Формулювання запитань для експерта

У методичній літературі з вчинення експертиз можна знайти примірний перелік необхідних запитань, які ставляться перед експертом. Підігнати ці запитання до конкретної ситуації не становить для адвоката значних труднощів. Але треба пам’ятати, що призначення експертизи потрібно лише у випадку, якщо дане питання неможливо вирішити більш простим і прийнятним для суду та адвоката способом.

Іноді для підготовки запитань є доцільними консультації з фахівцями. За певних умов їхній досвід може виявитися незамінним.

Експертиза призначається тільки після порушення кримінальної справи. Момент її визначає слідчий, виходячи з особливостей справи. Про призначення експертизи обов’язково виноситься постанова.

Є ряд недостатньо розв’язаних на практиці проблем, з якими зустрічається адвокат. Так, експертизу доручають провести певній установі. Але за законом експертом може бути лише фізична особа. Тобто «як експерт у кримінальному процесі бере участь не установа як така, а певний співробітник установи, конкретна особа» . Відповідно до ст. 197 КПК обвинувачений при проведенні експертизи має певні права, напр.: заявити відвід експертові; просити призначення експерта з числа вказаних ним осіб; просити постановку додаткових запитань; давати пояснення експерту; пред’являти додаткові документи; ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи. Слідчий, відповідно до ст. 53 У ПК України повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи, про що складається протокол, а також забезпечити можливість здійснення цих прав.

Виникає питання, як реалізувати ці права, якщо справа порушена за фактом вчинення злочину і експертиза проведена тоді, коли у справі відсутній конкретний підозрюваний або обвинувачений? Як бути, коли експертиза проводилася в одній справі, але потім справа була об’єднана з іншою, і висновки експертизи стосуються і осіб, що не мали можливості скористатися своїми правами при призначенні експертизи. Як діяти, якщо експертиза призначена для проведення в експертній установі, а керівник експертної установи ухиляється від повідомлення прізвищ експертів, у наданні можливості подати свої пояснення. Єдиного рецепту в цих ситуаціях немає.

Як правило, адвокати в таких випадках заявляють відповідні клопотання слідчому і вимагають надання їхнім підзахисним можливості реалізувати гарантовані законом права при призначенні й проведенні експертизи. Звичайно, певні недоліки експертизи можуть бути усунені вже в суді, але заспокоюватися на цьому не слід, щоб потім не наражатися на відповідну реакцію суду: а де був, мовляв, адвокат при проведенні експертизи на попередньому слідстві.

Оцінка якості висновку експерта

Практика виробила певні підходи до оцінки якості експертизи. У кожного адвоката є й свої «секрети» перевірки експертного дослідження. У першу чергу, перевіряють, чи експертне дослідження проведено особою, призначеною експертом у встановленому порядку. Наявні у справі акти, довідки про результати відомчого розслідування певних обставин, у тому числі відомчі дослідження, які називають експертизою (про якість товару, нестачі товарно-матеріальних цінностей тощо), хоча б і були одержані за запитом суду, органів слідства, не можуть розглядатись адвокатом як висновок експерта і бути підставою для відмови в проведенні спеціального судово-експертного дослідження.

Багато що залежить від того, наскільки правильно слідчий закріпить виявлені ним матеріальні об’єкти - речові докази, як забезпечить незмінність властивостей і ознак, індивідуалізує кожний вилучений предмет, зафіксує місце виявлення, походження, стан та інші характерні ознаки.

І якщо матеріали не зафіксовані належним чином, оформлення їх відбулося з порушенням установлених вимог, - то це має враховуватись адвокатом при аналізі експертного висновку.

Слідчі можуть поставити на вирішення експертизи тільки ті питання, відповідь на які має значення для справи і які можуть бути вирішені тільки шляхом спеціальних досліджень. Такі питання мають обґрунтовуватися необхідними матеріалами справи, що надаються експерту.

Адвокат повинен відповідним чином реагувати на спроби експертів оцінювати зібрані у справі докази. Адже в цих випадках експерт перетворюється на консультанта слідчого з питань розслідування справи й викриття винного. Це не відповідає ролі експерта в кримінальній справі. Іноді експерт-бухгалтер при недоброякісності матеріалів ревізії сам доповнює їх тими чи іншими документами, розшукує і вилучає додаткові матеріали і тим самим проводить не тільки ревізійну, але й слідчу діяльність. Це суперечить вимогам кримінального процесу до експертизи .

Пленум Верховного суду звернув увагу судів, що вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов’язковим. Не проведення такої експертизи є підставою для повернення справи на додаткове розслідування . І, звичайно, адвокат повинен пам’ятати, що порушення передбачених ст. 197 КПК України прав обвинуваченого при призначенні й проведенні експертизи під час дізнання чи попереднього слідства може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування лише тоді, коли поновити ці права в суді неможливо.

Адвокату потрібно враховувати і позицію Верховного Суду України про те, що до компетенції судово-медичного експерта не входить вирішення питань щодо можливості перебування підсуд-ного під вартою чи його участі у слідчих діях у зв’язку зі станом здоров’я. Перед судово-медичним експертом можуть бути порушені питання лише про стан здоров’я підсудного та про можливість надання йому медичної допомоги - амбулаторної, в умовах стаціонару чи в інших спеціально створених умовах .

Оцінюючи експертний висновок, адвокат повинен з’ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об’єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та відповідність їх фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справ.

Суд повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Така вимога стосується і питання щодо висновку експерта. Але виклик експерта до суду не слід розуміти так, що закон вимагає обов’язкового виклику до суду експерта. Це питання в суді вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Навіть у справах, де експертиза проводилася на стадії досудового слідства, суд забезпечує участь експерта тільки в необхідних випадках. Якщо ж він визнає можливим розглянути справу у відсутність експерта, то висновок експерта оголошується в суді і досліджується в судовому засіданні.

Очевидно, що необхідності виклику експерта до суду може і не бути, якщо висновок на стадії досудового слідства не викликає сумніву у захисту і не оспорюється підсудним.

Але якщо експерт не вирішив усіх питань, поставлених перед ним, або ухилився від одержання пояснень підсудного (такі випадки трапляються), або його висновок недостатньо прозорий і зрозумілий та викликає сумніви, захист повинен ставити питання про виклик експерта до суду.

Звичайно, суд може дозволити собі розкіш викликати експерта «про всяк випадок». Адвокат таку розкіш собі дозволити не може. Адже якщо експерт підтвердить свій висновок, який указує на вину підсудного та ще й доповнить його, то це тільки підсилить позицію обвинувачення. У вироку це буде звучати так: «вина підсудного підтверджується також висновком експерта, даним на слідстві і в суді».

Непросто в суді зробити й те, що дуже рідко вдається взагалі: змусити експерта визнати допущену ним помилку, загнати його, так би мовити, «на слизьке».

При викликові до суду експерта адвокат повинен використати всі свої права, які надає йому процесуальний закон. Зокрема, перевірити компетенцію експерта, його практичний досвід, стаж експертної роботи. Необхідно приготувати запитання, які будуть подаватися суду для включення їх в ухвалу суду. Суд розглядає поставлені сторонами запитання, усуває ті з них, які не стосуються справи або компетенції експерта, а також формулює нові запитання, після чого експерт приступає до складання висновку.

На практиці суди нерідко відступають від таких вимог. Не виносять ухвал, не оголошують і не обговорюють поставлених учасниками питань. Буває і так, що суди дозволяють прокурору самому передати експерту перелік необхідних запитань.

В ухвалі суд повинен указати і те, з яких підстав відхилені ті чи інші запитання окремих учасників. Іноді виносяться запитання без попереднього їх одержання від адвокатів і підсудних, чим ущемляються права та інтереси останніх.

Звичайно, адвокат ставить на вирішення експертам тільки ті запитання, які можуть мати певне захисне значення. Щоб розібратись у висновкові експерта, необхідно і самому адвокату провести значну роботу, зрозуміти хід досліджень які проводяться. Некритичне сприйняття роботи експерта адвокатом несе серйозну небезпеку для підзахисного.

Експерт повинен дати висновок, а не «відповіді на запитання». Серйозним порушенням процесуального закону є випадки, коли експерт взагалі не складає ніякого документа, а дає тільки усні відповіді на запитання. Все це ще зустрічається на практиці.

Якщо адвокат не згоден з висновками експерта, то у випадку , якщо для цього є достатні підстави, він подає відповідне мотивоване клопотання, в якому вказується на помилковість, необґрунтованість або неправильність і неповноту експертного дослідження.

Експертиза в суді є не продовженням роботи, проведеної на попередньому слідстві, а самостійною процесуальною діяльністю. Допит експерта в суді - це один із способів перевірки та оцінки якості експертного висновку. Такий допит проводиться у випадках, коли висновки експерта потребують доповнення або роз’яснення, викликають обґрунтовані сумніви. Ґрунтовна робота з висновком експерта дає можливість для відповідної оцінки та аналізу цього доказу в захисній промові.