоди, охоче делегує повноваження, будує відносини на довірі, в критичні моменти не старається шукати винуватого, віддає перевагу усній інформації перед письмовою.
Відомий спеціаліст у галузі НОП і управління М.П.Керженцев ще в 20-тих роках писав: "Корінна хвороба відсталих народів полягає у зневажливому ставленні до часу. Цією хворобою ми продовжуємо хворіти" (Керженцев П.М. Принципы организации. - М.: Экономика, 1968. С. 167).
З урахуванням цього заслуговують на увагу поради по організації праці менеджерів, сформульовані американським спеціалістом з менеджменту Алленом Лейкеном.
Щоденно обдумувати нові заходи щодо економії свого часу і часу співробітників у відповідності із специфікою підприємства. Для цього в числі інших кроків слід доручити помічнику, референту, секретарю або спеціально виділеному співробітнику систематично інформувати про всі новинки у цій галузі, які з'являються у пресі і т. п.
Хай першим вашим заняттям ранком на печатку роботи стане визначення точного графіка дня і пріоритету питань, які ви збираєтесь розглядати.
Малоістотні, другорядні питання потрібно накопичувати і присвячувати їм 3-4 години щомісяця.
Один раз на місяць слід перевіряти стан виконавчої дисципліни і ступінь усвідомлення відповідальності ваших підлеглих шляхом скрупульозної перевірки виконання одного із важливих завдань. Будь-яка перевірка повинна закінчуватись відповідними висновками.
Завжди носіть при собі блокнот для запису вдалих ідей, задумів або важливих спостережень.
Якомога більше справ доручайте для виконання підлеглим; для розв'язання специфічних задач використовуйте спеціалістів.
Не примножуйте кількість кореспонденції, позбавляйтеся непотрібної інформації.
Не працюйте у вихідні дні.
Вирішивши важку і важливу задачу, нагороджуйте себе вільним часом, щоб розвіятися.
Не розпилюйтеся, концентруйте увагу і зусилля на одному фундаментальному для даного моменту питанні.
Перегортайте книги, періодику, звіти, доповіді швидко, відшукуючи головні думки і висновки.
Аналізуйте свої звички і схильності, щоб вони не входили у протиріччя з інтересами справи.
Використовуйте "години очікування" для вирішення дрібних питань (відправляючись на нараду чи прийом, захопіть із собою декілька паперів з такими питаннями).
Не втрачай час на ремствування і терзання з приводу невдач.
Запам'ятайте: для важливих справ у вас є досить часу. В книжці англійських консультантів з управління Майка
Вудкока і Дейва Френсіса "Раскрепощенный менеджер" (М.: Дело, 1991.-320 с.) викладені не позбавлені інтересу міркування щодо індивідуальної діяльності менеджера. Вони спрямовані на використання і розвиток потенціалу керівника, оцінку особистих обмежень ефективності і відшукання шляхів їх подолання.
На думку авторів, найчастіше бар'єрами зростання управлінської майстерності менеджера є:
побоювання нових ситуацій, які, на думку деяких менеджерів, підвищують ризик у роботі, можуть спричинити їм біль або налякати;
невіра у власні сили щодо можливості здійснення змін;
недостатність умінь та навичок для того, щоб змінити самого себе.
В монографії пропонується складати особистий план розвитку менеджера, яким передбачається з'ясування обмежень росту, оцінка та обговорення їх, подолання перепон, набуття нових умінь і впровадження нових методів роботи.
У спеціальній літературі викладені інші поради щодо ефективної роботи менеджерів: як працювати з важкими підлеглими, приймати відвідувачів, проводити такі організаційні заходи, як збори, засідання і наради, здійснювати оперативний контроль на місцях виробництва та ін.
У багатьох зарубіжних фірмах широко використовується решітка менеджменту (англ. Managerial Grid) як робочий інструмент керівника. Кожен керівник повинен знати свою "решітку", вона допоможе йому мати правильну орієнтацію, чіткіше визначати цілі, підвищувати свою кваліфікацію.
Дослідники прийшли до висновку, що будь-який результат досягається в "силовому полі" між виробництвом і людиною. Перша "силова лінія" веде до максимального об'єму виробництва, що знаходить вираження у різноманітних формах товарів і послуг. Постійними цілями тут, зокрема, є максимально високий об'єм прибутку, зниження витрат виробництва і т. п. Якщо при цьому старатися підвищити продуктивність будь-якою ціною без огляду на співробітників, то це призведе до сумних наслідків.
Друга "силова лінія" спрямована на людину. Вона націлена на те, щоб умови праці в найбільшій мірі відповідали
їх потребам і бажанням. Добре самопочуття і задоволення роботою - ось друга ціль.