- •Страхування Опорний конспект лекцій
- •Основна література
- •Глосарій
- •Принципи страхування.
- •Поняття ризику та його основні характеристики
- •Тарифна ставка, структура та метод розрахунку
- •Р ис. 1. Структура страхового тарифу
- •4. Страховий ринок та його структура
- •Страхова організація План лекції:
- •Організаційні форми страховиків
- •Структура страхових компаній
- •Об’єднання страховиків та їхні функції
- •5. Договори страхування.
- •Державне регулювання страхової діяльності
- •Необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності.
- •2. Правове забезпечення страхування
- •4. Ліцензування страхової діяльності
- •Особисте страхування
- •1. Класифікація особистого страхування
- •Страхування життя та його основні види
- •3. Страхування від нещасних випадків
- •Обов’язкове особисте страхування
- •Медичне страхування.
- •Страхування майна
- •1. Значення і види майнового страхування.
- •3. Страхування технічних ризиків
- •4. Сільськогосподарське страхування
- •5. Страхування домашнього майна громадян
- •Страхування відповідальності
- •1. Поняття страхування відповідальності та його види
- •2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
- •3. Страхування професійної відповідальності
- •4. Страхування відповідальності виробника.
- •5. Особливості проведення екологічного страхування
- •6. Страхування підприємницьких ризиків.
- •Перестрахування та співстрахування
- •1. Сутність і роль перестрахування
- •2. Форми перестрахування
- •3. Методи проведення перестрахувальних операцій
- •4. Співстрахування та механізм його застосування.
- •Доходи, витрати та прибуток страховика
- •Склад та економічний зміст доходів страховика
- •Витрати страховика.
- •Визначення прибутку страховика.
- •Оподаткування страхової компанії.
- •Фінансова стійкість страхової компанії
- •1. Поняття фінансової надійності.
- •2. Оцінка платоспроможності страхової компанії
- •3. Страхові резерви.
- •4. Інвестиційна політика страховика.
4. Сільськогосподарське страхування
Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Об'єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств поділяють на такі основні групи:
— урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку, крім урожаю природних сінокосів та пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, культур, які господарство висівало протягом 3—5 років, але жодного разу не отримувало врожаю;
— дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу;
— сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями;
— будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову.
Для різноманітних об'єктів страхування характерні різні ризики, які враховуються страховими компаніями при розробці конкретних умов і правил страхування.
При страхуванні майна, що належить с/г підприємствам, приймається до уваги висока залежність від природно-кліматичних умов.
Об’єктом страхування є врожай с/г культур, тварин, сім’ї бджіл, а також будівлі, споруди, с/г техніка тощо.
Страхування тварин проводиться на випадок їх загибелі від стихійних лих, інфекційних захворювань, пожежі тощо. Відшкодування складає 80% від суми збитку. Молодняк від інфекційних захворювань не страхується, оскільки ризик надто високий.
При встановленні розміру відшкодування (тобто 80%) враховується вартість шкіри, якщо вона може бути використана для подальшої промислової переробки, та м’яса, якщо воно може бути реалізовано або використано для годівлі іншої худоби.
Оцінка худоби здійснюється за її балансовою вартістю, а для робочої і продуктивної – з урахуванням зносу.
В страхуванні с/г тварин існує поняття “страхового віку”, як такого, з якого тварина приймається на страхування.
5. Страхування домашнього майна громадян
Страхувальниками домашнього майна можуть бути фізичні та юридичні особи — власники домашнього майна, які проживають на території України.
Майно страхується на випадок крадіжок, пошкодження внаслідок дії третьої особи, внаслідок знищення (пожежа).
Згідно з Законом України " Про страхування" послуги щодо страхування майна громадян надаються в добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками.
Майно страхується:
за загальним договором (крім виробів з дорогоцінних металів, коштовного каміння, колекцій картин);
за окремими предметами домашнього майна;
за окремими групами предметів, наприклад, меблі, килими, вироби з дорогоцінних металів, колекції, картини.
Особливо цінне майно може прийматися на страхування за спеціальним договором.
Розрахунку розміру нанесеного збитку має певні особливості:
розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;
збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.
Страховий платіж вноситься готівкою або безготівково через бухгалтерію організації, де працює страхувальник.
Збитки відшкодовуються:
при знищенні, викраденні майна — його вартість, що визначається страхувальником;
при повному знищенні — страхова сума, обумовлена загальним договором на відповідну суму майна;
у разі пошкодження — сума знижки вартості, тобто різниця між вказаною страхувальником вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення (втрати якості та цінності), спричиненим страховим випадком;
якщо пошкоджений предмет можна повернути після ремонту, то збитком вважається вартість ремонту цього предмета. Вартість ремонту обчислюється за діючими розцінками.
Страхове відшкодування виплачується страховою компанією протягом трьох днів після одержання всіх необхідних документів.
При страхуванні домашнього майна неабияке значення має розмір франшизи - процент від суми збитку, а в деяких страхових компаніях — це процент від суми ліміту відповідальності. Її розмір обумовлюється в договорі страхування.
