6. Україна в системі міжнародного поділу праці.

Територіальний поділ праці — це об'єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів чи країн і посилення міжрайонної чи міждержавної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. Просторове виявлення суспільного поділу праці взагалі зумовлене економічними, соціальними, природними, національно-історичними особливостями різних територій та їх географічним розташуванням.

Територіальний поділ праці виявляється в двох формах: міжрайонного поділу праці в межах однієї країни і міжнародного поділу праці між країнами. Отже, під міжнародним поділом праці розуміють процес взаємозумовленої спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів для продажу на світовому ринку, що сприяє створенню системи багатосторонніх зв'язків між країнами. Цей поділ виражається передусім у міжнародній торгівлі товарами матеріального виробництва, але включає також торгівлю послугами (міжнародний туризм, фінансово-посередницька діяльність, транспортне обслуговування, навчання кадрів тощо). На розвиток міжнародного поділу праці впливають географічні фактори, нерівномірність поділу природних ресурсів на земній кулі, в тому числі рослинного і тваринного світу, а також відмінності у кліматі та умовах для розвитку сільського господарства тощо.

Україна виробляє понад 6 млн. т марганцевої руди (30 % світового виробництва), 24 млн. т прокату, понад 3,8 млн. т цукру, 4—5 млн. т сірки, 76 млн. т залізної руди, 0,7 млн. т олії та багато іншої продукції. Частка України в експорті продукції колишнього Радянського Союзу (1990 р.) становила, %: залізної руди — 95, кам'яного вугілля — 65, чавуну — 75, прокату чорних металів — 70, електроенергії — 75, стальних труб — 40, ковальсько-пресового устаткування — 75, цукру-піску — 65. Очевидно, що Україна має всі підстави для виходу на світовий ринок, розвитку торгових зв'язків з багатьма країнами світу. Лише зазначена продукція обліковувалася за цінами світового ринку на 30 млрд. крб., проте ці прибутки осідали далеко за межами України. Природно, така форма економічних відносин не могла довго існувати. Це звичайнісінький колоніальний грабунок центром, на що вказує навіть структура експортних поставок у 1989 р.: на сировину, матеріали і товари народного споживання припадало 72 % продукції, на машини і устаткування — 22 %.

Україна мала тісні зв'язки з країнами, що розвиваються, але все це відбувалося під егідою колишнього Союзу, який міцно тримав усі валютні надходження у Москві. Широким потоком випливали такі багатства з України, як залізна і марганцеві руди, прокат чорних металів, вугілля, легкові та вантажні автомобілі, трактори, мінеральні добрива, природний газ, віконне скло, цемент, продукція харчової та легкої промисловості.

Продукція народного господарства України надходила для будівництва в Індії металургійних заводів у Бхілаї і Бокаро; Єгипті — Асуанської греблі, металургійного заводу повного циклу в Хелуані, суднобудівного заводу в Олександрії; Туреччині — Іскандерунського металургійного заводу; Ірану — для будівництва Ісфаханського металургійного заводу, вугільних шахт, зернових елеваторів; Афганістані — автомобільної магістралі Кушка — Кандагар; Алжирі — металургійного заводу, політехнічного інституту, навчального центру в Анабі; Сирії — для будівництва греблі на річці Євфрат і залізниці Дамаск — Хомс; Іраку — елеватори, нафтопроводів, цементного заводу; Гвінеї, Пакистані, Малі, Конго, Перу та ін.

В Україні високий освітній рівень. Варто сказати, що вчені країни зробили третину відкриттів, запатентованих у колишньому Союзі. Україна підтримує тісні контакти з ученими світу, бере активну участь у різноманітних програмах ООН, у підготовці національних кадрів, плідно співробітничає із зарубіжжям інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона.

Важливу роль відіїрають прямі зв'язки підприємств і об'єднань, наприклад, у машинобудуванні, яке визначає якісну трансформацію виробничо-технічної бази всіх галузей народного господарства на основі найновіших досягнень науки і техніки. Так, здійснюючи програму створення сучасних засобів автоматизації, львівське виробниче об'єднання "Конвеєр" і болгарсько-угорське товариство "Інтрасмаш", а також гомельське виробниче об'єднання "Гідроавтоматика" уклали угоду про прямі зв'язки у спільному проектуванні і виробництві автоматизованих транспортно-складських систем і засобів гідроавтоматики.

Нині радикально перебудовується зовнішньоекономічна діяльність. Вже тепер в Україні діють 82 промислових підприємства, створені спільно із зарубіжними країнами.

7. Сучасний адміністративний поділ території України.

В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального устрою: адміністративно-територіальний устрій (поділ)[1].

Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села[2].

Ці територіальні одиниці розрізняються за трьома підставами[3]:

1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АРК, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);

2) за своїм статусом — на: адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села). Крім того, АРК має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як ад­міністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць);

3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — на територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

8. Поняття демографічної кризи, чинники та наслідки.

(Семінар №7, питання №7)

9. Чорна металургія України.

Чорна металургія України — галузь народного господарства України. Україна є одним із лідерів країн-виробників металів у світі і займала до 2008 року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту металопродукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і експортерів металу. Частина продукції, яку виробляють металургійні підприємства, становить 30 % загалом у промисловому виробництві і 42 % від загальних обсягів експорту України. Понад 80 % металопродукції експортується до країн Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки.

Бонітування грунтів (регіональні аспекти).

Україна є одним із світових лідерів виробників металів і займала до 2008

року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту

металопродукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і

експортерів металу. Частина продукції, яку виробляють металургійні

підприємства, становить 30 % загалом у промисловому виробництві і 42

% від загальних обсягів експорту України. Понад 80 % металопродукції

експортується до країн Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки.

В Україні на 2013 р. найбільшими є Криворізький залізорудний басейн та

Нікопольський марганцевий басейн.

Найбільші підприємства галузі в Україні: «Запоріжсталь», «Азовсталь»,

«Криворіжсталь», «Дніпроспецсталь», Харцизький трубний завод,

Авдіївський коксохімічний завод, Дніпропетровський металургійний завод,

Дніпропетровський металургійний комбінат, Єнакіївський металургійний

завод, Макіївський металургійний комбінат, Нікопольський

південнотрубний завод та ін.

10. Класичне та сучасне трактування поняття «продуктивні сили».

Продукти́вні си́ли (англ. produce — виробляти) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

11. Чисельність населення, природний приріст, смертність, народжуваність.

(Семінар №7, всі питання)

12. Депопуляція населення.

Депопуля́ція — систематичне зменшення абсолютної чисельності населення будь-якої країни або території як наслідок звуженого відтворення населення, коли наступні покоління чисельно менші за попередніх (смертність перевищує народжуваність, висока еміграція, існують обставини, що викликають великі втрати людей, наприклад, війна), тобто під час депопуляції спостерігається спад населення.

(див. Семінар №7)

13. Нафтова промисловість України, розміщення і регіональна структура.

Характеризується низькими показниками видобутку нафти, хоча потенційні можливості для Цього значно більші.

На сьогодні перше місце за видобутком нафти посідає лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовищ, у Сумській — на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській — на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшу частину нафти України. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління — Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти тут невеликі внаслідок вичерпаності запасів і недостатнього рівня пошукових робіт.

Обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом у 2009 р. становили 3952,0 тис. т" у тому числі обсяги видобутку підприємствами НАК "Нафтогаз України" — 3642,6 тис. т. Україна має розвинену нафтопровідну систему, що складається з 18 магістральних нафтопроводів загальною довжиною 4,6 тис. км. Річна пропускна спроможність системи становить "на вході" — 114 млн т, "на виході" — 56,3 млн грн. Система нафтопроводів спроможна в повному обсязі забезпечити потреби нафтопереробних підприємств України.

14. Економічний район: поняття, ознаки. Практичне значення районування. (див. Лекцію №3, пит. -2)

Економічне районування – це поділ праці на територіально цілісні системи, які мають певну спеціалізацію.

За економічним районуванням Україна поділена на Донецький, Карпатський, Північно-західний, Північно-східний, Подільський, Придніпровський, Причорноморський, Столичний, Центральний економічні райони

15. Яким чином здійснюється державна регіональна політика?

ДРЕП (лекція №4,сем.№4)

Об'єкти державної регіональної політики — це територіальні утворення, у межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування, склад цих об'єктів визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України; суб'єкти— органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції розв'язують проблеми соціально-економічного розвитку регіонів.

16. Розміщення та використання нерудних корисних копалин.

До неру́дної сировини́ відноситься: каменесамоцвітна сировина, первинні каоліни, вапняки, глауконіт, барит. Традиційні для України каміння: бурштин, топаз, берил, гірського кришталю.

В межах України виявлено також прояви смарагду, аквамарину, рубіну, сапфіру, гранату, аметисту та різноманітного ювелірно-виробного каміння, але перспективи їх не з'ясовано.

Із усіх видів природного кольорового каміння України бурштин є найбільш конкурентоспроможним.

Магнієві солі зосереджені у двох регіонах: Передкарпатському та Північнокримському. У першому — запаси магнію пов'язані з калійними солями, у другому — з солоними озерами Криму. Найбільш якісна сировина зосереджена в Калусько-Голинському та Сиваському родовищах, поклади яких розробляються. Сполуки магнію застосовують у каучуковій промисловості, для виготовлення паперу, вогнетривких виробів, у медицині.

Україна має великі поклади кам'яної (кухонної) солі. За ступенем чистоти вони належать до найякісніших у світі. Основні поклади є в Донбасі, Придніпровській низовині, Передкарпатті та Закарпатті. Великі запаси кухонної солі зосереджені в ропі кримських озер, а також у підземних розсолах. Ці запаси в Україні за сучасного рівня видобутку практично невичерпні. Найбільші запаси високоякісної кухонної солі зосереджені на невеликих глибинах в потужних пластах на Донбасі. Загальна потужність шару солі коливається від 100 до 200 м. За видобутком кухонної солі Донбас посідає перше місце в Європі. В обмежених обсягах кухонну сіль видобувають у Дрогобичі, Калуші, Долині (Передкарпаття), Солотвині (Закарпаття). Родовища кам'яної солі виявлено також в межах Дніпровсько-Донецької западини — поблизу м. Ромни.

Україна багата ресурсами самородної сірки, основні запаси якої розміщені у Передкарпатському сірконосному басейні (Львівська та Івано-Франківська області). Сірка зосереджена в багатьох родовищах, які простягаються від Яворова (на заході Львівщини) вздовж Дністра. Експлуатується відкритим способом Роздольське і Подорожнянське родовища, способом підземного виплавлення — Язівське та Немирівськє. Сірку використовують у хімічній промисловості насамперед для виробництва сірчаної кислоти. В останні роки видобуток сірки в Передкарпатті скорочується. Це пояснюється зниженням світових цін на сірку внаслідок дешевого її вилучення з нафти і горючого газу.

В Україні добре розвинута чорна металургія, яка потребує великої кількості різноманітних нерудних матеріалів. До таких матеріалів належать флюсові та доломітизовані вапняки, доломіт, вогнетривкі глини, плавиковий шпат та ін. Крім підприємств чорної металургії, їх широко використовують у багатьох галузях господарства.

Найбагатші родовища флюсових вапняків виявлено в Донбасі і Криму, доломіту — в Донецькій (Оленівське, Микитівське родовища), Дніпропетровській та Закарпатській (район Рахова) областях.

Значні родовища вогнетривких глин (Часовоярське, Новорайське та ін.) зосереджені у Донбасі і Придніпров'ї.

Великим є Черкаське родовище бентонітових глин, які використовують для виготовлення форм відливання деталей машин, а також у нафтовій, харчовій, текстильній, нафтопереробній, миловарній та інших галузях промисловості. Запаси цього родовища практично невичерпні, потужність залягання — 25 м. Це родовище вважається одним з найбільших у світі.

В Україні великі поклади каолінів. Вони мають високу якість і можуть використовуватися для виробництва металічного алюмінію хімічним способом. Каоліни залягають у межах Українського щита на великих площах. їх видобувають у Вінницькій, Запорізькій, Житомирській областях. Найбільшим у світі родовищем каолінів є Просянівське в Дніпропетровській області. Тут потужність шару каолінів високої якості подекуди досягає 100 м; використовують його для виробництва порцеляни, як наповнювач під час виготовлення паперу, гуми тощо. Високоякісні каоліни використовують переважно для виготовлення вогнетривких виробів.

В Україні є також невеликі родовища фосфоритів — сировини для виробництва фосфорних добрив: у межах Івано-Франківської, Чернігівської, Запорізької, Харківської і Сумської областей.

Цінним мінеральним ресурсом є графіт, який широко використовують в атомній енергетиці, у виробництві олівців, фарб, темного скла, підшипників. В Україні залягають поклади графіту світового значення. Родовища графітів приурочені до порід Українського щита. Найбільші поклади цієї мінеральної сировини — у Кіровоградській області (Завалівське родовище).

Великими є поклади різноманітної сировини для виробництва будівельних матеріалів. Щодо запасів багатьох з них (облицювальних матеріалів, пиляльних вапняків, крейди, скляних пісків тощо) Україна посідає чільне місце в Європі.

Експлуатується 36 родовищ цементної сировини (гіпс, трепел, діатоміт, опока). Найбільші її поклади знаходяться в Донецькій, Харківській, Львівській, Чернігівській, Рівненській, Хмельницькій областях, у Криму.

У багатьох регіонах зосереджені великі ресурси вапняків, які широко використовують як будівельні матеріали, під час виплавки металу, виробництва цукру.

В Україні налічується понад 60 родовищ крейди. Основні її запаси зосереджені у Донецькій, Сумській, Луганській, Чернігівській, Харківській областях.

У багатьох районах залягають скляні піски. Найбільші їх запаси виявлено у Львівській, Київській, Житомирській, Донецькій областях.

У господарстві широко використовують облицювальне каміння. Великі родовища високоякісних гранітів, габро, лабрадоритів та інших матеріалів пов'язані з виходом на поверхню або неглибоким заляганням гірських порід Українського щита. Практично необмежені запаси високоякісних сіро-рожевих, сірих та червоних гранітів виявлено у Житомирській області (мал. 24). Поклади гранітів є у Запорізькій, Хмельницькій, Рівненській та інших областях, де вони виходять на поверхню.