Тема VI. Лінгвістика тексту

відрізняється динамізмом" [Виноградов 1986, с. 442], пор.: (14) Отаман Світозар,

Хоробрі з Найхоробріших низько вклонились святому чудо-дереву Мові, його

Охоронцю Сивобородому, притисли шпорами кінські боки і помчали в бій, на ворогів

своїх.

Скоро гострі мечі по ворожих головах погуляли, підступного царя Нелюда з

рідної землі вигнали, вкривши ганьбою його ім'я. А про народ волелюбний, про

Хоробрих з Найхоробріших, про отамана Світозора полинула слава по білому світу

(М. Магера. Казка про Хоробрих з Найхоробріших // Літературна Україна. - 1998. -

19 листопада). Реальна динаміка зображуваних подій у тексті (14) відтворюється

співвідношенням видо-часових форм вклонились — притисли - помчали — погуляли -

вигнали - полинула.

Форми ж минулого часу недоконаного виду виявляють описово зображувальний

характер руху, вони посилюють ємно-панорамне тло подій, які співіснують і

співвиявляються: (15) У нагірньому місті під старою річкою, яка, здавалося, текла

собі, не знаючи сумнівів, жило дівча - вперте, тонкостанне й пекуче, як спечний

вітер. Витвір давнього, стихійного злиття далеких - і ментально, й географічно -

народів, дівча мало ті натуральні форми, лінії, що у всіх племен і народів звуться

магнетичною красою, навіть у найлихіших її виявах (І. Павлюк. Мова молекул //

Сучасність. - 1998. - Ч. 10. - С. 11). Співвияв й однопанорамність подій у тексті (15)

передається формами текла - жило - мало.

Об'єднання речень у тексті може поставати наслідком їх кумулятивної

інтегрованості (кумулятивна інтегрованість - це складна назва, витворена з двох

компонентів, у якій кумулятивність означає постання структурної цілісності двох або

більше одиниць, внаслідок їх поєднання за допомогою певних синтаксичних засобів,

а другий (інтегрованість) компонент наголошує, що постпозитивне/і речення

включене/і у зміст попереднього, тобто внаслідок інтегрування створюється

смислова єдність). Такий зв'язок забезпечується 1) сполучниками та аналітичними

словосполуками, що функціонально можуть буги прирівнені до сполучників: та, і, а,

але, адже, однак, і звичайно, але насамперед, а все ж таки, та вже аж ніяк, а

ніякою мірою і под.: (16) 3 перспективи геть пізнішого часу вся авантюра виглядає

(як і сказано) поганим водевілем. Але в радянських тодішніх обставинах таких

водевілів було багато. Але мільйони дійових осіб, мобілізовані й наймані, як

Галицький, "добровільні", як Н, держава в державі, усі в машкарах, з поміняними

прізвищами, усі під іцодениою загрозою, все облуда - Галицький, який зовсім не

Галицький, Н., який не Н. (Ю. Шерех. 28 днів особливої служби соціялістичній

батьківщині і по тому // Сучасність. - 1998. - Ч. 10. - С.101); (17) 8аМат Ни.щпрі

йамто Іети а'озгеа'І а'о шпіохки, іе теїокгоіпе сіоргоюагігапіе а'о коп/гопіас/і )еаІ таїо

гугуком>пе. Иаюеі §ау гг()ау гаспоМе ос/роюіаа'аіу га'есуа'оп'апіе, гаюзіе тіаі сга5 па

гаюагсіе ц> о&іаіпіе] сптіі котрготізи і ипікпіесіе аіаки. А іеііі гаспоа' піе роігаЩ

осіротеа'гіес - 8аМат озіОеаІ коггузсі (Оагеїа УуЬогсга. - 1998. - 18 §гш1піа);

2) спеціальними реченнями: питальними, філософсько-сентенційними та ін.: (18)

Престиж: Інституту мовознавства і його органу сьогодні стоїть на нулі або нижче

нуля. Можна побоюватися, що коли в журналі й далі буде дух Русатюка, ртуть не

піде вгору.

Чи можна поліпшити становище? Певно, що так. Чимало тем і проблем у

теперішніх обставинах УРСР залишаються закритими для об 'єктивного наукового

дослідження (Ю. Шерех. Поза книжками і з книжок. - Київ: Час, 1998. - С.247). У

тексті (16) роль кумулятивно-інтегративного засобу відіграє сполучник але,

повторюваний двічі, він посилює інтегративність семантики, наповнюючи її

613

УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ

градаційно-кульмінаційною висновковістю. Подібний зв'язок ні в якому разі не слід

ототожнювати з явищем парцеляції в межах простого чи складного речення.

Інтегративно-кумулятивний внутрішньотекстовий міжреченнєвий зв'язок

спрямований на забезпечення смислової єдності об'єднуваних частин (при цьому

останні не виступають комунікативно достатніми одиницями, оскільки це

притаманно тільки складним синтаксичним цілим як смисловим і структурним

єдностям), пор. смислову і структурну недостатність речення За своє життя вона

побачила багато у контексті: (19) Марія сповільна підходила до свого подвір'я. На

душі було чомусь тривожно. Вона не могла навіть пояснити причину цього

неспокою. За своє життя вона побачила багато. Тут були і війна, і голод, і знущання

фашистів, і щоденна недовіра "своїх ", хоча якими вони були своїми і для кого вони

були своїми? Не минало такого року, аби когось не арештовували, когось не судили

за крадіжку трьох-чотирьох колосків з поля, на якому вони просто гнили, але взяти

їх кому-небудь з колгоспників воронь Боже (А. Яна). Вважаємо не вельми коректним

віднесення парцельованих утворень і розгляд способів їх приєднання до речення на

рівні текстових зв'язків, оскільки у цьому разі про речення як таке у системному та

віртуальному вимірі говорити не видається можливим. Міжреченнєві синтаксичні

зв'язки постають засобами організації складного синтаксичного цілого (ССЦ) як

одного з елементів текстової структури (за Г. Я. Солгаником ССЦ становить другий

ярус після речення (перший ярус) ієрархічної будови тексту, третій рівень становлять

особливості розгортання теми: одне або декілька ССЦ, об'єднаних розвитком теми,

четвертий ярус - розділи твору (він не завжди реалізується, за відсутністю останніх),

п'ятий ярус - частини і шостий ярус - завершений твір, який являє собою

функціонально, семантично і структурно завершений текст [Солганик 1973, с. 187-

188]). Якщо й звертати увагу на значущість парцелятів у внутрішній будові тексту, то

слід це здійснювати із застереженням того, що розглядається текстовий аспект

речення і його комунікативний вимір.

Окремо варто зупинитися на коаліційно-імпліцитному зв'язку, коли два і більше

речень об'єднуються в ССЦ завдяки розвитку певної теми. При цьому самі

формальні засоби зв'язку імпліковані, хоча їх легко при необхідності відновити. У

цьому разі коаліційність означає об'єднання речень на основі розкриття певної теми,

що постає тим об'єднавчим началом, навколо якого розгортається сама розповідь (на

цих засадах побудована більшість анекдотів, у яких те чи інше вульгарне слово не

називається (не експлікується), хоча для співрозмовників його семантика чітко

окреслена): (20) Две фермерши копались на огороде. Одна из них вьітащила из грядки

огромную морковь. Долго рассматривала ее, потом сказала: "Совсем как у моего

мужа". - "Вот ото да! Такой большой?"'— завистливо спросила подруга. - "Нет, -

ответила женщина. - Такой же грязньш"). При коаліційно-імпліцитному зв'язку

саме слово-тема (слово-образ, слово-стимул, слово-мотив), імплікуючись, вивільняє

місце, яке повинно бути заповнене ним самим. У силу цього воно випромінює свій

потенціал поза самого себе. Ця еманація виступає досконалою і найнасиченішою

побіля центру тексту, на периферії набирає нижчих форм вияву: (21) ТгареоЧа

Ігакусгукдт піе гасгеїа $іе мігаї 2 кргоюаа'гепіет шпкс]і (Ж2 т 1991 г. 01и%а н>оупа г

Ігапет, гакопсгопа м> 1988 г., Іеі геЬгаІа зігазте іпто. Ргаше саіе рокоіепіе гу]е п>

Іуск піепаїигаїпуск м/агипкаск.

Сепегу а§геуі па Киюер юикас паїеіу чі копсерс/і ^о]пу ігаско-ігапзкіе), кіогд

ігаскі аукіаіог ргоюасІгИ ч> ітіепіи і па ггесг ССЙЄЦО агаЬзкіе%о змгіаіа. Ро озтіи Іаіаск

Ігак нузгеаЧ 7. піе] т. теїкіті зігаїаті Іи&кіті і таіегіаіпуті. АгаЬзсу щизхпісу піе

Ішаріїі щ г ротосд апі Іут Ьагсігіе] гекотретаЩ. ЗаМат игпаї тес, іе Ьо§асІп>а

614