4.2 Проблеми функціонування комплексу у кризовий період та шляхи їх вирішення

Посилення кризових явищ в соціально спрямованій ринковій економіці України, поставило низку проблем, пов’язаних із виробництвом, переробкою і збутом сільгосппродукції, у тому числі олійно-жирової продукції. Підвищення ефективності агропромислового комплексу – найважливішого сектора економіки України – залежить від прийняття оперативних та обґрунтованих рішень щодо напрямів підвищення конкурентоспроможності та якості продукції, контролю за здійсненням витрат виробництва. Серед інших країн світу Україна має найбільш сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку олійно-жирової галузі, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках [15, с. 27-30].

Огляд основних показників роботи олійно-жирових комбінатів показує, що більшість продукції, яка випускається вітчизняними підприємствами, є неконкурентоспроможною порівняно з продукцією, яка виробляється згідно з міжнародними стандартами та експортується. За останні роки функціонування олійно-жирового комплексу характеризується значним спадом ефективності як у межах окремих складових єдиного технологічного ланцюга, так і у виробничих відносинах між ними. Виробники насіння соняшнику та переробні підприємства працюють ізольовано один від одного. Їх матеріальні інтереси не сконцентровані на кінцевих результатах, що унеможливлює за рахунок упровадження окремих і недостатньо узгоджених заходів виведення цього напряму агропромислового виробництва на якісно новий рівень [6, с. 195-198]. Невідповідність вітчизняної олійно-жирової продукції європейським стандартам та недосконалість законодавства стали причиною того, що значні обсяги продукції залежуються на складах, а підприємства масово зупиняють виробничі потужності. Зниження технологічного рівня виробництва, морально і фізично зношене обладнання, затухання інвестиційного та інноваційного процесів, витіснення вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього та зовнішнього продовольчих ринків, використання неякісної та модифікованої сировини з метою здешевлення кінцевого продукту та зменшенням обсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі – такі процеси останнім часом характеризують дану галузь.

З огляду на проблему управління якістю олійно-жирової продукції та економічними труднощами олійно-жирових підприємств за сучасних кризових умов необхідно виявити можливі загрози для підприємства та розробити шляхи їх уникнення з метою забезпечення стабільності підприємств на ринку та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної олійно-жирової продукції.

Економічна діяльність завжди пов’язана з ризиком, тобто виникненням ситуації, за якої підприємство не отримає запланованого прибутку. Ймовірність виникнення таких ситуацій збільшується за умов нестабільної економіки, відсутності повної та достовірної інформації про ринки збуту та іншої інформації на момент прийняття рішення та залежить від характеристик конкретної галузі господарювання.

Серед фундаментальних ризиків, що впливають на олійно-жирову діяльність на продовольчому ринку виділені: серед економічних ризиків можна виділити поглиблення кризових явищ як у світовій, так і у вітчизняній економіці, відсутність обґрунтованої економічної концепції розвитку вітчизняного продовольчого ринку, а також деградацію виробничого потенціалу; деструктивний характер податкової політики; серед організаційно-правових ризиків виділяємо масштабне зростання фальсифікованої продукції, тінізація економіки; найбільш впливовим соціальним ризиком є зниження рівня споживання продуктів харчування.

Отже, серед шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції олійно-жирових підприємств та ефективності їх функціонування можна виділити такі: комплексний підхід до проблем організаційної, ресурсної та асортиментної структури галузі як до якісних стратегічних цілей, що дозволить подолати галузеву структурну деформацію; впровадження інноваційних технологій та підходів до виробництва, що дозволить уникнути надмірних втрат сировини та мінімізує вплив людського чинника. Також управління ризиками операційної діяльності потребує організації досконалої системи моніторингу зовнішнього середовища для формування ефективної маркетингової стратегії; правового захисту технологій; впровадження на підприємстві заходів підвищення кваліфікації працівників; постійний контроль за якістю виконання та ефективністю управління.

Проте, слід зазначити, що основну увагу слід приділяти процесу контролю якості продукції, її відповідності вітчизняним та світовим стандартам, що дасть можливість розширити коло споживачів на вітчизняному ринку та успішно експортувати олійно-жирову продукцію. Отже, ризики, що знаходяться під пильним контролем та для яких розроблені конкретні заходи управління, не є перешкодою здійснення господарської діяльності.

Висновки

1. Олійно-жирова промисловість України це – одна з провідних галузей харчової промисловості, яка є структурним підкомплексом аграрно промислового комплексу і являє собою достатньо економічно розвинену, сформовану, постійно функціонуючу систему.

Сьогодні повністю забезпечені потреби внутрішнього ринку в олійній продукції, зникли сезонні коливання цін.

Виробнича база підприємств дозволяє переробляти різні види насіння олійних культур: соняшника, ріпаку, сої, а вкладені інвестиції зумовлюють інвесторів проводити зважену цінову політику відносно олійної сировини, що стимулює їх до вирощування олійних культур.

Випереджаючий ріст переробних потужностей зумовлює жорстку конкуренцію між переробними підприємствами на внутрішньому ринку олійних культур і є фактором підтримки рівня закупівельних цін на олійні культури.

Олійний ринок України є одним із перспективних секторів аграрного виробництва. Олійна продукція користується зростаючим попитом на світовому ринку, що зумовлено двома основними факторами:

- всебільшою переорієнтацією у структурі харчування людей на олії і жири рослинного походження через їх фізіологічні переваги і більш доступні ціни порівняно із тваринними жирами;

- динамічним зростанням у всьому світі виробництва біодизельного пального на основі рослинних олій на фоні прогресуючого зростання цін на мінеральні енергоресурси та зменшення їх природних запасів.

2. Для забезпечення стійкого функціонування олійно-жирової промисловості, її структурні елементи повинні певним чином підбиратися і раціонально територіальне розміщуватися.

При цьому вони мають бути структурно і функціонально упорядкованими у просторі та часі, забезпечуючи самовідтворення.

3. З метою удосконалення регулювання діяльності олійно-жирового комплексу, посилення його конкурентних переваг поряд з реформуванням організаційної і управлінської структури та системи взаємодії комплексу з регіонами в роботі обґрунтовано ряд заходів. До них відносяться:

- застосування високоефективних методів діяльності, технологій, нових товарів та послуг;

- поліпшення матеріально-технічної бази з використанням лізингових схем фінансування;

- вивчення стану і перспектив розвитку товарної кон`юнктури національного, регіональних і зовнішніх ринків; орієнтація галузі на вимоги ринку;

- активний вплив на формування ринку олійно-жирової продукції; стимулювання збуту.

4. З метою використання ринкових механізмів при формуванні ефективної структурно-динамічної моделі олійно-жирового комплексу необхідним є дотримання концептуальних основ і принципів, у тому числі:

- створення сприятливого організаційно-правового і економічного середовища;

- цільова спрямованість і проблемний підхід у виборі і реалізації пріоритетів;

- інноваційний тип розвитку з опорою на власні ресурси;

- функціонально-галузева і функціонально-територіальна збалансованість структурної, промислової, регіональної і регуляторної політики;

- використання потенціалу інтеграційних процесів.

5. З урахуванням загострення конкуренції на світових ринках стратегія підвищення конкурентоспроможності вітчизняного олійно-жирового комплексу має базуватися на формуванні дієздатних кластерів, до складу яких залучаються підприємства-лідери і технологічно пов`язані з ними спеціалізовані виробництва цієї чи суміжної галузі.

Основою забезпечення ефективного розвитку олійно-жирового комплексу є здійснення реструктуризації підприємств, систем управління та покращення фінансового стану.

Список використаних джерел

1. Балабанов Г.В. “Продовольчий ринок України: оцінка регіональних відмінностей” – “Український географічний журнал”, 1999р. №1, с. 19-26

2. Блакита Г.В. Науково-методичні основи економічного регулювання розвитку і розміщення олійно-жирового комплексу України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (НДЕІ Мінекономіки України), Київ, 2002.

3. Дерев’янко О. “Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України”– “Економіка України”, січень 2000р., с. 45

4. Заставний Ф.Д. “Географія України”, К.: 1994р., с. 364-367.

5. Каменська Т.О. Мета й завдання внутрішнього аудиту собівартості готової продукції підприємств олійно-жирової промисловості // Науково-виробничий журнал “Держава та регіони” Гуманітарного інституту “ЗІДМУ”. Серія: “Економіка та підприємництво”. - 2002. – № 4. - С.93-98.

6. Педак І.С., Краснокутська Т.Ю. Якість продукції – найважливіший фактор конкуренції // Держава та регіони. – 2005. – № 4. – С. 195-198.

7. Пістун М.Д., Гуцал В. О., Провотар Н. І. Географія агропромислових комплексів: Навч. посібник – К.: Либідь, 1997. – 200 с.

8. Радченко В. “Ринкові проблеми інвестування агробізнесу”,, “Економіка України”, лютий 2000р., стр. 55.

9. Таршин С.І. Державне регулювання розвитку олійного виробництва в Україні. Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 /; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. ін-т держ. упр. – Х., 2004. – 20 с.

10. Таршин С.І. Державне регулювання ринку олійних культур в Україні // Вісник НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – № 2. – С. 264-270.

11. Таршин С.І. Державне регулювання розвитку олійного виробництва // Вісник НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – № 3. – С. 98-108.

12. Таршин С.І. Інноваційно-інвестиційна політика розвитку олійного виробництва // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2004. - № 1. – С. 95-98.

13. Таршин С.І. Проблеми структурного розвитку підприємств олійно жирової галузі харчової промисловості України // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2002. – № 1. – С. 133-138.

14. Таршин С.І. Реструктуризація як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства // Зб. наук. праць НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип.1. – С. 327-333.

15. Педак И.С. Состояние продовольственного рынка маслопродукции в Украине // Экономика и управление. – 2006. – № 4. – С. 27-30.