29. Особливості оцінки нма

Нематеріальні активи вважають особливим видом інвестицій, визначаючи їх як умовну вартість об’єктів інтелектуальної, у тому числі промислової, власності. Цінність нематеріальних активів зумовлена їх можливістю тривалий час бути корисними для отримання доходу чи інших вигід. По своїй суті вони повинні розглядатися як засоби виробництва, що не мають матеріальної форми, але володіють грошовою (матеріальною) вартістю.

З огляду на характер участі у процесі суспільного виробництва для нематеріальних активів властиві:

1) відсутність матеріально-речової форми (фізичної) структури;

2) служіння цілям виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) чи управлінню підприємством у цілому;

3) можливість отримання доходу в поточному та майбутньому;

4) крайня невизначеність майбутніх вигід від використання;

5) стабільне прив’язування до підприємства-власника (за нормальних умов господарювання у підприємця не виникає необхідності у перепродажу чи ліквідації об’єктів інтелектуальної власності).

Отже, якщо нематеріальні активи є засобами виробництва, то вони мають відображатися в облікових документах. На підприємствах єдиною системою документального та безперервного спостереження й контролю за господарською діяльністю є бухгалтерський облік. Таким чином, виникає об’єктивна необхідність обліку нематеріальних активів.

Головна мета обліку інтелектуальної власності як нематеріальних активів підприємства — найповніше визначення розміру виробничих фондів суб’єкта господарювання. Характерною особливістю є те, що об’єктом обліку є не сама інтелектуальна власність, а права на її використання. Документальне підтвердження прав на інтелектуальну власність дає змогу реально контролювати процес управління нематеріальними активами підприємства. Слід особливо відзначити, що реєстрації у доку­ментах обліку підлягають операції щодо руху об’єктів інтелектуальної власності.

За своєю суттю об’єкти інтелектуальної власності не мають матеріальної основи, а тільки інколи можуть бути матеріалізовані в конкретних результатах. Тому їх вартість не можна визначити традиційними показниками, які використовують для оцінювання матеріальних складових підприємницького потенціалу підприємства. Конкретна технологія оцінювання вартості нематеріального активу обумовлена метою її проведення. Незалежно від цілей аналізу обов’язковою є ідентифікація кож­ного об’єкта оцінки та його власника в кожному конкретному випадку. Кожна методика розробляється під конкретного замов­ника.

За методологічну підставу оцінки нематеріальних активів доцільно брати базові принципи ціноутворення, що були вироблені протягом тривалого періоду та неодноразово перевірені на практиці:

• принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрат, корисності для споживача, впливу конкуренції;

• принцип обліку тільки релевантних витрат;

• принцип обліку факторів, що визначають сприйнятливість покупця до ціни інтелектуальної власності;

• принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням таких видів оцінок:

• за фактичною собівартістю — визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості під час їх придбання;

• за поточною відновною вартістю — визначення вартості нематеріального активу на основі наявних цін та з урахуванням ринкової ситуації в процесі заміни відповідного об’єкта такої ж корисності;

• за поточною ринковою вартістю — визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана під час його продажу чи ліквідації на ринку;

• за чистою вартістю реалізації — сума коштів, що може бути отримана чи оплачена під час конверсії у національну (чи іноземну) валюту об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.