1. Поняття ризику та його основні характеристики

Ризики — можлива небезпека втрат, зу­мовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадко­вими подіями техніко-технологічного харак­теру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримі­нальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство і т.ін.) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв'язку із поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).

Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покла­деного в її основу. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за стра­хове відшкодування збитків потерпілим внас­лідок настання небажаних, уразливих з по­гляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик — певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Нестрахові ризики — події, які теж суп­роводжуються певними втратами для потер­пілого, але не підлягають страхуванню, най­частіше у зв'язку з відсутністю бажаючих взя­ти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цими подіями. Ризики поділяються на індивідуальні й універсальні. Особливу групу ризиків складають специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. Є ризики об’єктивні і суб’єктивні (в залежності від сил природи чи діяльності людей).У загальному розмежуванні ризиків виділяють такі групи: політичні (репресивні); екологічні; транспортні (каско і карго); спеціальні ризики.

2. Види ризиків та їх оцінка

У міжнародній страховій практиці використовуються всілякі методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них:

• метод індивідуальних оцінок;

• метод середніх величин;

• метод процентів.

3. Тарифна ставка, структура та метод розрахунку

Брутто-ставка

Н етто-ставка, що забезпечує:

Н авантаження, що забезпечує:

Страховий фонд

Запасний (резервний) фонд

Витрати на ведення справи

Прибуток

Р ис. 1. Структура страхового тарифу

Тарифна ставка чи страховий тариф – це:

1. ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов’язань, страховика перед страхувальником за укладеним договором страхування;

2. грошова плата зі 100 одиниць страхової суми на рік або відсоткова ставка від сукупної страхової суми.

4. Страховий ринок та його структура

Страховий ринок — частина фінан­сового ринку, де об'єктом купівлі-про­дажу виступає страховий захист, фор­мується попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Залежно від критерію, покладеного в ос­нову класифікації страхового ринку, розріз­няють інституціональну, територіальну, га­лузеву та організаційну структури.

До внутрішньої структури страхового ринку відносять:

страхові продукти

• систему організації продажів страхо­вих полісів та формування попиту на стра­хові продукти

• гнучку систему тарифів

• власну інфраструктуру

• матеріальні та фінансові ресурси— людські ресурси-страхової компанії;

• ліквідність страхового фонду.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він вплива­ти не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності.

Організаційна структура страхового рин­ку.

1) Страхове товариство.

2) Спілки, асоціації, пули.

3) Товариства взаємного страхуван­ня

4) Страхові агенти та страхові

5) Перестрахувальні компанії

6) Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.