2. Кримінально-правова відповідальність за порушення прав споживачів.

Кримінально-правова відповідальність за порушення прав споживачів передбачена Кримінальним кодексом України. Хара­ктеризуючи нині діючий Кримінальний кодекс, що вступив в си­лу 1 вересня 2001 року, можна сказати, що захисту прав спожи­вачів присвячено кілька статей. Відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції передбачає стаття 227 Кри­мінального кодексу України 2001 року. Під випуском недобро­якісної продукції розуміється випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто продукції, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і техніч­ним умовам, чи некомплектної продукції і товарів, якщо такі дії скоєні у великих розмірах. Великим вважається розмір, що пере­вищують 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законодавець визнав за необхідне не застосовувати в даному ви­падку покарання у виді позбавлення волі, як це було раніше, а збільшити майнову відповідальність за даний злочин.

Основним об'єктом злочину у даному випадку є встановле­ний порядок випуску на товарний ринок та реалізації продукції і товарів, а також інтереси споживачів у частині забезпечення на­лежної якості та безпеки товарів і послуг. Предметом злочину є недоброякісна чи некомплектна продукція або товари, які випус­каються на товарний ринок або реалізуються споживачеві. При цьому випуск на товарний ринок передбачає появу на товарному ринку виготовлених певним виробником недоброякісних або не­комплектних продукції чи товару. Отже, під випуском слід розу­міти передачу предметів злочину для реалізації (продажу) або ж їх передачу у будь-якій формі безпосередньо від виробника спо­живачеві. Випуск здійснюється безпосередньо виробником або уповноваженою особою.

Іншою реалізацією слід вважати будь-яку сплатну передачу предметів злочину споживачу не виробником, а продавцем який отримав їх від виробника або посередника.

Кількість статей, що регулюють питання захисту прав спо­живачів у кодексі 2001 року значно зменшилась відповідно до ра­ніше діючого Кримінального кодексу. Зокрема, стаття 155 «Обман покупців» і стаття 155 прим. «Обман замовників» об'єднані в одну статтю 225 «Обман покупців і замовників». У даному випадку це обґрунтовано, тому що в обох статтях мова йшла про споживачів і обидві статті передбачали однакову відповідальність.

Обманом покупців і замовників, згідно зі ст. 225 вважається навмисне обмірювання, обважування, обраховування або інший об­ман покупців чи замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах. Обманом у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянину матеріа­льну шкоду у сумі, яка перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Такі дії караються штрафом до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими робо­тами на строк від 100 до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман по­купців чи замовників, караються штрафом від ста до п'ятисот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Об'єктом злочину у даному випадку є встановлені законо­давством правила торгівлі та надання послуг населенню, а також законні інтереси покупців та замовників. Предметом злочину можуть виступати як товари, так і грошові кошти, залежно від то­го, на отримання якого з даних видів майна були спрямовані дії винної особи.

Пильна увага приділена відповідальності за порушення ан­тимонопольного законодавства і припинення несумлінної конку­ренції. Так, стаття 226 передбачає відповідальність за фальсифі­кацію засобів вимірювання, під яким розуміється виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів. Такі дії караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до 200 го­дин, або виправними роботами на строк до двох років, або ареш­том на строк до трьох місяців. Ті самі дії, вчинені особою, яка бу­ла засуджена за цією статтею, караються штрафом до двохсот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 228 передбачає відповідальність за змову про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування, під яким розуміється змова про штучне підвищення або підтри­мання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), на­цінок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприємни­цької діяльності всупереч вимогам антимонопольного законодав­ства. Такі дії караються штрафом від ста до трьохсот неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 229 передбачає відповідальність за незаконне викори­стання товарного знака. Під незаконним використанням слід ро­зуміти незаконне використання чужого знака для товарів чи по­слуг, фірмового (зареєстрованого найменування, маркування то­вару, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих роз­мірах). При цьому, великим вважається розмір, коли дохід у три­ста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Такі дії караються штрафом від ста до двохсот неопода­тковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими робо­тами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років.

Нарешті, стаття 230 передбачає відповідальність за пору­шення антимонопольного законодавства. Така спрямованість за­конодавства здається обґрунтованою, тому що на сучасному етапі розвитку економіки питання конкурентної боротьби є дуже акту­альними, а через несправедливу конкурентну боротьбу на ринку страждає насамперед споживач.