2.1. Поняття приватної власності

Кожна форма власності відіграє свою роль і має певне призначення в економічному процесі, що в підсумку дає можливість більш конструктивно підійти до визначення інтелектуальної власності. У зв'язку з цим особливе і найбільш дискусійне, суперечливе значення має приватна власність, яка є не державною. Сьогодні за величезної різноманітності форм власності "недержавною" є власність не тільки окремих громадян, ай кооперативів, асоціацій, народних підприємств. Відповідно до цього в західній економічній теорії та практиці ствердилось уявлення, згідно з яким під приватною власністю розуміється кожна недержавна форма власності. В такому розумінні є своя логіка. Держава виступає як представник всього суспільства, а інші суб'єкти власності уособлюють лише частину суспільства і тому правомірно вважати їх представниками приватної власності.

Багато хто вважає, що приватна власність — це безкінечна, нічим не обмежена власність. Насправді приватний власник має повне право здійснювати над об'єктом своєї власності всі операції, котрі буде вважати потрібними, аби ці операції не втручалися у сферу приватної власності інших людей. У цивілізованому суспільстві напрацьовано певні правила поведінки власників.

До приватної власності можна віднести: домашнє господарство як економічну одиницю, котра здійснює виробництво продукції та надання послуг для власних потреб; легальні приватні підприємства, які діють відповідно до законодавства (підприємства будь-якого розміру — від індивідуального, кустарного виробництва до великих підприємств); нелегальні приватні підприємства у складі "тіньової економіки" (вся діяльність у сфері виробництва товарів і надання послуг, яку приватні особи здійснюють без дозволу влади, тобто поза законом); кожний вид використання приватного господарства або особистих заощаджень — від торгової діяльності в різних масштабах до грошових операцій між приватними особами.

Однією з головних умов розвитку приватної власності є наявна свобода підприємництва і початок будь-якої виробничої діяльності. Приватний сектор не повинен мати ніяких заборон для підприємницької діяльності. Вільні ціни ґрунтуються на свободі договору покупця і продавця, свобода зовнішньоторгової діяльності, свобода купівлі-продажу майна, яке перебуває в приватній власності, свобода кредитування з сплатою процента, найму робочої сили, фінансових інвестицій у будь-які приватні підприємства — це та атмосфера, котра необхідна для розвитку приватної діяльності і приватної сфери.

Друга умова розвитку приватного сектору вимагає гарантії закону для виконання приватних договірних зобов'язань. Третя умова — абсолютна безпека приватної власності. Четверта умова вимагає, щоб кредитна політика стимулювала приватні капіталовкладення. Для розвитку всіх форм власності потрібні рівні можливості. Але в реальній дійсності існує велика кількість перепон. Для подальшого розвитку приватного сектору дуже важливою є наявність у суспільстві поваги до приватної власності.

Приватна власність - це закріплення права контролю економічних ресурсів і життєвих благ за окремими людьми або їх групами. Приватна власність передбачає певне відторгнення від інших осіб, які відносяться до числа власників, контроль за певними об'єктами -капіталом, землею, доходом, кінцевими товарами і т. д. Всі вони тепер стають персоніфікованими і мають конкретних власників.

Згідно з чинним законодавством, фізична особа у праві на свій розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам. Однак воно неповинно порушувати права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Громадянин у праві відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншими способами, розпоряджатися ним іншим шляхом.

Приватне присвоєння має два види, які істотно розрізняютьсяміж собою:

А) Власність на засоби виробництва людини, яка саматрудиться;

Б) Власність на речові умови виробництва особи,застосовує чужу працю.

Перший вид приватної власності мають селяни, ремісники іінші люди, які живуть своєю працею. Відповідно доекономічним законом приватно-власницького трудового присвоєння при одно осібної власності на засоби виробництва працівникові дістаються всі плоди його господарювання. Цим забезпечується повна свобода трудівника відбудь-яких форм гноблення і поневолення з боку інших людей.

Коли в одній особі з'єднані власник і трудівник, виникає велика матеріальна зацікавленість у тому, щоб краще працювати для особистого блага. Не варто дивуватися тому, що одно осібні селяни прагнуть домогтися стійкостісвого господарства, не шкодуючи на те сил і засобів.

Другий вид приватної власності мають особи, які володіють порівняно великими господарствами із застосуванням праці багатьох працівників. Якщо в першому вигляді приватного присвоєння речовий та особистий фактори виробництва природноз'єднуються, оскільки вони належать одній особі, то справа йде зовсім інакше в другому вигляді господарства. У ньому засоби виробництва потрапляють до рук не багатьох осіб, а значна частина суспільства відчужена від цих благ. Використання приватної власності є одним з базових елементів змішаної економічної системи. Значна частина капіталу знаходиться в приватному володінні. Приватна власність на капітал, вироблені товари, отримані доходи є важливою умовою підтримки системи вільного підприємництва. Приватна власність має різновиди: а) індивідуальна або сімейна власність - право безпосереднього контролю об'єкта власності знаходиться в однієї людини чи сім'ї. Цією формою власності може бути, наприклад, будівля фермерського господарства,невеликі магазини, майстерні, кафе. Її ще можна назвати необ'єднаною приватною власністю; б) паїв власність - об'єднана приватна власність, де право безпосереднього контролю об'єкта належить групі суб'єктів, які домовляються про спосіб управління ним. Ці суб'єкти називаються співвласниками, чи пайовиками - кожному з них належить певна частка (пай) об'єкта власності. Зазвичай величина цього паю встановлюється вгрошовому вираженні. На цій формі власності будуються багатосучасні підприємства, тому що дана форма має фінансові та деякі інші переваги; в) акціонерна власність є також пайовою власністю. Проте має важливі відмінності, тому її можна розглядати окремо від пайової. Акціонер - це той, хто вніс певний пай у капітал підприємства і натомість отримав титул власності: цінний папір - акцію. Акціонерна власність ніколи, якщо підприємство діє, не може бути фізично-розділена, позбавлення або придбання частки власності може відбуватися тільки шляхом відчуження відповідних акцій. г) власність громадських організацій - це власність груп людей, об'єднаних в якісь громадські організації: політичні партії, професійні союзи, спілки воїнів-інтернаціоналістів та інше.

Це не персоніфікована приватна власність, тобто тут не встановлюються індивідуальні частки в об'єкті власності, які могли б належати членам цих організацій. Наприклад, якщо автори цієї допомоги є членами галузевої профспілки працівників освіти, якому належить санаторій або пансіонат на Чорноморському узбережжі, то це аж ніяк неозначає, що кожен з нас може претендувати на свою частку в цьому спокусливому об'єкті. Об'єкт подібної форми власності не ділиться на індивідуальні частки.

Приватна власність в Україні, як і в інших державах - республіках колишнього СРСР, має незначну питому вагу в економічному житті. І хоч у процесі приватизації вона зростатиме, проте, враховуючи економічні та історичні умови розвитку України, ця форма власності навряд чи матиме найближчим часом вирішальне значення і зможе стати основою господарювання.

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.