9.Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави. Стратегія і тактика фінансової політики.

Важливою складовою соціально-економічної політики держави є фінансова політика — сукупність розподільних і перерозподільних заходів, які держава здійснює через фінансову систему, з метою цілеспрямованого впливу на соціальний, економічний та політичний розвиток країни.

Мета фінансової політики - сприяти найбільш повній мобілізації фінансових ресурсів та оптимальному їх перерозподілу між галузями на­родного господарства, територіями та соціальними верствами населення для задоволення потреб розвитку суспільства.

Фінансова політика включає в себе:

1) визначення цілей; 2) зміни фінансів для ефект. формування ресурсів; 3) як розподілити роботу.

Фінансова політика може бути:

1) безперспективною (покликана вирішувати поточні питання та завдання, не орієнтується на майбутнє);

2) нереалістичною (х-ується виробленням основ та напрямів на майбутнє, які зараз не підкріплені наявними грошима)

Залежно від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія — довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, і передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією держави.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни. Яскравими прикладами фінансової тактики можуть слугувати: удосконалення системи оплати праці (у тому числі збільшення її частки у ВВП), територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему, вдосконалення системи пенсійного забезпечення, надання пільг окремим платникам тощо.

Головне завдання фінансової політики — забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного чи соціального розвитку.

Державна фінансова політика – поняття багатопланове. І якщо в цілому її сфера визначається параметрами участі держави в управлінні економікою і соціальною сферою, виходячи з переважаючих на окремих історичних етапах розвитку суспільства теоретичних концепцій, диференціація її за елементами вартісних відносин залежить від розвитку фінансової системи і міри самостійності окремих її ланок.

Фінансова політика реалізується за двома напрямами: регла­ментування фінансових відносин у суспільстві та здійснення поточної фінансової діяльності. Регламентування фінансових відносин характеризує стратегію фінансової політики, а поточна фінансова діяльність — її тактику. Базовим елементом є регла­ментування фінансових відносин, яке може здійснюватись державою у законодавчій та адміністративній формах.

Основні складові фінансової політики такі: монетарна та фіскальна(1,2) політики.

1. Бюджетна політика — діяльність державних органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання державного бюджету країни. Бюджетна політика виражається у формах і методах мобілізації бюджетних ресурсів та використанні їх на різні потреби держави, визначенні джерел фінансування бюджетного дефіциту, принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи тощо.

2. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення частки податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення сприяє зростанню або спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики.

3. Грошово-кредитна політика забезпечує економіку повноцінною та стабільною національною валютою, регулює грошовий обіг відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання за низького рівня інфляції і безробіття та сприяє залученню кредитних інституцій до фінансування інвестиційних проектів. Основні складові грошово-кредитної політики: емісійна, цінова, валютна та безпосередньо кредитна політики.

4. Завдяки митній політиці держава захищає свої інтереси у сфері розширення чи скорочення експорту або імпорту, застосовуючи систему митних платежів або певний митний режим

5. Боргова політика передбачає систему дій та заходів щодо уникнення або врегулювання боргових проблем держави, забезпечення чи відновлення її платоспроможності та отримання максимального ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів. Боргова політика визначає межі та умови державного запозичення, співвідношення між його формами, кредиторами, а також порядок і механізм погашення боргу.

6. Головне завдання інвестиційної політики полягає у створенні привабливого інвестиційного середовища для пожвавлення інвестиційної діяльності та нарощування обсягів інвестицій у національну економіку.

Характерними пріоритетами для фінансової політики на сьогодні є:

• поступове впровадження законодавства у сферу банкрутства для тих державних підприємств, які виготовляють неякісну і неконкурентоспроможну продукцію;

• посилити контроль на підприємствах за веденням фінансової, бухгалтерської на податкової звітності.