- •Питання до іспиту з Історії української культури
- •1. Поняття «культура».
- •2.Поняття «цивілізація».
- •3.Поняття «традиція».
- •4.Поняття «національна культура»
- •5.Дохристиянські вірування слов’янських народів.
- •Особливості української міфології та головні її персонажі.
- •Джерела української культури: загальна характеристика.
- •Скіфський період проукраїнської історії, його пам’ятки.
- •.Трипільська культура та її пам’ятки.
- •10. Культурні наслідки християнізації Київської Русі.
- •11. Кирило та Мефодій – перші просвітники слов’ян.
- •12. Література та освіта Київської Русі
- •13. Памятки архітектури Київської Русі
- •14. Художня культура Київської Русі
- •15. Роль Галицько-Волинського князівства в розвитку давньоруської культури.
- •16. Велике князівство Литовське: Особливості взаємодії давньоруської та литовської культур.
- •17. Католицька експансія та її наслідки в культурі XIV-XV ст.
- •18. Поширення в українських землях ідей гуманізму та реформації.
- •19. Розвиток гуманістичних ідей в українській культурі 15-16 ст.
- •20. Братства та їх роль в розвитку української культури.
- •21. Особливості руху Реформації на українських землях
- •22. Козацтво як явище української культури.
- •23. Роль козацтва у становленні української національної культури.
- •24. Козацькі літописи, їх культурне значення.
- •25. Києво-Могилянська академія, її роль в українській культурі.
- •26. Початок книгодрукування в українських землях
- •27. Полемічна література на Україні 16-17 ст.
- •28. Народні думи та історичні пісні про події національно-визвольної війни в Україні.
- •29. Розвиток української культури у 17-18 ст. Загальна характеристика.
- •32. Петро Могила – політичний та культурний діяч України
- •33. Розвиток музичної культури та музикознавства у 17-18 ст.
- •34. Розвиток образотворчого мистецтва в український культурі 18 ст.
- •35. Особливості українського бароко.
- •36. Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії у 18 ст.
- •37. Філософська думка в українській культурі 18 ст.
- •38. Постать Сковороди в в українській культурі.
- •39. Розвиток української культури в першій половині XIX ст.
- •40. Система освіти в українській культурі XIX ст.
- •41. Розвиток просвітницьких ідей в українській культурі XIX ст.
- •42. Становлення національної української класичної літератури.
- •43. Становлення українського професійного театрального мистецтва.
- •44. Становлення української композиторської школи
- •45. Українське образотворче мистецтво XIX ст.
- •46. І. Котляревський – фундатор української світської літератури
- •47. Постать Тараса Шевченка в українській літературі.
- •48. Кирило-Мефодіївське братство та його духовні орієнтири.
- •49. Українська культура в другій половині XIX століття.
- •50. Театр Корифеїв, та його роль в українській культурі.
- •51. Національне-культурне піднесення в українській культурі 20-х рр. 20 ст.
- •52.Український неоромантизм
- •53. Національно-культурне піднесення в українській культурі в 20-х роках XX ст.
- •54. Культурний контекст горбачовської «перебудови»
- •56. Хрущовська «відлига» як чинник активізації національної самосвідомості українців.
- •58. Культурний контекст горбачовської «перебудови».
- •59. Українське кіномистецтво.
- •60. Культурні процеси в незалежній Україні.
Особливості української міфології та головні її персонажі.
Українськи міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні, пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Іхні персонажі переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини і дочки, їхня худоба та лани. У найархаїчніших колядках і щедрівках можна зустріти звеличення не якоїсь конкретної родини людей, але швидше - відгомін прославлення сім'ї небесних світил та природних явищ: Сонця, Місяця, зірок, дрібного дощу і т.п. Люди жили в повній гармонії з природою і тому й Боги та міфічні істоти були для них природними та рідними. Візантійські міфи на початок християнської доби були чужі і незрозумілі стародавнім українцям, тому вони і намагалися зберегти свою таємну віру, часто ховаючись по глухіх лісах та хащах, недоступніх для місіонерів нової віри. На жаль, мало писемних творів про народні вірування у нас збереглося. Слов'яни вірили у багатьох богів. Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.
Головні східнослов'янські божества:
Род — вважався Творцем Всесвіту, Богом над Богами.
Дажбог , Бог або Буг - даритель достатку, також вважався уособленням Сонця, покровитель Руської землі, предок русів. (від Бага, Бха́га (санскр. भग, bhaga) - «наділитель», а також «доля», «щастя», «майно» - (Ріґведа II, 38), пізніше - Бгаґаван).
Перун — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає «блискавка, грім», був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем. Мокоша , або Макож — богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.
Хорс — назва бога Сонця (чи небесного світила загалом) на Русі, походження повязують із богом-соколом Гором (англ. "Horus") або Ра та подібним до них «Xurset», як давні іранці називали божество сяючого сонця[Джерело?].
Велес — бог волхвів, торгівлі, музики, мистецтва, поезії та підземного світу. Він є опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів.
Стрибог — бог вітру.
Лада — одна з найстародавніших богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.
Важливим джерелом із міфології словян є «Велесова книга» — . Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів (частина з них не згадана в жодних інших джерелах), а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне ціле («бог єден і множествен»), що на погляди деяких дослідників є ідеєю єдинобожжя в досить незвичному вигляді. Також збереглась "Голубина книга", у Болгарії - "Веда словена".
Джерела української культури: загальна характеристика.
Важливими проблемами в дослідженні будь-якої культури є з´ясування її джерел та складових. Джерелами кожної національної культури є:
а) природне оточення, у т. ч. фізичні, біологічні особливості її носіїв;
б) етнокультурні успадкування від давніх історичних періодів;
в) особливості історії;
г) взаємини із сусідами, зовнішні культурні впливи;
ґ) професійна культурна творчість, у т. ч. інтелектуальна культура, зокрема філософія.
До найважливіших джерел української культури зараховують природне оточення (земля), українські давні вірування й етнокультуру загалом, християнство, зовнішні впливи (східні та західні), професійну культуру.
З огляду на українську професійну художню творчість і філософію до джерел української культури слід зарахувати також античну культуру: античні впливи через Південь, а пізніші через Захід постійно сприяли розвитку української культури, засвоювалися нею. Від часів Київської Русі, а потім у литовський період важливим було також засвоєння деяких європейських політичних і правових ідей та установ. Це дає підстави віднести українську культуру до сім´ї середземноєвропейської культурної спільності.
Характеристика джерел
Етнокультура є результатом колективної творчості. Вона охоплює міфи, звичаї, фольклор, народне ремесло, мову. Етнокультура є найконсервативнішим елементом культури.
Щоб утвердитись, християнство в Україні ввібрало в себе на обрядовому рівні елементи давніших (язичницьких) звичаїв. Таким чином, були створені обряди, що містили елементи язичництва, а також україномовні народні релігійні пісні та оповіді.
До професійної культури належать мистецтво, а також наука, філософія, яка увінчує органічний і вільний розвиток національної культури. Ті нації, що у Новий і новітній часи зробили найбільший внесок у розвиток філософії (французи, англійці, німці), мали для цього дві найважливіші передумови: відсутність національного гноблення і відносно високий рівень вільнодумства. Важливою негативною обставиною для розвитку української інтелектуальної культури, зокрема філософії, були дуже звужені контакти української культури з культурами інших європейських народів після включення України до складу Російської імперії.
