Розділ і. Теоретична частина курсової роботи

1. Статистика продукції сільського господарства України

Однією з провідних галузей господарства України є сільське господарство. Для нашої країни сільське господарство— це традиційна галузь, у якій задіяна значна частка працюючого населення країни (біля 20%). Сільське господарство України має дуже гарні природні умови для розвитку. З кожним роком сільське господарство нарощує темпи виробництва рослинницької та тваринницької продукції. Україна не тільки забезпечує себе основними видами продовольчих товарів, але й має гарні перспек­тиви для експорту відповідної продукції та збільшення частки галузі в структурі зовнішньоторговельного балансу країни.

Уже зараз, сільське господарство України є експортоутворю­ючою галузю. На продукцію сільського господарства та харчової промисловості (яка використовує відповідно сільськогосподарську сировину) припадає 12,9% експорту (2007). Найбільша частка належить продуктам рослинного походження (5,9%), з них зер­новим культурам— 4,2%. Таким чином, плідно працюючи та раціонально використовуючи природні можливості, техніку та нові технології, напрацювання вчених, за умови активної під­тримки держави— сільське господарство України може посісти гідне місце у європейському та світовому просторі.

Сільське господарство— галузь матеріального виробництва, яка складається з рослинництва і тваринництва. Сільське гос­подарство виробляє для населення продукти харчування, а про­мисловості— сировину.

Рослинництво— галузь сільського господарства, яка займа­ється вирощуванням культурних рослин.

Ці культури об’єднуються в декілька груп:

• зернові й зернобобові культури (пшениця, овес, просо, гречка, кукурудза та ін.), що йдуть на продовольчі потреби і на корм худобі;

• кормові— сіяні трави: люпин, вика, соя і коренеплоди;

• технічні культури— продукція переробляється у харчовій (цукровий буряк, соняшник) і легкій промисловості (льон-довгунець);

• овочі, баштанні й картопля;

• багаторічні насадження (сади, виноградники).

Тваринництво— галузь сільського господарства, яка за­ймається розведенням великої рогатої худоби, свинарством, ві­вчарством, птахівництвом та ін.

Природно-географічні умови для розвитку сільського господарства. Сільськогосподарські угіддя та їх структура.

На відміну від промисловості сільське господарство залежить від природно-географічних факторів та наявності ресурсів (агро­кліматичних, земельних, водних).

Виробництво в сільському господарстві ведеться на значних просторах, де різноманітні рельєф, клімат, ґрунти. У сільському господарстві багато виробничих процесів носять сезонний харак­тер, оскільки пов’язані з природними умовами зростання рослин і розвитку тварин. Природні умови значною мірою впливають на процес і результат сільськогосподарської праці. До агрокліматичних ресурсів відносять температурний ре­жим повітря і ґрунту, кількість опадів, запаси вологи в ґрунті. Для сільського господарства важливе оптимальне з’єднання цих компонентів. Практично вся територія України має гарні агро­кліматичні умови.

Земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 41,8 млн га (69,2% площі України), з них 32,9 млн га (54,5% площі України)— рілля, інше— пасовища (9,1%), сінокоси (3,8%), сади і виноградники (1,6%). Велика частка ріллі території України пояснюється перш за все високою родю­чістю ґрунтів. За цим показником Україна займає одне з перших місць в світі.

Сільськогосподарські угіддя— землі, що використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Водні ресурси відіграють важливу роль у сільському господар­стві. Основні джерела прісних вод— водні ресурси поверхневого (річки, озера, водосховища) і підземного стоку. Поверхневі води в Україні розподілені нерівномірно. Найвищі показники водо­забезпеченості в Карпатах, Поліссі, західній частині лісостепу, найнижчі— в степу. Основним споживачем води є зрошуване землеробство, яке зосереджене в південних областях країни.

Деякі види ґрунтів потребують меліорації. Розрізняють водну (зрошування, осушення), хімічну (внесення добрив) і лісову ме­ліорацію. Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених дерново-підзолистих ґрунтів та зрошуванні південних чорноземів і каштанових ґрунтів, захисті від зсувів ґрунтів гірських схилів; хімічна меліорація— у вапнуванні кислих (наприклад, торфових і дерново-підзолистих) і гіпсуванні солонцюватих ґрунтів. На схилах, де відбувається інтенсивне розмивання ґрунту, проводять обробку для збереження від ерозії.

Частка сільського господарства у ВВП України постійно зменшується. Це пояснюється двома обставинами. По-перше, у сільському господарстві затяглася економічна криза через нерозв'язаність питань приватної власності на землю, державної підтримки сільськогосподарського виробництва. З іншого боку, зниження частки сільського господарства в загальному обсягу ВВП є закономірним процесом для країн, які прямують у своєму розвитку до типової для високорозвинутих країн структури економіки, де провідну роль відіграє сфера послуг. Сільське господарство тісно пов'язане з багатьма іншими галузями економіки. Це машинобудування, що випускає сільськогосподарську техніку та устаткування для тваринницьких ферм; хімічна промисловість, яка виробляє мінеральні добрива, отрутохімікати, засоби захисту рослин. Сільськогосподарську сировину переробляють харчова і частково легка промисловості.

Важливе значення для ефективної роботи сільськогосподарського виробництва має виробнича і невиробнича інфраструктури. Підприємства інфраструктури здійснюють заготівлю, транспортування, зберігання та реалізацію продукції сільського господарства, підготовку кадрів, наукове забезпечення подальшого розвитку галузі. Заготівлею займаються установи, які організовують і здійснюють закупівлю сільськогосподарської продукції у колективних та індивідуальних власників, щоб у подальшому її використовувати для забезпечення потреб населення, промислових підприємств, а також створення резервів. Важливою функцією виробничої інфраструктури є зберігання заготовленої продукції. Так, наприклад, зерно зберігають в елеваторах — залізобетонних спорудах, що мають спеціальні пристосування для просушування та очищення; м'ясні та молочні продукти — у холодильних камерах. Для перевезення різних видів продукції рослинництва і тваринництва необхідні спеціалізовані види транспорту: молоковози, рефрижератори. Торгівля забезпечує просування товарів з виробництва до споживача.

За підсумками остаточних розрахунків, в 2012 р. загальний обсяг виробництва валової продукції сільського господарства знизився на 4,5% в порівнянні з 2011 р. і склав 223,3 млрд грн. (у постійних цінах 2011 р.). Про це повідомляє Державна служба статистики України (Держстат).

У с/г підприємствах в порівнянні з 2011 р. загальний обсяг с/г знизився на 6,6% і склав 113,1 млрд грн., в господарствах населення – знизився на 2,2% і склав 110,2 млрд грн.

Незважаючи на скорочення частки с/г підприємств в загальному виробництві до 50,7% (у 2011 р. – 51,8%), вони залишаються основними виробниками с/г продукції.

У 2012 р. валове виробництво рослинницької продукції склало 149,2 млрд грн., що становить 66,8% від загального обсягу продукції с/г. В порівнянні з 2011 р. виробництво продукції рослинництва скоротилося на 8,1%, в т.ч. в с/г підприємствах – на 10,9%, господарствах населення – на 4,5%. Аграрними підприємствами отримано продукції землеробства на суму 82,1 млрд грн., господарствами населення – 67,1 млрд грн.

У галузі тваринництва за 2012 р. валової продукції вироблено на суму 74,3 млрд грн., що становить 33,2% від загального обсягу продукції с/г. В порівнянні з 2011 р. виробництво продукції тваринництва зросло на 3,9%, в т.ч. в аграрних підприємствах на 7%, в господарствах населення – на 1,7%.

З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2012 р. продукції сільського господарства вироблено на суму 601,5 тис. грн. Найбільше продукції на 100 га сільськогосподарських угідь отримано в господарствах Івано-Франківської обл. (1092,5 тис. грн.), Черкаської (1059,1 тис. грн.) і Закарпатської (1002,9 тис. грн.).

Сільське господарство та підприємства, пов'язані з ним економічно та технологічно, утворюють складну виробничо-територіальну систему, яку називають агропромисловим комплексом (АПК).

На сільське господарство дуже різко впливають екологічні чинники, від яких і залежать показники сільського господарства. Державна інспекція сільського господарства України  є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.