2.3. Третя форма комунікації: интелектуалізуюча| (раціоналізуюча).

•    Слова: розумні, пояснюючі|тлумачити|, розмова часто йде про «хороше|добрий|» і «погане». •   Синтаксис: усунення уявлення про зміст|зміст| пережитого, тобто відсутні суб'єкт активні дієслова, наприклад, «можна побачити» замість «я бачу» або: «це є перешкодою» замість «мені це заважає|мішає|». Часто використовуються безособові пропозиції|речення|, слова «це», «люди», інші узагальнення, номінализації| («фрустрація», «стрес» і так далі );

•  Голос: часто монотоний;

•|  Тіло: непорушне|нерухомо|, напружено;

•|  Характеристика особистості|особистості|: страх хвилювання і почуття|почуттів|, з|із| якими пов'язано велике побоювання втратити|загубити| контроль.

• Реакція реципієнта:

- відчуває|почуває|, що йому нудно або відчуває себе нерозумним;

-| нічого не переживає;

-| починає|зачинає| теж|також| робити|чинити| «доповіді»;

-| захоплюється співбесідником|співрозмовником|;

- видається|здається|, що на нього не звертають уваги, і у відповідь - докори|дорікає| або злість.

• Терапия: Консультантові слід рухатися|сунути| дуже повільно|поволі|, звертати увагу на нюанси, на невербальні прояви|вияви|. Терапевтові бажано уподібнювати свою мову|промову| мові|промови| свого візаві, оскільки|тому що| якщо він дуже|занадто| швидко потрапляє в область почуттів|почуттів|, у співбесідника|співрозмовника| зростає|виростає| почуття загрози|погрози|. Поважно давати багато визнання|зізнання| і сприяти невербальному вираженню|виразу|. Состояние терапевта: Якщо терапевт втратив|загубив| дистанцію по відношенню до системи, то він намагається|пробує| переконати всіх у тому, що він розумніший.

2.4.    Четверта форма комунікації - відхиляюча, уникаюча, позиція відстороненості|.

•    Слова: що не мають відношення до суті, клоунада, часта зміна|переміна| теми і акцентів, уникнення конкретики;

•|    Тіло: незграбне і таке, що рухається|суне| в різні напрями|направлення|, помітне. •    Характеристика особистості|особистості|: прагнення до контакту і одночасно страх перед ним, переживання|вболівання| самотності|самітності|, крайня боязнь власних почуттів|почуттів|. Єдина мета|ціль|: відхиляти|відхиляти| контакт.

• Реакції реципієнта: можуть бути дуже різними:

- роздратування, збентеження|зніяковіння|, розгубленість;

- відчуження, глибоке розчарування;

-| тенденція до віддалення або відмова від контакту;

-| втома;

- самотність|самітність|, відчуття|почуття| розгубленості, спустошеності, ізоляції;

- злість і ненависть.

На початку контакту багато співбесідників|співрозмовників| реагують розслаблено, зі|із| сміхом, радістю, задоволенням. Потім виникає відчуження або страхом. Партнери починають|зачинають| втрачати|розгублювати| інтерес і відсторонюються.

• Терапія: керувати, допомагати встановлювати комунікацію, використовувати фокусування проблеми, завершувати тему або дію, підводити підсумки, залишатися ясним. Де можливо, йти на тілесний контакт. Терапевт, що втратив дистанцію по відношенню до системи: не встановив жодної повноцінною інтеракції.